Злочинні групи, що вчиняють насильницькі злочини

Діяльність таких груп визначається переважно ситуативно виникаючими обставинами, яким передує досить тривале по­переднє знайомство, спільне проведення часу, збіг установок поведінки та наявність у кожного із учасників антисуспільної спрямованості. Залучення до групи відбувається, як правило, шляхом навіювання, зараження і наслідування на яскраво ви­раженому емоційному тлі.

Даним групам властиві жорсткі правила і традиції, засновані на культі насильства, що зумовлює значні психологічні і фізичні санкції за порушення норм рольової поведінки, у тому числі — екстремальні. Найбільш яскраво, у порівнянні з вищезазначе­ними групами, виражена ідентифікація особистості з групою, внаслідок чого значною мірою деформуються уявлення про нор­ми моралі і закону, втрачається самоконтроль, ігнорується та пе­рестає усвідомлюватися неминучість відповідальності.

102 Тема 4

Культивується використання специфікованої атрибутики в широких межах — від жаргону до обрядів і традицій; лідерами заохочується розгнузданість, розбещеність, оргії, акти вандалізму, тобто такі афективно-імпульсивні форми поведінки, що сприяють посиленню залежності учасника від групи, а та­кож створюють емоційний фон, який полегшує прийняття рішення про вчинення злочину.

3. Психологічні аспекти організованої злочинності

Організована злочинність набула в нашому суспільстві вкрай небезпечного характеру. Сьогодні це визнають уже не тільки ок­ремі вчені, інформаційні відомства, правоохоронні органи, але й вищі керівні органи України.

Організована злочинність— це відносно масова група стійких і керованих співтовариств злочинців, що займаються злочинною діяльністю як промислом, вчиняють великомасш­табні розкрадання державної і суспільної власності, створюючи для цього систему захисту від соціального контролю з викорис­танням таких протизаконних засобів, як корупція, залякуван­ня, насильство та ін.

Актуальність протидії організованій злочинності в Україні визначається у теперішній час тим, що в основі її виникнення й розвиту лежать складні і взаємообумовлені соціально-еко­номічні, політичні, юридичні та організаційно-управлінські при­чини. Тому для вирішення зазначеної проблеми необхідний ком­плексний підхід, а саме застосування відповідних соціально-еко­номічних, політичних, юридичних та організаційно-управлінсь­ких заходів, що враховували б також соціально-психологічні ас­пекти цього складного соціально-кримінального феномену.

Серед соціально-психологічних аспектів організованої зло­чинності особливе значення мають: причини об'єднання в зло­чинні організації; їхня психологічна структура; система взаємин як у всій організації, так і в окремих її підрозділах; методи і засо­би психологічного впливу на суб'єкти злочинних організацій (своїх членів) і об'єкти злочинних зазіхань. Можна виділити чо­тири основних параметри, що визначають соціально-психоло­гічну характеристику організованої злочинності.

Психологічні особливості злочинних груп 103

1. Об'єднання злочинних угруповань у могутні регіональні, міжрегіональні і міжнародні організації зі складною функціо­нально-ієрархічною структурою.

Відомо, що Україна поділена на п'ять територіальних зон, кожна з яких містить у собі злочинні організації місцевого, об­ласного та регіонального рівня. Українські злочинні структури активно впроваджуються також в Європу та на американсько­му континенті, складаючи все більшу конкуренцію традиційним місцевим кланам, причому їхня діяльність зареєстрована вже в понад 30-ти країнах світу.

Місце і роль злочинного угруповання в системі організова­ної злочинності визначає, насамперед, ступінь його організова­ності. Так, на найнижчому рівні знаходяться окремі злочинці та злочинні групи з відносно невизначеною структурою, найчас­тіше з перемінним складом учасників, що спеціалізуються на ок­ремих видах злочинів (кишенькові злодії, шахраї, дрібні торговці наркотиками тощо). «Поділ праці» між такими групами точно визначений, вони мають свого «координатора» та «захисника», користуються послугами скупника і мережею навідників.

На наступному рівні розташовуються злочинні групи з ви­раженою структурою і постійним складом учасників, серед яких чималий відсоток раніше засуджених та осіб із кримінальним досвідом. Сфера діяльності груп цього типу груп набагато шир­ша, вони використовують корумповані зв'язки з державним апа­ратом і правоохоронною системою, а також примушують до співробітництва деяку частину населення.

Вищий рівень представлений високоорганізованими співто­вариствами типу синдикату. Вони мають добре розвинену і ста­більну ієрархічну структуру, де члени групи наділені чітко виз­наченими ролями та функціями, а злочини ретельно планують­ся і готуються; важливим аспектом групової життєдіяльності є налагодження міжрегіональних і міжнародних злочинних зв'язків. У таких групах установлюється тверда дисципліна се­ред членів, що підтримується оперативно-діючим набором санкцій до порушників норм і правил; високий рівень конспі­рації і протидії правоохоронним органам (залякування чи фізич­не знищення свідків, підкуп та шантаж державних службовців.

104 Тема 4

вплив на співробітників, які проводять розслідування злочинів, та суддів).

2. Наявність багатопланової, видозмінюваної й всебічно організованої злочинної діяльності. Усе різноманіття соціально-психологічних явищ в системі організованої злочинності реалі­зується через її цілі, мотивацію, засоби і прийоми злочинних дій.

Мета діяльності злочинних об'єднань полягає в одержанні максимального прибутку за рахунок інтенсивного використан­ня всіх можливих матеріальних і людських ресурсів у злочинно­му промислі. Для досягнення цієї мети вони використовують різні, постійно змінювані й доповнювані, види протиправних дій. Дослідження вітчизняних та зарубіжних вчених свідчать, що в даний час найбільш характерними для організованої зло­чинності видами протиправної діяльності є³:

1) насильницьке впровадження в легальний бізнес (11);

2) незаконні валютні операції і банківські операції (5);

3) наркобізнес (6);

4) ігорний бізнес, в тому числі й контроль над ігровими зала­
ми та ігровими автоматами (3);

5) шахрайство на ринку цінних паперів, у будівельному та ту­
ристичному бізнесі тощо (2);

6) рекет стосовно фірм та приватних осіб, що мають високі
офіційні і неофіційні доходи (1);

7) шантаж з використанням компрометуючих матеріалів (4);

8) викрадення дітей з метою одержання викупу (7);

9) розбійні напади на касирів, інкасаторів та ін. (8);

10) утримання нелегальних пансіонатів для відпочинку і роз­
ваг (10);

11) утримання нелегальних відеосалонів (12);

12) утримання таємних будинків розпусти (9).

Останнім часом правоохоронними органами фіксується все більше фактів нового різновиду організованого злочинного про­мислу — торгівлі людьми, найчастіше жінками та дітьми — для подальшого їх використання у злочинних цілях (проституція, зйомки у порнофільмах, примусового донорства органів тощо).

³ В дужках наводиться рейтингове місце відповідного виду злочинного про­мислу в 1992 р.

Психологічні особливості злочинних груп 105

Усе різноманіття мотивації поведінки організованих зло­чинців можна звести до наступних її різновидів: корисливо-ути­літарна, соціального престижу, самоствердження, персоніфіко­вана (особистісна] мотивація. Але при цьому слід зазначити, що в остаточному підсумку групову спрямованість організованої злочинності визначають індивідуальні злочинні мотиви.

Важливим компонентом психологічної структури організо­ваної злочинності є засоби і прийоми злочинних дій, що ґрунту­ються на злочинно-професійному досвіді та врахуванні конкрет­них соціально-економічних умов держави, регіону, міста й ін. їх умовно можна розподілити на чотири групи:

1] засоби і прийоми здійснення злочинів. До цієї групи відно­сяться: планування злочинних акцій з детальним розподілом ролей учасників; гнучка тактика злочинних дій (в одному випад­ку для здійснення злочину поєднуються зусилля декількох груп, в іншому злочини вчиняються окремими злочинними групами чи навіть одинаками-професіоналами); використання консуль-тантів-професіоналів з числа злочинного елементу і службовців державних закладів та установ; підшукування і виготовлення знарядь і засобів, що полегшують здійснення злочину; викорис­тання вогнепальної та холодної зброї, вибухових речовин, кату­вання жертв та ін.;

2) засоби і прийоми протидії правоохоронним органам. До них
відносяться: дестабілізація обстановки в регіоні шляхом орга­
нізації групових порушень громадського порядку, масових хулі­
ганських та інших проявів; демонстрація сили шляхом нападу
на працівників правоохоронних органів; використання сучас­
ної техніки, засобів зв'язку; дотримання прийомів конспірації;
передача працівникам правоохоронних органів дезінформації;
цільове спостереження за діяльністю представників органів
внутрішніх справ та учасниками групи; злочинна розвідка й ін.;

3) засоби і прийоми приховання слідів злочинної діяльності.
До їх числа можна віднести: знищення матеріальних слідів зло­
чинів; знищення (приховання) знарядь і засобів їх вчинення;
зміна (маскування) власної зовнішності; залякування чи підкуп
свідків і потерпілих або використання підставних свідків; вико­
ристання засобів, що утрудняють залучення службових собак;

106 Тема 4

фальсифікація доказів (умисне залишення певних слідів на місці злочину, підміна знарядь злочинів і т. ін.); підкуп, шантаж чи погрози розправи над працівниками правоохоронних органів та членами їх сімей; розправа з членами угруповань, викритими в співробітництві з ОВС чи такими, що прагнуть припинити зло­чинну діяльність й ін.;

4) засоби і прийоми організаційного забезпечення: форму­вання груп «бойовиків» з числа спортсменів чи криміналітету, ведення «розвідки» місця й умов здійснення злочину; формуван­ня резервних коштів («общака») та підготовка конспіративних квартир для забезпечення нелегального існування; викорис­тання найманців для здійснення вбивств; підготовка груп «при­криття», транспортного та інформаційного забезпечення; вер­бування «надійних» правників, лікарів та інших необхідних фахівців і т.ін.

До цієї групи відносяться також засоби і прийоми формуван­ня групових поглядів і норм поведінки, основними серед яких є вплив злочинних авторитетів і груповий вплив. Вони реалізу­ються за допомогою методів психологічного впливу, а саме: пе­реконання, навіювання, зараження і наслідування.

Чинниками переконуючого впливу можуть стати матеріаль­на винагорода, цілеспрямоване тиражування в суспільстві кри­мінальної субкультури, посилання на високий рівень добробуту і навіть суспільного визнання лідерів злочинних угруповань, романтичні розповіді про злочинне життя, особливо особами, які відбували покарання в місцях позбавлення волі, посилання на вимоги злодійських традицій і т. ін.

Навіювання виконує подвійну функцію. По-перше, воно сприяє згуртуванню і зміцненню злочинного угруповання. У цьому випадку зміст його визначається прикладом та способом життя досвідчених злочинців, цінностями злочинного способу життя, формуванням почуття впевненості й групової захище­ності. По-друге, навіювання виступає як основний засіб розвит­ку і реалізації внутрішніх групових відносин співучасників. Ос­нову такого роду навіювання складає різного роду психологіч­ний тиск та примус не тільки з боку лідерів угруповання, але й всієї організації в цілому.

Психологічні особливості злочинних груп 107

Наслідування і зараження в злочинних співтовариствах ґрунтується на своєрідному емоційному груповому тлі: амбіва­лентність емоцій тривожності при реалізації злочину і радості та задоволення при успішному завершенні справи, позитивні емоції, пов'язані зі схвальною груповою оцінкою заборонених дій. Як показує практика, створенню відповідного емоційного тла сприяє вживання алкоголю і наркотиків.

3. Високий рівень групової організованості злочинних співто­вариств. Раніше вже відзначалося, що однією з ознак організо­ваної злочинності є наявність системи зв'язків з чітким розпо­ділом ролей та функцій між її учасниками. Найбільш показова в цьому відношенні злочинна організація типу синдикат.

Структурно вона складається з декількох рівнів: керівницт­ва (еліти), забезпечення безпеки, виконавчого, допоміжного.

Керівництво (еліта) — сюди входить організатор («бос») та його довірені особи (помічники, керівники окремих структурних підрозділів, радники). Основні їх функції полягають у підтри­манні порядку в організації, визначенні об'єктів злочинних до­магань та розробленні злочинних планів, забезпеченні безпеки злочинної діяльності, а також в одержанні максимального при­бутку. Між тим, у справах, що стосуються всіх членів злочинної спільноти, абсолютним є авторитет лише організатора, хоча безпосередніх контактів із ним рядові учасники не мають.

Лідери окремих злочинних груп та радники здійснюють значний вплив на діяльність організації, але беззаперечною вла­дою не володіють.

Блок забезпечення безпеки очолюється відповідними радни­ками (заступниками) і представлений окремими напрямами: формування злочинної ідеології, реалізація прийнятих рішень, контроль за діяльністю членів угруповання; легалізація коштів, здобутих злочинним шляхом; організація та підтримання необ­хідного рівня взаємодії між окремими злочинними групами, ко­ординація їх зусиль; вирішення конфліктних ситуацій між гру­пами та окремими учасниками; виявлення і включення в систе­му нових груп і осіб; матеріальна підтримка засуджених і членів їхніх родин.

108 Тема 4

Загалом основними завданнями блоку безпеки є: створення умов для реалізації влади лідерів та убезпечення їх життєдіяль­ності, підтримання в злочинній організації необхідного рівня дисципліни та дотримання існуючих норм і правил поведінки, в тому числі — й реалізація відповідних санкцій у випадку їх по­рушення.

Виконавчий блок складається зі злочинних груп різного рівня організованості і окремих злочинців-професіоналів, кожен із яких має свою спеціалізацію, сферу та територію злочинного промислу. їм дозволяється мати й власний легальний бізнес, але за умови відрахування організації визначеної лідерами части­ни своїх доходів.

Саме ці особи в структурі організованої злочинності вчиня­ють власне злочини, бо ні керівники, ні представники блоку без­пеки не виконують «чорної», повсякденної та небезпечної робо­ти, як правило, на свій страх і ризик. Тому вони найчастіше вик­риваються правоохоронними органами та притягаються до кри­мінальної відповідальності, в той час як «верхівка» організова­ної злочинності залишається безкарною.

Допоминсний блок — службовці та фахівці, що безпосеред­ньо не входять до складу злочинної організації, але за винаго­роду надають їй різного роду послуги. Це можуть бути корум­повані представники органів державної влади, працівники органів внутрішніх справ та інших правоохоронних органів, судді, адвокати, банкіри, державні службовці, лікарі та будівель­ники тощо. Надати вичерпний переліку цьому випадку немож­ливо, бо надто різноманітні сфери життєдіяльності суспільства, до яких проникає чи прагне проникнути організована зло­чинність.

До допоміжного блоку можна зарахувати також приватних підприємців різного рівня, які передають організованій злочин­ності частину своїх доходів в обмін на захист від конкурентів («кри-шування»); тих, хто займаються протизаконними видами діяль­ності (торгівці «живим товаром», утримувачі будинків розпусти, розповсюджувачі наркотиків, продавці краденого тощо). Всі вони в остаточному підсумку працюють на злочинні організації та підло-

Психологічні особливості злочинних груп 109

рядковуються умовам, продиктованим її лідерами, безвідносно до цілей і мотивів, за якими така взаємодія відбувається.

4. Високий рівень професіоналізму учасників злочинної організації.

Організована злочинність прагне до високого рівня навче-ностіта професіоналізму своїх учасників, про що свідчить бага­то фактів. Так, наприклад, у складі викритих організованих зло­чинних груп майже кожен четвертий мав вишу, незакінчену вищу чи середню фахову освіту; там чималий відсоток раніше засуджених, що мають три і більше судимостей, «злодіїв у законі», злочинних авторитетів. Близько 40% учасників таких груп—уп­равлінці, службовці, юристи, спортсмени та інші фахівці з до­сить високим рівнем кваліфікації.

Професійні злочинці, як правило, вузькоспеціалізовані, бо кожен із них прагне займатися саме тим видом злочинного про­мислу, де може досягти найбільшого успіху та, що особливо важ­ливо, максимального рівня особистої безпеки.

Для навчання своїх членів умінням і навичкам злочинної діяльності використовуються як офіційні, так і неофіційні струк­тури: вищі заклади освіти та різного роду спеціалізовані курси (наприклад, із оволодіння комп'ютером чи автомобільної підго­товки), місця позбавлення волі, молодіжні угруповання з анти-суспільною спрямованістю. Живильним середовищем для про­фесіоналізації злочинців завжди була і залишається криміналь­на субкультура (наприклад, створення нелегальних злочинних «академій» для навчання картковому шулерству чи майстерності обману громадян типу «наперстництва»). Крім того, за допомо­гою шантажу, підкупу, насильства і погроз у певних випадках до злочинної діяльності можуть залучатися потрібні фахівці з різних професійних галузей.

Вимога убезпечення злочинного способу життя диктує про­фесійним злочинцям необхідність користуватися умовною сис­темою сигналів, жестів, знаків, незрозумілою для оточуючих мовою («фенею»). Навіть татуювання несуть суттєве інформа­ційне навантаження і багато чого можуть розповісти про люди­ну. Тому такі знання є обов'язковим елементом професійної на-вченості в системі організованої злочинності.

110 Тема 4

ЗАПИТАННЯ ДЛЯ САМОКОНТРОЛЮ

1. В чому полягає особлива суспільна небезпечність діяль­
ності злочинних груп?

2. Пригадайте визначення та основні кваліфікаційні ознаки
злочинної групи.

3. Що слід віднести до основних причин об'єднання осіб у
злочинне угруповання?

4. Які закономірності функціонування злочинних груп Ви
можете пригадати?

5. Окресліть основні змістові характеристики різновидів зло­
чинних угруповань.

6. Сформулюйте юридико-психологічне визначення органі­
зованої злочинності.

7. Які параметри визначають соціально-психологічну харак­
теристику організованої злочинності?

8. Пригадайте основні напрями протиправної діяльності
організованих злочинних груп.

9. Які складові утворюють структуру типової організованої
злочинної групи?

10. Перерахуйте основні методи психологічного впливу, що
застосовуються в злочинних групах.