Розвиток волі в середньому шкільному віці
У середньому шкільному віці воля дитини вступає в нову фазу свого розвитку. Основна особливість розвитку волі школярів у цьому віці полягає в тому, що в них інтенсивно формується вміння самостійно й ініціативно ставити складні цілі і підпорядковувати їм свою діяльність. Це пов'язано з тим, що у підлітків- птколярів цього віку розширюється їх загальний кругозір, далі формується їх світогляд, розвиваються стійкі громадські мотиви, ідеали і пізнавальні інтереси.
Підлітки вже не обмежуються виконанням лише тих навчальних завдань, які вони одержують від учителя. Вони намагаються з власної ініціативи розширювати і поглиблювати свої знання, читають додаткову літературу, проводять самостійні спостереження в природі, захоплюються винахідництвом, виявляють також ініціативу в праці, у громадських справах класу і школи, жваво відкликаються на події в громадському житті країни.
Важливою новою якістю у дітей середнього шкільного віку є виникнення прагнення самостійно ставити цілі самовиховання волі. Це зумовлюється загальним розвитком самосвідомості підлітків, в зв'язку з яким у них виникає інтерес до свого психічного життя, до особливостей своєї волі, характеру, розумових процесів.
При недостатньому керівництві з боку дорослих зазначені прагнення підлітків приймають інколи небажаний напрям. Деякі підлітки вдаються до штучних засобів перевірки і тренування своїх вольових якостей, наприклад виходять на мороз без шапки, піднімаються по ринві на дах високої будівлі і т. и., гадаючи, що таким шляхом можна перевірити і розвинути свою витривалість і безстрашність. Вчителі і батьки повинні не лише пояснювати дітям недоцільність і рискованість таких вчинків, але і вживати заходів, які б надавали можливості дітям задовольняти їх прагнення до самовиховання волі. А.С. Макаренко пропонував з цією метою організувати літні табори, де діти змогли б жити в палатках, нести нічне вартування, робити тривалі походи, туристські екскурсії і т. п. Разом з тим слід доводити дітям, що кращою школою тренування волі є вправи в неухильному, постійному виконанні ними своїх навчальних і трудових обов'язків, боротьба з поганими звичками і недоліками в своїй поведінці, невитриманістю, запальністю, лінощами і т. д. Слід також схвалювати наміри підлітка працювати над собою, підкреслювати його успіхи в цьому відношенні і підбадьорювати в разі невдач.
Виявляючи самостійність та ініціативу при постановці різних цілей і їх досягненні, підлітки починають глибше обмірковувати, обдумувати свої наміри і дії. В зв'язку з цим процес обговорення і прийняття рішення виділяється в них у відносно самостійний процес і перетворюється в особливу фазу вольового акту особистості. У підлітків нерідко спостерігаються в цьому періоді свідоме обговорення мотивів вибору дії і усвідомлене, відповідальне прийняття рішень або намірів. Можливість виділення зазначеної фази вольового акту обумовлена розвитком у дітей здатності усвідомлювати свої мотиви, а також взаємопідпорядкованістю мотивів їх поведінки, що більш-менш стало оформлюється в цей період. Для розвитку волі радянських підлітків характерним є при цьому збільшення ролі громадських мотивів їх діяльності, почуття обов'язку, честі колективу, мотиву служіння Батьківщині, яким підпорядковуються всі інші спонукання школяра. Внаслідок всіх цих змін у школярів-підлітків розвиваються принциповість, ініціативність і рішучість як вольові якості їх поведінки.
Другою характерною особливістю розвитку волі у дітей середнього шкільного віку є інтенсивне формування в них системи моральних переконань і вміння керуватися ними в своїх вчинках. Багато підлітків не можуть ще самостійно дати розгорнутого пояснення моральної суті волі, свідомої дисциплінованості і справжнього товариства. Проте при наявності навідних конкретних питань вони справляються з цим завданням і вказують на важливу роль волі, дисципліни і товариства в школі, в армії, на виробництві тощо (А. Маліованов, Т. Рубцова та ін.).
Необхідною умовою успішного формування моральних переконань є, як зазначає А. С. Макаренко, роз'яснення дітям «систематичних начал моралі». З цією метою в школі проводяться бесіди на етичні теми (про обов'язок, вольову поведінку, справедливість, дружбу, відданість і т. п.), а при обговоренні і оцінці вчинків дітей привчають виходити з моральних критеріїв поведінки. Подібні бесіди мають тим більший успіх, чим тісніше пояснювані моральні норми пов'язуються з подіями в житті класу і школи, а також з подіями громадського і політичного життя країни.
Однак засвоєні дітьми моральні принципи можуть перетворитись в дійові переконання, які мають реальний вплив на їх поведінку лише в тому випадку, коли школярі систематично тренуються в правильних моральних вчинках. Вирішальну роль у формуванні моральної вольової поведінки підлітка відіграє погоджена висока вимогливість до нього з боку вчителів і дитячого колективу. Разом з тим надзвичайно важливо, щоб школяр привчався сам ставити вимоги до своїх товаришів і добиватися їх виконання. Це можливо тоді, коли він виступає в ролі уповноваженого колективу (чергового, старости і т. д.) і спирається в своїх вимогах на його авторитет. Внаслідок вправ в умінні підкорятися вимогам колективу і самим ставити вимоги до товаришів у підлітків формується вимогливість до себе, до своєї власної поведінки. Тому успішне виховання вольової поведінки можливе лише в умовах активної участі підлітків у житті дитячого колективу, в процесі виконання ними громадських обов'язків, які доручаються дітям шкільною, піонерською і комсомольською організаціями. Це сприяє формуванню у підлітків комуністичної принциповості, що становить важливу вольову якість радянської людини.
У середньому шкільному віці у дітей відбувається дальший розвиток здатності свідомо керувати своїми діями і вчинками. В цей період підлітки з успіхом оволодівають умінням свідомо користуватися різними прийомами керування своєю поведінкою.
Спостереження показують, що в підлітків розвивається здатність критично ставитися до себе, вони усвідомлюють недоліки своєї поведінки і намагаються виправити їх. За даними М. С. Лукіна, школярі середнього шкільного віку починають свідомо і активно оволодівати прийомами керування своєю поведінкою. Щоб подолати свою невитриманість і стимулювати настирливість, підлітки привчаються користуватися прийомами самопереконання, самонаказу або самозаборони, а також вдаються до прийому переключення своїх дій на те, що завжди спричиняє у них спокійний стан і робочий настрій. Завдяки цьому у підлітків з успіхом розвивається витримка і самовладання як вольові якості їх поведінки.
Важливу роль у формуванні у школярів Середнього шкільного віку вміння керувати собою відіграє оволодіння ними прийомами самостійного планування і перевірки своєї діяльності. В початковій школі навчальна діяльність дітей у класі й дома організовується, планується і перевіряється вчителем і батьками. Лише в III — IV класах діти набувають деяких навичок працювати самостійно за рекомендованим їм планом. В середньому шкільному віці настають важливі зміни в цьому відношенні. Підлітки починають оволодівати вмінням самостійно планувати свою роботу по виконанню складних навчальних і трудових завдань, підпорядковувати свої дії прийнятому плану і перевіряти його виконання. Вони навчаються, наприклад, накреслювати план роботи над підготуванням доповіді, твору, підготовки до екзаменів і т. д., розрахований інколи на декілька тижнів, у зв'язку з чим їм доводиться самостійно вносити корективи в свій постійний режим дня. Праця за планом привчає учнів розподіляти свої сили відповідно до розміру і термінів завдання і стійко переборювати при цьому зовнішні і внутрішні перешкоди. Внаслідок цього у підлітків виховується організованість поведінки, одна з найважливіших якостей волі.
Необхідною умовою успішного формування у школярів середнього шкільного віку здатності володіти собою, керувати своєю поведінкою і планомірно працювати служить організація в дитячому колективі товариської критики, взаємоконтролю і взаємодопомоги, завдяки чому підлітки привчаються свідомо боротися з своїми недоліками. Велику роль відіграє в цьому добре поставлена робота піонерської і комсомольської організацій в школі.
Таким чином, у середньому шкільному віці відбувається інтенсивне формування принциповості, цілеспрямованості, самостійності і організованості вольової діяльності підлітків.
Одним з важливих завдань виховання волі в підлітковому віці є створення сприятливих умов для розвитку самостійності та ініціативи дітей. Відсутність таких умов спричиняється до появи у них негативізму і впертості, що становить, як ми знаємо, одну з форм слабовілля. Негативізм підлітка виявляється в непокірності, небажанні приймати до уваги зауваження дорослих, а іноді в намаганні діяти наперекір їх вимогам.
Деякі зарубіжні психологи і педагоги намагаються розглядати негативізм як прямий наслідок нібито кризи цього віку в зв'язку з статевим дозріванням, що призводить, на їх думку, до загострення у підлітків духу протиріччя. Насправді ж процес статевого дозрівання, хоч і позначається на динаміці нервових процесів у дітей, але сам по собі не чинить значного впливу на зміст і спрямованість їх поведінки. Про це свідчить те, що негативізм спостерігається далеко не у всіх підлітків, хоч всі вони переживають цю стадію фізіологічного розвитку. Справді ж основною причиною появи у деяких дітей негативізму є серйозні недоліки в їх вихованні, які виявляються в неповазі до особистості підлітка, придушенні його прагнення до самостійності або ж, навпаки, — в схилянні перед ним, потаканні всім його бажанням і примхам. Все це, звичайно, викликає у підлітка різкий протест проти свавілля дорослих або ж нетерпимість до обмеження його невгамовних, нерозумних поривів, що особливо виявляється в умисних порушеннях ним дисципліни, зривах уроків і т. п.
Важливою умовою правильного виховання самостійності і попередження проявів негативізму у підлітка є повага до його особистості, інтересів і запитів. Слід виявляти всяке довір'я до підлітка, зважати на його наміри і плани, не нав'язувати йому своїх пропозицій. Неприпустима також сувора, надмірна регламентація кожного кроку дітей і дріб'язкова, причеплива перевірка їх дій. Разом з тим не слід надавати підліткові необмеженої свободи, допускати повну безконтрольність і безкарність допущених ним провин. Важливе значення при цьому має погодженість виховних заходів учителів і батьків, їх педагогічний такт, а також уміння спиратися в своїх вимогах на громадську думку і підтримку дитячого колективу.