Основні характеристики способів визначення
Балістичних умов стрільби
| Способи визначення балістичних умов стрільби | Серединна помилка визначення балістичних умов | Час на визначення балістичних умов для шестигарматної батареї, хв. |
| Способи визначення сумарного відхилення початкової швидкості снарядів | ||
| За даними БС для гармати, що зробила відстрілювання (для контрольної гармати) Те ж для невідстріляного номеру заряду (за допомогою коефіцієнта Кпер) За даними контрольної гармати (для основної гармати батареї) для відстріляного номеру заряду Те ж для невідстріляного номеру заряду (за допомогою коефіцієнту Кпер) Зістрілюванням партій зарядів для гармати, що робила зістрілювання (для основної гармати батареї) При допущенні ∆V0сум = ∆V0ор | 0,2%V0 0,4%V0 0,4%V0 0,5%V0 0,5%V0 0,7-0,9%V0 | |
| Способи визначення різнобою гармат | ||
| Зістрілюванням гармат за допомогою БС: зістрілювання гармат батареї (гармати розташовані на одній ВП) зістрілювання основних гармат батарей дивізіону (три основних гармати розташовані на різних ВП) За результатами створення репера Розрахунком за результатами визначення ∆V0гр: із подовження зарядної камори (при ∆V0гр≤1%V0) із подовження зарядної камори з урахуванням уточнюючої поправки | 0,2%V0 0,3%V0 0,4%V0 0,3-0,4%V0 0,3-0,4%V0 | |
| Способи визначення відхилення початкової швидкості снарядів через знос каналів стволів гармат | ||
| Із подовження зарядної камори з урахуванням уточнюючої поправки Із подовження зарядної камори: при ∆V0гр≤1%V0 при 1%V0<∆V0гр≤3%V0 при ∆V0гр>3%V0 | 0,3%V0 0,2%V0 0,4%V0 0,7%V0 | |
| Способи визначення температури зарядів | ||
| За показаннями термометрів, вкладених у заряди пострілів окремо-гільзового та картузного заряджання За показаннями термометрів, вкладених в укупорку з пострілами унітарного заряджання та реактивними снарядами За показаннями пристрою свідка для реактивних снарядів (при їх спільному знаходженні не менше 1 год.) | 1,5°С 2,2°С 2,0°С |
До ст. 33 та 34
Відхилення початкової швидкості снарядів через знос каналу ствола гармати визначають за подовженням зарядної камори з урахуванням уточнюючої поправки.
Для гармат, відхилення початкової швидкості снарядів через знос каналу стволів яких не перевищує 1 %V0 тільки за подовженням зарядної камори.
Основні характеристики способів визначення швидкості снарядів через знос каналу стволів гармати наведені у табл. 9.
Неврахування відхилення початкової швидкості снарядів через властивості та особливості партії зарядів суттєво знижує точність визначення величини ∆V0сум. Серединна помилка 
у цьому випадку може досягати 0,9 %V0, що не відповідає вимогам повної підготовки. Тому прийняте для розрахунку установок сумарне відхилення початкової швидкості снарядів слід уточнити на початку стрільби за допомогою БС за першими 3-4 пострілами контрольної гармати та ввести коректуру у вирахувану установку прицілу ∆П (рівня), визначену за формулою:
,
де ∆XV0 – поправка дальності на відхилення початкової швидкості снарядів на 1%V0;
∆V0сум – сумарне відхилення початкової швидкості снарядів, визначене за допомогою БС;
сумарне відхилення початкової швидкості снарядів, прийняте при визначенні установок;
∆Xтис – зміна дальності стрільби при зміні установки прицілу на 1 тис.
Надалі при визначенні установок для стрільби враховують не 
, а сумарне відхилення початкової швидкості снарядів, уточнене на початку стрільби за допомогою БС.
Основним способом визначення різнобою основних гармат батарей відносно контрольної гармати дивізіону та гармат батареї відносно основного є їх зістрілювання за допомогою БС.
Для гармат, відхилення початкової швидкості снарядів через знос каналу ствола яких не перевищує 1 %V0, різнобій дозволяється визначати розрахунком за результатами вимірювань довжини зарядної камори гармат за допомогою ПЗК. Для гармат із значним зносом каналів стволів визначення різнобою розрахунком дозволяється робити тільки за величинами ∆V0гр, що визначені за подовженням зарядної камори з урахуванням уточнюючої поправки.
Характеристики точності різних способів визначення різнобою гармат, що наведені у табл. 9, зберігаються до тих пір, поки відхилення початкової швидкості снарядів через знос каналу ствола будь-якої із зістрілюваних гармат не буде перевищувати 1%V0 порівняно із значенням, отриманим на момент визначення різнобою. Тому повторне зістрілювання гармат рекомендується проводити через 1% зміни початкової швидкості снаряда через знос каналу ствола будь-якої із зістрілюваних гармат, що відповідає витраті снарядів приблизно 1,5-2,0 боєкомплекти для гармат та 5,0-6,0 боєкомплектів для гаубиць.
При проведенні зістрілювання гармат, знос каналів стволів яких характеризується ∆V0гр ≥ 2 %V0, поряд з різнобоєм визначають також зміну балістичного коефіцієнту снарядів внаслідок зносу каналів стволів гармат. Порядок організації зістрілювання гармат та проведення розрахунків викладений у відповідних вказівках.
До ст. 37
Температуру зарядів визначають безпосередньо на вогневій позиції. Для її правильного визначення, а також для зменшення розсіювання снарядів при стрільбі внаслідок різниці температури метальних зарядів необхідно забезпечувати одноманітність умов зберігання пострілів на вогневій позиції можливо з більш тривалою витримкою їх в однакових температурних умовах. Для підрозділів самохідної артилерії температура зарядів боєприпасів, викладених на ґрунт та розміщених у бойових відділеннях гармат, може суттєво відрізнятися. Тому для самохідних гармат вимірюють окремо температуру зарядів боєприпасів, викладених на ґрунт та розміщених у бойових відділеннях.
Вимірювання температури зарядів відносять за часом до моменту складання (оновлення) графіку розрахованих поправок.
Точнісні та тимчасові характеристики способів визначення температури зарядів наведені у табл. 9.
Балістичні характеристики боєприпасів, що поступають до вогневих підрозділів, можуть відрізнятися від балістичних характеристик, прийнятих при складанні Таблиць стрільби. До таких характеристик, як правило, належать: конструкція (індекс) снаряда, його маса, пофарбованість, наявність ковпачку підривника, матеріал та конструкція гільзи, наявність полум’ягасника у заряді. Зазначені характеристики можуть суттєво вплинути на початкову швидкість та балістичний коефіцієнт снаряда, тому вони підлягають визначенню та врахуванню при стрільбі.
Зміна конструкції снаряда цього виду відображується у зміні індексу снаряда. На індекс снаряда у Таблицях стрільби може бути передбачена поправка. Його визначають за маркуванням, нанесеним на корпусі снаряда.
Маса снаряда впливає на дальність польоту через початкову швидкість та балістичний коефіцієнт, тому у Таблицях стрільби передбачена поправка на сумарний вплив. Відхилення маси снаряда від табличної визначають за знаками відхилення маси, що наносяться на корпус снаряда (укупорку). Кожен знак «+» та «–» відповідає зміні маси снаряда у межах 2/3 % табличної маси. Снаряди зі знаком «Н» мають відхилення від табличної маси не більше ±1/3 %. На вогневій позиції снаряди сортують таким чином, щоб для кожної гармати були підібрані снаряди з близькими знаками відхилення маси (різниця у крайніх знаках повинна бути не більше двох).
Таблиці стрільби відстрілюються, як правило, пофарбованими снарядами та без ковпачку на підривник. Тому при визначенні установок для стрільби необхідно (коли це передбачено Таблицями стрільби) враховувати пофарбованість снарядів та наявність ковпачку.
Від матеріалу та конструкції гільзи залежить в основному щільність заряджання. Враховується цей вплив на дальність польоту снарядів через відносну зміну початкової швидкості. Застосування полум’ягасника змінює початкову швидкість, бо на його згорання витрачається частина енергії порохових газів. У Таблицях стрільби на полум’ягасник наводиться постійна поправка початкової швидкості. Наведені у Таблицях стрільби поправки початкової швидкості снарядів на матеріал та конструкцію гільзи чи полум’ягасник враховують лише в тих випадках, коли за сумарне відхилення початкової швидкості снарядів беруть відхилення початкової швидкості снарядів через знос каналу ствола гармати. Це пояснюється тим, що при визначенні ∆V0сум стрільбою складовими сумарного відхилення початкової швидкості снарядів, розрахованого за результатами вимірювання БС, будуть відхилення початкової швидкості снарядів внаслідок особливостей матеріалів та конструкції гільзи та наявності полум’ягасника. Повторне їх врахування при розрахунку установок для стрільби призведе до виникнення систематичної помилки дальності польоту снарядів. Поправки на полум’ягасник вводять у тих випадках, коли ∆V0сум визначено стрільбою на зарядах без полум’ягасника.
Балістичні характеристики боєприпасів та належність заряду до цієї партії визначають за маркуванням, нанесеним на елементах пострілу та укупорці. Зазвичай в останньому рядку маркування на гільзі (картузі) та передній стінці укупорочного ящика зазначають:
номер партії зборки пострілу;
рік зборки;
номер бази (заводу), що зробив зборку пострілу.
Постріли однієї партії зборки завжди комплектуються зарядами однієї партії.
Якщо останній рядок маркування відрізняється тільки номером партії зборки пострілів, а заряди зібрані на тій же базі в одному і тому ж році з пороху однієї і тієї ж партії, то ці заряди слід вважати зарядами однієї партії.
Рис. 11. Приблизне маркування снарядів та зарядів:
86 – шифр споряджального заводу; 107-87 – номер партії та рік обладнання снаряда; 152 – калібр снаряда; «+» – знак відхилення маси снаряда; А-ІХ-2 – позначення вибухової речовини; ОФ25 – індекс снаряда; ПОЛНЫЙ, УМЕНЬШЕННЫЙ – номери зарядів; ЖН-546,
Ж-546У – індекси зарядів на гільзах; 152-37, 152-Д-20, 152-2С3М – калібри та індекси гармат; НДТ–3 
– марки пороху (35/85 П)
37/85 Т, 113/84 Т, 16/86 Т – номер партії, рік виготовлення пороху та позначення порохового заводу); 330-87-53, 275-87-53 – номер партії, рік зборки пострілу та номер бази (заводу), що робила зборку (за першою групою цифр визначається приналежність боєприпасів до цієї партії зарядів)
Приклади маркування на снарядах, зарядах, укупорці та її розшифрування наведені на рис. 11 та 12. Для розшифрування маркування конкретного боєприпаса необхідно використовувати приклади, що наведені у Таблицях стрільби відповідної артилерійської системи.
Рис. 12. Приблизне маркування на укупорних ящиках:
РГМ-2 – остаточно споряджений снаряд з підривником РГМ-2; 17-131-85 – шифр заводу, що виготовив підривник, номер партії та рік виготовлення підривників; V-87-37 – місяць, рік на номер бази (військової частини), що остаточно знарядила снаряд; 152-37, 152-Д-20, 152-2С3М – калібри та індекси гармат; «+» – знак відхилення маси снаряда; ПОЛНЫЙ – номер заряду; ОСК.ФУГ. – осколково-фугасний снаряд; 330-87-53 – номер партії, рік зборки пострілу та номер бази (заводу), що робила зборку (за першою групою цифр визначається приналежність боєприпасів до цієї партії зарядів); ОФ25 – індекс снаряда; 86-107-87 – шифр споряджального заводу, номер партії та рік споряджання снаряда; А-ІХ-2 – позначення вибухової речовини
Технічна підготовка
До ст. 38
Технічна підготовка – це комплекс заходів з підготовки гармат (мінометів, установок ПТКР), машин управління комплексів автоматизованого управління вогнем[6] та рухомих розвідувальних пунктів, ЕОМ, пристроїв розвідки та управління вогнем, балістичної станції та пристроїв метеорологічного поста, а також боєприпасів до стрільби (бойовій роботі).
Своєчасне проведення технічної підготовки у повному обсязі є найважливішим обов’язком артилерійських командирів та штабів. Неповне чи неякісне виконання заходів з технічної підготовки може призвести до зниження точності стрільби, а в окремих випадках – до невиконання вогневого завдання.
Підготовка гармат до стрільби включає загальний огляд гармат, перевірку механізмів, противідткатних пристроїв (для гармат) та прицільних приладів. Для самохідних гармат додатково проводять перевірку роботи двигуна на всіх режимах, приводів, блокіровок, електричних ланцюгів стрільби та електронних приладів.
Підготовка установок ПТКР до стрільби включає загальний огляд установок, перевірку роботи механізмів, функціонування електричних ланцюгів, стану бортових роз’ємів, блокіровок та прицільних приладів.
Загальний огляд гармат (мінометів, установок ПТКР) та перевірку механізмів проводять перед стрільбою. В ході стрільби спостерігають за роботою механізмів з метою своєчасного виявлення та усунення несправностей.
Перевірка противідкатних пристроїв у гармат включає перевірку кількості рідини у гальмі відката та накатнику, перевірку тиску у накатнику. Перевірку противідкатних пристроїв проводять при технічному обслуговуванні гармат, а також при виявленні протікання рідини з гальма відката (накатника) чи при недостатньому (зайвому) тиску в накатнику.
Перевірка прицільних пристроїв у гармат містить: перевірку нульових установок прицілу; перевірку нульової лінії прицілювання; визначення поправок на невідповідність кута підвищення ствола за прицілом та квадранту (крім мінометів); визначення поправок на уведення лінії прицілювання. Перевірку нульових установок прицілу та нульової лінії прицілювання, якщо можливо, проводять на кожній вогневій позиції. Це обумовлено тим, що помилки у нульових установках прицілу та положенні нульової лінії прицілювання повністю увійдуть до помилки пострілу, а на марші та при переміщенні вогневих взводів прицільні пристрої можуть збиватися. Невідповідність кута підвищення ствола гармати за прицілом та квадрантом та уведення лінії прицілювання гармат є, в основному, наслідком індивідуальних особливостей кожної гармати. Основними причинами невідповідності та уведення є технологічні помилки при виготовленні гармати та знос деталей прицілу в ході тривалої експлуатації. Поправки на невідповідність та на уведення можуть досягати великих значень (поправка на уведення – до 0-08; поправка на невідповідність – до 4 тис.). Перевірку на невідповідність та на уведення проводять при технічному обслуговуванні, а також після ремонту. Значення поправок записують у формуляри гармат та враховують при наступних стрільбах як індивідуальні поправки.
Помилки прицільних пристроїв є наслідком: помилок у нульових установках прицілу, помилок положення нульової лінії прицілювання, невідповідності кута підвищення за прицілом та квадрантом та уведенням лінії прицілювання. Після проведення перевірок помилки прицільних пристроїв будуть характеризуватися залежно від типу прицільних пристроїв наступними значеннями серединних помилок:
у вертикальній площині (за кутом підвищення) –
Еφn= 0,5-1,0 тис.;
у горизонтальній площині (за напрямком) –
Еγn= 0-00,6...0-00,7.
Підготовка машин управління та рухомих розвідувальних пунктів до бойової роботи включає: зовнішній огляд машин (пунктів), перевірку засобів електроживлення та засобів зв’язку, апаратури передачі даних, ЕОМ, апаратури топоприв’язки та орієнтування, системи життєзабезпечення, вивірку та визначення індивідуальних поправок пристроїв розвідки та управління вогнем.
Підготовка пристроїв розвідки та управління вогнем включає: загальний огляд пристроїв, перевірку роботи механізмів та визначення їх мертвих ходів, визначення індивідуальних поправок.
Перевірку машин управління та рухомих розвідувальних пунктів, а також пристроїв розвідки та управління вогнем проводять при технічному обслуговуванні або безпосередньо перед стрільбою (бойовою роботою).
Підготовка балістичної станції та приладів метеорологічного поста до бойової роботи проводять заздалегідь або ж безпосередньо перед стрільбою. Перевірку приладів метеорологічного поста проводять перед початком вимірювань.
Підготовка боєприпасів до стрільби включає: огляд боєприпасів, очищення їх від мастила, приведення пострілів у закінчено споряджений вигляд. Підготовку боєприпасів проводять заздалегідь або безпосередньо перед стрільбою.