Проблема класифікації груп, які вчиняють злочин
Під час розгляду в попередній главі особистості як суб'єкта злочину відзначалося, що наукове впорядкування соціальних (психологічних, правових та ін.) явищ виступає передумовою їх поглибленого пояснення та встановлення взаємозв'язків між ними. Вирішення цього питання відносно груп як суб'єктів злочину має проблемний характер. Це пов'язано з розмаїттям конкретних груп, що слугують вихідним матеріалом, значною кількістю різних за можливостями ознак, які використовуються для класифікації. Крім того, вихідні ознаки далеко не завжди вдається узгодити між собою, і класифікація перетворюється на просте, лінійне перерахування. Ситуація ускладнюється і непродуктивністю прямого перенесення традиційних для соціальної психології класифікацій (соціометричної, формально-комунікативної та ін.). У такому випадку більшість кримінальних груп як специфічних психологічних спільностей опиняється на узбіччі традиційних класифікацій чи взагалі виштовхується з них.
Названі обставини певним чином пояснюють існування укримінальній психології значної кількості підходів до класифікування та власне класифікацій груп, які вчиняють злочин. Стисло охарактеризуємо основні з них.
Перший підхідтяжіє до кримінології та полягає у ви-різненні окремих груп за локальними, не узгодженими між собою ознаками: віку, попередньої судимості, спрямованості злочину. Згідно з цим підходом не стільки класифікуються, скільки перераховуються такі злочинні групи: неповнолітніх і молоді; рецидивістів і раніше засуджених; розкрадачів державної та приватної власності; тих, хто вчиняє насильницькі злочини; тих, хто вчиняє пограбування й розбійницькі напади з метою заволодін-ня власністю.
Другий підхідпоказовий комбінованим використанням ознак - вихідних чи базових, а також похідних від них. Вихідні — це згуртованість і розміри злочинної групи, базові — рівень консолідації. На підставі названих ознак розрізняються групи первинної(нижчої), середньої, вищоїконсолідації.
До перших віднесено (за авторською термінологією) зграїзлодіїв, шахраїв, грабіжників, а також банди.Останні складаються з лідера та виконавців, які безпосередньо контактують один з одним. Офіційної «криші» здебільшого не мають.
До груп середнього рівня консолідації віднесено злочинні організації,які складаються з первинних груп, лідера чи групи лідерів. Первинні осередки мають стійку функціональну спеціалізацію (бойовики, виконавці, розвідка, утримувачі «общака») і в багатьох випадках — корумпованих співучасників.
Вищим рівнем консолідації відзначаються злочинні корпораціїабо клани.Вони розповсюджують злочинну діяльність на цілі регіони, галузі економіки, обов'язково мають високу офіційну «кришу», намагаються налагодити міжнародні зв'язки.
На жаль, запропонований поділ не має чітких розмежувальних критеріїв, що визнає і сам автор класифікації.
Цікавим і достатньо продуктивним виглядає підхід, який спирається на дві узгоджені між собою ознаки: рівень кримінал ізації та рівень організованості групи. За цими ознаками вирізняються передкримінальні групи; прості злочинні групи; організовані злочинні групи; злочинні організації.
До передкримінальних групвіднесено спільності неповнолітніх та молоді, які утворюються без початкової мети скоєння злочинів і за рівнем організованості (принаймні попервах) є дифузними групами. Найчастіше це — дворові компанії. Передкримінальні групи функціонують не більше трьох років, частина з них розпадається на прості злочинні групи чисельністю 2—5 осіб, решта входить до організованих злочинних угрупувань міста чи мікрорайону.
Прості злочинні групи,на відміну від попереднього різновиду, характеризуються наявністю загальної злочинної мети. Вони складаються з 2-4 осіб, не завжди мають явного лідера, рішення щодо злочину виносяться і реалізуються спільно. Групи відзначаються автономністю, конспіративністю, низькою стійкістю у випадках виникнення внутрішніх протиріч. Як приклад наводиться група кишенькових злодіїв. У самій лише Москві функціонують групи, які представляють дев'ять злочинних «шкіл» і спільностей та відрізняються категорією жертв, місцем, способом учинення злочину, поєднанням його з іншими злочинами.
До організованих злочинних групвіднесено спільності, які складаються з десятків, сотень осіб і мають ієрархічну структуру з різних мікрогруп. Автори класифікації вважають, що такі групи виникають одночасно зі створенням держави і на кожному етапі її історичного розвитку мають певну специфіку.
В основі формування організованих злочинних груп у сучасних умовах, на думку авторів класифікації, виразно простежуються два принципи: територіальний та етнічний. Територіальні групи називаються «командами» чи «бригадами» і створюються у масштабах району, міста, регіону. Вони патронують тіньову економіку, фінансові потоки, вчиняють убивства на замовлення, вимагання, захоплення заручників. «Бригади» чи «команди» намагаються підпорядкувати собі всі кримінальні групи, які функціонують на «їхній» території: проституток, кишенькових і квартирних злодіїв та ін. Це викликає кримінальні «розборки» та «війну» за сфери впливу.
Етнічні організовані злочинні групи називаються «общинами» і відзначаються підвищеною агресивністю у боротьбі за сфери впливу, намаганням легалізуватися.
До злочинних організаційвіднесено згуртовані організовані групи чи об'єднання організованих груп, створені з метою вчинення тяжких та особливо тяжких злочинів. За більшістю характеристик вони збігаються з попереднім видом груп, а відрізняються від них способом «відмивання» злочинних грошей, транснаціональними і ко-рупційними зв'язками, намаганням «пробитись» у державні органи влади.
Оригінальний підхід запропоновано відомим фахівцем, одним із ініціаторів офіційного визнання організованої злочинності на теренах колишнього СРСР О. І. Туровим. Спираючись на ознаку «кримінальний професіоналізм», він пропонує розрізняти два види груп. Це — прості групи, для яких злочини не виступають головним джерелом засобів існування, та професійні злочинні групи,які функціонують завдяки професійному вчиненню злочинів. Від останніх відокремлено організовані злочинні групи.
Офіційний, так би мовити, законодавчий перелік груп, що вчиняють злочини, наведено в чинному Кримінальному кодексі України. Це — група без попередньої змови; група з попередньою змовою; організована група;
злочинна організація. Різновидами останньої визначені озброєна банда, терористична організація, незаконне воєнізоване або збройне формовання.
Необхідно підкреслити, що кримінально-психологічна класифікація груп, які вчиняють злочини, повинна узгоджуватися, але не обов'язково бути тотожною кримінально-правовому перелікові. Водночас у ній повинні поєднуватись як кримінальні, так і психологічні ознаки, що охоплюють якомога більше різних груп.
Для побудови узагальненої кримінально-психологічної класифікації, яка відповідає названим вимогам, можна скористатися такими ознаками:
1) наявність попередньої змови;
2) кримінальність головної мети створення й функціонування групи;
3) кримінальна організованість.
Визначимо сутність кожної з ознак.
Попередня змоваполягає в завчасній домовленості й підготуванні до скоєння злочину. Психологічно це передбачає особисте знайомство, розподіл ролей, узгодження спільних дій, усвідомлювально-вольовий механізм регуляції поведінки членів групи. Юридично це означає визначення об'єкта злочину, способу й умов його вчинення.
Метає констатуюючою психологічною ознакою будь-якої реальної групи. За соціальною спрямованістю, змістом вона може бути просоціальною, асоціальною, антисоціальною (кримінальною). Юридично кримінальна мета містить суспільно небезпечне, винне діяння або передбачає його як спосіб досягнення. Груповий характер мети визначається тим, що вона визнається й підтримується принаймні більшістю членів групи.
Кримінальна організованістьможе розглядатися як різновид психологічної організованості. Психологічна організованість передбачає налагоджені взаємостосунки членів групи, їх високу згуртованість, єдність у досягненні спільної мети. Юридично до цього додається стабільність складу групи, спрямованість на неодноразове вчинення злочинів із розробленням єдиного плану, який передбачає розподіл функцій і відомий всім членам групи. Кримінальна організованість виступає наслідком попередньої змови та кримінального характеру головної мети групи. На підставі названих вище ознак та їх змістовного наповнення можна виокремити чотири основні різновидигруп, які вчиняють злочин:
1) групи без попередньої змови та з некримінальною головною метою;
2) групи з попередньою змовою, некримінальною головною метою;
3) групи з попередньою змовою, кримінальною головною метою, непостійні за складом і часом існування;
4) групи з попередньою змовою, кримінальною головною метою та організованістю.
Останній різновид груп, своєю чергою, може переділятися залежно від додаткових ознак, пов'язаних із організованістю.