Докласти зусиль до пошуку роботи або до навчання; 8 страница

502 _______________________________________________________________

6. За своєю суттю впізнання поза візуальним та аудіоспостереженням осо­
би, яку впізнають, є фактично одним із заходів гарантування безпеки учасників
кримінального судочинства. У зв'язку з цим додатковою юридичною підста­
вою такої слідчої дії є прийняття слідчим, прокурором рішення про обмеження
відомостей про особу, яка береться під захист, а відомості про таку особу до
протоколу впізнання не вносяться і зберігаються окремо до передачі їх суду
разом із матеріалами кримінального провадження або до скасування заходів
гарантування безпеки.

7. Вимоги ч. 1 та 2 коментованої статті поширюються і на випадки про­
ведення впізнання особи за її фотографічним та відеографічним зображенням.
Це стосується обов'язкового попереднього опитування особи, що впізнає, з
метою з'ясування можливості проведення впізнання і складання відповідно­
го протоколу допиту, правильного й в достатній кількості та належної якості
підбору об'єктів впізнання, якими є фотографічні зображення і матеріали ві-
деозапису. Однак рішення щодо доцільності проведення впізнання особи на
конкретний час досудового розслідування повинне спиратися на врахування
слідчої ситуації і тієї обставини, що в подальшому таке впізнання виключає
можливість пред'явлення для впізнання цієї особи в натурі тій особі, якій були
пред'явлені для впізнання зображення на фотознімках або в матеріалах віде-
озапису.

Не лише фотознімки, які пред'являються для впізнання в кількості не мен­ше трьох, а й зображення осіб на них не повинні мати різких відмінностей за формою, розміром, якістю, ракурсом та розмірними характеристиками зобра­жень (у повний зріст, портретне зображення, зображення в профіль чи анфас), а зовнішні ознаки осіб повинні вказувати на однакову стать і не мати різких від­мінностей у віці, зовнішності та одязі з особою, яка підлягає впізнанню. Всі фо­тознімки до початку проведення впізнання повинні бути наклеєними на папері у вигляді фотографічної таблиці або на бланку протоколу, пронумерованими і скріпленими печаткою органу, яким проводиться досудове розслідування. Фо­тографія особи, яку пред'являють для впізнання, розташовується серед інших фотознімків у довільному порядку.

Матеріали відеозапису із зображенням особи, яку пред'являють для впізнан­ня, повинні бути якісними і такими, що відображають загальні й окремі ознаки зовнішності щонайменше чотирьох осіб, що не мають різких відмінностей в озна­ках, які можуть вказувати на стать, вік, важливі елементи зовнішності та одягу.

8. Застосування технічних засобів для фіксування ходу й результатів впізнання може здійснюватися особою, яка проводить таку слідчу дію, проте слідчий, прокурор може запросити для застосування таких технічних засобів спеціаліста, яким зазвичай є технік-криміналіст або експерт з експертно-кри­міналістичного підрозділу, а також залучити для проведення слідчої дії пси­холога, педагога або інших спеціалістів, потреба в допомозі яких викликана особливостями підготовки й проведення слідчої дії чи особливостями особи, яка впізнає, або особи, яку пред'являють для впізнання.

____________________________________________________ 503

9. докласти зусиль до пошуку роботи або до навчання; 8 страница - student2.ru докласти зусиль до пошуку роботи або до навчання; 8 страница - student2.ru докласти зусиль до пошуку роботи або до навчання; 8 страница - student2.ru Правила цієї статті повною мірою поширюються на порядок
пред'явлення особи для впізнання за такими її проявами, які можуть сприй­
няти і запам'ятати інші особи, як-от: голос та хода. Об'єктом такого впізнання
є не окремий голос чи окрема хода, а конкретна особа. Водночас, характерни­
ми ознаками, що вказують на певну особу, виступають окремі й значущі для
впізнання ознаки голосу або ходи. Метою попереднього опитування особи, яка
впізнає, є з'ясування того, які саме ознаки голосу чи ходи особи і за яких об­
ставин були сприйняті, чому саме і як запам'яталися і чи може особа впізнати
певну людину та за якими конкретно ознаками її голосу чи ходи. Особи для
впізнання пред'являються серед інших у кількості не менше трьох, кожна з
яких послідовно демонструє власні ознаки голосу чи ходи. При цьому особа,
яку впізнають, самостійно до початку слідчої дії визначає, в якій послідовності
із запрошеними статистами буде демонструвати ознаки голосу або ходи, а саме:
впізнання за голосом повинно здійснюватися поза візуальним контактом між
особою, що впізнає, навіть у випадках, якщо раніше нею сприймався тільки
голос, а не зовнішність того, кого впізнають. Даючи оцінку результатам тако­
го впізнання, слід ураховувати, що іноді особи можуть навмисно змінювати
свій голос або ходу і тому більшу увагу треба звертати на ті характерні ознаки
голосу й ходи, які меншою мірою піддаються викривленню або навмисне ви­
кривлення яких є явним, наприклад, показна демонстрація нехарактерного для
особи високого голосу, кульгавості тощо. Саме тому під час пред'явлення для
впізнання особи за голосом або ходою доцільно застосовувати відеозапис із
одночасною фіксацією відеографічних і звукових зображень.

10. Не визначеним у законодавчому порядку, але таким, що має наукові
основи для застосування в судочинстві, є пред'явлення для впізнання особи за
її тактильним відображенням, образ якого зберігся в пам'яті особи, яка впіз­
нає. Це може мати важливе значення і визнаватися як достовірне встановлення
факту, якщо впізнання проводять з особою, що має серйозні вади зору або у
якої зір відсутній, проте звичним для неї є сприйняття навколишнього світу за
звуковим та тактильним відображенням. Загальний порядок і правила такого
виду впізнання та фіксування отриманих результатів мають відповідати вимо­
гам, встановленим коментованою статтею.

Стаття 229. Пред'явлення речей для впізнання

1. Перед тим, як пред'явити для впізнання річ, слідчий, прокурор або захисник спочатку запитує в особи, яка впізнає, чи може вона впіз­нати цю річ, опитує про ознаки цієї речі і обставини, за яких вона цю річ бачила, про що складається протокол. Якщо особа заявляє, що вона не може назвати ознаки, за якими впізнає річ, проте може впізнати її за сукупністю ознак, особа, яка проводить процесуальну дію, зазначає це у протоколі. Забороняється попередньо показувати особі, яка впізнає, річ, яка повинна бути пред'явлена для впізнання, та надавати інші відомості про її прикмети.

2. Річ, що підлягає впізнанню, пред'являється особі, яка впізнає, в
числі інших однорідних речей одного виду, якості і без різких відмінностей
у зовнішньому вигляді, у кількості не менше трьох. Особі, яка впізнає, про­
понується вказати на річ, яку вона впізнає, і пояснити, за якими ознаками
вона її впізнала.

3. Якщо інших однорідних речей не існує, особі, яка впізнає, пропону­
ється пояснити, за якими ознаками вона впізнала річ, яка їй пред'являється
в одному екземплярі.

1.Допит особи, якій пред'являють річ для впізнання, проводить слідчий,
прокурор, який приймає рішення щодо потреби й доцільності проведення цієї
слідчої дії. Як і в разі пред'явлення для впізнання особи метою такого опиту­
вання є встановлення обставин, за яких особа, що впізнає, бачила річ, які саме
ознаки запам'ятала і чи зможе вона впізнати цю річ. Якщо слідча дія прово­
диться за клопотанням захисника або за підтриманим ним клопотанням підза-
хисної особи, то запитання щодо характерних властивостей речі, яку має бути
пред'явлено для впізнання, з дозволу особи, яка проводить слідчу дію, ставить
захисник. Запитання і відповіді на них особи, яка впізнає, заносяться до про­
токолу. Забороняється будь-кому до проведення впізнання показувати особі,
яка впізнає, річ, її зображення та повідомляти іншим способом відомості про її
прикмети, знання яких може вплинути на об'єктивність результатів впізнання.

2. Кожна річ пред'являється для впізнання окремо з-поміж інших однорід­
них речей одного виду, що не мають різких відмінностей у якості, зовнішньому
вигляді і в загальній кількості не менше трьох. Важливим є підбір для впізнан­
ня речей саме за ознакою їх однорідності, віднесення до одного й певного виду
за зовнішнім виглядом, призначенням. Водночас, не можуть пред'являтися для
впізнання разом однорідні речі, які не мають індивідуальних властивостей і
які не можна відрізнити одна від одної, наприклад, нове взуття одного фасону
й розміру, тарілки чи виделки зі столового набору тощо. Якщо ж річ має ви­
разні індивідуальні ознаки, і в природі не існує або трапляються не часто речі
з такими ж ознаками, то практично неможливо забезпечити необхідну ступінь
схожості трьох предметів, що одночасно пред'являються для впізнання. Тому
певна річ для впізнання може бути пред'явлена в одному екземплярі, а особа,
яка її впізнає, повинна чітко й однозначно пояснити, за якими саме ознаками
впізнала конкретну річ або яких ознак така річ не містить і тому вона не упіз­
нана. Якщо ж річ є унікальною і неповторною, наприклад картина відомого
художника як витвір мистецтва, втрачається сенс у проведенні цієї слідчої (роз-
шукової) дії. Акт впізнання, узнавання унікального предмета може бути прове­
дений і зафіксований у процесі допиту особи, коли його пред'являють для огля­
ду, в результаті проведення експертизи тощо. Також не підлягають впізнанню
речі, які не мають чітко вираженої індивідуальної сукупності ознак, а натомість
мають певні позначки чи індивідуальні номери і такі позначки чи номери відо­
мі особі, наприклад, коштовна обручка із гравірованим надписом, пістолет із

__________________________ 505

докласти зусиль до пошуку роботи або до навчання; 8 страница - student2.ru докласти зусиль до пошуку роботи або до навчання; 8 страница - student2.ru заводським номером. Індивідуалізація таких речей здійснюється не на підставі впізнання їх характерних ознак, що запам'яталися особі, а на інших підставах.

3. Менш ефективним за вірогідністю отриманих результатів, але мож­
ливим для забезпечення всебічності вивчення обставин кримінального про­
вадження слід вважати пред'явлення для впізнання речі не в натурі, а за її
фотографічним чи відеографічним зображенням. Положеннями ст. 229 КПК
можливість проведення впізнання речі за її фотознімками чи відеозаписом не
передбачена, проте це не порушує загальних процесуальних правил, а потреба
в проведенні такого впізнання може бути зумовлена як відсутністю самої речі
на час проведення цієї слідчої (розшукової) дії, але важливістю для розсліду­
вання отриманих результатів, так і іншими тактичними міркуваннями слідчого,
прокурора. Для такого впізнання на пред'явлених окремих фотографіях або у
відеограмах поряд з річчю, яка підлягає впізнанню, повинні бути зображеними
однорічні речі в кількості не менше трьох, що не мають різких відмінностей у
зовнішніх ознаках, а зміст і якість зображень повинна передавати суттєві влас­
тивості й важливі ознаки кожної з таких речей. Проте слід ураховувати, що
пред'явлення речі для впізнання за фотографічним або відеографічним зобра­
женням виключає в подальшому можливість пред'явлення для впізнання тій
самій особі цієї ж речі в натурі.

4. Відповідно до правил цієї статті може бути проведеним впізнання й ін­
ших об'єктів, які хоча й не можуть або можуть лише з певною мірою припу­
щення бути віднесені до категорії речей, проте мають індивідуальні ознаки, які
запам'яталися особі, що впізнає, і виявлення яких під час слідчої (розшукової)
дії дає підстави стверджувати про впізнання цього об'єкта. Такими об'єктами
впізнання можуть бути будівлі, приміщення, ділянки місцевості, транспортні
засоби, тварини. Під час проведення впізнання таких об'єктів обов'язковим є
дотримання процесуальних вимог щодо попереднього опитування особи, яка
впізнає, про умови сприйняття й ознаки об'єктів, які запам'яталися і можуть
бути впізнані, пред'явлення об'єктів впізнання в окремих випадках з-поміж ін­
ших однорідних у кількості не менше трьох, що не мають різких відмінностей
у зовнішньому вигляді, та повідомлення особою під час впізнання, за якими
конкретно ознаками чи сукупністю яких ознак об'єкт упізнано або чому впіз­
нання не відбулося. Застосування технічних засобів фіксування ходу й резуль­
татів впізнання підвищує доказове значення даних, що відображені в протоколі.

Стаття 230. Пред'явлення трупа для впізнання

1. Пред'явлення трупа для впізнання здійснюється з додержанням ви­мог, передбачених частинами першою і восьмою статті 228 цього Кодексу.

1. Пред'явлення трупа для впізнання має істотні відмінності від інших видів впізнання як за особливістю об'єкта впізнання, так і за завданнями, що ставлять перед цією слідчою дією, а тому і процесуальні правила його про­ведення також мають певні особливості. Насамперед, під час кримінального

506 __________________________________

провадження здійснюють впізнання не трупа як такого, а впізнають невідому особу, труп якої знайдено, або особу, щодо правильності встановлення особи якої існують сумніви. Отже, особа, яка впізнає, повідомляє про впізнання нею не певного трупа, а конкретної особи, труп якої пред'явлено. Додержання ви­мог, передбачених ч. 1 і 8 ст. 228 КПК, у разі пред'явлення для впізнання трупа потребує окремих підходів.

Перед пред'явленням трупа для впізнання особу, яка впізнає, опитують про прикмети, окремі й особливі ознаки не трупа, а живої особи, а також про обставини, за яких вона бачила цю особу, про що й складається протокол. З'ясовується також, чи може особа, яка впізнає, упізнати за ознаками зовніш­ності, які їй запам'яталися, конкретну особу, труп якої може бути пред'явлено і чи погоджується вона на проведення такого впізнання. Роль спеціалістів, які залучаються до проведення цієї слідчої дії, полягає не лише в наданні допомоги у фіксуванні впізнання технічними засобами. Участь у такому впізнанні лікаря, хоча це й не передбачено як обов'язкова процесуальна вимога і є лише тактич­ною рекомендацією, допоможе запобігти під час проведення слідчої дії таких небажаних реакцій з боку особи, що впізнає, як нервовий зрив, шок, втрата свідомості, серцевий напад тощо. Допомога психолога або педагога більшою мірою потрібна не безпосередньо під час проведення впізнання трупа, а на ета­пі підготовки до його проведення, коли потрібно підготувати особу, яка впізнає, а надто - малолітню чи неповнолітню до сприйняття нею психологічно склад­ної інформації та після проведення слідчої дії для відновлення психологічної рівноваги особи, яка впізнавала труп.

2. Кожний труп як об'єкт впізнання практично не має собі подібних і тому
пред'являють його в одному екземплярі, а не серед інших однорідних трупів,
без дотримання вимог як щодо живих осіб, з попередньою за потреби підготов­
кою зовнішності шляхом проведення спеціалістом туалету обличчя, якщо воно
було спотворене. Для впізнання може бути пред'явлено лише обличчя, оскільки
його ознаки є найбільш інформативними, або ж усе тіло трупа, якщо особа, яка
впізнає, запам'ятала, може назвати і вказати наявні на тілі ознаки, що вказу­
ють на конкретну особу. Фрагменти тіла розчленованого трупа пред'являють
для впізнання тільки в тому випадку, якщо вони містять ознаки або особливі
прикмети, які є достатньо інформативними для впізнання за ними конкретної
особи.

3. Питання щодо пред'явлення трупа в одязі, в якому його було знайдено,
або без одягу вирішується в кожному випадку окремо з урахуванням даних,
які є в розпорядженні слідчого, прокурора на час проведення впізнання. При
цьому вимоги щодо потреби участі у впізнанні оголеного трупа осіб тієї ж статі
не дотримуються, оскільки такі дії не принижують гідності померлої людини.
Варто враховувати, що з суто психологічних міркувань особі, яка впізнає, про­
стіше сприймати зовнішній вигляд одягу, аніж знівеченого чи навіть спотворе­
ного смертю обличчя людини, і тому в разі пред'явлення трупа в одязі, в якому
було знайдено померлу людину, може мати місце впізнавання чи не впізнавання

______________________________ 507

докласти зусиль до пошуку роботи або до навчання; 8 страница - student2.ru докласти зусиль до пошуку роботи або до навчання; 8 страница - student2.ru докласти зусиль до пошуку роботи або до навчання; 8 страница - student2.ru одягу, який належав особі, а не конкретної людини. Окрім того, в практиці тра­пляються випадки, коли на іншого померлого вдягають одяг певної особи, а обличчя потерпілого спотворюють, щоб замаскувати сліди злочину. Тому слуш­ними є рекомендації пред'являти для впізнання труп особи і його одяг як речі окремими слідчими діями і не допускати пред'явлення для впізнання трупа в іншому одязі, який йому не належав.

4. Особливі вимоги висуваються і до місця проведення пред'явлення тру­
па для впізнання. Якщо інші види впізнання особи чи речей можуть бути прове­
деними в службовому кабінеті за місцем проведення розслідування чи в іншо­
му придатному для цього кабінеті, пристосованому приміщенні або за місцем
перебування особи, яка впізнає (наприклад, за місцем її лікування), то місцем
проведення впізнання трупа обирають приміщення судово-медичної установи,
моргу або місце проведення ексгумації.

5. З дотриманням тих само правил проводиться впізнання трупа за фо­
тографіями або відеографічними зображеннями. Особливістю є те, що на
фотографіях і у відеозаписі повинен бути зображеним лише один труп, який
пред'являється для впізнання, але фотознімків і фрагментів відеозапису із зо­
браженнями цього трупа може бути кілька з різними ракурсами зйомки та із
детальною фіксацією окремих прикмет або інших яскравих ознак, що є на трупі
чи його окремих частинах.

6. Додатками до протоколу впізнання трупа можуть бути фотографії,
відеографічні записи із зображенням ознак або особливих прикмет, наявність
яких на трупі дала підстави особі, що впізнає, повідомити про впізнання.

С т а т т я 231. Протокол пред'явлення для впізнання

1. Про проведення пред'явлення для впізнання складається протокол
згідно з вимогами цього Кодексу, у якому докладно зазначаються ознаки,
за якими особа впізнала особу, річ чи труп, або зазначається, за сукупністю
яких саме ознак особа впізнала особу, річ чи труп.

2. У разі проведення пред'явлення для впізнання згідно з правила­
ми, передбаченими частинами п'ятою і шостою статті 228 цього Кодек­
су, у протоколі, крім відомостей, передбачених цією статтею, обов'язково
зазначається, що пред'являються для впізнання проводилося в умовах,
коли особа, яка пред'явлена для впізнання, не бачила і не чула особи,
яка впізнає, а також вказуються всі обставини і умови проведення такого
пред'явлення для впізнання. У такому разі анкетні дані особи, яка впіз­
нає, до протоколу не вносяться і не долучаються до матеріалів досудового
розслідування.

3. Якщо проводилося фіксуванняходу слідчої (розшукової) дії тех­
нічними засобами, до протоколудолаються фотографії осіб, речей чи
трупа,що пред'являлися для впізнання, матеріали відеозапису. У разі
якщо пред'явлення для впізнання проводилося в умовах, коли особа, яку
пред'явили для впізнання, не бачила і не чула особи, яка впізнає, всі фото-

508________________________________________

і рафії, матеріали відеозаписів, за якими може бути встановлена особа, яка впізнавала, зберігаються окремо від матеріалів досудового розслідування.

1. До порядку складання й змісту протоколу пред'явлення для впізнання
й додатків до нього висуваються загальні вимоги, що встановлені ст.ст. 104,
105 і 106КПК. Окрім того, в протоколі повинні бути відображені відомості, які
детально розкривають увесь хід проведення слідчої дії, обстановку, в якій вона
проводилась, та дії кожного з учасників й присутніх, певні особливості, що ві­
дображають умови й порядок проведення окремих видів впізнання, характер
процесів, які розкривають сутність і вказують на достовірність узнавання осо­
бою пред'явлених об'єктів. Так, у протоколі повинні бути докладно зазначені
зі слів особи, яка впізнає, всі ознаки або вказано за сукупністю яких саме ознак
особа впізнала пред'явлену особу, річ чи труп. У разі, якщо особа, що впізнає,
не змогла впізнати пред'явлену особу, річ або труп, чи повідомила про впізнан­
ня, але не змогла вказати, за якими конкретно ознаками воно відбулося, такі
дані також підлягають відображенню у протоколі та враховуються при оцінці
результатів цієї слідчої (розшукової) дії. Будь-кому з присутніх забороняється
підказувати або іншими діями вказувати особі, яка впізнає, на об'єкт, що під­
лягає впізнанню.

2. Якщо впізнання проводилося поза візуальним та аудіоспостереженням
особи, яку пред'являли для впізнання, то в протоколі треба вказати причини
саме такого способу проведення впізнання особи й докладно описати умови,
в яких впізнання проводилося, з тим, аби у складеному процесуальному до­
кументі було чітко зазначено, що особа, яку пред'являли для впізнання, а та­
кож її захисник та законний представник дійсно не могли бачити і чути особу,
яка впізнавала, а остання мала достатні можливості за таких умов бачити й
роздивитися того, кого впізнає, та вказала на конкретні ознаки чи сукупність
ознак, за якими упізнала особу або відсутність яких дала достатні підстави
стверджувати про невпізнання. Якщо особу, яка впізнавала, взято під захист з
метою вжиття заходів безпеки, то відомості про неї (справжні анкетні дані) до
протоколу впізнання не заносяться, до матеріалів досудового розслідування не
долучаються, але встановлюються слідчим, прокурором, який проводить слід­
чу дію, і зберігаються окремо до передачі до суду з матеріалами кримінального
провадження. Водночас, у протоколі повинні бути відображеними відповідні
обставини проведення цієї слідчої дії, які підтверджують дотримання законних
прав та інтересів усіх її учасників.

3. Додатками до протоколу впізнання можуть бути фототаблиці з фотогра­фіями осіб, речей чи трупа або фрагментів трупа, що пред'являлися для впізнан­ня, матеріали аудіо- або відеозапису з відображенням у них ходу й результатів слідчої дії, якщо для її фіксування були застосовані відповідні технічні засоби. Оформлення додатків до протоколу здійснюють з дотриманням вимог, встанов­лених ст. 105 КПК. У разі, якщо впізнання проводилось з пред'явленням особи, речі чи трупа за їхніми зображеннями на фотознімку чи у відеозапису, то такі

__________________ 509

докласти зусиль до пошуку роботи або до навчання; 8 страница - student2.ru докласти зусиль до пошуку роботи або до навчання; 8 страница - student2.ru докласти зусиль до пошуку роботи або до навчання; 8 страница - student2.ru матеріали є частинами протоколу впізнання, а не додатками до нього і виготов­ляються слідчим, прокурором не за результатами проведення слідчої дії, а в по­рядку підготовки до її проведення. Матеріали з результатами фіксації технічни­ми засобами (фотографування, відео- чи аудіозапис) слідчої дії, що проводилась в порядку, передбаченому ч. 4 і 5 ст. 228 КПК, які за своїм змістом можуть роз­крити справжні відомості про особу, яка впізнавала, до протоколу не додаються і зберігаються окремо від матеріалів досудового розслідування. Проте частина таких матеріалів, у якій відсутні відомості про особу, яка впізнавала, і які мають значення для ілюстрації ходу цієї слідчої (розшукової) дії, можуть бути оформ­лені як додатки до протоколу впізнання у встановленому для цього порядку.

Стаття 232. Проведення допиту, впізнання у режимі відеоконферен-ііії під час досудового розслідування

1. Допит осіб, впізнання осіб чи речей під час досудового розслідуван­
ня можуть бути проведені у режимі відеоконференції при трансляції з ін­
шого приміщення (дистанційне досудове розслідування) у випадках:

1) неможливості безпосередньої участі певних осіб у досудовому про­
вадженні за станом здоров'я або з інших поважних причин;

2) необхідності забезпечення безпеки осіб;

3) проведення допиту малолітнього або неповнолітнього свідка, по­
терпілого;

4) необхідності вжиття таких заходів для забезпечення оперативності
досудового розслідування;

5) наявності інших підстав, визначених слідчим, прокурором, слідчим
суддею достатніми.

2. Рішення про здійснення дистанційного досудового розслідування
приймається слідчим, прокурором, а в разі здійснення у режимі відеоконфе­
ренції допиту згідно із статтею 225 цього Кодексу - слідчим суддею з власної
ініціативи або за клопотанням сторони кримінального провадження чи ін­
ших учасників кримінального провадження. У разі, якщо сторона кримі­
нального провадження чи потерпілий заперечує проти здійснення дистан­
ційного досудового розслідування, слідчий, прокурор, слідчий суддя може
прийняти рішення про його здійснення лише вмотивованою постановою
(ухвалою), обгрунтувавши в ній прийняте рішення. Рішення про здійснення
дистанційного досудового розслідування, в якому дистанційно перебуватиме
підозрюваний, не може бути прийняте, якщо він проти цього заперечує.

3. Використання у дистанційному досудовому розслідуванні техніч­
них засобів і технологій повинно забезпечувати належну якість зображен­
ня і звуку, а також інформаційну безпеку. Учасникам слідчої (розшукової)
дії повинна бути забезпечена можливість ставити запитання і отримувати
відповіді осіб, які беруть участь у слідчій (розшуковій) дії дистанційно,
реалізовувати інші надані їм процесуальні права та виконувати процесу­
альні обов'язки, передбачені цим Кодексом.

4. Допит особи у дистанційному досудовому провадженні здійснюєть­
ся згідно з правилами, передбаченими статтями 225-227 цього Кодексу.

Впізнання осіб чи речей у дистанційному досудовому провадженні здійснюється згідно з правилами, передбаченими статтями 228 та 229 цьо­го Кодексу.

5. Якщо особа, яка братиме участь у досудовому розслідуванні дис­
танційно згідно з рішеннями слідчого чи прокурора, знаходиться у примі­
щенні, розташованому на території, яка перебуває під юрисдикцією органу
досудового розслідування, або на території міста, в якому він розташова­
ний, службова особа цього органу досудового розслідування зобов'язана
вручити такій особі пам'ятку про її процесуальні права, перевірити її до­
кументи, що посвідчують особу, та перебувати поряд з нею до закінчення
слідчої (розшукової) дії.

6. Якщо особа, яка братиме участь у досудовому розслідуванні дистан­
ційно згідно з рішеннями слідчого чи прокурора, знаходиться у приміщен­
ні, розташованому поза територією, яка перебуває під юрисдикцією органу
досудового розслідування або поза територією міста, в якому він розташо­
ваний, слідчий, прокурор своєю постановою доручає в межах компетенції
органу внутрішніх справ, органу безпеки, органу, що здійснює контроль за
дотриманням податкового законодавства, органу державного бюро розслі­
дувань, на території юрисдикції якого перебуває така особа, здійснити дії,
передбачені частиною п'ятою цієї статті. Копія постанови може бути на­
діслана електронною поштою, факсимільним або іншим засобом зв'язку.
Службова особа органу, що отримав доручення, за погодженням зі слідчим,
прокурором, що надав доручення, зобов'язана в найкоро і ший строк орга­
нізувати виконання зазначеного доручення.

7. Проведення дистанційного досудового розслідування за рішенням
слідчого судді здійснюється згідно з положеннями цієї статті та частинами
четвертою та п'ятою статті 336 цього Кодексу.

8. Якщо особа, яка буде брати участь у досудовому розслідуванні дис­
танційно, утримується в установі попереднього ув'язнення або установі
виконання покарань, дії, передбачені частиною п'ятою цієї статті, здій­
снюються службовою особою такої установи.

9. Хід і результати слідчої (розшукової) дії, проведеної у режимі відео­
конференції, фіксуються за допомогою технічних засобів відеозапису.

10. Особа, якій забезпечується захист, може бути допитана в режимі
відеоконференції з такими змінами зовнішності і голосу, за яких її немож­
ливо було б упізнати.

11. Слідчий, прокурор з метою забезпечення оперативності криміналь­
ного провадження має право провести у режимі відео- або телефонної кон­
ференції опитування особи, яка через знаходження у віддаленому від місця
проведення досудового розслідування місці, хворобу, зайнятість або з інших
причин не може без зайвих труднощів вчасно прибути до слідчого, прокурора.

________________________ 511

докласти зусиль до пошуку роботи або до навчання; 8 страница - student2.ru докласти зусиль до пошуку роботи або до навчання; 8 страница - student2.ru докласти зусиль до пошуку роботи або до навчання; 8 страница - student2.ru За результатами опитування, проведеного у режимі відео- або теле­фонної конференції, слідчий, прокурор складає рапорт, у якому зазначає дату та час опитування, дані про особу опитуваного, ідентифікаційні озна­ки засобу зв'язку, то використовувався опитуваним, а також обставини, які були ним повідомлені. За необхідності опитування фіксується за допо­могою технічних засобів аудіо- чи відеозапису.

Наши рекомендации