Докласти зусиль до пошуку роботи або до навчання; 5 страница

8. У разі необхідності провести слідчі (розшукові) та негласні слідчі (розшукові) дії на території, яка знаходиться під юрисдикцією іншого органу досудового розслідування, слідчий, прокурор своєю постановою доручає її проведення такому органу досудового розслідування. В постанові слідчий ко­ротко викладає обставини кримінального провадження й формулює завдання із проведення слідчих (розшукових) дій та негласних слідчих (розшукових) дій. Орган досудового розслідування, якому доручено проведення слідчих (розшу­кових) дій та негласних слідчих (розшукових) дій зобов'язаний виконати по­станову.

Стаття219. Строки досудового розслідування

1. Досудове розслідування повинно бути закінчено:

1) протягом одного місяця з дня повідомлення особі про підозру у вчи­
ненні кримінального проступку;

2) протягом двох місяців з дня повідомлення особі про підозру у вчи­
ненні злочину.

2. Строк досудового розслідування може бути продовжений у порядку,
передбаченому параграфом 4 глави 24 цього Кодексу. При цьому загаль­
ний строк досудового розслідування не може перевищувати:

1) двох місяців із дня повідомлення особі про підозру у вчиненні кри­
мінального проступку;

2) шести місяців із дня повідомлення особі про підозру у вчиненні зло­
чину невеликої або середньої тяжкості;

3) дванадцяти місяців із дня повідомлення особі про підозру у вчинен­
ні тяжкого або особливо тяжкого злочину.

3. Строк із дня винесення постанови про зупинення кримінального
провадження до дня її скасування слідчим суддею або винесення постано­
ви про відновлення кримінального провадження не включається у строки,
передбачені цією статтею.

1.Дотримання, порядок обчислення й продовження строків досудового розслідування здійснюється відповідно до порядку й правил, встановлених главою 7 КПК щодо визначення й дотримання будь-яких інших процесуаль­них строків. Закінчення досудового розслідування у встановлений законом строк єнеобхідною умовою своєчасного розкриття кримінального правопору­шення, виявлення, закріплення й використання доказів, створення необхідних передумов для розгляду кримінального провадження в суді, забезпечення під­озрюваному, обвинуваченому, потерпілому та іншим учасникам кримінального

_________ 475

судочинства права на участь у судовому розгляді. Строк досудового розсліду­вання вираховується в місяцях. Строк досудового розслідування розпочинаєть­ся з моменту повідомлення особі про підозру і набуття нею статусу підозрю­ваного в цьому кримінальному провадженні і закінчується у відповідне число останнього місяця. Якщо закінчення строку, який обчислюється місяцями, при­падає на той місяць, який не має відповідного числа, то строк закінчується в останній день цього місяця (ч. 4 ст. 115 КПК), а не в перший день наступного.

2. Законодавець визначає загальні строки досудового розслідування: у
формі дізнання для кримінального проступку - протягом одного місяця з дня
повідомлення особі про підозру у вчиненні; у формі досудового слідства для
кримінального правопорушення - протягом двох місяців з дня повідомлення
особі про підозру у вчиненні злочину, незалежно від тяжкості вчинених діянь,
кількості учасників та епізодів злочину.

3. Якщо у встановлені терміни досудове розслідування з поважних і
об'єктивних причин не може бути закінченим, то законодавець встановлює
можливість подовження таких строків, але до гранично визначених термінів.
Строк досудового розслідування продовжується за клопотанням особи, яка
його здійснює, у порядку, передбаченому параграфом 4 глави 24 КПК. При цьо­
му загальний строк досудового розслідування не може перевищувати:

- для дізнання - двох місяців із дня офіційного повідомлення конкретній
особі про підозру у вчиненні кримінального проступку;

- для досудового слідства - шести місяців із дня повідомлення особі про
підозру у вчиненні злочину невеликої або середньої тяжкості;

- для досудового слідства у складних випадках - дванадцяти місяців із дня
повідомлення особі про підозру у вчиненні тяжкого або особливо тяжкого злочину.

Така процесуальна вимога означає, що коли внаслідок складності потреби виконання значного обсягу роботи під час провадження неможливо закінчити досудове розслідування кримінального проступку у місячний строк, його може бути продовжено в межах додаткового строку ще на один місяць, тобто загаль­ний строк досудового розслідування під час дізнання не може перевищувати двох місяців із дня повідомлення особі про підозру у вчиненні кримінального проступку (ч. 1 ст. 294 КПК).

Двомісячний строк досудового для розслідування кримінального право­порушення у формі досудового слідства не є остаточним, хоча слідчий, проку­рор повинен зробити все, що від нього залежить, для дотримання цього строку. У разі складності розслідування злочину невеликої або середньої тяжкості він може бути продовженим на один місяць, а загалом до трьох місяців. При розслі­дуванні злочину в разі особливої складності провадження -до шести місяців, а при винятковій складності провадження - до дванадцяти місяців з дня повідо­млення особі про підозру. Можливості провадження розслідування криміналь­них правопорушень понад 12 місяців законодавець не встановлює і це означає, що до закінчення цього граничного терміну досудове розслідування має бути закінченим або ж провадження підлягає закриттю.

4. В разі зупинення розслідування в порядку, встановленому КПК, слідчі (розшукові) ті інші процесуальні дії у межах кримінального провадження не здійснюються, а тому і строк розслідування зупиняється, а час від зупинення розслідування до його відновлення в загальний строк розслідування не вклю­чається.

Стаття 220. Розгляд клопотань під час досудового розслідування

1. Клопотання сторони захисту, потерпілого і його представника чи
законного представника про виконання будь-яких процесуальних дій слід­
чий, прокурор зобов'язані розглянути в строк не більше трьох днів з мо­
менту подання і задовольнити їх за наявності відповідних підстав.

2. Про результати розгляду клопотання повідомляється особа, яка
заявила клопотання. Про повну або часткову відмову в задоволенні кло­
потання виноситься вмотивована постанова, копія якої вручається особі,
яка заявила клопотання, а у разі неможливості вручення з об'єктивних
причин- надсилається їй.

1.Клопотання - це звернення в усній або письмовій формі сторони кри­
мінального провадження, потерпілого чи учасників процесу, які наділені таким
правом (сторона захисту, потерпілий і його представник чи законний представ­
ник), до слідчого, прокурора про виконання будь-яких процесуальних дій під
час досудового розслідування. Клопотання є важливою гарантією захисту прав
і законних інтересів громадян, які залучені у сферу кримінального судочин­
ства, повного й об'єктивного дослідження обставин кримінального проваджен­
ня. Під час кримінального провадження можуть бути заявлені клопотання, які
направлені на встановлення фактичних даних, що мають значення для кримі­
нального провадження; на забезпечення прав і законних інтересів особи, яка
заявила клопотання.

2. У коментованій статті йдеться про клопотання, які направлені на про­
ведення будь-яких процесуальних дій. Розгляд клопотання містить в собі ді­
яльність слідчого, прокурора, яку він здійснює відразу ж після прийому кло­
потання. В ході розгляду аналізу піддається прохання здійснити певні дії чи
заперечення щодо здійснення окремих дій, яке міститься у клопотанні, та його
обгрунтованість. З'ясовується, про встановлення яких обставин клопоче заяв­
ник, яким способом пропонує встановити їх слідчому, прокурору та чи мають
ці обставини значення для цього кримінального провадження.

Клопотання підлягає розгляду і вирішенню безпосередньо після його зая­ви. У тих випадках, коли негайне прийняття рішення за клопотанням неможли­ве, воно повинно бути задоволено за наявності відповідних підстав у строк не більше трьох днів з моменту подання. Такий строк встановлено законодавцем для розгляду уповноваженою процесуальною особою клопотання, заявленого учасниками кримінального процесу у ході досудового розслідування. Продо­вженню такий строк не підлягає. Якщо заявлене слідчому клопотання зумовлює

________________________________ 477

потребу звернення до прокурора, то це не може розглядатись як підстава для відмовлення в задоволенні клопотання, і таке звернення розглядає слідчий, по­відомляючи заявника про рішення останнього.

3. Слідчий, прокурор зобов'язані розглянути і вирішити кожне заявлене за
кримінальним провадженням клопотання. При цьому вони не вправі відмовити
у допиті свідка, проведенні експертизи, в проведенні інших слідчих (розшу-
кових) дій або прийнятті певних процесуальних рішень, якщо вони сприяють
об'єктивному і повному дослідженню обставин кримінального провадження,
забезпеченню прав і законних інтересів учасників кримінального провадження.

4. Результати розгляду клопотання доводяться до відома заявника. Про
задоволення клопотання, а також про повну або часткову відмову в задоволен­
ні клопотання слідчий, прокурор виносить вмотивовану постанову, копія якої
вручається особі, яка заявила клопотання, а оригінал долучається до матеріалів
досудового розслідування. У разі задоволення клопотання слідчий, прокурор
може обмежитися усним або письмовим повідомленням про це особі, яка за­
явила клопотання без пояснення мотивів. При повній або частковій відмові у
задоволенні клопотання особі, яка заявила клопотання, повинно бути вручено
копію постанови.

С т а т т я 221. Ознайомлення з матеріалами досудового розслідування до його завершення

1. Слідчий, прокурор зобов'язаний за клопотанням сторони захисту,
потерпілого надати їм матеріали досудового розслідування для ознайом­
лення, за виключенням матеріалів про застосування заходів безпеки щодо
осіб, які беруть участь у кримінальному судочинстві, а також тих матеріа­
лів, ознайомленняз якими на цій стадії кримінального провадження може
зашкодити досудовому розслідуванню. Відмова у наданні для ознайомлен­
ня загальнодоступного документа, оригінал якого знаходиться в матеріа­
лах досудового розслідування, не допускається.

2. Під час ознайомлення з матеріалами досудового розслідування осо­
ба, що його здійснює, має право робити необхідні виписки та копії.

1. На будь-якому з етапів досудового розслідування до його завершення сторона захисту та потерпілий мають право звернутися до слідчого, прокурора, який здійснює досудове розслідування, з клопотанням про надання їм для озна­йомлення матеріалів досудового розслідування. За загальним правилом таке клопотання підлягає задоволенню, окрім випадків, встановлених ч. 1 коменто­ваної статті. Не підлягають наданню для ознайомлення будь-кому матеріали до­судового розслідування, в яких відображені відомості про застосування заходів безпеки щодо осіб, які беруть участь у кримінальному судочинстві, оскільки розкриття таких даних стороннім особам може зашкодити законним інтересам, життю, здоров'ю осіб, взятих законом під охорону. Слідчий, прокурор може відмовити у наданні матеріалів для ознайомлення, якщо, на його думку, на цій

стадії кримінального провадження це може зашкодити досудовому розсліду­ванню. Про відмову у задоволенні клопотання слідчий, прокурор виносить вмотивовану постанову, копію якої вручає заявнику, а оригінал долучає до ма­теріалів досудового розслідування. Докладного розкриття мотивів відмови у наданні матеріалів для ознайомлення законодавець не вимагає, але така відмова в загальних рисах повинна бути зрозумілою для заявника.

2. Ознайомлення з окремими матеріалами прямо заборонене деякими
статтями КПК, наприклад, заборонено показувати особі, яка впізнає, зобра­
ження осіб чи речі, що підлягають впізнанню (див. ст.ст. 228, 229 КПК). Не
можуть бути наданими для ознайомлення матеріали, за якими на певний час
проводяться судово-експертні дослідження, оскільки вилучення їх у експерта
може призвести до порушення ходу досліджень. Водночас, доцільно пояснити
заявнику, що дозвіл на ознайомлення з певними матеріалами може бути нада­
ним згодом після того, як відпадуть певні перешкоди. Проте якщо матеріали
досудового розслідування містять загальнодоступні відомості, ознайомлення
з оригіналами таких документів не може зашкодити інтересам кримінального
провадження, тоді відмова у їх наданні для ознайомлення стороні захисту чи
потерпілому забороняється.

3. Ознайомлення з матеріалами досудового розслідування може здій­
снюватись лише в присутності слідчого, прокурора, на якого покладається
обов'язок забезпечення збереження всіх матеріалів провадження. Особа, що
здійснює ознайомлення, має право робити необхідні виписки, знімати копії
документів, не допускаючи при цьому пошкодження наданих матеріалів або
внесення до них змін, позначок, які можуть спотворити зміст чи змінити влас­
тивості таких матеріалів.

Стаття 222. Недопустимість розголошення відомостей досудового розслідування

1. Відомості досудового розслідування можна розголошувати лише
з дозволу слідчого або прокурора і в тому обсязі, в якому вони визнають
можливим.

2. У необхідних випадках слідчий, прокурор попереджає осіб, яким
стали відомі відомості досудового розслідування, у зв'язку з участю в ньо­
му, про їх обов'язок не розголошувати такі відомості без його дозволу. Не­
законне розголошення відомостей досудового розслідування тягне за собою
кримінальну відповідальність, встановлену законом.

1. Заборона розкриття відомостей досудового розслідування зумовлена особливостями кримінального провадження, зокрема, необхідністю встанов­лення та розшуку осіб, що вчинили кримінальне правопорушення, запобігання знищенню слідів та інших доказів винними особами або їх спільниками чи ін­шими зацікавленими в результатах досудового розслідування особами. Перед­часне і неконтрольоване розголошення даних досудового розслідування може

_______________________________________________ 479

не тільки вплинути на хід досудового розслідування, завдати шкоди повноті й об'єктивності встановлення обставин кримінального правопорушення, а й інтересам потерпілого, підозрюваного й інших учасників кримінального про­вадження. Лише слідчий, прокурор як уповноважені на проведення досудового розслідування особи визначають зміст та обсяг даних досудового розслідуван­ня, які можуть бути оприлюднені і стати відомими певному або невизначеному колу осіб, зокрема, іншим учасникам кримінального провадження. Відомості, що розкривають обставини приватного життя учасників кримінального судо­чинства, можуть бути розкриті не лише за дозволом слідчого, прокурора, а й тільки після попереднього узгодження з особами, чиї обставини приватного життя можуть стати відомими стороннім особам. В таких випадках згода учас­ника кримінального провадження на розголошення відомостей про його при­ватне життя повинна мати вираз у письмовій формі і додаватися до матеріалів провадження.

2. Попередження слідчим, прокурором осіб, яким стали відомі відомос­
ті досудового розслідування у зв'язку з участю в ньому, про нерозголошення
таких відомостей без його дозволу здійснюється шляхом відбирання письмо­
вого зобов'язання у формі підписки з роз'ясненням відповідальності, що може
настати за незаконне розголошення відомостей, яка долучається до матеріалів
кримінального провадження. Таку підписку про нерозголошення відомостей до­
судового розслідування слідчий, прокурор може відібрати від будь-якої особи,
незалежно від процесуального статусу, ролі як учасника слідчої (розшукової) дії,
джерела чи способу отримання ними даних про досудове розслідування.

3. Незаконне розголошення відомостей досудового розслідування тягне за
собою кримінальну відповідальність, передбачену ст. 387 Кримінального ко­
дексу України.

Глава 20. Слідчі (розшукові) дії

Стаття 223. Вимоги до проведення слідчих (розшукових) дій

1. Слідчі (розшукові) дії є діями, спрямованими на отримання (зби­
рання) доказів або перевірку вже отриманих доказів у конкретному кримі­
нальному провадженні.

2. Підставами для проведення слідчої (розшукової) дії є наявність
достатніх відомостей, що вказують на можливість досягнення її мети.

3. Слідчий, прокурор вживає належних заходів для забезпечення при­
сутності під час проведення слідчої (розшукової) дії осіб, чиї права та за­
конні інтереси можуть бути обмежені або порушені. Перед проведенням
слідчої (розшукової) дії особам, які беруть у ній участь, роз'яснюються їх
права і обов'язки, передбачені цим Кодексом, а також відповідальність,
встановлена цим законом.

4. Проведення слідчих (розшукових) дій у нічний час (з 22 до 6 годин)
не допускається, за винятком невідкладних випадків, коли затримка в їх
проведенні може призвести до втрати слідів кримінального правопору­
шення чи втечі підозрюваного.

5. У разі отримання під час проведення слідчої (розшукової) дії дока­
зів, які можуть вказувати на невинуватість особи у вчиненні кримінально­
го правопорушення, слідчий, прокурор зобов'язаний провести відповідну
слідчу (розшукову) дію, в повному обсязі, долучити складені процесуальні
документи до матеріалів досудового розслідування та надати їх суду у ви­
падку звернення з обвинувальним актом, клопотанням про застосування
примусових заходів медичного чи виховного характеру або клопотанням
про звільнення особи від кримінальної відповідальності.

6. Слідча (розшукова) дія, що здійснюється за клопотанням сторони
захисту, потерпілого, проводиться за участю особи, яка її ініціювала, та
(або) її захисника чи представника, крім випадків, коли через специфіку
слідчої (розшукової) дії це неможливо або така особа письмово відмовила­
ся від участі в ній.

Під час проведення такої слідчої (розшукової) дії присутні особи, що її ініціювали, мають право ставити питання, висловлювати свої пропозиції, зауваження та заперечення щодо порядку проведення відповідної слідчої (розшукової) дії, які заносяться до протоколу.

7. Слідчий, прокурор зобов'язаний запросити не менше двох неза-
інтересованих осіб (понятих) для пред'явлення особи, трупа чи речі для
впізнання, огляду трупа, в тому числі пов'язаного з ексгумацією, слідчого
експерименту, освідування особи. Винятками є випадки застосування без­
перервного відеозапису ходу проведення відповідної слідчої (розшукової)
дії. Поняті можуть бути запрошені для участі в інших процесуальних діях,
якщо слідчий, прокурор вважатиме це за доцільне.

____________________________________________________ 481

Обшук або огляд житла чи іншого володіння особи, обшук особи здій­снюються з обов'язковою участю не менше двох понятих незалежно від за­стосування технічних засобів фіксування відповідної слідчої (розшукової) дії.

Понятими не можуть бути потерпілий, родичі підозрюваного, обвину­ваченого і потерпілого, працівники правоохоронних органів, а також осо­би, заінтересовані в результатах кримінального провадження.

Зазначені особи можуть бути допитані під час судового розгляду як свідки проведення відповідної слідчої (розшукової) дії.

8. Слідчі (розшукові) дії не можуть проводитися після закінчення строків досудового розслідування, крім їх проведення за дорученням суду у випадках, передбачених частиною третьою статті 333 цього Кодексу. Будь-які слідчі (розшукові) або негласні слідчі (розшукові) дії, проведені з пору­шеннями цього правила,є недійсними, а встановлені внаслідок них докази - недопустимими.

1. Слідчу (розшукову) дію слід розуміти як передбачений Кримінальним
процесуальним кодексом захід, який застосовується компетентними особами
для збирання, дослідження, оцінки та використання доказів під час конкретно­
го кримінального провадження. Вони мають пізнавальний і водночас процесу­
альний характер та розшукову спрямованість, сутність якої полягає у намаганні
процесуальної особи розшукати й належним чином зафіксувати у відповідних
процесуальних джерелах фактичні дані, що мають значення для кримінального
провадження. Не менш важливою метою слідчих (розшукових) дій є перевір­
ка раніше отриманих у цьому кримінальному провадженні доказів або інших
встановлених фактів. Всі інші дії слідчого, що прямо не пов'язані з отриманням
(збиранням), дослідженням і перевіркою доказової інформації, прийнято позна­
чати терміном «процесуальні» або «інші» дії слідчого. Як збірне кримінальне
процесуальне поняття слідча (розшукова) дія - це система кримінальних про­
цесуальних правил і умов, що здійснюються уповноваженою на те особою в
конкретному кримінальному провадженні з метою виявлення, вилучення, до­
слідження і фіксації доказів. Складений за результатами слідчої (розшукової)
дії протокол з додатками до нього є документом, що розглядається як окреме
джерело доказів.

2. Достатність відомостей, які виступають фактичними підставами для про­
ведення слідчої (розшукової) дії, вказує не на гарантію, а лише на більшою чи
меншою мірою обгрунтовану можливість отримання бажаного результату. Це
повною мірою стосується й фактичних підстав проведення тих слідчих (роз­
шукових) дій, на проведення яких потрібна ухвала слідчого судді з дозволом на
їх проведення. Такі підстави можуть міститися як в процесуальних, так і в не-
процесуальних джерелах, бути відображеними у відповідних документах, які є
в конкретному кримінальному провадженні, або логічно випливати із загального
й звичного перебігу подій. Проведення окремих слідчих дій, як-от: проникнення
до житла чи іншого володіння особи, обшук, накладення арешту на кореспонден-

482 ______________________________________________________________

цію, аудіо-, відеоконтроль місця тощо потребує наявності в процесуальної особи, крім фактичних, також і юридичних підстав у вигляді ухвали слідчого судді або ж має спеціально врегульований відповідними процесуальними нормами порядок.

3. Заходи із забезпечення присутності під час проведення слідчої (розшу­
кової) дії осіб, чиї права та законні інтереси можуть бути обмежені або по­
рушенні, слідчий чи прокурор визначають у кожному конкретному випадку
проведення слідчої (розшукової) дії залежно від її виду, характеру й обсягу об­
меження або порушення прав та законних інтересів особи, наявних можливос­
тей, зокрема, пов'язаних із часом та місцем проведення слідчої (розшукової)
дії. Це може бути запрошення і надання права присутності під час проведення
слідчої дії самої особи, її захисника, родича чи іншої особи, що представляє
інтереси на законних підставах, перекладача. Проте повідомлення особою слід­
чого чи прокурора про її бажання, але неможливість за будь-яких причин при­
сутності таких осіб під час проведення слідчої (розшукової) дії не є підставами
для відмови в її проведенні, надто у випадках, якщо перенесення часу прове­
дення дії створює загрозу реалізації мети та може призвести до втрати доказів,
за винятком тих випадків, коли присутність чітко визначених учасників під час
проведення слідчої (розшукової) дії є обов'язковою, а незалучення їх до учас­
ті в слідчій (розшуковій) дії робить незаконними отримані результати. Факт
роз'яснення до початку проведення слідчої (розшукової) дії її учасникам перед­
бачених процесуальним законодавством прав і обов'язків, а також попереджен­
ня про встановлену законом відповідальність має бути зазначеним на початку
протоколу, що підтверджується власноручними підписами кожного з учасників.

4. У процесуальному розумінні нічним і таким, що не допускає проведен­
ня будь-яких слідчих (розшукових) дій, визнано час доби з 22 до 6 годин за міс­
цевим часом. Вважається, що цей час, зогляду на фізіологію життєдіяльності
людини, має бути відведеним для відпочинку і тому допускається проведення
в нічний час лише окремих слідчих дій і тільки у невідкладних випадках, якщо
затримка в їх проведенні загрожує втратою слідів кримінального правопору­
шення або ж це пов'язано із безпосереднім переслідуванням чи запобіганням
втечі особи, яка обгрунтовано підозрюється в причетності до його вчинення.
Окремого обгрунтування й спеціального відображення в протоколі факту про­
ведення конкретної слідчої (розшукової) дії саме в період з 22 до 6 годин не
потрібно, проте цю обставину слід мати на увазі.

5. Вимога щодо зобов'язання проведення слідчим, прокурором відповід­
ної слідчої (розшукової) дії в повному обсязі й долучення складених процесу­
альних документів до матеріалів досудового розслідування та надання їх суду
навіть у разі отримання під час її проведення доказів, які можуть вказувати
на невинуватість особи у вчиненні кримінального правопорушення, забезпечує
об'єктивність, всебічність і повноту кримінального провадження, підкреслює
ту обставину, що жоден з отриманих доказів не має для процесуальної особи,
яка приймає рішення у провадженні, заздалегідь визначеної сили, а всі зібрані
докази підлягають їх оцінці в сукупності.

6. Відповідно до вимог ст. 223 КПК підозрюваний, обвинувачений і їх за­конний представник та захисник як сторона захисту (ст.ст. 42, 44, 45, 46, 93 КПК), а також потерпілий (ст.ст. 56, 93 КПК) мають право заявити клопотання про проведення процесуальних дій і бути ініціатором проведення слідчої (роз-шукової) дії. Згідно із загальними положеннями кримінального процесуального судочинства такі ж права мають представник та законний представник потер­пілого (ст.ст. 58, 59 КПК), які користуються процесуальними правами остан­нього, хоча ці учасники судочинства прямо в ст. 223 КПК не вказані. В разі прийняття рішення про здійснення слідчої (розшукової) дії за клопотанням за­значених осіб вона має проводитися за участі відповідної особи-ініціатора та (або) її захисника чи представника, проте організовує й проводить таку слідчу дію не ініціатор, а слідчий, прокурор, який здійснює кримінальне провадження. Клопотання ініціатора про проведення слідчої дії повинно бути оформленим окремою заявою на ім'я слідчого чи прокурора або занесеним до протоколу до­питу, відповідно, підозрюваного, обвинуваченого, потерпілого з викладенням обгрунтованих належним чином мотивів такого клопотання. Відмова ініціато­ра від участі в проведенні слідчої (розшукової) дії також потребує письмового викладення як причин та мотивів небажання брати участі у слідчій дії, так і мотивів заявленої відмови. Проте окремі слідчі (розшукові) дії мають певну специфіку, котра зумовлює можливість участі в їх проведенні лише обмеженого і викликаного особливостями змісту або ж тактичними міркуваннями учасни­ків, наприклад, освідування, обшук, обстеження публічно недоступних місць, контроль за вчиненням злочину тощо, порядок проведення і коло учасників яких визначають виключно слідчий або прокурор.

Особи, що ініціювали проведення слідчої (розшукової) дії і присутні під час її проведення, повинні дотримуватися відповідних процесуальних вимог, виконувати законні вказівки й розпорядження слідчого, прокурора, який про­водить слідчу дію, і лише з його дозволу можуть ставити запитання, а в разі незгоди з рішеннями особи, яка проводить слідчу дію, висловлювати власні пропозиції, зауваження та заперечення щодо порядку проведення відповідної слідчої (розшукової") дії, факт та зміст яких підлягає обов'язковому занесенню до протоколу, незалежно від задоволення чи відмови слідчого, прокурора або особи, яка проводить таку дію за його дорученням.