Необхідність психологічної реабілітації учасників бойових дій.

Т. 10. Психологічна реабілітація військовослужбовців.

Класифікація стрес-факторів. Психологічна класифікація розладів психіки у бойових умовах.

Основні напрями профілактики бойових психічних травм.

Форми психологічної реабілітації військовослужбовців.

Система надання психологічної допомоги та реабілітації військовослужбовців.

Література:

Іванов А.Л., Жуматій Н.В. Психологічна реабілітація військовослужбовців, які отримали важкі поранення і каліцтва в Чеченській Республіці методом психоаналітичного консультування та психодрами. – М.: Матеріали V Всеросійській науково-практичній з психотерапії та клінічної психології «Душевне здоров'я людини - духовне здоров'я нації», Вид-во Інституту Психотерапії, 2002. – 280 с.

Психологія посттравматичного стресу. Частина 1. Теорія і методи. – М.: Когіто-Центр, 2007. – 208 с.

Тарабрина Н.В. Психологія посттравматичного стресу. Частина 2. Бланки методик. Книга 3. – М.: Когіто-Центр, 2007. – 400 с.

Необхідність психологічної реабілітації учасників бойових дій.

Необхідність здійснення психологічної реабілітації воїнів виникає у зв’язку з:

По-перше, у воїнів, які протягом певного часу перебувають під впливом бойових стрес-факторів, виникає елементарна стомленість, що знижує ефективність їхньої бойової діяльності. Стомленість — це відчуття слабкості, безсилля, в'ялості, дискомфорту, що супроводжуються негативними емоційними станами, втратою інтересу та мотивації до бойової діяльності.

Стомленість негативно впливає на всі психічні та психофізіологічні процеси воїна, наприклад, знижується увага, порушується пам'ять, мислення, можуть виникати ілюзії, конфліктні ситуації з товаришами по службі тощо. Коли ця стомленість не компенсується відпочинком, вона має схильність акумулюватися і досягати критичних рівнів. У дослідженнях німецького вченого Е. Дінтера встановлено, що перебування особового складу безпосередньо на передовій лінії більше ніж 30-40 діб стає непродуктивним. Це пов'язано з тим, що після досягнення максимуму морально-психічних можливостей, який наступає через 20-25 діб, у людини настає їх швидкий спад, обумовлений виснаженням духовних і фізичних сил.

По-друге, у воїнів можуть виникати бойові психічні травми, під якими розуміють психічні розлади, порушення і захворювання, що призводять до часткової або й повної втрати їхньої бойової здатності у результаті впливу факторів бойової обстановки, що травмують психіку воїна, та умов військової служби під час ведення бойових дій, а також після їх закінчення. Такі психічні розлади стали вивчати психіатри.

Наприклад, на початку XX ст. російські лікарі вперше розглядали психічні проблеми солдат як наслідок бойового стресу. Тому Г.Є. Шумков під час Російсько-японської війни намагався ставити діагноз бойової психічної травми та лікувати безпосередньо на передовій лінії. Він дійшов висновку, що основною причиною бойових психічних травм можуть бути як фізичні та психічні травми, так і інші психогенні фактори бойової обстановки. З того часу вони дістали назву стрес-фактори бойової обстановки.

У міру накопичення емпіричного та теоретичного матеріалу з цієї проблеми у 80-х pp. XX ст. виникла нова галузь психологічної науки — психологія травматичного стресу. Найбільшого поширення та розвитку вона набула у США, Великій Британії, Франції, Ізраїлі, а згодом і в Росії, Україні. Відтоді стресові наслідки стали вивчати не взагалі, а як наслідки бойового стресу, які виникають безпосередньо на полі бою, після його закінчення, а також після певного періоду часу (місяць, рік і більше). У зв'язку з цим необхідно докладно знати передумови та причини виникнення бойових психічних травм, форми їх вияву, наслідки та прийоми, способи та форми надання кваліфікованої допомоги.

Виникненню бойових психічних травм сприяють:

а) психічні перевантаження воїнів у бойовій обстановці:

— постійна реальна загроза життю;

— жорстка відповідальність за виконання бойового завдання;

— недостатність і невизначеність інформації, що надходить;

— дефіцит часу під час ухвалення рішення;

— невідповідність рівня військово-професійної підготовленості особистості воїна реальним умовам бойової діяльності;

— психічна неготовність воїна до дій у бойових умовах;

— кумулятивний, індукційований варіант перебігу реакцій у групах людей, наприклад, миттєве поширення паніки серед воїнів;

— повна або часткова ізоляція воїнів від основних сил тощо;

б) бойові фізіологічні перевантаження:

— фізичне виснаження в результаті перенапруження та порушення режиму харчування;