Розробка та ухвалення управлінських рішень в ситуаціях визначеності, ризику та невизначеності.

При прийнятті управлінських рішень завжди важливо враховувати фактор ризику. Поняття "ризик", у даному випадку, використовується як рівень визначеності, з якою можна прогнозувати результат. Ці умови традиційно класифікуються як умови визначеності, ризику та невизначеності ситуації, виходячи з наступного поділу інформації:

 повна інформація; неповна інформація чи така, що швидко змінюється; повна невизначеність.

Визначеність означає, що кожне рішення однозначно призво-дить до єдино можливого результату. Невизначеність має на увазі можливість здійснення кількох варіантів з різною імовірністю.

А. Рішення приймаються в умовах визначеності, коли керів-ник точно знає результат кожного з альтернативних варіантів вибору.

Б. Рішення приймаються в умовах ризику, коли керівник по-винен бути готовим свідомо йти на ризик, оскільки поряд з ризиком понести витрати (втрати) існує імовірність отримання доходів. Управлінська практика свідчить, що рішення, здатні забезпечити от-римання високих результатів, є найбільш ризиковими. За джерелами виникнення ризик поділяють на:

 господарський:

 пов'язаний з особистістю людини;

 обумовлений природними чинниками.

Причинами виникнення ризику можуть бути:

 невизначеність майбутнього;

 непередбаченість поведінки партнера;

 нестача інформації.

В. Рішення приймаються в умовах невизначеності, коли не-можливо оцінити імовірність потенційних результатів, оскільки не-обхідні чинники є складними і новими, і про них неможливо отримати достатньо релевантну інформацію. Стикаючись з невизначеністю, керівник може використовувати різні можливості:

а) спробувати отримати додаткову релевантну інформацію і на її основі ще раз проаналізувати проблему;

б) діяти у відповідності з минулим досвідом, інтуїцією і зробити припущення про імовірність подій.

Поняття комунікації і комунікаційного процесу.

Комунікації - це обмін інформацією, на основі якої керівник отримує дані, необхідні для прийняття рішень, і доводить їх до працівників організації.

Комунікаційна мережа - це сукупність індивідів, які постійно взаємодіють між собою на основі створених та функціонуючих інформаційних каналів.

Комунікації - складний процес, який включає ряд взаємозв'язаних кроків, кожен з яких відіграє суттєву роль у забезпеченні ро-зуміння і сприйняття інформації іншою особою. В процесі комунікації відправник складає повідомлення і передає його адресатові (отримувачеві).

Комунікаційний процес - це обмін інформацією між двома і більше особами. У сучасній теорії менеджменту виділяють такі елементи про-цесу обміну інформацією: .

1. Відправник (особа, яка генерує ідею або збирає, опрацьовує інформацію та передає її).

2. Повідомлення (інформація, закодована певним чином за допомогою символів).

3. Канал (засіб передачі інформації).

4. Отримувач (адресат, особа, якій призначена інформація і яка певним чином інтерпретує її).

5. Зворотний Зв'язок (реакція). Цей елемент часто залишається поза увагою, а одностороннє спілкування є, як правило, малоефективним, хоча загальновизнано, що будь-яка система функціонує ефективно за умови існування налагодженого зворотного зв’язку.

При обміні інформацією відправник та адресат здійснюють свої дії реалізацією кількох взаємозв'язаних етапів, що є складним процесом: кожний з етапів є точкою, в якій суть повідомлення може бути викривлена або повністю втрачена.

Ці етапи в теорії менеджменту формулюються так:

 зародження ідеї;

 кодування та вибір каналу;

 передача інформант;

 декодування (переведення стволів відправника у думки отримувача).

Ефективна комунікація має чотири стадії:

1. Забезпечення уваги адресата. 2. Забезпечення розуміння суті повідомлення. 3. Визнання. 4. Дія.