Оцінка спроектованої ОСУ стратегічного типу
Помилки, які можуть бути зроблені в період розробки стратегічних ОСУ, нерідко виявляються лише у процесі її функціонування. А оскільки безпомилкової діяльності не буває, треба бути готовим до внесення необхідних коректив у діючі ОСУ і організаційні документи, що регулюють її функціонування. Крім того, необхідність удосконалення окремих підсистем ОСУ пов’язана з процесами змін, що зумовлені розвитком (занепадом) окремих елементів зовнішнього та внутрішнього середовища. Тому треба періодично виконувати організаційний аналіз та вносити корективи у діючі ОСУ.
Досвід вітчизняних підприємств свідчить, що багато з них мають «хворобу великих компаній», тобто дуже важко ідуть на радикальну перебудову ОСУ, обмежуючись частковими «косметичними ремонтами», не торкаючись їхніх недоліків: відсутність стратегії, надцентралізація; орієнтація на виробництво, а не на збут; відсталість технологій прийняття рішень; великі штати, ігнорування неформальних структур тощо.
Для оцінки розробленої (функціонуючої) стратегічної ОСУ треба відповісти на такі запитання:
1. Чи працює організація цілеспрямовано:
які конкретні цілі та стратегії вона має;
чи реалізуються вони;
чи можна їх перелічити і проконтролювати?
2. Чи достатньо гнучка структура організації:
як швидко вона реагувала на останні зміни;
наскільки швидко можуть прийматись рішення?
3. Чи добре проглядається організаційна структура:
для всіх співробітників;
для споживачів;
чи є в наявності схеми структури організації, описання функцій і процедур?
4. Чи достатньо делеговані повноваження з стратегічного на нижчі рівні:
який ступінь свободи мають різні рівні управління;
чи поводяться співробітники організації як підприємці;
які питання обговорюються в дорадчих структурах;
чи достатню інформацію отримують співробітники, щоб функціонувати автономно?
5. Що є опорою організації:
чи залежить організація від декількох клієнтів;
чи залежить її добробут від передових досягнень у галузі технології;
чи багато в організації співробітників, яких не можна замінити?
6. Як працює організація з економічної точки зору:
чи достатньо інформації про фінансовий стан;
скільки коштів витрачається на утримання менеджменту та інші обслуговуючі підрозділи;
чи працюють працівники з урахуванням економії витрат;
чи існує залежність оплати праці персоналу залежно від виробничих досягнень?
7. Чи є у керівництва організації достатньо часу для обговорення стратегічних завдань:
чи розподілені функції таким чином, щоб менеджери могли зосередитись на своїх стратегічних завданнях;
як часто на обговорення менеджерів виносяться стратегічні питання;
з чого складається політика менеджменту у цій організації?
8. Чи панує в організації дух співробітництва:
наскільки є сильною психологія «моя хата скраю»;
як часто виникають розбіжності з питань внутрішньої компетенції;
чи використовуються децентралізовані системи з СГЦ?
9. Чи мають менеджери достатньо інформації;
чи швидко менеджери дізнаються про останні події;
чи не завантажені менеджери величезною кількістю цифр, які по суті ні про що не свідчать;
чи можна на основі наявності інформації приймати відповідальні рішення?
Відповідаючи на ці запитання, із залученням конкретних фактів управлінської діяльності, фахівці можуть оцінити в балах рівень ОСУ за окремими параметрами і зробити аргументовані висновки щодо ефективності організаційних структур та їхньої спроможності бути інструментом реалізації стратегій.
[1] «Діловий цикл» включає всі стадії виробництва у широкому розумінні: маркетингові дослідження, — НДПКР, закупівля (постачання), виробництво, розподіл, реалізація, — з більшою або меншою деталізацією окремих етапів.
1 Кожне з цих формувань має свої специфічні характеристики залежно від ступеня самостійності та завершеності функцій, які вони виконують. Так, «центри прибутків», маючи велику автономію у веденні поточних виробничо-господарських операцій, відповідають за прибутковість, «продуктово-споживчі центри», маючи цільову спрямованість на довгострокову прибутковість, роблять акцент на розробку, виробництво та модифікацію конкретних продуктів.
[2] Цей централізований апарат управління іноді називають «стратегічною шапкою» підприємства [38, 45].
1 Останніми роками велика увага приділяється так званим «кластерним» структурам, що уособлюють усі вимоги, висунуті до «адаптивних» (органічних) структур.
2 Цільова орієнтація — важлива характеристика будь-якої системи. Так, ОСУ західних підприємств націлені на продаж, більшості вітчизняних — на виробництво.
1 Медзинский Б.. Концентрация предприятий // Материалы и исследования — Варшава: Институт администрации и управления — 1987. — № 62. — С. 40.
1 З урахуванням зауважень, зроблених у п. 5.1.1 (коментарі до рис. 5.4), мова повинна йти про стратегію перебудови загального управління (див. п. 3.7.2).
[3] Модель «7S-Мак-Кінсі дістала назву за першими літерами англійських термінів, що входять до її складу: Strategy, skills, Shared valucs, Structure, systems stile, stuff.