Підприємства за власним бажанням

№ п/п Етапи Строк до звільнення Посадові особи, що приймають участь у процедурі звільнення Документи
1.   Одержання первинної інформації про звільнення 2-4 тижні Керівник підприємства, керівник підрозділу, юрисконсульт, працівник, що звільняється Заява про звільнення
2.   Проведення співбесіди з працівником, що звільняється; аналіз причин звільнення 2 тижні Заступник керівника підприємства, керівник підрозділу, юрисконсульт, менеджер по персоналу, працівник, що звільняється   Особова справа працівника, що звільняється
Продовження таблиці 11.1  
3.   Прийняття рішення про звільнення   2 тижні Керівник підприємства, керівник підрозділу, менеджер по персоналу, працівник, що звільняється Наказ про звільнення
4.   Передача робочого місця і документів   3 дні Керівник підрозділу, юрисконсульт, менеджер по персоналу, працівник, що звільняється Акт прийому-передачі робочого місця, документи для службового користування
5.   Фінансові розрахунки з працівником, що звільняється   1 день Головний бухгалтер, керівник підрозділу, бухгалтер-касир, працівник, що звільняється Грошовий розрахунок по заробітній платі, компенсація невикористаної відпустки
6.   Оформлення відповідних кадрових документів День звільнення Начальник відділу кадрів, менеджер по персоналу, працівник, що звільняється Трудова книжка, особова справа

В процесі вивчення другого питання“Управління плинністю кадрів у підприємстві” студент повинен з’ясувати, що процес формування стабільного трудового колективу передбачає наступні етапи:

1) оцінка плинності кадрів (кількісна – за допомогою розрахунку коефіцієнту плинності та якісна -виявлення причин, чинників і мотивів плинності кадрів);

2) розробка заходів щодо скорочення плинності кадрів;

3) управління трудовою дисципліною.

Плинність кадрів – це сукупність звільнень працівників за власним бажанням або за прогули та інші порушення трудової дисципліни.

Стан процесу плинності кадрів у підприємстві характеризується коефіцієнтом плинності кадрів (Кпк):

Rз - Rнз

підприємства за власним бажанням - student2.ru Кпк = , (11.1)

Rсер.

де: Rз – кількість звільнених робітників з підприємства за певний

період;

Rнз – кількість неминуче звільнених робітників за відповідний

період (у зв´язку з виходом на пенсію, в армію, у декретну

відпустку, при направленні на навчання, за станом здо-

ров´я, за скороченням штатів);

Rсер.- середньосписочна чисельність працівників за відповідний

період.

Якщо: Кпк < 0,1 – плинність кадрів у підприємстві є низькою;

0,1 ≤ Кпк ≥ 0,2 - плинність кадрів у підприємстві середня;

Кпк > 0,2 – плинність кадрів у підприємстві є високою;

З якісної сторони процес плинності кадрів характеризується: причинами, чинниками і мотивами плинності.

Причини плинності кадрів за походженням поділяються на три групи:

- пов'язані із сімейно-побутовими обставинами;

- пов'язані з незадоволеністю умовами праці і побуту;

- пов'язані з порушеннями трудової дисципліни.

Причини звільнення, що викликані незадоволеністю умовами праці і побуту, тісно пов'язані із чинниками плинності.

Під чинниками плинності кадрів розуміють умови праці і побуту працівників (зміст і організація праці, система морального і матеріального стимулювання, організація виробництва і управління, стиль керівництва і взаємини в колективі, система професійного просування, забезпеченість житлом, санітарно-гігієнічні умови праці і т.д.).

Чинники плинності кадрів за ступенем можливого цілеспрямованого впливу на них поділяють на 3 групи:

- цілком керовані (умови праці і побуту);

- частково керовані (задоволеність колективом, взаєминами, формами мотивації);

- некеровані (природно - кліматичні чинники).

Основними мотивами плинності кадрів на підприємстві є:

- низька зарплата окремих груп працівників у зв'язку з поганою організацією праці і виробництва;

- відсутність ритмічності роботи, систематична робота в понаднормові години і вихідні дні;

- невідповідність виконуваних робіт рівню кваліфікації і основній професії, невизначеність перспектив професійного просування;

- важкі і шкідливі умови праці;

- погані взаємини в колективі, з адміністрацією;

- незадоволеність професією.

Управління плинністю кадрів у підприємстві полягає в зведенні до мінімуму протиріч між потребами, інтересами працівників і конкретними можливостями їхнього задоволення.

Заходи щодо скорочення плинності кадрів поділяються на наступні групи:

1) техніко-економічні (поліпшення умов праці, удосконалення системи матеріального стимулювання і нормування праці, підвищення ступеня автоматизації робіт, розвиток нових форм організації праці і т.д.);

2) організаційні (удосконалення процедур прийому і звільнення працівників, системи професійного просування, робота з молоддю і т.д.);

3) виховні (формування у працівників відповідального відношення до праці, свідомої дисципліни, культури поведінки і т.д.);

4) соціально-психологічні (удосконалення стилю і методів керівництва, взаємин у колективі, системи морального заохочення і т.д.);

5) культурно-побутові (поліпшення культурно-масової і спортивної роботи, збільшення забезпеченості житлом, дитячими установами, базами і будинками відпочинку і т.д.).

Проблеми незадоволеності робітників вивчаються за допомогою анкет.

Анкета для дослідження задоволеності робітників працею може складатися з наступних питань:

1. Об’єкт незадоволеності (режим, невідповідність кваліфікації, рівень відповідальності, відношення до керівництва, у колективі, заробітна плата, перспективи, соціальні відносини, несправедливість, напруженість і т.д.).

2. Куди є бажання піти (інший підрозділ, підприємство).

3. Причина рішення.

На основі даних, отриманих за допомогою анкетування робітників, можна визначити коефіцієнт потенційної плинності кадрів (Кпп):

Число осіб, що бажають звільнитися (згідно анкеті)

підприємства за власним бажанням - student2.ru Кпп = (11.2)

Число опитаних робітників

У певних випадках доцільно розраховувати коефіцієнт інтенсивності плинності (Кіп):

Часний коефіцієнт плинності по підрозділу

підприємства за власним бажанням - student2.ru Кіп = (11.3)

Загальний коефіцієнт плинності

При вивченні третього питання“Управління безпекою персоналу” студенту слід запам’ятати, що охорона праці– це система забезпечення безпеки життя і здоров'я працівників у процесі трудової діяльності, що включає правові, соціально-економічні, організаційно-технічні, санітарно-гігієнічні, лікувально-профілактичні, реабілітаційні та інші заходи.

Умови праці– це сукупність чинників виробничого середовища, що справляють вплив на здоров'я і працездатність людини в процесі праці.

На формування і зміну умов праці впливають три групи чинників:

1. Соціально-економічні:

1.1. Нормативне і законодавче регулювання соціально-економічних і виробничих умов праці;

1.2. Соціально-психологічні чинники, що характеризують відношення працівника до праці і її умов, психологічний клімат у виробничих колективах, ефективність пільг і компенсацій за роботу, пов'язану з несприятливими впливами.

2. Організаційно-технічні:

2.1. Засоби праці (виробничі будинки і спорудження, санітарно-побутові пристрої, технологічне устаткування, інструменти, пристосування);

2.2. Предмети і продукти праці (сировина, матеріали, заготівлі, напівфабрикати, готові вироби);

2.3. Технологічні процеси (фізичні, механічні, хімічні і біологічні впливи на оброблювані предмети праці, способи їхнього транспортування і збереження і т.д.);

2.4. Організаційні форми виробництва, праці і управління (рівень спеціалізації виробництва, його масштаби і масовість, змінність роботи підприємства, перерви, безперервність виробництва, форми розподілу і кооперації праці, її прийоми, режими праці і відпочинку протягом робочої зміни, тижня, року, організація обслуговування робочого місця та ін.).

3. Природнічинники.

Вони мають особливе значення при формуванні умов праці в сільськогосподарському виробництві, на транспорті, у будівництві і т.д.

Види нормативних правових актів по охороні праці:

1. Стандарти Системи Стандартів Безпеки Праці.

2. Санітарні правила і норми, гігієнічні нормативи.

3. Правила по охороні праці (міжгалузеві і галузеві).

4. Правила безпечної експлуатації.

5. Правила безпеки (пожежної, по вибухах, електричної, ядерної, радіаційної, лазерної, біологічної, технічної).

6. Правила захисту (наприклад, від статичної електрики).

7. Будівельні норми і правила.

8. Інструкції з охорони праці, у тому числі типова галузева.

9. Організаційно-методичні документи (міжгалузеві і галузеві): положення, вказівки, рекомендації.

Ґрунтуючись на нормативах, що приводяться в цих документах, працівники служби управління персоналом підприємства повинні здійснювати роботу щодо:

- визначення рівня безпеки праці на кожному робочому місці;

- прийняття рішень по підвищенню рівня безпеки праці до нормативного;

- ліквідації робочих місць з несприятливими умовами праці.

Якщо відсутня можливість довести рівень безпеки до прийнятного в силу специфіки виробництва, варто вирішити питання про компенсацію за роботу в таких умовах і навчити працівників методам захисту здоров'я на даних робочих місцях. Небезпечні за умовами праці робочі місця повинні знаходитися під постійним контролем служби управління персоналом.

Наши рекомендации