Журналістський текст виконує зразу кілька функцій: евристичну, пізнавальну, аксіологічну, онтологічну, комунікативну, семантичну, розважальну. 7 страница

2)збіг декількох чисел у цифровій формі може ускладнити читання: п'ять 30-місних автобусів;

3) кількісний числівник починає собою речення: Ми так вирішили. П'ять комп'ютерів закупимо вже сьогодні; 25 шістнадцятиповерхових будинків... (не дозволяється: 25 16-поверхових будинків...).

4) словами складають багатозначні числа у творах художньої літератури.

Цифрову форму чисел рекомендують писати тоді, коли:

1) однозначні цілі числа (від 1 до 9) стоять у ряді з дво- й багатозначними: після серії з 5, 7 й 9 вправ;

2) однозначні цілі числа утворюють сполучення з одиницями фізичних величин, грошовими одиницями тощо: за маси 7 кг, ціна 7 грн, $ 7;

3) у наукових та ділових текстах: перевиконання завдання на 3%.

4) однозначне число входить до переліку, у який входить також багатозначне. Наприклад: 4, 9, 11, 123.

5) багатозначні числа зазвичай складають цифрами. Наприклад: Зібралося 135 представників громадських організацій.

6) цифрове представлення також рекомендується у творах художньої літератури, коли необхідно передати офіційно-діловий, підкреслено точний або іронічний характер повідомлення. Наприклад: ... Маємо збільшення на 36,8 %, або, в порівнянні з передбаченням планового завдання, перевищення на 18 %, себто організаційну роботу виконано на 118 %. Я гадаю, товариші, що таке виконання планового завдання свідчить в загальному й цілому – е-км...

Числа в цифровій формі, починаючи з 4-значних, варто розбивати на групи (по три цифри) справа наліво: 888 777 521 м. Не розбивають на групи цифри в числах, які позначають номер, у марках машин і механізмів, у позначеннях нормативних документів: № 79945. Крапку в пробілах між цифровими групами багатозначного числа ставити не можна.

Літерно-цифрова форма чисел рекомендується для позначення круглих чисел (тисяч, мільйонів, мільярдів) у вигляді поєднання цифр зі скороченням тис, млн, млрд: 6 млрд, 49 млн, 25 тис; після скорочень тис, млн, млрд крапка не потрібна. Ці скорочення варто використовувати замість нулів у круглих числах: Наприклад: 25 млн примірників. 10 млрд зірок;у спеціальній літературі до таких сполучень приєднують позначення фізичних величин, грошових одиниць тощо: 20 млн км; 30 млрд грн; у публіцистичних текстах рекомендовано відмовлятися не від літерно-цифрової форми числівників, а від скороченого позначення одиниць величин (тобто заміняти останні повними назвами): 25 млн кілометрів, 500 тис. вольт.

Великі числа в діапазоні значень за цифрової форми чисел передають зі збереженням усіх нулів: 15 000 - 20 000 м, а не 15 - 20 000 м. За літерно-цифрової форми чисел можна пропускати в першому числі позначення тис, млн, млрд: 20 – З0 тис м, не обов'язково 20 тис – З0 тис м.

При складанні номерів телефонів знак № не ставлять. Номери телефонів прийнято писати, відокремлюючи дефісом або проміжками по дві цифри справа наліво: 2-18-12-80. Можна відокремлювати крайню ліву групу в три цифри, якщо остання (перша у записі) цифра залишається непарною, то її можна приєднати до двох наступних: 218-12-80.

У записах номерів міжміських, мобільних телефонів дефіси ставлять між +38, кодом, а далі, відповідно до вищевикладеного правила, номером. Наприклад: +38-050-772-06-03; 7-56-44; 34 55 62.

У написанні порядкових числівників треба керуватися такими правилами:

1. Якщо текст вимагає написання порядкового числівника з використанням цифри, то відмінкове закінчення має бути однолітерним, коли перед останньою буквою числівника стоїть літера, що позначає голосний звук: п'ятий - 5-й. Нарощення має бути дволітерним, якщо перед останньою буквою числівника стоїть літера, що позначає приголосний звук: п'ятого - 5-го.

2.Не можна додавати нарощення відмінкових закінчень до номерів томів, розділів, сторінок, таблиць тощо, якщо родове слово (том, розділ та ін.) стоїть перед ними: в томі 6, на с. 35, у табл. 11.

3. Не можна додавати нарощення відмінкових закінчень до дати (років і чисел місяця), якщо слово рік або назва місяця стоїть після числа: у 2002 році, 7 січня 2000 року, а не у 2002-му році, 7 січня 2000-го року.

4. Якщо слово рік чи назва місяця пропущені, або їх поставлено перед числом, або окремо від числа позначено іншим словом, то відмінкові закінчення рекомендується нарощувати: у січні, числа 20-го; рік 2002-й; настав 2000-й; концерт перенесли з 15 лютого на 22-ге; 20-го ж квітня.

5.У публіцистичних і художніх текстах треба надавати перевагу літерній формі написання порядкових числівників: у двадцять першому столітті; у сороковому році.

6. Римськими цифрами позначають номери виборних органів; спортивних змагань; цифрові позначення в іменах імператорів, королів та ін.; позначення кварталів року тощо: Карл XII, XXII Олімпійські ігри, III – IV квартали.

7. Позначення римськими цифрами: 1- І, 2 – II, 3 – III, 4 – IV, 5 – V, 6 – VI, 7 – VII, 8 – VIII, 9 – IX, 10 – Х, 20 – XX, ЗО – XXX, 40 – XL, 50 – L, 60 – LХ, 90 – ХС, 100 – С, 1000 – М, 1999 – МСМХСІХ, 2003 – ММІІ.

Порядкові та дробові числівники.Щоб зазначити відмінкове закінчення порядкового числівника, позначеного арабськими цифрами, через дефіс до нього складають одну або дві кінцеві літери. Одну літеру, – якщо передостанній звук відмінкового закінчення голосний; дві – якщо приголосний. Наприклад: 30-х років XX ст. (від тридцятих); 21-го сторіччя (від двадцять першого).

Десяткові частини у дробах відокремлюють комою, а не крапкою. Наприклад: 0,9 книжки на душу населення.

Інтервал між числами.Інтервал між числами позначають такими способами: трьома крапками ... (у виданнях із точних та природничих наук); знаком – (у виданнях з технічних наук); дефісом – (якщо потрібно передати неточне, приблизне значення); коротким тире (у виданнях гуманітарного та суспільствознавчого змісту, а також у разі словесного складання чисел); за допомогою прийменників «від» і «до» (в літературних і подібних творах).

Знаки дефіса і короткого тире від цифр не відбивають, а в разі словесного запису – коротке тире відбивають від слів. Наприклад: 10-11; 6-9; вісімнадцять - двадцять кілограмів.

Проміжки між роками окреслюють так: між датами ставлять коротке тире, не відбиваючи його з обох боків проміжками. У другій даті не можна скорочувати цифри, що позначають століття. Наприклад: 1914–1961 рр.; 1929 р.–1930-і рр. (в останньому прикладі йдеться про окремий рік і все наступне десятиліття).

Прості дроби від цілого числа не відбивають, наприклад: 2⁴/₇.

Момент часу.Момент часу в літературних, публіцистичних та інших текстах описують послідовно: години, хвилини, секунди, причому кому між ними не ставлять.

У текстах ділового, наукового характеру запис виконують скорочено – тільки цифрами, між якими ставлять двокрапки. Наприклад: Була тоді шістнадцята година двадцять хвилин. 20 годин 45 хвилин 10 секунд. 20:45:10.

Століття позначають здебільшого римськими цифрами. Наприклад: VII ст.; XIX ст.

Дати в тексті пишуть по-різному – словами (дев'яності роки двадцятого століття), цифрами (26.12.1990) і найчастіше – словами та цифрами (6 червня 1996 року). Проте у всьому виданні треба дотримуватись єдиного принципу їх оформлювання: писати дати словами або цифрами, скорочувати слова рік, століття, вік або давати повністю тощо. Якщо місяці позначаються римською цифрою, то після числа доцільніше ставити не косу риску, а крапку, після місяця перед роком робити відбивку без знаків. Навчальний, господарський, бюджетний роки пишуться через косу або тире без відбивки, причому цифри тисячоліття і століття пропускаються, після риски або тире з чотирьох цифр залишають дві останні, а слово рік пишеться в однині. В усіх інших випадках (крім п. 2) між цифрами, якими позначають роки, ставлять тире без відбивки; при цьому в обох датах повторюють повністю усі чотири цифри, а слово роки (рр.) подають у множині. Слова рік, століття, вік пишуть повністю при цифрах у заголовках, а також коли вони виступають у ролі підмета або коли між датою і цими словами є інші слова. У журнальних статтях науково-технічних і виробничих видань слід віддавати перевагу точним датам.

Рекомендовано таке написання дат і періодів:

1. Період, обмежений двома роками або роком і десятиріччям: у 1991-1995 рр., не у 1991 -95рр. Останню форму написання можна використовувати тільки в довідкових виданнях, які вимагають особливої компактності.

2. Усі види некалендарних років, які починаються в одному році, а закінчуються в іншому, пишуть так: у 1998/99 навчальному році.

3. Перевести дату зі старого стилю на новий можна, додавши певну кількість діб залежно від періоду, на який припадає описаний факт.

7.У виданнях, розрахованих на малопідготовленого або масового читача (у художній та популярній літературі, публіцистиці), одиниці виміру трапляються рідко і пишуться повністю. Скорочуються у таких текстах тільки слова квадратний (кв.) і кубічний (куб.).

В інших видах текстів:

1. Одиниці виміру позначаються літерами або спеціальними значками (регламентується стандартом).

2. Існує два види позначень одиниць виміру: українські та міжнародні. Одночасне використання двох видів цих позначень в одному виданні не допускається).

3. Для буквених позначень одиниць виміру використовують шрифт основного тексту.

4. Позначення одиниць виміру набирають малими літерами, за винятком тих, що утворені від прізвищ.

5. Дозволяється ставити позначення одиниць виміру у заголовках граф і боковиках таблиць і виводів, а також у поясненні величин до формул. Подавати позначення одиниць виміру в рядку з формулами, що виражають залежності між величинами, не допускається.

6. При позначуванні розмірів площ краще писати розмірність біля другої цифри.

7. Скорочені назви одиниць виміру перед цифрою не ставлять.

8. Цитати – це уривки з твору іншого автора або з офіційного документа, включені в даний текст.

Загальні вимоги до цитування:1. Цитувати потрібно робити за оригіналом, а не за цитатою в іншому творі. Цитування за цитатою, як правило, заборонене. Як виняток цитують за цитатою тоді, коли першоджерело недоступне; коли цитують оприлюднений архівний документ; коли цитований текст став відомим за записом слів автора в спогадах іншої особи.

2. Цитувати слід логічно завершений фрагмент, не змінюючи при скороченні його змісту.

3. Цитата має бути абсолютно точною (і в лексичному, і в граматичному, і в синтаксичному плані), тобто цитата має слово в слово, літера в літеру, розділовий знак у розділовий знак повторювати першоджерело. Зберігаються також усі авторські виділення.

4. За наявності декількох видань цитованого твору рекомендується обирати як джерело текстологічне авторитетне видання (наприклад, академічне зібрання творів), якщо завданням тексту не обумовлене цитування іншого видання (яке аналізують, критикують тощо).

5. Текст цитати здебільшого виправляють відповідно до норм орфографії та пунктуації, чинних на момент видання, зберігаючи тільки індивідуальні особливості орфографії та пунктуації автора. Відверті помилки або не виправляють у тексті, або виправляють, але в будь-якому разі про них говорять у примітках, зазначаючи правильний варіант або виправлені слова, цифри тощо.

6. Дозволено довільно скорочені в джерелі слова писати розгорнуто, беручи додані частини слів у дужки [квадратні] чи <кутові>.

7. Можна пропустити одне чи декілька слів або навіть речень, якщо думка автора цитати не спотвориться і якщо читача повідомлять про купюру трикрапкою на місці пропущених слів і трикрапкою в кутових дужках на місці пропущених речень.

8. Під час цитування окремих слів і словосполучень трикрапку можна не ставити. Проте пропущене слово всередині цитованого словосполучення позначається трикрапкою.

9. Зміна відмінка слова в цитаті порівняно з першоджерелом можлива тоді, коли цитують окремі слова та словосполучення, які потрібно узгодити з іншими членами речення.

10. Звичайно цитати, набрані так само, як і основний текст, беруть у лапки. Цитати, графічно відмежовані від основного тексту (виокремлені шрифтом чи ін., взяті з вірша зі збереженням поділу на рядки, цитати-епіграфи), в лапки не беруться.

11. Цитата на початку речення має починатися з великої літери, навіть якщо в першоджерелі це не початок речення. При цьому після лапок замість пропущених слів ставлять три крапки.

12. Цитата всередині речення починається з малої літери, навіть якщо в першоджерелі перше слово цитати починає нове речення, а отже, й пишеться з великої літери. При цьому, якщо цитовані слова органічно вписуються в текст речення, перед ними не ставлять три крапки, а відразу після лапок іде перше слово цитати.

13. Трикрапка замінює такі розділові знаки перед пропущеним текстом у цитаті, як кома, двокрапка, крапка з комою, тире. Не можна замінювати одну з крапок трикрапки якимось із цих знаків або поєднувати трикрапку з будь-яким із них.

14. Якщо в тексті цитати, виокремленої лапками, наведено текст або слова також у лапках, рекомендується застосовувати лапки різного типу. Якщо з технічних причин цього зробити не можна, то за збігу лапок вони поряд двічі не ставляться.

15. Крапка в кінці цитати ставиться після лапок. Знак оклику, знак питання, трикрапка – перед лапками. При цьому в останньому випадку після лапок крапки ставити не можна.

16. У радіо- чи телепередачі цитату наводять так, щоб слухач, глядач міг зрозуміти, де вона починається й де закінчується, відокремлюючи її, наприклад, такими словами: «Кінець цитати», «Як пише автор», «Зауважив Президент», «Йдеться в матеріалі» тощо.

17. У віршованій цитаті, складеній у підбір до основного прозового тексту, рядки розмежовують однією або двома навскісними чи вертикальними рисками (/; //; |; ||). При цьому зберігаються всі розділові знаки, а також великі літери в перших словах рядків. Наприклад: Тільки щасливому поглядові захопленого Тичини, Тичини середини 1917 року, могло здатися, що почалася доба загальнонаціонального єднання: «І всі сміються як вино: // І всі співають як вино: // Я — дужий народ, : // Я молодий!» (В. Стус).

9. Епіграф вказує у стислій формі головний зміст, провідну ідею, над завдання твору через яскраві цитати з творів відомих авторів, крилаті вислови, прислів’я чи афоризми. Він ретельно підбирається автором.

Епіграф розташовують на початку книжки, частини або розділу. Епіграф, що належить до всього видання, подають на окремій сторінці, першій спусковій шпальті тексту або, значно рідше, на титулі. Якщо епіграф стосується частини або розділу, то його ставлять перед текстом після назви розділу. Відбивають при цьому від них на однакову величину – у межах двох рядків. Якщо шпальта не заповнена, епіграф розташовують на рівні її візуальної третини у правій частині. Як правило, епіграфом є цитата, отже, її не можна правити. Після епіграфа ставиться такий розділовий знак, як у тексті джерела, з якого взято цитату (крапка, знак оклику або знак питання), а коли речення не закінчене – три крапки.

10. Присвята – надпис перед основним текстом твору, у якому автор повідомляє про те, кому він присвячує свою працю і часто чому він це робить. Текст присвяти зазвичай належить до всього твору, тому його розташовують на окремій сторінці після титулу, рідше – на першій спусковій сторінці перед основним текстом, на окремій сторінці після шмуцтитулу із заголовком твору, якщо між титульним аркушем і початком основного тексту розташована передмова, список скорочень, або на звороті титулу (перед епіграфом). Присвяту набирають видільним шрифтом, найчастіше курсивом того ж кегля, що й основний текст, рідше – напівжирним курсивом чи шрифтом іншої гарнітури. Якщо перед текстом твору є вступна стаття чи передмова, тоді присвята розміщується або на шмуцтитулі після назви, або на спуску початкової текстової сторінки до тексту і його заголовків. Присвяти, істотні для змісту твору, складають на окремих сторінках (непарних, після титулу) великим кеглем, приватні присвяти – на спуску початкової текстової сторінки дрібним шрифтом. Після тексту присвяти крапка не потрібна, якщо підпис відсутній, і потрібна, якщо він є. Після підпису крапку не ставлять.

ТЕМА 5. АПАРАТ ВИДАННЯ

1. Вихідні дані (відомості).

2. Зміст.

3. Передмова.

4. Вступна стаття.

5. Післямова.

6. Бібліографічний апарат видання.

7. Коментарі.

8. Примітки.

9. Покажчики.

10. Колонтитули.

Саме ці дані і включає апарат видання.

1.Загальними вимогами до вихідних відомостей є: 1)відповідність нормам державного стандарту; 2)ідентичність елементів вихідних відомостей, що повторюються; 3)достовірність вихідних відомостей.

Відомості на титулі

1.Надзаголовкові дані:

1) назва організації, від імені якої випускається видання;

2) назва організації, що видає (від імені котрої випускається видання), з назвами організацій, яким вона підпорядковується;

3) заголовок серії:

а)бібліотечна серія;

б)заголовок серії з підсерією і роком заснування серії;

в)заголовок серії на титулі, редактор серії та рік заснування серії на звороті титулу.

4) назва організації, від імені якої випускається видання, і заголовок серії з вказівкою року її заснування;

5) назва організації, від імені якої випускається видання, і заголовок серії з вказівкою номера випуску;

6) заголовок серії з номером випуску;

7) надзаголовкові дані із затверджуючим грифом.