Узагальнення отриманої інформації

Третя стадія - узагальнення отриманої інформації — пе­редбачає: а) створення юристом фабули справи; б) її перевірку. Метою стадії є узагальнення та перевірка отриманої в ході опи­тування інформації.

Юрист повинен усвідомити, що метою всього опитування є складання юридичної фабули справи - ланцюга подій, які відбу­лися у їх логічній причинно-часовій послідовності. Юридична фабула дуже подібна до літературної. Різниця лише в тому, що обставини викладені у ній не вигадані і кожна подія має значення юридичного факту.

У юридичній фабулі, як і в літературній, можна виділити експозицію, зав'язку, розвиток дії та кульмінацію. Експозиція фабули - визначення основних суб'єктів подій, які є учасника­ми правовідносин та обставин, які існували на початок розвит­ку події. Зав'язкою є подія чи група подій, що лежать в основі виникнення між сторонами конфлікту. Розвиток подій - це дії сторін щодо вирішення конфлікіу. Кульмінацією є власне той конфлікт, який уже не може бути розв'язаний сторонами самостійно і по­требує правового втручання. Саме тому юридична фабула не має останнього елемента літературної фабули - розв'язки.

Юридична фабула має загалом вміщати інформацію про всі основні події, які мають юридичне значення і стосуються предмету опитування. Тому можна запропонувати модель по­будови фабули справи, за якою юрист послідовно має знайти відповідь на питання, які розкриють всю картину подій, що відбувалися. Очевидно, що цілком однозначна відповідь має бути дана принаймні на п'ять таких питань:

ЩО відбулося з клієнтом?

КОЛИ відбулося?

ХТО був учасником цих подій?

ЯК розвивалися події?

ЯЮ НАСЛІДКИ вони потягли за собою?

Після закінчення формування фабули справи юрист має пере­вірити зафіксовану інформацію шляхом переказу її опитуваному. Метою цієї дії є встановлення зворотного зв'язку з клієнтом. Та­ким чином юрист перевіряє, чи правильно він зрозумів, у чому саме полягають правові проблеми клієнта, чи не допустив він по­милки в хронології подій та визначенні їх наслідків.

Завершення опитування

Суть стадії завершення опитування полягає у вмілому та вда­лому закінченні співбесіди. Спеціалісти-психоаналітики стверд­жують, що «невдале прощання» - якщо надто раптово перервати контакт або триматись досить відчужено - може безповоротно зруйнувати подальшу співпрацю з опитуваним, налагодити яку консультант намагався протягом усього інтерв'ювання. Загалом стадія передбачає: а) визначення організаційних аспектів подаль­шої роботи над справою; б) прощання з клієнтом.

Визначення організаційних аспектів подальшої роботи над справою залежить від того, з яких причин було закінчене опитування.

Так, оптимальною можна вважати ситуацію, коли юрист одержав всю необхідну інформацію, щоб запропонувати клієнту всі можливі варіанти правового вирішення його про­блеми. У такому разі він повинен вчинити ряд дій, які органі­зують подальшу роботу над справою.

Після закінчення консультування юрист повинен:

- з метою демонстрації своєї достатньої компетенції дати загальну характеристику проблеми, вказавши строк надання остаточної консультації;

- узгодити порядок, розмір та строки оплати послуг, які будуть надані;

- подати список документів, які має принести клієнт;

- призначити час наступної зустрічі.

Разом з тим можлива ситуація, коли опитування з об'єктив­них причин не може бути доведене до кінця. У такому разі дії юриста залежать від причини неможливості продовження опи­тування, яких може бути принаймні дві.

По-перше, опитування варто припинити у зв'язку з немож­ливістю клієнта надати всю необхідну інформацію. У цьому випадку воно не завершується, а переривається - що передба­чає не тільки встановлення місця і часу наступного побачення, але і розподіл між юристом та опитуваним обов'язків щодо от­римання інформації, якої не вистачає. При цьому юрист повинен роз'яснити, про яку саме інформацію йдеться, яким чином та з яких джерел він може її одержати.

По-друге, опитування може бути припинене через неготовність юриста продовжувати інтерв'ю. Це стосується склад­них життєвих ситуацій, коли юрист відчуває труднощі у вста­новленні правових проблем клієнта чи не знайомий з нормами, які регулюють відповідні сфери відносин. У такій ситуації кон­сультант повинен чесно зізнатися клієнту у недостатній ком­петенції, по можливості порадити йому іншого фахівця. Допу­стимий також інший вихід - перенесення зустрічі, аби юрист мав змогу належним чином підготуватися до опитування.

Після закінчення визначення організаційних аспектів по­дальшої роботи над справою юрист прощається з клієнтом.

Особливості опитування свідків

Опитування свідків, попри те щодо нього можна застосувати загальні правила інтерв'ювання, має ще й певні особливості.

По-перше, свідок на відміну від клієнта не має власного інтересу у результатах справи і тому єдиною запорукою отри­мання від нього інформації є те, наскільки юристу вдалося схи­лити його до співпраці. На відміну від органів досудового роз­слідування та суду, приватно-практикуючий юрист не може викликати свідка для опитування всупереч волі останнього. Саме тому юрист має максимально сприяти волевиявленню свідка, який бажає співпрацювати. Свідка, для прикладу, мож­на запросити зустрітися у парку чи у кафе, аби уникнути про­ведення ним паралелі між опитуванням в офісі юриста та до­питом у кабінеті слідчого чи прокурора. Особливо доцільно це зробити, якщо свідка вже допитували правоохоронні органи.

По-друге, свідок не має перед собою всієї картини подій, які складають фабулу справи. Він володіє лише знаннями про окремі епізоди, які він спостерігав безпосередньо, у зв'язку з чим його опитування має швидше тактичне, ніж інформаційне значення. Попри це, навіть якщо юрист вважає, що свідок нічого нового не скаже, його варто опитати з цілого ряду причин.

Опитування свідка дасть змогу:

1 переконатися у достовірності повідомленої іншими осо­бами інформації;

2 з'ясувати ступінь обізнаності свідка з обставинами справи та свідченнями, які він може дати;

3 визначити готовність свідка до співпраці;

4 провести інструктаж свідка щодо дій під час подаль­шого допиту на слідстві чи суді.

Завдяки опитуванню свідків можна отримати інформацію про самого клієнта, яку він сам навряд чи про себе повідомить. Свідок також може допомогти частково відобразити позицію протилежної сторони. Зрештою, свідок може стати джерелом пошуку інших свідків.

Лише під час опитування свідка юрист може переконатися, наскільки цінною доказовою інформацією той володіє і прийняти рішення, чи варто взагалі запрошувати дану людину як свідка.

Насамкінець, свідка необхідно підготувати до участі в су­довому засіданні, роз'яснивши йому порядок виступу, Його права та обов'язки. Проте це не означає, що свідка можна просити по­дати неправдиву інформацію або інформацію, якою він не володіє, адже такі дії є не лише аморальними, але й протиправними.

Прикладом правильної підготовки свідка до давання по­казань може бути Контрольний список для підготовки свідків в американському суді присяжних.

Контрольний список для підготовки свідків в аме­риканському суді присяжних

3. Ваш зовнішній вигляд майже так само важливий, як і те, що ви будете говорити. Йдучи до суду, одягніться охайно і кон­сервативно.

4. Складаючи присягу, ви повинні стати прямо і сказати: "Клянусь". Пам'ятайте, що, відповідаючи на запитання, ви по­винні сидіти прямо, не горбитись і не спиратися на стійку.

5. Не тримайте нічого у роті, наприклад, жувальну ґумку, цукерку, сірник.

6. Говоріть голосно, щоб не було потреби перепитувати. Не прикривайте рота рукою.

7. Давайте показання впевнено - тоді у присяжних буде більше довіри до того, що ви говорите.

8. Не заучуйте напам'ять те, що хочете сказати.

9. Будьте серйозні. Уникайте сміху і розмов про справу в коридорах або інших приміщеннях суду. Пам'ятайте, що при­сяжні можуть побачити вас, входячи до будинку суду.

10. Відповідаючи на запитання, звертайтеся до присяж­них. Старайтесь якомога більше дивитись у Тх бік і говорити з ними відверто й щиро, так, наче ви звертаєтеся до товариша або сусіда.

11. Уважно слухайте запитання, які вам ставлять. Відпові­дайте на них, не розкриваючи добровільно ніякої додаткової інформації. За необхідності ви маєте право пояснити свою відповідь. Ви не зобов'язані відповідати "так" або "ні", якщо необхідне пояснення.

12. Якщо ваша відповідь була неправильною, зробіть поправ­ку негайно, а якщо вона була незрозумілою, одразу ж поясніть її.

13. Дотримуйтесь фактів, а не чуток, здогадок або умови­водів (висновків). Ви не маєте права давати показання про те, що вам хтось сказав або ви щось чули.

12. Якщо ви не зрозуміли запитання, скажіть про іде і І попросіть його повторити.

5 Не втрачайте самовладання, якщо вас допитує прокурор.

6 Будьте ввічливі щодо всіх сторін і щодо судді.

7 Якщо прокурор запитає вас, чи не розмовляли ви з ким-небудь про цю справу, пам'ятайте: це запитання-ластка. Просто І І скажіть «так», ви розмовляли з адвокатом (або з поліцією і т.ін.). І Не дозволяйте прокурору пришвидшити темп долиту. Думайте І над відповіддю стільки, скільки вам треба, і тільки після цього І відповідайте.

8 Якщо адвокат вносить протест проти якогось запитання, не відповідайте на нього доти, доки суд не прийме рішення І І щодо протесту Якщо суддя підтримає протест, це означає, що відповідати ви не повинні. Якщо він його відхиляє, це означає,

І що на запитання потрібно дати відповідь. Якщо ви до того часу забули запитання, ви можете попросити повторити його.

9 Якщо ви не знаєте відповіді на запитання, не нервуйтесь. Просто скажіть: «Я не знаю».

10 Якщо ви не хочете відповідати на запитання, не питайте І в судді, чи обов'язково ви повинні це робити. Якщо запитання І некоректне, адвокат заявить протест і обговорить це із суддею.

11 відповідаючи на запитання, не дивіться на захисника або суддю, ніби просите допомоги.

12 Відходячи з місця для свідків після давання показань, тримайтеся впевнено, не будьте пригніченим.

Наши рекомендации