При подоланні ними двох, трьох або чотирьох груп рубежів подвійного РЗВ

Швидкість рухутанків (БМП, БТР) противника, що атакують км/год.	Кількість груп рубежів подвійного РЗВ,які долаються танками (БМП, БТР)противника
6-8	10-14	18-20	23-26
8-10	9-10	14-18	19-23
10-12	7-9	12-14	16-19
12-14	6-7	10-12	14-16

Із табл. 81 видно, що противник, долаючи рубежі подвійного РЗВ, може зазнати значних збитків (пошкоджень) у танках (БМП, БТР). Це, у свою чергу, може змусити противника відмовитись від атаки у цьому напрямку або розлагодити його бойові порядки, затримати його просування і створити вигідні умови для ураження танків (БМП, БТР) вогнем прямою наводкою із гармат і установок ПТКР.

Відстань між рубежами подвійного РЗВ, вогонь по яких ведеться одночасно, дорівнює 150-200 м, обумовлюється необхідністю забезпечити приблизно рівномірний розподіл розривів снарядів між рубежами за глибиною (див. пояснення вище).

Відстань між групами рубежів подвійного РЗВ (400-600 м) визначена із тих же міркувань, що і при веденні одинарного РЗВ (див. пояснення до ст. 235-236).

При веденні РЗВ вогонь відкривають при підході головних танків (БМП, БТР) до першого рубежу при одинарному РЗВ (дальньому із першої групи рубежів при подвійному РЗВ) і ведуть до виходу основної маси танків (БМП, БТР) із зони розривів (із зони розривів другого рубежу, групи рубежів), після чого за командою командира артилерійської групи вогонь переносять на наступний рубіж (групу рубежів), відкриваючи вогонь при підході головних танків (БМП, БТР) противника до цього рубежу (до дальнього рубежу цієї групи рубежів). Вогонь по останньому рубежу (по останній групі рубежів) ведуть до виходу усіх танків (БМП, БТР), що атакують із зони вогню.

До ст. 586

Рухому вогневу зону (РВЗ) застосовують при прориві підготовленої, розвинутої в інженерному відношенні оборони, насиченої великою кількістю протитанкових засобів, на відкритій місцевості і за наявності достатньої кількості артилерії та боєприпасів. Вона застосовується у напрямку головного удару на глибину оборони батальйонів першого ешелону противника. Глибина зони обстрілу при одночасному веденні вогню на декількох рубежах рухомої вогневої зони залежно від кількості залученої артилерії та відстані між рубежами може складати 400-600 м і більше (див. пояснення до ст. 240-242). Рубежі рухомої вогневої зони залежно від побудови оборони противника і характеру місцевості призначають у межах ділянки прориву оборони противника на відстані 150-200 м один від другого (див. пояснення до ст. 240-242).

Параметрами, від яких залежить кількість артилерії, потрібної на 1 км ділянки прориву при проведенні артилерійської підтримки атаки методом РВЗ, є:

кількість рубежів у зоні К, по яких вогонь ведеться одночасно, і відстань між рубежами Dh;

величина інтервалу віяла розривів на рубежах І_в.

При визначенні оптимальних значень Dh та І_в виходять із того, щоб, по-перше, потрібні глибина зони і ефективність ураження цілей (потрібна щільність вогню) усередині зони досягались мінімальною кількістю артилерії,а по-друге, забезпечувалась зручність планування вогню артилерії та управління ним у ході артилерійської підтримки атаки (див. пояснення до ст. 240-242).

До ст. 590

Команди, які подаються артилерійськими командирами і начальниками при постановці вогневих завдань, повинні бути короткими, зрозумілими та зручними для виконання.

Для скорочення команд з одночасним зберіганням необхідної повноти її змісту застосовують скорочення та умовні найменування (позначення), зміст і призначення яких встановлені правилами подачі і виконання команд.

Швидкість передачі та зручність виконання команди забезпечуються наступними принципами її побудови і передачі:

групуванням даних, що торкаються усіх виконавців, і одночасною (одноразовою) передачею їх у команді;

першочерговою вказівкою у команді даних, необхідних дня визначення установок і виконання інших найбільш трудомістких операцій при підготовці вогню;

дотриманням такого порядку і темпу передачі даних, які відповідають порядку і темпу введення їх у застосовані засоби автоматизації і, крім того, відповідають встановленій послідовності (черговості) підготовки пострілу (вогню) на вогневих позиціях.

До ст. 591-594

Наявність на початку команди циркулярного позивного, бригадної артилерійської групи (артилерійської бригади, полку) служить сигналом того, що вогневе завдання буде виконуватись усією групою у повному складі.

Це враховується на пунктах управління вогнем при визначенні втрати боєприпасів.

Циркулярний позивний, вказаний у кінці команди, є ознакою її закінчення. Циркулярний позивний, як ознака закінчення команди, може вказуватися у всіх випадках, тому що це сприяє своєчасному підтвердженню (повторенню) переданих команд, особливо тоді, коли вогневі завдання ставляться одночасно декільком групам (підрозділам).

Номер цілі у команді вказується для того, щоб за короткий час викликати по ній вогонь або перенести від неї вогонь на іншу ціль.

Характер цілі у команді вказують для того, щоб на пунктах управління вогнем могли визначити найбільш доцільні для виконання даного вогневого завдання заряд, вид стрільби, снаряд, установку підривника та інші дані, якщо вони не були вказані у команді. З урахуванням характеру цілі на пунктах управління вогнем визначають також витрату снарядів на ціль і на гармату-установку.

Завдання стрільби в команді вказують при виконанні вогневих завдань, не пов'язаних безпосередньо з ураженням цілей.

Наприклад, такі як: "поставити світловий орієнтир", "поставити димову завісу", "пристріляти репер", "осліпити".

Завдання стрільби на ураження – "знищити" або "подавити" – у команді артилерійських командирів (начальників) вказують за наявності витрати снарядів у частках норми (нормах).

Найбільш важливими із числа даних, які передаються у команді, від яких залежить ефективність (точність) вогню артилерії, є дані про місцезнаходження і висоту цілі.

Вони використовуються на пунктах управління вогнем для визначення установок для стрільби по цілях, а також для відшукування цілей на місцевості.

Грубі помилки у визначенні координат неспостережених цілей не можуть бути компенсовані ніякою витратою снарядів і, як правило, ведуть доневиконання вогневих завдань. У командах місцезнаходження цілі вказують прямокутними або полярними координатами, а висоту цілі – у метрах над рівнем моря.

До ст. 595

При виконанні вогневого завдання артилерійськими дивізіонами внакладку частку норми витрати боєприпасів на дивізіон N_адн визначають за формулою:

де N_ц - норма (частка норми) витрати на ціль;

п_адн - кількість дивізіонів, які залучаються до виконання вогневого завдання внакладку;

k - коефіцієнт, який враховує потрібний ступінь ураження цілі залежно від завдання стрільби та кількості дивізіонів, які залучаються до виконання вогневого завдання в накладку (рис. 48).

Приклад. Визначити частку норми витрати боєприпасів на дивізіон, якщо завдання стрільби "подавити", встановлена витрата боєприпасів на ціль – "норма", до виконання вогневого завдання дивізіонами внакладку залучаються три дивізіони.

Рішення.

1. За графіком (рис. 48) за розрахунковим ступенем ураження для стрільби на "подавлення", якій дорівнює 30%, та кількістю дивізіонів визначаємо, що при стрільбі трьома дивізіонами внакладку з метою досягнення ступеня ураження 30% достатньо витратити ¾ норми на ціль, тобто коефіцієнт k = ¾.

2. За формулою розраховуємо частку норми витрати боєприпасів на дивізіон, враховуючи, що норма витрати на ціль дорівнює одиниці.

Якщо до ведення вогню дивізіонами внакладку з нарізною артилерією залучаються дивізіони реактивної артилерії, то витрату снарядів у частках норми на дивізіон нарізної артилерії визначають у такому порядку:

визначають (встановлюють) загальну витрату снарядів на ціль в частках норми;

призначають частку норми для дивізіонів реактивної артилерії в залпах (частках залпу);

розраховують, яку частку норми витрати снарядів на ціль складає призначена витрата реактивних снарядів;

визначають частку норми витрати снарядів для нарізної артилерії як різницю між загальною витратою снарядів на ціль та часткою норми витрати реактивних снарядів;

отриманий результат ділять на кількість дивізіонів нарізної артилерії з урахуванням потрібного ступеня ураження та отримують витрату снарядів у частках норми на дивізіон нарізної артилерії.

Приклад. Визначити частку норми витрати боєприпасів на дивізіон, якщо група у складі двох дивізіонів нарізної артилерії та реактивного дивізіону РСЗВ “Град” залучається до подавлення піхоти укритої, розташованої на площі 22 га, зосередженим вогнем групи дивізіонами внакладку. Встановлена витрата боєприпасів на ціль – одна друга норми, для реактивного дивізіону – повний залп.

Рішення.

1. Розраховуємо частку норми витрати реактивних снарядів за формулою:

де N_з – призначена частка залпу;

n_с – кількість снарядів у повному залпі, шт.;

S_ц – площа цілі, га;

N_га – норма витрати реактивних снарядів на один гектар площі
цілі, шт.

2. Розраховуємо частку норми витрати снарядів для дивізіонів нарізної артилерії

3. Визначаємо частку норми витрати боєприпасів на дивізіон нарізної артилерії

Виконання вогневого завдання зосередженим вогнем дивізіонами внакладку дозволяє досягти потрібного ступеня ураження цілі меншою витратою боєприпасів.

Так, при самостійному виконанні вогневого завдання артилерійськими дивізіонами внакладку командир групи повинен визначити частку норми витрати боєприпасів на дивізіон, для чого норму (частку норми) витрати на ціль необхідно розділити на кількість дивізіонів, що залучаються до виконання вогневого завдання внакладку з урахуванням потрібного ступеня ураження.

При виконанні вогневого завдання з розподілом цілей або ділянок цілі між дивізіонами норму (частку норми) витрати снарядів на дивізіон визначають, виходячи з норми (частки норми) витрати снарядів на ціль або ділянку цілі. При цьому слід враховувати спосіб виконання вогневого завдання по кожній цілі або ділянці цілі.

Під час виконання вогневого завдання у складі артилерії об’єднання командир групи повинен трансформувати витрату снарядів, яка вказана в команді (розпорядженні) старшого начальника. При цьому слід пам’ятати, якщо в команді після позивного групи вказано кількість дивізіонів, (наприклад "Протока", два гаубичних") та слово "внакладку"”, то витрата снарядів визначена старшим начальником у частках норми на дивізіон. В інших випадках командир групи розраховує витрату снарядів за загальними правилами.

Приклад. Командир АГ (в групі 5 дивізіонів нарізної артилерії) отримав завдання: подавити танки в районі зосередження, розміри цілі 800 м за фронтом та глибиною. Вимагається уразити ціль зі ступенем
М_а = 20%.

Робота командира і штабу АГ. Виходячи з розмірів цілі та кількості дивізіонів, визначають спосіб виконання вогневого завдання – зосереджений вогонь групи дивізіонами внакладку.

За графіком (рис. 48) з урахуванням М_а = 20% та кількості дивізіонів – 5 визначають витрату снарядів у частках норми на ціль N_ц = 1/3 норми.

За кількістю дивізіонів, що залучаються n_адн і N_ц, визначають витрату снарядів у частках норми на дивізіон:

Для ведення обліку витрати боєприпасів, крім того, начальник штабу групи визначає витрату боєприпасів у бойових комплектах N_бк за формулою:

де S_ц – площа цілі, га;

N_сн – норма витрати снарядів на 1 га;

N_адн – частка норми витрати снарядів;

БК_адн – величина одного бойового комплекту дивізіону.

Приклад.Командир АГ (одна підгрупа – 5 дивізіонів, друга – 3 дивізіони) отримав завдання: подавити БМП і БТР в районі зосередження, 800×800. Витрата снарядів на ціль 1/4 норми.

Робота командира і штабу АГ. Виходячи з розмірів цілі та кількості дивізіонів, визначають спосіб виконання вогневого завдання – зосереджений вогонь групи дивізіонами внакладку.

Визначають витрату боєприпасів у частках норми на дивізіон

Для ведення обліку витрати боєприпасів, крім того, начальник штабу групи визначає витрату боєприпасів у бойових комплектах

Для доповіді загальновійськовому командиру визначають очікуваний ступінь ураження цілі. Для цього за графіком (рис. 48) з урахуванням завдання стрільби – подавлення цілі, за кількістю дивізіонів n_адн = 8 та часткою норми витрати на ціль N_ц =1\4 норми визначають, що Ма=17%.

До ст. 606

Контроль виконання вогневих завдань включає контроль готовності до виконання вогневих завдань і контроль стрільби на ураження. Контроль стрільби на ураження включає: контроль своєчасності відкриття (перенесення, припинення) вогню і закінчення стрільби по цілі; коректування вогню в ході стрільби на ураження; контроль виграти призначеної кількості снарядів; визначення результатів стрільби на ураження.

Знання підлеглими вогневих завдань і порядку їх виконання командир перевіряє при виїзді у підрозділи та контролем правильності прийому команд (розпоряджень), які передаються.

Найбільш ефективним способом перевірки готовності до виконання вогневих завдань є особиста робота артилерійського командира (начальника) у підлеглих частинах (підрозділах). У ході його роботи проводиться не тільки контроль готовності до виконання вогневих завдань, але й повинна надаватися допомога у забезпеченні всім необхідним, усуненні на місці виявлених недоліків і вирішення питань, які виникли.

Правильність визначення установок для стрільби на ураження перевіряють у підрозділах (частинах) відповідно з ПСіУВ.

Контроль своєчасності відкриття (перенесення, припинення) вогню і закінчення стрільби, а також витрати снарядів здійснюється на основі доповідей.

Командири артилерійських груп (підрозділів) при виконанні вогневих завдань доповідають старшому артилерійському начальнику: про готовність до виконання вогневих завдань за виконавчими командами "Зарядити", "Навести", "Готовність у стільки-то", "Готовність у стільки-то, вогонь за сигналом таким-то", про відкриття вогню і перенесенні вогню: "Волга» за сигналом "Сніг"» вогонь відкрила" і т. п.,про припинення вогню (закінчення стрільби), результати стрільби (якщо вони відомі) і витрати снарядів.

Наприклад: "Дніпро" по цілі № 208-й стрільбу закінчив. Ціль подавлена. Витрата 864". "Псел" по "Сатурн" стрільбу закінчив. Витрата 432" і т. п.

Про витрату снарядів за періоди артилерійської підготовки та артилерійської підтримки атаки доповідають по лінії штабів, як правило, після закінчення артилерійської підготовки і після кожного способу артилерійської підтримки атаки.

Наприклад:"Десна". Артпідготовка – витрата за планом. ПЗВ – витрата 1218.

Артилерійські командири (начальники) доповідають відповідним загальновійськовим командирам про готовність відкриття, припинення вогню і виконання поставлених вогневих завдань.

ЗМІСТ

До глави І Основні положення
Розділ перший ПІДГОТОВКА СТРІЛЬБИ І УПРАВЛІННЯ ВОГНЕМ
До глави II ОРГАНІЗАЦІЯ ВИЗНАЧЕННЯ УСТАНОВОК ДЛЯ СТРІЛЬБИ
Розвідка і визначення координат цілей
Топогеодезична підготовка
Метеорологічна підготовка
Балістична підготовка
Технічна підготовка
Організація визначення установок для стрільби
До глави ІII ВИЗНАЧЕННЯ УСТАНОВОК ДЛЯ СТРІЛЬБИ СПОСОБАМИ ПОВНОЇ (СКОРОЧЕНОЇ) ПІДГОТОВКИ ТА ОКОМІРНОГО ПЕРЕНЕСЕННЯ ВОГНЮ
Повна підготовка
Скорочена підготовка
Окомірне перенесення вогню
До глави IV ПРИСТРІЛЮВАННЯ ЦІЛІ
Пристрілювання за допомогою далекоміра
Пристрілювання за допомогою спряженого спостереження
Пристрілювання за допомогою секундоміра
Пристрілювання за допомогою підрозділу звукової розвідки
Пристрілювання за допомогою радіолокаційної станції типу АРК
Пристрілювання за допомогою радіолокаційної станції типу СНАР
Пристрілювання за допомогою вертольота
Пристрілювання із спостереженням за знаками розривів
Особливості пристрілювання цілей під час мортирної стрільби та стрільби на рикошетах
Особливості пристрілювання цілей при стрільбі снарядами з радіопідривником, дистанційним підривником або трубкою і стрільби касетними снарядами
До глави V ВИЗНАЧЕННЯ УСТАНОВОК ДЛЯ СТРІЛЬБИ ПЕРЕНЕСЕННЯМ ВОГНЮ ВІД РЕПЕРА (ЦІЛІ) ТА З ВИКОРИСТАННЯМ ДАНИХ ПРИСТРІЛОЧНОЇ ГАРМАТИ («БЮЛЕТЕНЯ ПГр»)
Пристрілювання (створення) репера
Визначення пристріляних поправок дальності, напрямку і в установку дистанційного підривника (трубки)
Визначення установок для стрільби в батареї перенесенням вогню від репера
Особливості перенесення вогню батареєю снарядами з дистанційним підривником (трубкою)
Визначення установок для стрільби в дивізіоні з використанням даних пристрілювальної гармати
Поновлення установок для стрільби на ураження
Розділ другий СТРІЛЬБА НА УРАЖЕННЯ
До глави VI УРАЖЕННЯ НЕРУХОМИХ НЕСПОСТЕРЕЖНИХ НАЗЕМНИХ ЦІЛЕЙ
Ураження окремих цілей
Ураження артилерійських реактивних мінометних батарей (взводів) і батарей (взводів) установок ЗКР
Ураження живої сили та вогневих засобів, танків, бойових машин піхоти і бронетранспортерів
Ураження вертольотів на посадкових майданчиках
Ураження командних пунктів та пунктів управління
Коректування вогню під час стрільби на ураження
До глави VII УРАЖЕННЯ НЕРУХОМИХ СПОСТЕРЕЖНИХ НАЗЕМНИХ ЦІЛЕЙ
Ураження окремих і групових цілей
Коректування вогню під час стрільби на ураження
Особливості стрільби на руйнування
До глави VIII УРАЖЕННЯ РУХОМИХ НАЗЕМНИХ ЦІЛЕЙ
Ураження колон
Ураження окремих рухомих спостережних груп мотопіхоти (живої сили)
Загороджувальний вогонь
До глави IX СУПРОВОДЖУВАЛЬНИЙ ВОГОНЬ
Рухома вогнева зона
Вогневий вал
Послідовне зосередження вогню
До глави X СТРІЛЬБА ДИМОВИМИ, АГІТАЦІЙНИМИ СНАРЯДАМИ І ЗАПАЛЮВАЛЬНИМИ МІНАМИ
Стрільба димовими снарядами
Стрільба агітаційними снарядами
Розділ третій УПРАВЛІННЯ ВОГНЕМ АРТИЛЕРІЙСЬКИХ ПІДРОЗДІЛІВ
До глави XI ОРГАНІЗАЦІЯ УПРАВЛІННЯ ВОГНЕМ ОБОВ’ЯЗКИ ПОСАДОВИХ ОСІБ ДИВІЗІОНУ ЩОДО УПРАВЛІННЯ ВОГНЕМ
До глави XII ПОСТАНОВКА ВОГНЕВИХ ЗАВДАНЬ ТА КОНТРОЛЬ ЇХ ВИКОНАННЯ
Розділ четвертий СТРІЛЬБА І УПРАВЛІННЯ ВОГНЕМ АРТИЛЕРІЙСЬКИХ ПІДРОЗДІЛІВ ПІД ЧАС ВИКОНАННЯ ВОГНЕВИХ ЗАВДАНЬ ПРЯМОЮ НАВОДКОЮ
До глави XIII УРАЖЕННЯ ЦІЛЕЙ ПРИ СТРІЛЬБІ ПРЯМОЮ НАВОДКОЮ
Ураження цілей стрільбою прямою наводкою із гармат
Ураження нерухомих цілей стрільбою із гармат
Ураження нерухомих цілей під час стрільби батареєю (взводом)
Ураження рухомих цілей під час стрільби із гармат
Ураження цілей стрільбою ПТКР
До глави XIV УПРАВЛІННЯ ВОГНЕМ ПІД ЧАС ВИКОНАННЯ ВОГНЕВИХ ЗАВДАНЬ СТРІЛЬБОЮ ПРЯМОЮ НАВОДКОЮ
Особливості стрільби і управління вогнем із застосуванням приладних комплексів
Розділ п’ятий СТРІЛЬБА І УПРАВЛІННЯ ВОГНЕМ РЕАКТИВНОЇ АРТИЛЕРІЇ
До глави XV ПІДГОТОВКА СТРІЛЬБИ І УПРАВЛІННЯ ВОГНЕМ
До глави XVI СТРІЛЬБА НА УРАЖЕННЯ
Ураження нерухомих неспостережних і спостережних наземних цілей
Ураження колон
Дистанційне мінування
Стрільба запалювальними снарядами
До глави XVII УПРАВЛІННЯ ВОГНЕМ
Особливості пристрілювання цілей та стрільби на ураження
Розділ шостий ОСОБЛИВОСТІ СТРІЛЬБИ І УПРАВЛІННЯ ВОГНЕМ ВНОЧІ, В ГОРАХ І ПІД ЧАС УРАЖЕННЯ НАДВОДНИХ ЦІЛЕЙ
До глави XVIII ОСОБЛИВОСТІ СТРІЛЬБИ І УПРАВЛІННЯ ВОГНЕМ ВНОЧІ І ІНШИХ УМОВАХ ОБМЕЖЕНОЇ ВИДИМОСТІ
До глави XIX ОСОБЛИВОСТІ СТРІЛЬБИ І УПРАВЛІННЯ ВОГНЕМ В ГОРАХ
Особливості розвідки і визначення координат цілей, топогеодезичної, метеорологічної, балістичної і технічної підготовки
Особливості визначення установок для стрільби за даними пристрілювання (створення) реперів
Особливості пристрілювання і стрільби на ураження
До глави XX ОСОБЛИВОСТІ СТРІЛЬБИ І УПРАВЛІННЯ ВОГНЕМ ПРИ УРАЖЕННІ НАДВОДНИХ ЦІЛЕЙ
Ураження живої сили і вогневих засобів десанту
Ураження окремих надводних цілей
Розділ сьомий ОСОБЛИВОСТІ СТРІЛЬБИ І УПРАВЛІННЯ ВОГНЕМ ПРИ ВИКОНАННІ ВОГНЕВИХ ЗАВДАНЬ БОЄПРИПАСАМИ ВИСОКОЇ ТОЧНОСТІ
До глави ХХІ ОСОБЛИВОСТІ ПІДГОТОВКИ СТРІЛЬБИ І УПРАВЛІННЯ ВОГНЕМ
До глави ХХІІ ОСОБЛИВОСТІ СТРІЛЬБИ НА УРАЖЕННЯ І УПРАВЛІННЯ ВОГНЕМ
Розділ восьмий ОСОБЛИВОСТІ СТРІЛЬБИ І УПРАВЛІННЯ ВОГНЕМ ПРИ ВИКОНАННІ ВОГНЕВИХ ЗАВДАНЬ У ВНУТРІШНІХ ЗБРОЙНИХ КОНФЛІКТАХ
До глави ХХІІІ ОСОБЛИВОСТІ ПІДГОТОВКИ СТРІЛЬБИ І УПРАВЛІННЯ ВОГНЕМ, СТРІЛЬБИ НА УРАЖЕННЯ І ОРГАНІЗАЦІЇ УПРАВЛІННЯ ВОГНЕМ
Розділ дев’ятий УПРАВЛІННЯ ВОГНЕМ АРТИЛЕРІЙСЬКОЇ ГРУПИ
До глави XXIV ОСОБЛИВОСТІ УПРАВЛІННЯ ВОГНЕМ АРТИЛЕРІЙСЬКОЇ ГРУПИ

[1] Це також стосується міни, якщо не оговорено окремо.

[2] Це також стосується міномета, бойової машини реактивної артилерії та установки ПТКР, якщо не оговорено окремо.

[3] На рівнинній та середньо пересіченій місцевості кути зустрічі несуттєво (не більше, ніж на 6°) відрізняються від кутів падіння, тому на практиці зазвичай користуються кутами падіння, які наведені у Таблицях стрільби.

[4] Перше значення наведено для точності топогеодезичної прив’язки спостережного пункту, що характеризується Е_тг=15 м, а у дужках –
Е_тг=25 м

[5] Надалі, якщо не обумовлено окремо, називається висотою цілі (КСП, вогневої позиції, репера тощо).

[6] Надалі називаються машинами управління