Форми переживання почуттів

Афекти - це нетривалі й сильні емоції людини, що виникають раптово й виявляються в різких змінах м'язової діяльності та стану внутрішніх органів.Прикладами афектів можуть бути несподівана сильна радість, вибух гніву, напад страху тощо. Для афектів характерним є їхній нестримний вияв, на який вказує побутове вживання висловів на зразок "спалахнув від гніву", "завмер від переляку" тощо.

В основі афективних реакцій лежить передусім безумовно-рефлекторний механізм, що значною мірою звільняється з-під контролю кори. Афективний стан пов'язаний з послабленням кіркового гальмування. Афекти викликаються гострими життєвими ситуаціями, в які потрапляє людина. Деколи афект (скажімо, спалах гніву) виникає як розв'язання конфлікту людини з іншими людьми. Іноді афект людини (жах, лють) є реакцією на загрозу її життю чи життю близьких їй людей. Афект раптово і сильно починається, коли людина несподівано одержує якусь дуже важливу для неї звістку. Іноді афективний спалах є поступовим нагромадженням незадоволення у взаєминах людини з ким-небудь. У такому разі він виникає як наслідок втрати нею терпіння. Виникнення афектів залежить не тільки від життєвих ситуацій, а й від особистості, її темпераменту і характеру, її вміння володіти собою. Схильність деяких людей до афектів, особливо негативних, що спалахують через дрібниці, часто є ознакою їхньої невихованості.

Афекти різко змінюють життєдіяльність людини, вносять глибокі зміни в її психічне життя і часто залишають по собі тривалий слід. Для афективних станів людини характерним є "звуження свідомості", яке виявляється в нерозсудливих вчинках. Людина може, проте, регулювати свої афективні реакції. Вміння їх регулювати виробляється у людини за участю другої сигнальної системи, у процесі роботи над собою. Важливу роль в оволодінні афектами відіграє контроль за їхнім руховим виявом.

Стрес - це стан психічного напруження, що виникає у людини в процесі діяльності за найскладніших, важких умов як у повсякденному житті, так і в особливих ситуаціях.Щоразу, коли людина переносить велике навантаження, вона проходить три стадії: спочатку їй дуже важко, потім вона звикає і з'являється "друге дихання" і, зрештою, втрачає сили і мусить завершити діяльність. Така трифазна реакція є загальним законом. Це загальний адаптаційний синдром, або біологічний стрес.

Первинна реакція, реакція тривоги, може бути соматичним вираженням загальної мобілізації захисних сил організму. Проте реакція тривоги є, власне, лише першою стадією відповідної реакції на загрозливий вплив. За тривалого впливу будь-якого агента, здатного викликати таку реакцію, настає стадія адаптації. Іншими словами, жоден організм не може перебувати в стані реакції тривоги нескінченно. Якщо агент настільки сильний, що тривалий вплив несумісний із життям, то людина або тварина впродовж перших годин або днів гине на стадії реакції тривоги. Якщо ж організм здатний вижити, слідом за первинною реакцією обов'язковонастає стадія резистентності.

Вияви другої фази не збігаються з виявами реакції тривоги, а деколи й цілком протилежні їм. Наприклад, якщов період реакції тривоги спостерігається загальне виснаження тканин, то на стадії резистентності вага тіла повертається до норми. За ще тривалішого впливу така набута адаптація знову втрачається. Настає третя фаза - стадія виснаження, яка, в разі, якщо стресор достатньо сильний, призводить до смерті.

Взаємовплив стресу і хвороб може бути подвійним: хвороба може викликати стрес, стрес - хворобу. Поза як кожний агент, що вимагає адаптації, викликає стрес, то й будь-яка хвороба пов'язана з певними виявами стресу, адже хвороби викликають ті чи інші адаптаційні реакції. Тяжке емоційне потрясіння призводить до захворювань через стресову дію. У цьому разі причиною захворювання є надмірні,або неадекватні адаптивні реакції.

Настрої - це загальний емоційний стан людини, що характеризує її життєвий тонус упродовж певного часу.Він є похідним від тих емоцій, які переважають у людини. Настрій часто виникає як відгомін сильної емоції, пережитої людиною. Перевага певної емоції надає настроєві відповідного забарвлення. Настрій буває радісним, сумним, бадьорим, пригніченим, спокійним тощо. Як і всі емоції, настрої характеризуються полярністю. Характер і стійкість настрою залежать від життєвих обставин, які його породжують, і від індивідуальних особливостей людини.Тимчасовінастрої зумовлюються тими враженнями, які людина дістає в конкретний момент, згадками про ті чи інші події минулого. Стійкіші настрої породжуються усвідомленням людиною перебігу її діяльності, результатів, успіхів. Ясність життєвих перспектив, упевненість у їхній реальності допомагає людям переборювати тимчасові погані настрої, зумовлені тими чи іншими життєвими невдачами.

На настрої людини позначається її фізичний стан, стан здоров'я. Настрої людини значною мірою залежать від того, як вона усвідомлює ті чи інші події власного і суспільного життя.

Вона може, наприклад, перебільшувати їхні негативні сторони, неправильно оцінювати наслідки, падати духом, коли немає для цього об'єктивних підстав. Такий настрій демобілізує особистість у боротьбі з труднощами в її діяльності. При цьому має значення і те, наскільки людина може опанувати свій настрій, а не просто піддаватися йому.

Пристрасті - це стійкі й тривалі почуття, пов'язані зі стійким прагненням людини до певного об'єкта.У формі пристрасті часто виявляється любов людини до інших людей, до науки, мистецтва, спорту тощо.

Пристрасть має двоїсту природу. У пристрасті людина, по-перше, страждає, виступає як пасивнаістота, а по-друге, є активною істотою, що наполегливо прагне до оволодіння предметом пристрасті. Пристрасть завжди виявляється по-різному залежно від наявності чи відсутності перешкод до її задоволення. Найсильніші пристрасті людини вирують бурхливим потоком тоді, коли натрапляють на численні перешкоди, коли ж людина опиняється за сприятливих обставин, пристрасті її перестають клекотати і, зберігаючи свою силу, втрачають безладність, і руйнівність.

Пристрасть є складною емоційною властивістю людини, тісно поєднаною з її пізнавальними та вольовими якостями.

Афе́кт (лат. affecere — впливати → лат. affectus — пристрасть, душевне хвилювання) — сильне хвилювання, що раптово виникає внаслідок значущого для особи психічного подразнення, стрімко розвивається і призводить до звуження свідомості, послаблення контролю за своїми діями, переходу значною мірою від розумовогокерування ними до інстинктивного.

Афект характеризується наступними ознаками:

а) реактивністю — виникає як реакція на гострий подразник;

б) раптовістю виникнення — це емоційний спалах, що є несподіваним для самого суб'єкта;

в) гостротою протікання — має характер гострого психічного переживання;

г) імпульсивністю поведінки — емоційне переживання супроводжується бурхливою рухливою активністю^[1].

Існує два види афекту: фізіологічний і патологічний.

Фізіологічний афект

Фізіологічний афект, хоча і впливає на психіку людини, та все ж не позбавляє її можливості контролювати свої дії і відповідати за них.

У кримінальному праві він розглядається в рамках поняття «сильне душевне хвилювання», яке належить до обставин, що пом'якшують покарання (п. 7 ч. 1 ст. 66 та статті 116 і 123 КК України).

Вбивство вважається вчиненим у стані фізіологічного афекту за наявності таких умов:

1. якщо сильне душевне хвилювання (фізіологічний афект) виникло раптово, як відповідь на протизаконні дії потерпілого і викликало намір вбити його. Фізіологічний афект — це дуже сильний емоційний спалах, але наскільки він сильний, настільки і нетривалий. Тривалим він бути не може, такого психологічного навантаження людина довго не витримає.
Вбивство у стані фізіологічного афекту визнається вчиненим за пом'якшуючих обставин лише тоді, коли умисел на вбивство виник і був здійснений тоді, у стані фізіологічного афекту, коли винний перебував у цьому стані;

2. якщо фізіологічний афект виник:

· внаслідок насильства потерпілого над винним чи його рідними і близькими (вбивство, заподіяння тілесних ушкоджень, погроза застосувати насильство, знищити майно і т. ін.); якщо насильство було протизаконним, дійсним і значним, тобто здатним спричинити фізіологічний афект, але не створювало стан необхідної оборони чи крайньої необхідності;

· внаслідок тяжкої образи потерпілим винного — брутального і цинічного приниження гідності особи;

· внаслідок інших протизаконних або глибоко аморальних дій потерпілого, якщо ці дії потягли чи могли потягти за собою тяжкі наслідки для винного чи його близьких (знищення майна, приниження гідності тощо). Судова практика визнає, що фізіологічний афект можуть спричинити: подружня зрада, зрада закоханих, а також багаторазові протизаконні дії, остання з яких і стала причиною афекту^[2].

Фізіологічний афект є нехворобливим тимчасовим станом. Він установлюється судово-психіатричною експертизою і є медичною підставою для визнання особиобмежено осудною^[3].

Учень 10-го класу однієї із середніх шкіл А. дружив зі своєю однокласницею М. У сім'ї останньої склалися вкрай несприятливі умови, пов'язані з тим, що її вітчим — К., раніше неодноразово судимий, не працював, систематично пиячив, учиняв у будинку дебоші, бив матір М., ображав її та дочку нецензурною лайкою.
Одного разу, коли А. прийшов на квартиру до М., п'яний К. безпричинно накинувся на нього, став погрожувати вбивством, винятково цинічно образив його. Це так схвилювало А., що він частково втратив контроль над своїми діями, схопив складаний ніж і став наносити К. удари в різні частини тіла. Від отриманих множинних поранень потерпілий помер на місці події. А. був засуджений Ростовським обласним судом за ч. 1 ст. 107 КК РФ^[4][5].

Патологічний афект

Патологічний афект — це хворобливий стан психогенного походження, що виникає в практично психічно здорової людини^[6]. Патологічний афект призводить до глибокого потьмарення свідомості та автоматичних безцільних дій. Термін «патологічний афект» належить Р. Крафт-Ебінгу, який увів його в 1867 році.

Перебіг патологічного афекту умовно поділяють на три стадії: підготовчу (або початкову), вибухову і заключну.

Початкова стадія охоплює раптовий перехід від свідомого психічного стану до затьмареного, який виникає одразу після дії зовнішнього фактора. Спочатку свідомість звужується, уявлення обмежуються лише подразником, на який спрямовується бурхливе рухове збудження. Далі свідомість затьмарюється, втрачається мовний зв'язок з боку суб'єкта суспільно небезпечних дій. Мова стає уривчастою і безладною, міміка або зовсім відсутня, або спотворюється, активізуються судинні реакції. У стадії вибухув діях людини можуть спостерігатися елементи, які нагадують тонічну і клонічну фази епілептичного приступу. Вихід із стадії вибуху настає раптово через надзвичайне фізичне і психічне виснаження, яке викликає у хворого глибокий сон на місці події, або стан млявості, нерухомості, байдужості до оточення, вчинених дій, які випадають з пам'яті.

Патологічний афект нерідко завершується смертю потерпілого через завдані йому тяжкі тілесні ушкодження.

Патологічний афект встановлюється судово-психіатричною експертизою та є медичною підставою для визнання особи неосудною^[7] за ст. 19 КК України.