Аналіз і прийняття управлінських рішень в умовах визначеності.

Це найпростіший випадок. Відома кількість можливих ситуацій (варіантів) і їх закінчення. Імовірність кожної події дорівнює одиниці. Потрібно вибрати один з можливих варіантів. Якщо рішення приймається в умовах визначеності (достовірності), то збільшується оперативність розробки, зменшуються витрати на вибір доцільного варіанта.

Перевага подібної ситуації: всі змінні для розрахунків вводяться самим суб'єктом управління при одному і тому ж стані об'єктивних умов (об'єкта). Відкривається можливість широкого використання кількісних методів і ЕОМ. Керівник з достатнім ступенем точності передбачає результат кожного з наявних альтернатив рішень.

Прикладом прийняття рішень в умовах визначеності може бути вкладення грошових коштів на депозитний рахунок. Результати цього вкладення заздалегідь відомі та визначені у договорі.

Ступінь складності процедури вибору в даному випадку визначається лише кількістю альтернативних варіантів. Розглянемо дві можливі ситуації:

1. Існують два альтернативних варіанти, тобто п = 2.

У даному випадку аналітик повинен вибрати (чи рекомендувати до вибору) один з двох можливих варіантів. Послідовність дій тут очевидна:

- визначається критерій, за яким буде здійснюватися добір;

- методом „прямого рахунку” обчислюються значення критерію для порівнюваних варіантів;

- варіант з кращим значенням критерію рекомендується до добору.

Можливі різні методи вирішення цієї задачі:

а) методи, засновані на оцінках дисконтування.

Процедура приведення різночасових платежів до базової дати, називається дисконтуванням, її призначення полягає у часовій упорядкованості грошових потоків різних часових періодів.

Метод 1. – Метод чистої теперішньої вартості (net present value, NPV) інвестиційного проекту визначається як величина, одержана шляхом дисконтування (при заздалегідь обраній нормі дисконту для кожного року) різниці між всіма річними відтоками та притоками реальних грошей, накопичуваних за термін економічного життя проекту – період, протягом якого інвестиційний проект генерує притік грошових коштів.

Метод 2. – Метод індексу доходності. Індекс доходності являє собою співвідношення між NPV і сумою інвестиційних витрат. Якщо інвестиції здійснюються у декілька прийомів, розподілених у часі, треба привести інвестиційні витрати до теперішньої вартості (для економічно вигідних проектів значення повинно перевищувати нуль або дорівнювати йому).

Метод 3. – Дисконтний метод. Модифікацією традиційного методу періоду окупності є дисконтний метод. Його сутність полягає у визначенні моменту, коли дисконтовані грошові потоки, які генеруються проектом, зрівняються з дисконтованими потоками інвестиційних витрат (дисконтований період окупності – DPP).

б) методи, засновані на облікових оцінках.

Метод 1. – Строк окупності інвестицій – період часу, необхідний для повернення вкладених коштів (без дисконтування), іншими словами, це період часу, за який доходи покривають витрати на реалізацію інвестиційних проектів. Цей період порівнюється з тим часом, який керівництво підприємства вважає економічно виправданим. Критерій доцільності реалізації інвестиційного проекту визначається тим, що тривалість строку окупності інвестиційного проекту виявляється меншою порівняно з економічно виправданим терміном окупності.

Метод 2. – Проста норма прибутку. Суть цього методу полягає у визначенні відношення між доходом від реалізації інвестиційного проекту і вкладеним капіталом (інвестиціями на реалізацію проекту) або у визначенні проценту прибутку на капітал.

Метод 3. – Середня фондовіддача проекту визначається діленням середнього чистого прибутку, накопиченого за весь період експлуатації проекту, на середню залишкову вартість основних засобів, придбаних за рахунок інвестованих грошових коштів.