Правовий захист комерційної таємниці в Україні

З правової точки зору комерційна таємниця є засобом захисту від недобросовісної конкуренції в рамках реалізації права на інтелектуальну власність. Це загальновизнане у світі положення вип­ливає також із змісту пункту VIII статгі 2 Конвенції 1967 року, що утверджувала Всесвітню організацію інтелектуальної власності.

Законодавством України передбачена кримінальна, адмініст­ративна, цивільно-правова та інша відповідальність не лише за роз­голошення, а й за незаконне збирання з метою використання чи використання відомостей, що становлять комерційну таємницю.

Наприклад, в частині 3 статті 30 Закону "Про підприємства в Україні" сказано: "Відповідальність за розголошення відомос­тей, що становлять комерційну таємницю підприємства, вста­новлюється законодавчими актами України".

У статті 47 розділу IV Закону України "Про інформацію" го­вориться:

"Порушення законодавства України про інформацію тягне дисциплінарну, громадсько-правову, адміністративну чи кри­мінальну відповідальність згідно з законодавством України.

Відповідальність за порушення законодавства про інформа­цію несуть особи, що винні у скоєнні таких порушень:

• необгрунтована відмова від надання відповідної інфор­мації;
• надання інформації, що не відповідає дійсності;
• умисне приховування інформації;
• розголошення державної або іншої таємниці, що охоро­няється законом, особою, яка повинна зберігати цю таємницю;
• порушення порядку збереження інформації.

28 січня 1994 року був прийнятий Закон України за № 3888-ХП "Про внесення змін і доповнень до Кримінально-процесу­ального кодексу України про адміністративні порушення".

Згідно з цим законом в Кримінальний кодекс України до­датково внесені такі статгі:

Стаття 148⁶ "Незаконне збирання з метою використання або використання відомостей, що є комерційною таємницею "

Незаконне збирання з метою використання або використан­ня відомостей, що є комерційною таємницею (підприємницьке шпигунство), якщо це завдало великої матеріальної шкоди суб´єкту підприємницької діяльності, карається позбавленням волі на строк до трьох років або штрафом від трьохсот до п´яти­сот мінімальних розмірів заробітної плати.

Стаття 148⁷ "Розголошення комерційної таємниці"

Умисне розголошення комерційної таємниці без згоди її власника особою, якій ця таємниця відома у зв´язку з професій­ною або службовою діяльністю, якщо воно здійснене з корис­ливих або інших особистих мотивів і завдало великої матеріаль­ної шкоди суб´єкту підприємницької діяльності, карається по­збавленням волі на строк до двох років або виправними роботами на строк до двох років, або позбавленням права посідати певні посади, або займатися певною діяльністю на строк до трьох років, або штрафом до п´ятидесяти мінімальних розмірів заробіт­ної плати.

Крім цього, цим же Законом доповнений Кодекс України про адміністративні правопорушення статтею 164³ "Недобросо­вісна конкуренція", у частині 3 якої говориться:

"Одержання, використання, розголошення комерційної таємниці, а також конфіденційної інформації з метою завдання шкоди діловій репутації або майну іншого підприємця несе на­кладання штрафу від десяти до двадцяти мінімальних розмірів заробітної плати".

Не залишено поза увагою можливе виявлення підприємниць­кого шпигунства в галузі проникнення в комп´ютерні системи. 20 жовтня 1994 року був прийнятий Закон України "Про внесен­ня змін і доповнень до Кримінального кодексу України і Кримі­нально-процесуального кодексу України" за № 218/94-ВС, в яко­му йдеться про це:

У зв´язку з прийняттям Закон України "Про захист інфор­мації в автоматизованих системах" Верховна Рада України по­становляє:

1. Доповнити Кримінальний Кодекс України статтею 198^і такого змісту:

Стаття 198^і "Порушення роботи автоматизованих систем"

Умисне вторгнення у роботу автоматизованих систем, що спричинило створення або знищення інформації або носіїв інформації, або розповсюдження програмних і технічних за­собів, призначених для незаконного проникнення в автомати­зовані системи і спроможні призвести до спотворення або зни­щення інформації або ж носіїв інформації, карається позбавлен­ням волі на строк до двох років або виправними роботами на той же строк, або штрафом в розмірі від ста до двохсот мінімаль­них розмірів заробітної плати.

Ті ж самі дії, якщо ними завдано шкоди в великих розмірах, або здійснені повторно, або за попередньою змовою групою осіб, караються позбавленням волі на строк від двох до п´яти років.

Стосовно штрафів необхідно зауважити, що 8 лютого 1999 року Верховна Рада України прийняла Закон, яким внесені зміни в законодавчі акти України, що стосуються застосування кримінальних покарань у вигляді штрафу.

Тепер залежно від ступеня громадської небезпеки здійсне­ного злочину з врахуванням майнового стану винуватця штраф може становити до 400 мінімальних зарплат, за корисливі зло­чини — до 1000 мінімальних зарплат.

Таким чином, законодавство України гарантує правовий за­хист комерційної таємниці.

Розглядаючи питання про відповідальність за порушення умов збереження комерційної таємниці слід зазначити, що, як правило, як міру покарання призначають позбавлення волі або штраф, а також звільнення і зобов´язання відшкодувати збитки.

При цьому розміри покарання в різних країнах неоднакові і часом істотно відрізняються. Наприклад, в Австралії за розголо­шення комерційної таємниці працівниками підприємства Закон про недобросовісну конкуренцію передбачає позбавлення волі до 3-х місяців чи штраф у розмірі до 180 денних ставок. У той же час, згідно з Цивільним кодексом Франції винні у цьому правопору­шенні можуть бути засуджені до позбавлення волі від 3-х місяців до 2-х років, а також до грошового штрафу до 8 тисяч франків.

А за кваліфікований склад злочину, тобто передавання ко­мерційної таємниці іноземцю, може бути позбавлення волі від 2-х до 10 років.

Законом України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.1999 p. № 996-XIV (ст. 14 п. 2) пе­редбачено, що фінансова звітність підприємств не становить комерційної таємниці, крім випадків, передбачених законо­давством, а у п. З цієї ж статті сказано, що відкриті акціонерні товариства, підприємства — емітенти облігацій, банки, довірчі товариства, валютні та фондові біржі, інвестиційні фонди, інве­стиційні компанії, кредитні спілки, недержавні пенсійні фон­ди, страхові компанії та інші фінансові установи зобов´язані не пізніше 1 червня наступного за звітним року оприлюднювати річну фінансову звітність та консолідовану звітність шляхом публікації у періодичних виданнях або розповсюдження її у виг­ляді окремих друкованих видань.