Вживання лексики на позначення процесу мовлення у художній літературі

Синонімія — величезне багатство мови, одне з найпотужніших джерел мовної і мовленнєвої образ­ності. Стилістичне використання синонімів дає змогу висловлюватись одночасно і точно, і по-художньому, в багатьох випадках надає сказаному, написаному потріб­ного емоційного навантаження, є показником широких художньо - творчих, отже, і стилістичних можливостей мови. Саме тому синоніми дуже широко використовуються у художній літературі.

З погляду на те, що без процесу мовлення люди не можуть порозумітися між собою і взагалі не може існувати суспільство, очевидним є те, що жоден твір не обходиться без використання лексики, яка б цей процес позначала. А так як художні твори повинні бути естетичними та відповідати літературним нормам, то щоб уникати повторів автори постійно використовують синоніми.

Для аналізу було обрано повість Болеслава Пруса «Лялька». «Лялька» - це соціально – психологічний роман, який вражає широтою охоплених тем, образів, багатством змісту та художних засобів.

Дослідивши обраний художній твір, було виявлено досить велику кількість синонімів, що позначають процесс мовлення. Наведемо приклади:

«Pan Deklewski, fabrykant powozów, który majątek i stanowisko zawdzięczał wytrwałej pracy w jednym fachu, tudzież radca Węgrowicz, który od dwudziestu lat był członkiem - opiekunem jednego i tego samego Towarzystwa Dobroczynności, znali S. Wokulskiego najdawniej i najgłośniej przepowiadali mu ruinę. - Na ruinie bowiem i niewypłacalności - mówił pan Deklewski - musi skończyć człowiek, który nie pilnuje się jednego fachu i nie umie uszanować darów łaskawej fortuny. - Zaś radca Węgrowicz po każdej również głębokiej sentencji swego przyjaciela dodawał:

- Wariat! wariat!... Awanturnik!... Józiu, przynieś no jeszcze piwa. A która to butelka?

- Szósta, panie radco. Służę piorunem!... - odpowiadał Józio.

- Już szósta?... Jak ten czas leci!... Wariat! Wariat! - mruczał radca Węgrowicz…»[18, 3]

У цьому уривку із першого розділу повісті Болеслава Пруса ми бачимо 5 синонімів, що позначають процес мовлення. Подані слова є синонімами, але мають дещо різні відтінки значень, так, наприклад, mówić- означає говорити, це слово є найбільш загальним і ширшим за своїм значенням. А mruczeć має експресивне забарвлення і означає бурмотіти, виражати своє незадоволення або навіть гнів.

Продовжуючи аналізувати текст твору зустрічаються різноманітні слова та вирази, що є синонімами слова «говорити» , зокрема «Wtrącił», «odparł», «spytał zniżonym głosem», «przerwał», « rzekł», «ciągnął radca», «prawił», «poprawił», «odezwał się ajent», «powtórzył radca». [18, 4-6]

Усі ці синоніми виявлені лише в першому розділі твору, а , читаючи наступні розділи, можна зауважити ще більше багатство синонімів. Ось деякі із них:

«- W nudzeniu się?... - pyta panna Izabela.»[18, 34];

«- Znam jego treść - przerywa panna Izabela. - Posiedź trochę u mnie i jeżeli nie zrobi ci subiekcji, przeczytaj ten list.»[18, 34];

«- Ależ, Belciu!... - przerwała ożywiając się panna Florentyna.», «- Florciu - rzekła zniżając głos - komu ty to mówisz?...»[18, 35];

«- Za dużo wiesz - odparła - ale nie wszystko.»[18, 35];

«- Proszę, papo - odezwała się panna Izabela usłyszawszy pukanie do swych drzwi.»[18, 36];

«— Ja mówię — odparł. — Cóż w tym dziwnego? Czyliż to samo prawo nie stosuje

się do mnie, do ciebie, do nas wszystkich?… Za dużo płakałem nad sobą, ażebym się miał rozczulać nad Turcją. »[18, 20];

— Nie bój się — ciągnął Wokulski. — Grosz ten zarobiłem uczciwie, nawet ciężko, Handel, Szczęście bardzo ciężko. Cały sekret polega na tym, żem miał bogatego wspólnika i że kontentowałem się cztery i pięć razy mniejszym zyskiem niż inni. Toteż mój kapitał ciągle wzrastający był w ciągłym ruchu. — No — dodał po chwili — miałem też szalone szczęście… [18, 21];

— A, jesteś pan — zawołał książę. — Już wiem, jaki ułożyliście spisek z panem

Łęckim. Spółka do handlu ze Wschodem — wyborna myśl! Musicie i mnie do niej

przyjąć… Musimy poznać się bliżej… — A widząc, że Wokulski milczy, dodał: — Prawda, jakim ja nudny, panie Wokulski? [18, 75];

— Owszem — odpowiedział Wokulski. [18, 128];

— Mateczko! — przerwała pani Stawska, błagalnie patrząc na nią. [18, 237]

та багато інших.

Отже, проаналізувавши словники та художній твір, можемо зробити висновок, що лексика на позначення процесу мови у польській мові є досить багатою і різноманітною, є велике синонімічне багатство, що видно з прикладів, наведених у цій роботі.

Багатство мови визначається багатством її словникового складу. У польській мові послуговуються сотнями тисяч слів, її синонімічне багатство також є досить великим і це свідчить про те, що ця мова досягла рівня найрозвиненіших мов світу і продовжується розвиватися далі.

Міністерство освіти та науки України

Східноєвропейський національний університет імені Лесі Українки

Інститут філології та журналістики

Кафедра слов’янської філології