Етапи розвитку системи виховної роботи в підрозділах Збройних сил України

Процеси створення й розвитку системи виховної роботи та морально-психологічного забезпечення військ (сил) є складовою частиною процесів широкомасштабного реформування ЗС України в цілому. Відповідно до цього можна визначити такі етапи:

Перехідний етап (1991 – 1992 рр.). Це етап переходу від системи партійно-політичної роботи у військах до системи виховної роботи в ЗС України Цей етап пов’язаний із набуттям України незалежності, змінами концептуальних основ роботи з особовим складом військ: від партійного принципу керівництва ЗС до принципу „армія поза політикою і забороною діяльністю в її структурах будь-яких партій”.

І етап (1992-1996 рр.). Це період часу від створення органів виховної роботи (соціально-психологічної служби) до затвердження у січні 1996 року Державної програми будівництва та розвитку ЗС України.

На цьому етапі створені основи нормативно-правової бази виховної роботи у підрозділах:

1. Закон України “Про Збройні Сили України” (від 06.12.1991 р.).

2. Тимчасове положення про органи виховної й соціально-психологічної роботи в ЗС України (введено наказом Міністра оборони України № 49 від 25.09.1994 р.).

ІІ етап (1997-2000 рр.) У цей час продовжується формування нормативно-правової бази виховної роботи та морально-психологічного забезпечення життєдіяльності військ (сил), а саме:

затверджена Указом Президента України від 04.09 1998 року № 981 „Концепція виховної роботи у Збройних Силах та інших військових формуваннях України”;

введена в дію Концепція морально-психологічного забезпечення підготовки та ведення операцій (бойових дій) ЗС України (наказ Міністра оборони України № 142 від 05.05.1999 р.);

активізується робота всіх органів військового управління щодо створення єдиної системи морально-психологічного забезпечення життєдіяльності військ (сил) на основі введеного в дію Положення про органи виховної роботи ЗС України (наказ Міністра оборони України № 226 від 18.07.2000 р.)

У цих документах:

1. Проведено аналіз зарубіжного досвіду організації морально-психологічного впливу на особовий склад військ.

2. Виявлено протиріччя, закономірності та тенденції розвитку ЗС України та морально-психологічного забезпечення їх застосування.

3. Обґрунтовано роль, завдання і перспективи розвитку органів виховної роботи на всіх рівнях військового управління.

4. Проводиться моніторинг діяльності органів виховної роботи з метою виявлення позитивних і негативних тенденцій та визначення напрямів їх подальшого функціонування.

ІІІ етап (середина 2000 року – кінець 2003 року). У цей період затверджені уточнена Державна програма реформування та розвитку ЗС України до 2005 року і програми реформування і розвитку морально-психологічного забезпечення ЗС України на період до 2005 року.

У цих документах визначалися загальні напрями, шляхи й пріоритети реформування та розвитку системи роботи з особовим складом, формування його морально-бойової та професійної компетентності до виконання завдань за призначенням. Визначено, що діяльність органів військового управління всіх рівнів повинна бути спрямована на:

– удосконалення єдиної нормативно-правової бази морально-психологічного забезпечення в масштабах держави, ЗС, інших військових формувань України;

– підвищення рівня дієвості морально-психологічного забезпечення бойової та мобілізаційної готовності військ;

– оптимізацію структури та чисельності органів виховної роботи, їх поступову трансформацію в органи морально-психологічного забезпечення;

– розробку системи морально-психологічного забезпечення сучасних технологій застосування військ (сил);

– використання нових форм та способів морально-психологічного забезпечення;

– створення матеріально-технічної бази морально-психологічного забезпечення.

ІV етап (кінець 2003 року до теперішнього часу). Цей етап пов’язаний із зверненням уваги вищим керівництвом держави на необхідність посилення розвитку гуманітарної сфери в ЗС України. Відповідно до цього видано низку документів, а саме:

1. Розпорядження Президента України “Про заходи щодо реформування гуманітарної сфери ЗС України”;

2. Концепція гуманітарного і соціального розвитку в ЗС України;

3. Наказ Міністра Оборони України № 438 “Про введення посад та структурних підрозділів з гуманітарних питань у ЗС України”.

На основі цих документів головним управлінням з гуманітарних питань і соціального захисту Генерального штабу ЗС України розробляється Положення про органи з гуманітарних питань, в якому визначаються обов’язки всіх посадових осіб щодо забезпечення гуманітарного та соціального розвитку ЗС України.

Відповідно до розподілу повноважень на заступника командира роти з гуманітарних питань, офіцера-психолога військового підрозділу, насамперед, покладається організація і проведення виховної роботи з особовим складом підрозділу.

Для цього рівня військового управління підходить класичне визначення виховної діяльності, що надане О.А. Дубасенюк. Виховна робота – це взаємодія педагога-вихователя з вихованцями, яка цілеспрямована на самостановлення, саморозвиток, самовиховання особистості, яка реалізується шляхом розв’язання множини виховних завдань і забезпечує формування особистісно, соціально значущих морально-етичних цінностей, норм та правил поведінки. Саме в підрозділі, і тільки в ньому, відбувається безпосередня взаємодія керівного складу військ із особовим складом, від дій якого залежить виконання завдань за призначенням ЗС в цілому.

Наши рекомендации