Вимоги до управлінських рішень менеджера
До управлінських рішень менеджера пред´являються такі вимоги: цілеспрямованість, вибір головної проблеми, об´єктивність, своєчасність, компетентність, комплексність дієвість та конкретність
1. Цілеспрямованість. Кожне рішення повинно визначати конкретні цілі і задачі трудового колективу, встановлення зав дання безпосереднім виконавцям трудового процесу, мобілізувати ресурси для безумовного досягнення цих цілей, рішення першочергових задач і встановлених завдань.
Безцільні рішення нікого і ні до чого не зобов´язують, а звідси вони не мають сили управлінського впливу.
Складні управлінські рішення мають декілька цілей, які можуть доповнювати одна іншу, а можуть бути і суперечливими. Так, якщо менеджер відмовляється від послуг залучених працівників, ставить ціль економії витрат на оплату праці, то досягнення цих цілей може привести до перевантаження працівників, а звідси — зниження якості робіт, що виконуються.
2. Вибір головної проблеми. Багато менеджерів займаються вирішенням багаточисленних дрібних питань і не знаходять головної проблеми, рішення якої сприяло б усуненню або ліквідації наявних недоліків у роботі колективу. Слабким є той менеджер, який хватається за рішення дрібних, другорядних справ і витрачає на це свої сили, не може вирішувати ключові питання, від яких залежать успіхи в роботі.
3. Об´єктивність управлінського рішення. Кожне управлінське рішення менеджера за своєю природою носить суб´єктивний характер. Але необхідність у прийнятгі того чи іншого рішення настає незалежно від бажання менеджера, тобто об´єктивно. Звідси уважне вивчення реального ходу подій у розвитку виробництва і зовнішніх умов дає можливість правильно зорієнтуватися, відповідним чином відреагувати, визначити необхідний напрямок діяльності колективу для досягнення найкращих результатів у тих умовах, які уже склалися.
Ігнорування об´єктивності, фактичного стану справ, абстрагування від реальних обставин призводе до суб´єктивізму, відриву від реальних умов виробництва.
4.Своєчасність прийняття і реалізації рішень. Динамічність
подій у реальному житті організації постійно висувають перед менеджером все нові й нові проблеми, їх не завжди видно і важко визначити на скільки вони є важливими і взаємопов´язаними з іншими невирішеними питаннями. Досвідчені керівники "відчувають" появу проблеми і їх можливі наслідки, встигають
своєчасно звернути увагу спеціалістів і прийняти певні заходи.
Несвоєчасні вирішення проблем призводе до великих витрат наявних ресурсів.
5. Компетентність управлінських рішень. Прийняття рішен-ня є практичне застосування знань менеджера принципів управління, навичок керівництва колективом, врахування умов і особливостей конкретної ситуації. Вона передбачає правомочність посадової особи або колективного органу приймати конкретнерішення.
Розподіл повноважень між службами управління є основою правильного розподілу навантажень по розробці і реалізації рішень.
Загальне правило цієї вимоги є те, що керівник, спеціаліст або орган управління не повинні приймати рішення, що віднесені до компетенції своїх підлеглих і в той же час не перевищувати своєї влади у прийнятті рішень.
Приймаючи рішення за підлеглого, менеджер знижує відповідальність останнього за кінцеві результати, наслідки роботи.
6. Комплексність управлінських рішень і системність в їх реалізації, необхідність комплексного рішення проблем є причиною розробки програм стратегічного управління, інноваційної та інвестиційної діяльності організації.
7. Дієвість і конкретність управлінських рішень. Дієвість
рішення полягає у силі свого впливу на колектив достатньої для зміни стану справ у заданому напрямку для досягнення поставлених цілей.
Конкретність рішення передбачає точність поставлених у ньому цілей і завдань, чіткість викладення, грамотність оформлення, доступність для розуміння виконавцями, врахування інтересів працівників, які безпосередньо будуть його виконувати.
Додержанням вимог до управлінських рішень, менеджер створює творчі умови у трудовому колективі і забезпечує успіх у роботі всього колективу організації.