Місце та значення контрольної функції

В УПРАВЛІННІ

Контроль передбачає спостереження за процесом уп­равління, оцінювання результатів, співвіднесення їх із визначеною ціллю. У психологічному аспекті - це особ­ливий вид діяльності, пов'язаний із наданням своє­часної допомоги співробітникам, вжиття в разі необхіднос­ті відповідних заходів з метою досягнення управлін­ської мети керівником і всіма підлеглими (схвалення, заохочення тощо).

Нерідко керівники дуже спрощено розуміють пси­хологічні особливості контролю, зводячи свою діяль­ність до того, щоб переконати підлеглих у неправиль­ності їх дій і відповідно покарати. Але негативна мо­тивація не сприяє продуктивній праці: підлеглі або намагаються уникнути неуспіху, покарання, що породжує в них негативні емоції, або звикають до пока­рання, що суттєво знижує його дію і загальний рівень роботи підлеглих.

Для того щоб контроль керівника за діями співробіт­ників сприяв підвищенню ефективності діяльності ор­ганізації, він повинен відповідати таким вимогам:

- об'єктивність оцінювання діяльності співробітників (характеризуючи діяльність персоналу, керівник повинен послуговуватись конкретними показниками, а не сво­їми симпатіями та антипатіями);

- гнучкість у ставленні до працівників (врахування їх індивідуальних та психологічних особливостей);

- дотримання законності (суб'єкт управління пови­нен діяти в межах наданих йому прав і повноважень);

- доступність і зрозумілість для об'єктів, яких кон­тролюють (вимоги керівника мають бути зрозумілими та обґрунтованими);

- гласність (забезпечення тих, кого перевіряють, вичерпною інформацією);

- дієвість (передбачає не лише з'ясування стану об'єкта контролю, а й своєчасну допомогу підлеглим);

- орієнтація на остаточні підсумки, на досягнення поставленої мети (контроль не повинен зосереджува­тись на дрібницях, які відволікають увагу співробітників від головного);

- забезпечення зворотного зв'язку (передбачає надходження інформації від виконавців);

- гуманне ставлення до співробітників (контроль повинен враховувати їх потреби, позитивні стимули);

- безперервність і регулярність контролю (працівники, знаючи, що результати їх роботи підлягають неу­хильному контролю, намагаються діяти злагоджено, системно);

- зосередження уваги не на минулому, а на майбутньому (доцільність контролювати не те, що сталося, а те, що може статися). Краще знати про ймовірну по­милку і запобігти їй, аніж виявити її тоді, коли вона сталася;

- забезпечення самоконтролю (уміння керівника контролювати власні дії, емоції, оцінювати підлеглих за їх поведінкою абстраговано від емоційного ставлення.

Завдяки контролю керівник має змогу вчасно вияви­ти недоліки й проблеми в роботі підлеглих, передбачити і здійснити заходи щодо їх усунення. Звичайно, спо­діватися на всеохопність запобігання майбутнім помил­кам, особливо якщо йдеться про людський фактор, не­можливо. Але, знаючи особистісні риси працівників, можна передбачити ступінь і особливості їх помилок. У зв'язку з цим важливими є запобіжні дії, спрямовані на недопущення помилок.

Контроль супроводжує кожну управлінську опера­цію, потребує висококваліфікованих працівників. Зав­дання керівника полягає в умілій організації діяль­ності цієї групи, чіткій взаємодії з нею, що є запорукою її ефективної діяльності.

Якість контролю залежить від поінформованості ке­рівника. Він ефективно виконує контрольну функцію, якщо володіє чіткою, значущою, необхідною і своєчасною інформацією. Без цього неможливо контро­лювати загальний стан справ в організації, забезпечувати стійкий взаємозв'язок керівника зі співробітниками, зв'язки фірми з постачальниками і споживачами. Ви­черпна інформація про потреби споживачів є передумо­вою ефективної стратегії, конкурентоздатності товарів на ринку. Керівники, які вміють добре управляти ін­формаційними системами, багато проблем вирішують одночасно. А головне — враховують потреби і запити людей (підлеглих, постачальників, споживачів тощо). Велике значення з погляду психології управління має соціальна інформація і вміння керівників її застосувати під час оцінювання діяльності підлеглих. Вона охоп­лює дані про кадровий склад організації, загальнокуль­турну і професійну підготовку персоналу, лідер­ський потенціал виробничих підрозділів і служб, зони „соціального напруження”, стан і причини плинності кадрів тощо. Найефективнішим способом для одержання такої інформації є безпосереднє спілкування керів­ника зі співробітниками. Часто застосовують при цьому спостереження, вивчення ділової документації, індивідуальні бесіди тощо. Це є фактором контролю за роботою підлеглих. Контроль забезпе­чує зворотний зв'язок керівника з працівниками, роз­ширює і поглиблює його знання про їх індивідуальні, особистісні особливості та професійні можливості, жи­вить інформацією про те, як робота підлеглого впливає на досягнення спільної мети, створює можливості для вирішення конкретних психологічних і соціально-психологічних проблем, допомагає підлеглим виправи­ти недоліки, скоригувати дії. Певне значення має кон­троль і для підлеглих, оскільки дає змогу порівняти фактичні результати з бажаними, поспілкуватися з ке­рівником, поділитися з ним своїми думками, краще піз­нати свої потенційні можливості, формує чіткі орієнти­ри поліпшення роботи.

Контрольні запитання та завдання

1. Розгляньте основні психологічні механізми організації ді­яльності.

2. Прийняття управлінського рішення – як функція управлінської діяльності.

3. Які основні форми прийняття управлінських рішень? Охарактеризуйте їх.

4. Які переваги групового прийняття управлінського рішення над індивідуальним?

5. Охарактеризуйте недоліки групового прийняття управлінського рішення.

6. Опишіть етапи діяльності керівника в процесі розроблення та прийняття управлінського рішення.

7. Сформулюйте вимоги до управлінських рішень.

8. Сформулюйте принципи прийняття ефективних управлін­ських рішень в умовах групи.

9. У чому проявляється специфіка мотивації як функції управління?

10. Проаналізуйте теорії потреб.

11. Опишіть біхевіористські теорії мотивації.

12. Проаналізуйте когнітивні теорії мотивації.

13. Розкрийте сутність та наведіть приклади інтровертної та екстравертної мотивації.

14. Розкрийте сутність та значення такого мотиву – самореалізація працівника.

15. Контроль як функція управління. Вимоги до контролю.

Список рекомендованої літератури

Вудкок, М. Раскрепощенный менеджер [Текст] / М.Вудкок, Д.Френсис. – М.: Дело, 1991.- 320 с.

Вилюнас, В.К. Психологические механизмы мотивации человека [Текст] / В.К.Вилюнас. – М.: МГУ, 1990.- 210 с.

Ковалев, В.И. Мотивы поведения и деятельности [Текст] / В.И.Ковалев. – М.: Наука, 1988.– 192 с.

Кунц, Г.Управление . Системный и ситуационный анализ управленческих функций [Текст] /Г.Кунц, С.О'Доннел. – М.: Прогресс, 1981. – 339 с.

Лозниця, В.С. Психологія менеджменту [Текст] / В.С.Лозниця. − К.: ТОВ”УВПК ЕксОб”, 2001.- 512 с.

Мельник, Л.П. Психологія управління [Текст] / Л.П.Мельник. − К.:МАУП, 1999.- 176 с.

Мескон, М. Основы менеджмента [Текст] / М.Мескон, М.Альберт, Ф.Хедоури. − М.:Прогресс, 2000.- 702 с.

Орбан-Лембрик, Л.Е. Психологія управління [Текст] / Л.Е.Орбан-Лембрик.− К.: Академвидав, 2003.- 568 с.

Психология менеджмента [Текст] / под ред.Г.С. Никифорова. − С.Пб.: Питер, 2004.- 639 с.

Урбанович, А.А. Психология управления [Текст] / А.А.Урбанович. − Мн.: Харвест, 2006.- 640 с.