Соціальні ролі в структурі особистості

Соціальна роль — це шаблон поведінки, якої очікують від людини в конкретній ситуації. Розрізняють очікування — екс-пектації, звернені до суб'єкта, і обов'язки та очікування, звернені до інших, — права. Отже, рольова функція особистості передбачає користування правами й виконання обов'язків. При цьому розріз­няють два різновиди ролей: конвенційні та міжособистісні.

Конвенційні ролі являють собою стандартизовані права та обов'язки, наприклад, батька, сина, працівника певної служби тощо. Відносини між людьми, закладені в ці ролі, лежать на по­верхні: батько сприймається як голова родини, що виявляє турбо­ту про своїх домочадців, син — як активна ланка в системі «бать­ко — син», працівник — як виконавець запропонованих йому завдань і вказівок начальника. Однак це далеко не завжди так. Незважаючи на своє офіційне становище, батько може не бути в родині головою, як це мало б бути. Син може не поважати своїх батьків, а працівник може бути ледачим і неретельним. У даному разі ми зіштовхуємося з міжособистісними ролями.

На відміну від конвенційних, міжособистісні ролі виступають у вигляді прав та обов'язків, що залежать від індивідуальних осо­бливостей членів еталонних груп. Від того, як виконуються між­особистісні ролі, формуються відповідні міжособистісні відносини й соціальний статус людини. Одні люди стають «зірками», вони здобувають популярність, авторитет, визнання й повагу. Інші люди виявляються «відкинутими», до них не тягнуться, нерідко на них навіть не звертають увагу. Між цими полярностями знаходяться середнячки. Частина з них якоюсь мірою тяжіє до «зірок», части­на — до «відкинутих». Як бачимо, за кожною людиною закріплю­ється певний соціальний статус.

6«« 81

ПСИХОЛОГІЯ УПРАВЛІННЯ

5.4 Індивідуально-психологічні особливості особистості

Психологічна характеристика типів темпераменту.Слово «темперамент» походить від латинського слова іетрегатепіит — належне співвідношення (частин), співвідносність.

Темперамент — це індивідуально-психологічні особливості людини, що визначають динаміку протікання психічних процесів і її поведінку.

Кожен тип темпераменту має свої позитивні сторони і свої не­доліки, виправити які практично неможливо, оскільки особливості темпераменту пов'язані з особливостями прояву вищої нервової ді­яльності. Темперамент — біологічний фундамент, на якому форму­ється особистість як соціальна істота.

За вченням про темперамент, яке створив давньогрецький лікар Гіппократ, характер людини є результатом змішування в її організмі в неоднакових пропорціях слизу, крові та жовчі. Від назв цих рідин походять назви темпераментів:

• переважання крові (від грец. «сангве») — сангвінік;

• переважання жовчі (від грец. «холе») — холерик;

• переважання слизу (від грец. «флегма») — флегматик;

• переважання чорної жовчі (від грец. «мелас холе») — ме­
ланхолік.

Типи темпераменту можна охарактеризувати з погляду психофізіологічних проявів (І. П. Павлов, Б. М. Теплов, В. Д. Не-биліцин).

Учення Павлова встановило залежність темпераменту від типу вищої нервової діяльності (ВНД). Вивчаючи процеси збудження й гальмування нервової системи, Павлов виділив три основні пара­метри нервових процесів збудження й гальмування:

• сила — слабкість;

• урівноваженість — неврівноваженість;

• рухливість — інертність (здатність швидко змінювати на­
прям протікання нервових процесів).

СПІВВІДНОШЕННЯ ПОНЯТЬ «ЛЮДИНА - ІНДИВІД - ОСОБИСТІСТЬ»

Існує чотири можливих співвідношення щодо поєднання цих параметрів, і відповідно розрізняють чотири типи ВНД:

I тип — сангвінік: сильний, урівноважений, рухливий;

II тип — холерик: сильний, неврівноважений, рухливий;

III тип — флегматик: сильний, урівноважений, інертний;

IV тип — меланхолік: слабкий, неврівноважений, інертний або
малорухливий.

Типологія вищої нервової діяльності — фізіологічна основа античної класифікації темпераментів. Динамічними проявами ак­тивності темпераменту є такі показники (табл. 5.1).

Сангвініку властиві висока активність, емоційність, експре­сивність (виразність) поведінки. Певні труднощі можуть бути пов'язані із зосередженням уваги, інколи спостерігається деяка по­верховість емоційних переживань.

Таблиця 5.1

Показники динамічного прояву активності темпераменту

Активність	Ступінь взаємодії з навколишнім світом
Реактивність	Сила й тривалість реакції після припинення дії стимулу
Темпові характерис­тики	Швидкість виконання будь-яких дій (мова, ходьба, рух та ін.)
Емоційність	Схильність до швидкого і яскравого прояву емоцій
Тривожність	Переживання, передчуття загрози, небез­пеки, нещастя
Чуттєвість	Тонкість сприйняття зовнішнього світу
Ригідність - пл астич -ність	Нездатність-здатність до швидкої перебудо­ви діяльності, способів мислення, точки зору
Екстраверсія	Спрямованість назовні
Інтроверсія	Спрямованість усередину, на себе
Підпорядкованість — домінантність	Схильність підкорятися чи підкоряти, бути веденим чи ведучим
Нейротизм	Неврівноваженість, нестабільність

6*

.

ПСИХОЛОГІЯ УПРАВЛІННЯ

Холерику також властиві висока активність та переважання збудження, різкість, яскравість емоційних переживань. Він неврів-новажений, запальний, легко переходить від гніву до веселощів. Може виявляти агресивність або талант оратора чи полководця.

Флегматик має знижену активність у зовнішній діяльності, але високу витривалість, працездатність. Поведінка невиразна, рівна. Можуть розвинутися як негативні риси — лінощі, байду­жість чи холоднокровність, так і позитивні — витримка, вірність, відданість, постійність.

Меланхолік є менш витривалим, йому важко працювати в умовах стресу, конфлікту, перевантаження. Уміє концентрувати увагу, часто виявляє тривожність, що виражається у високому по­чутті відповідальності та невтомності. Має схильність до спостере­ження, систематизації, співпереживання, глибокого та тривалого емоційного переживання, що може проявлятися в злопам'ятності або поетичному обдаруванні.

Немає гірших чи кращих темпераментів. Кожен з них має свої позитивні сторони, тому основні зусилля слід спрямувати на ро­зумне використання переваг у конкретній діяльності. Заслужений діяч науки РРФСР, доктор медичних і психологічних наук про­фесор К. К. Платонов справедливо зауважував, що розумною чи дурною, чесною чи нечесною, доброю чи злою, талановитою чи без­таланною може бути людина з будь-яким темпераментом.

Характер. Структура характеру. Акцентуації характеру. Під характером розуміють не будь-які індивідуально-психологічні осо­бливості людини, а лише сукупність найбільш виражених і стійких рис особистості, типових для даної людини, які систематично ви­являються в її діях і вчинках. Кожна людина має характер — сукуп­ність ознак, що відрізняють її від інших людей. Немає двох людей, у яких були б повністю однакові характери.

Характер (від грец. скагасіег — друк, карбування) — сукупність істотних, стійких психічних ознак людини як члена суспільства, що виявляються в її ставленні до дійсності та накладають відбиток на її поведінку та вчинки.

СПІВВІДНОШЕННЯ ПОНЯТЬ «ЛЮДИНА - ІНДИВІД - ОСОБИСТІСТЬ»

Характер пов'язаний з темпераментом. Темперамент є вро­дженою біологічною основою характеру (Л. С. Виготський, С. Л. Рубінштейн, Б. М. Ананьєв). Характер — сплав уроджених особливостей вищої нервової діяльності з набутими впродовж жит­тя індивідуальними рисами. Залежно від типу темпераменту одні риси формуються легше, інші — сутужніше.

Характер не тільки зазнає впливу з боку темпераменту, але і сам впливає на його особливості:

• під впливом характеру людина намагається цілеспрямовано
регулювати прояви окремих ознак темпераменту — у резуль­
таті наполегливої роботи протягом тривалого часу ці ознаки
можуть частково змінитися;

• характер маскує особливості темпераменту — динаміка по­
ведінки в деяких типових ситуаціях починає залежати не від
темпераменту, а від мотивів і стосунків особистості.

Риси характеру — ті чи інші особливості особистості люди­ни, що систематично виявляються в різних видах її діяльності та за якими можна скласти уявлення про можливі вчинки людини за певних умов. У структурі характеру виділяють дві групи рис:

1) перша група — риси, що виражають спрямованість особистості
(стійкі потреби, установки, схильності, ідеали, цілі) і ставлен­
ня до навколишньої дійсності;

2) друга група — інтелектуальні, вольові та емоційні риси характеру.
Риси характеру можна класифікувати за іншими ознаками

(табл. 5.2).

Риси характеру є взаємозалежними та відносно стійкими, що дає можливість прогнозувати поведінку людини. Різноманітність рис характеру забезпечує спрямованість особистості на всебічне пізнання, на перетворення себе і навколишнього світу.

За останні роки в практичній психології сформувалося уяв­лення про найбільш яскраві (акцентовані) характери, що допомагає в життєвих ситуаціях, у трудовій діяльності виробити правильну лінію поведінки, спілкування та взаємодії з такими людьми.

ПСИХОЛОГІЯ УПРАВЛІННЯ

Таблиця 5.2

Класифікація рис характеру

Ознаки класифікації	Позитивні риси	Негативні риси
За ставленням люди­ни до інших людей	Гуманізм, чуйність, товариськість	Черствість, брутальність, замкнутість
Стосовно праці	Працьовитість, ініці­ативність, творчість	Інертність, лінощі, консерватизм
Стосовно самого себе	Почуття власного достоїнства, скромність, гордість	Самознищення, егоїзм
Стосовно суспільних та особистих цінностей	Акуратність, ощадливість	Марнотратність, неохайність

Акцентуація характеру — перебільшений розвиток окремих рис характеру на шкоду іншим, унаслідок чого погіршується вза­ємодія з оточуючими людьми. Виразність акцентуації може бути різною — від легкої до крайніх варіантів (хвороба) (рис. 5.2).

Німецький психіатр К. Леонгард виділяє 12 типів акцентуації (табл. 5.3).

Визначити тип акцентуації можна за допомогою спеціальних психологічних тестів.

Індивідуально-психологічні особливості особистості ме­неджера. Специфіка психічних особливостей особистості, без­перечно, впливає на успішність управлінської діяльності — це очевидно. Управління — процес взаємодії з багатьма людьми, що відрізняються особистісно, тобто всі вони є неповторними.

п

Н

\ /

/ \

1 2 З

ції: А - приховані; Б - явні 86

Рис. 5.2 Вісь ступеня виразності характеру: Н - норма; П - патологія. Характери: 1 - «середні»; 2 - акцентуйовані; 3 - психопатії. Акцентуа-

і / і 7 . А _ г» гл і і у/л оаиіі ДГ лпиї

СПІВВІДНОШЕННЯ ПОНЯТЬ «ЛЮДИНА - ІНДИВІД - ОСОБИСТІСТЬ»

Таблиця 5.3

Типи акцентуації

Тип акцентуації	Особливості поведінки
1. Ппертимний (гіперактивний)	Надмірно піднесений настрій, завжди веселий, говіркий, дуже енергійний, самостійний, прагне до лідерства, ризику, авантюр, не реагує на заува­ження, ігнорує покарання, переходить через межі дозволеного, відсутня самокритичність
2. Дистимічний	Постійно пригнічений настрій; людина засмучена, замкнута, небагатослівна, виявляє песимізм, уникає галасливого товариства, з товаришами по службі близько не сходиться, у конфлікти вступає рідко
3. Циклоїдний	Товариськість циклічно змінюється (висока — у період підвищеного настрою і низька — у період пригніченого)
4. Емотивний (емоційний)	Надмірна чутливість, глибоко переживає наймен­ші неприємності, зайве чутливий до зауважень, невдач, часто має пригнічений настрій
5. Демонстра­тивний	Прагне бути в центрі уваги і домагається своїх цілей за будь-яку ціну, легко забуває про свої не­порядні вчинки
6. Збудливий	Підвищена дратівливість, похмурість, нестрима­ність, агресивність, «занудливість», але можливі підлесливість, послужливість (як маскування)
7. Який застряє	«Застряє» на своїх почуттях, думках, не може забу­ти образ, «зводить рахунки», службова та побуто­ва незговірливість, схильність до затяжних сварок, у конфліктах частіше буває активною стороною
8. Педантичний	Виражена занудливість у вигляді «переживання» подробиць, на службі може «замучити» відвід­увачів формальними вимогами, стомлює домашніх надмірною акуратністю
9. Тривожний (психастеніч­ний)	Знижене тло настрою, побоювання за себе, близьких, боязкість, невпевненість у собі, над­звичайна нерішучість, довго переживає невдачу, сумнівається у своїх діях

ПСИХОЛОГІЯ УПРАВЛІННЯ

Закінчення таблиці 5.3

10. Екзальто­ваний (лабіль­ний)	Дуже мінливий настрій, емоції яскраво вира­жені, підвищена реактивність на зовнішні події, балакучість, влюбливість
11. Інтроверто-ваний (шизоїдний, аутистичний)	Нетовариськість, замкнутість, відстороненість від усіх, спілкування з необхідності, занурений у себе, про себе нічого не розповідає, свої пе­реживання тримає в собі, хоч і має підвищену вразливість. Стримано, холодно ставиться до інших людей, навіть до близьких
12. Екстравер-тований (конформний)	Висока товариськість, балакучість, своєї думки не має, дуже несамостійний, прагне бути як усі, неорганізований, воліє підпорядковуватися

Менеджер — професійно підготовлений керівник. Що ж до ефективності керівництва, менеджери відрізняються між собою. Опитування видатних менеджерів США, Європи, Японії показало, що в діяльності менеджера найважливішими факторами успіху, пов'язаними з індивідуальними особливостями особистості, є такі:

• бажання й зацікавленість людини бути менеджером;

• уміння працювати з людьми, спілкуватися, мислити, взаємоді­
яти, переконувати, впливати на людей;

• гнучкість, нестандартність, оригінальність мислення;

• оптимальне поєднання в характері готовності до ризику та від­
повідальності;

• уміння передбачати майбутній розвиток подій, інтуїція;

• висока професійна компетентність, спеціальна управлінська
підготовка.

Методи й способи вирішення управлінських завдань мають ґрунтуватися на реальному врахуванні «людського ресурсу». Ме­неджер повинен бути не просто товариською людиною, а насампе­ред контактною, тобто вміти налагоджувати ділові стосунки, бути гарним оратором і співрозмовником, що неможливо без розвине­них мовних здібностей.

СПІВВІДНОШЕННЯ ПОНЯТЬ «ЛЮДИНА - ІНДИВІД - ОСОБИСТІСТЬ»

Найбільш придатними для управлінської діяльності є люди, що мають темперамент сангвініка, холерика чи флегматика. Од­нак і меланхоліки також можуть бути гарними менеджерами за умови розвиненості вищезазначених рис характеру, що маскують недоліки темпераменту.

Для менеджера-фахівця необхідними є такі риси характеру: домінантність (уміння впливати на підлеглих), товариськість, само­стійність, незалежність у прийнятті рішень, гуманізм, упевненість, рішучість, наполегливість, витримка, працьовитість, дисциплінова­ність, ініціативність, творчість, скромність. Водночас керівник по­винен знати, які риси характеру властиві його підлеглим і відповід­но до цього організовувати роботу та розподіляти обов'язки.

Психологічно грамотний менеджер у взаєминах неодмінно орі­єнтується на тип темпераменту співрозмовника (товариша по службі чи ділового партнера), його характерологічні особливості. Крім того, менеджер повинен бути проникливим, що допоможе спрогнозувати мету й вчинки підлеглого та партнера. Наполегливість та вміння за­кінчити розпочату справу — невід'ємні якості особистості керівника.

Невід'ємною якістю менеджера є здатність ризикувати за умо­ви, що ступінь ризику припустимий і базується на фактах.

Настанова особистості

Настанова — певний погляд на предмет, людину чи ідею, що базується на переконаннях, емоціях і поведінці. Формується в ди­тинстві під впливом виховання.

Настанови можуть бути позитивними і негативними (уперед­ження). Упередження формуються в результаті особистого інтер­есу та конформізму (людина йде за думкою більшості, за думкою своєї групи, неприязно ставиться до представників інших груп, хоч особисто вони не є для неї загрозою).

Особистий інтерес. Головною причиною упередженості є бо­ротьба за виживання (стереотипи — в усьому винуваті євреї, чечен­ці, «чорні», цигани).

ПСИХОЛОГІЯ УПРАВЛІННЯ

Методи переконання. Психологи й фахівці рекламного бізне­су розробили низку прийомів, за допомогою яких можна впливати на настанови людей, і успішно використовують їх:

1) апеляція до емоцій (помірні дози залякуючої інформації (ка­
рієс і «Бленд-а-мед»); приємні емоції, пов'язані з домашнім
теплом та затишком («Мамусин торт»); звернення до потреби
в любові та визнанні з боку оточуючих (пом'якшувач для тка­
нин «Ленор»; шампунь відлупи «Хед-енд-Шолдерс»);

2) когнітивний дисонанс. Людина, змушена діяти всупереч сво­
їм настановам, проти власних переконань; вона відчуває
дискомфорт і, прагнучи позбутися цього відчуття, зрештою,
змінює свої переконання (ви вступили на біофак; усі колекці­
онують жаб; ви все літо лазите рачки, ловите їх, препаруєте,
а потім так захоплюєтеся, що стаєте справжнім колекціонером);

3) тактика «нога — у двері» (мережевий бізнес);

4) негативна психологія (якщо вам не шкода 5 тисяч гривень на
ремонт квартири, викиньте цей лист!»);

5) груповий тиск («ти під каблуком у дружини, ти не мужик,
якщо не можеш піти з нами й випити пива»);

6) розпливчасті формулювання (допомагає при застуді — але не
зобов'язаний звільнити вас від нежитю; відбілювач «бореться»
з плямами — «бореться», як може).

СПІВВІДНОШЕННЯ ПОНЯТЬ «ЛЮДИНА - ІНДИВІД - ОСОБИСТІСТЬ»

9. Дайте визначення темпераменту.

10. Що таке тип вищої нервової діяльності (ВНД)?

11. Дайте визначення характеру. Як впливає характер на осо­
бливості темпераменту?

12. Назвіть риси характеру, групи рис.

13. Що таке акцентуація характеру? Типи акцентуації за К. Леон-
гардом.

14. Які риси характеру є необхідними для професії менеджера?

Контрольні запитання

1. Дайте визначення особистості.

2. Назвіть п'ять потенціалів особистості.

3. Що таке особистість як динамічна функціональна структура?

4. Схарактеризуйте структуру особистості за 3. Фрейдом.

5. Яка структура особистості людини з погляду біхевіоризму?

6. Що вивчає гуманістична психологія?

7. Визначте ідеї гештальтпсихології.

8. Які основні напрями вивчення особистості?

ПСИХОЛОГІЯ УПРАВЛІННЯ

ЗДІБНОСТІ ТА ПРОФЕСІЙНА ДІЯЛЬНІСТЬ

Розділ 6

ЗДІБНОСТІ

ТА ПРОФЕСІЙНА ДІЯЛЬНІСТЬ