Докласти зусиль до пошуку роботи або до навчання; 1 страница

8) здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій
паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право
на виїзд з України і в'їзд в Україну;

9) носити електронний засіб контролю.

6. Обов'язки, передбачені частиною п'ятою цієї статті, можуть бути по­
кладені на підозрюваного, обвинуваченого на строк не більше двох місяців.
У разі необхідності цей строк може бути продовжений за клопотанням проку­
рора впорядку, передбаченому статтею 199 цього Кодексу. Після закінчення
строку, в тому числі продовженого, на який на підозрюваного, обвинувачено­
го були покладені відповідні обов'язки, ухвала про застосування запобіжного
заходу в цій частині припиняє свою дію і обов'язки скасовуються.

7. До підозрюваного, обвинуваченого у вчиненні злочину, за який пе­
редбачено основне покарання у виді штрафу понад три тисячі неоподат­
ковуваних мінімумів доходів громадян, може бути застосовано запобіжний
захід лише у вигляді застави або тримання під вартою у випадках та в
порядку, передбачених цією главою.

1. Обов'язком слідчого судді, суду під час розгляду клопотання про об­
рання запобіжного заходу є встановлення того, доводять чи не доводять надані
прокурором докази три групи обставин, зокрема, обставин, які свідчать про:
1) наявність обгрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим
кримінального правопорушення; 2) наявність достатніх підстав вважати, що іс­
нує хоча б один із ризиків, передбачених ст. 177 КПК, і на які вказує у клопотан­
ні слідчий, прокурор; 3) недостатність застосування більш м'яких запобіжних
заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.

2. Вказівку ч. 1 коментованої статті КПК про те, що встановлення того, чи
доводять ці обставини надані сторонами кримінального провадження докази,
а отже, й докази, надані стороною захисту, - підозрюваним, обвинуваченим і
його захисником, слід вважати недоречністю.

3. Доведеність чи недоведеність обставин кожної із наведених трьох груп та
у їх поєднанні закон визначає критеріями для постановления слідчим суддею, су­
дом ухвали по суті поданого клопотання про обрання запобіжного заходу, а саме:

слідчий суддя, суд зобов'язаний постановити ухвалу про відмову в засто­суванні запобіжного заходу, якщо під час розгляду клопотання прокурор не до­веде наявність всіх обставин, передбачених ч. 1 ст. 194 КПК;

підчий суддя, суд має право зобов'язати підозрюваного, обвинуваченого прибувати за кожною вимогою до суду або до іншого органу державної влади, визначеного слідчим суддею, судом, якщо прокурор доведе обставини, перед­бачені п. 1 ч. 1 ст. 194 КПК, але не доведе обставини, передбачені п.п. 2 та З ч. 1 ст. 194 КПК;

якщо при розгляді клопотання про обрання запобіжного заходу прокурор доведе обставини, передбачені п.п. 1 та 2 ч. 1 ст. 194 КПК, але не доведе об­ставини, передбачені п. З ч. 1 ст. 194 КПК, слідчий суддя, суд має право засто­сувати більш м'який запобіжний захід, ніж той, який зазначений у клопотанні, а також покласти на підозрюваного, обвинуваченого ті обов'язки, передбачені ч. 5 ст. 194 КПК, необхідність покладення яких встановлена з наведеного про­курором обгрунтування клопотання;

якщо під час розгляду клопотання про обрання запобіжного заходу, не пов'язаного з триманням під вартою, прокурор доведе наявність всіх обставин, передбачених ч. 1 ст. 194 КПК, слідчий суддя, суд застосовує відповідний запо­біжний захід, зобов'язує підозрюваного, обвинуваченого прибувати за кожною вимогою до суду або до іншого визначеного органу державної влади, а також виконувати один або кілька обов'язків, передбачених п.п. 1-9 ч. 5 ст. 194 КПК, необхідність покладання яких була доведена прокурором;

слідчий суддя, суд має право обрати запобіжний захід у вигляді тримання під вартою до особи, зазначеної у п.п. 1, 2, 3, 4, 5 та 6 ч. 2 ст. 183 КПК, та одно­часно вирішити питання про розмір застави згідно з положеннями частин 3 та 4 ст. 183 КПК, якщо при розгляді клопотання про обрання цього запобіжного за­ходу прокурор доведе наявність всіх обставин, передбачених ч. 1 ст. 194 КПК.

4. При обранні запобіжного заходу, не пов'язаного з триманням під вартою, та покладенні на підозрюваного, обвинуваченого одного або кількох обов'язків, передбачених ч. 5 ст. 194 КПК, слідчий суддя, суд зобов'язаний в ухвалі вказати, на який строк у межах двох місяців покладається такий обов'язок чи обов'язки. У разі необхідності цей строк може бути продовжений, за клопотанням про­курора в такому ж порядку, як і строк тримання під вартою (ст. 199 КПК). Піс­ля закінчення строку, в тому числі продовженого, на який на підозрюваного, обвинуваченого були покладені відповідні обов'язки, ухвала про застосування запобіжного заходу в цій частині припиняє свою дію і обов'язки скасовуються, а в частині обраного запобіжного заходу, не пов'язаного з триманням під вар­тою, - продовжує свою дію.

Стаття 195. Застосування електронних засобів контролю 1. Застосування електронних засобів контролю полягає у закріпленні на тілі підозрюваного, обвинуваченого пристрою, який дає змогу відслід­ковувати та фіксувати його місцезнаходження. Такий пристрій має бути захищений від самостійного знімання, пошкодження або іншого втручан­ня в його роботу з метою ухилення від контролю та сигналізувати про спроби особи здійснити такі дії.

____________________________________________________ 437

2. Електронні засоби контролю можуть застосовуватися:

1) слідчим на підставі ухвали слідчого судді, суду про обрання сто­
совно підозрюваного, обвинуваченого запобіжного заходу, не пов'язаного з
позбавленням волі, якою на останнього покладено відповідний обов'язок;

2) працівниками органу внутрішніх справ на підставі ухвали слідчого
судді, суду, якою щодо підозрюваного, обвинуваченого обрано запобіжний
захід у вигляді домашнього арешту.

3. Електронні засоби контролю застосовуються в порядку, встановле­
ному Міністерством внутрішніх справ України.

4. Не допускається застосування електронних засобів контролю,
які суттєво порушують нормальний уклад життя особи, спричиняють
значні незручності у їх носінні або можуть становити небезпеку для життя
та здоров'я особи, яка їх використовує.

5. Слідчий, працівник органу внутрішніх справ перед застосуван­
ням електронного засобу контролю зобов'язаний під розпис роз'яснити
підозрюваному, обвинуваченому правила користування пристроєм, техні­
ку безпеки поводження з ним та наслідки його зняття або неправомірного
втручання в його роботу з метою ухилення від контролю.

6. Відмова від носіння засобу електронного контролю, умисне знят­
тя, пошкодження або інше втручання в його роботу з метою ухилення
від контролю, а рівно намагання вчинити зазначені дії є невиконанням
обов'язків, покладених судом на підозрюваного, обвинуваченого при об­
ранні запобіжного заходу, не пов'язаного з позбавленням волі або у вигляді
домашнього арешту.

1. Носіння електронного засобу контролю є одним з додаткових обов'язків,
який може бути покладений на підозрюваного, обвинуваченого ухвалою слід­
чого судді, суду при обранні до нього запобіжного заходу, не пов'язаного з
триманням під вартою. Він застосовується з метою ефективного контролю за
поведінкою підозрюваного, обвинуваченого шляхом фіксації місця його пере­
бування, зокрема, з метою контролю за виконанням ним умов та обов'язків
домашнього арешту як запобіжного заходу, дотриманням інших додаткових
обов'язків, передбачених п.п.1-8 ч. 5 ст. 194 КПК (не відлучатися із населе­
ного пункту, в якому він зареєстрований, проживає чи перебуває, без дозволу
слідчого, прокурора або суду, не відвідувати місця, визначені слідчим суддею
або судом тощо), оскільки згідно із законом застосування електронних засобів
контролю полягає у закріпленні на тілі особи пристрою, який дає змогу відслід­
ковувати та фіксувати його місцезнаходження і має бути захищеним від само­
стійного знімання, пошкодження або іншого втручання в його роботу з метою
ухилення від контролю та сигналізувати про спроби здійснити такі дії.

2. Електронні засоби контролю на підставі ухвали слідчого судді, суду про
застосування запобіжних заходів, не пов'язаних із триманням під вартою, окрім
домашнього арешту, можуть застосовуватися слідчим, у провадженні якого пере-

буває кримінальна справа, а також працівниками органу внутрішніх справ за міс­цем проживання підозрюваного, обвинуваченого, але лише при виконанні цим органом ухвали про обрання запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту.

Електронні засоби контролю повинні застосовуватися згідно з вимогами КПК та положення «Про порядок застосування електронних засобів контро­лю», розробку та затвердження якого відповідно до Перехідних положень КПК (п. 23) рекомендовано здійснити Міністерству внутрішніх справ України, зо­крема, з дотриманням прав, свобод і законних інтересів особи та гарантій їх забезпечення, передбачених частинами 4, 5 коментованої статті КПК.

3. Відмова від носіння засобу електронного контролю, умисне зняття, по­
шкодження або інше втручання в його роботу з метою ухилення від контролю,
а рівно намагання вчинити зазначені дії, розцінене законом як невиконання
обов'язків, покладених слідчим суддею, судом на підозрюваного, обвинуваче­
ного при обранні запобіжного заходу, не пов'язаного з позбавленням волі або
у вигляді домашнього арешту, дають право прокурору, слідчому за погоджен­
ням з прокурором звернутися з клопотанням до слідчого судді, суду про зміну
підозрюваному, обвинуваченому запобіжного заходу на більш суворий або по­
кладення на нього додаткових обов'язків, передбачених ч. 5 ст. 194 КПК.

4. Згідно з абз. 7 ч. 1 Прикінцевих положень КПК ст. 195 КПК вводиться
в дію з дня набрання чинності затвердженого Міністерством внутрішніх справ
України положення «Про порядок застосування електронних засобів контролю».

Стаття 196. Ухвала про застосування запобіжних заходів

1. В ухвалі про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд за­
значає відомості про:

1) кримінальне правопорушення (його суть і правову кваліфікацію із
зазначенням статті (частини статті) закону України про кримінальну від­
повідальність), у якому підозрюється, обвинувачується особа;

2) обставини, які свідчать про існування ризиків, передбачених стат­
тею 177 цього Кодексу;

3) обставини, які свідчать про недостатність застосування більш
м'яких запобіжних заходів для запобігання ризикам, передбаченим стат­
тею 177 цього Кодексу;

4) посилання на докази, які обґрунтовують ці обставини;

5) запобіжний захід, який застосовується.

2. В ухвалі про застосування запобіжного заходу, не пов'язаного з три­
манням під вартою, зазначаються конкретні обов'язки, передбачені час­
тиною п'ятою статті 194 цього Кодексу, шо покладаються на підозрювано­
го, обвинуваченого, та у випадках, встановлених цим Кодексом, строк, на
який їх покладено.

3. В ухвалі про застосування запобіжного заходу у вигляді домашнього
арешту зазначається точна адреса житла, яке підозрюваному, обвинуваче­
ному забороняється залишати.

____________________________________________________ 439

4. Слідчий суддя, суд зобов'язаний визначити в ухвалі про обрання
запобіжного заходуу вигляді тримання під вартою або домашнього арешту
дату закінчення її дії у межах строку, передбаченого цим Кодексом.

5. Копія ухвали про застосування запобіжного заходу вручається
підозрюваному, обвинуваченому негайно після її оголошення.

1. Частина 1коментованої статі регламентує форму і зміст ухвали слідчого
судді, суду про застосування запобіжних заходів. Вона складається з чотирьох
частин: вступної, описової, мотивувальної, резолютивної та має містити усі пе­
редбачені законом реквізити.

2. У вступній частині ухвали зазначаються: 1) найменування суду, прізви­
ще та ініціали слідчого судді, судді (суддів); 2) дата і місце її постановления;

3) прізвище, ініціали та посада прокурора і прізвище та ініціали захисника;

4) прізвище, ім'я, по батькові підозрюваного, обвинуваченого, щодо якого по­
становляється ухвала про обрання запобіжного заходу.

3. В описовій частині ухвали наводяться доведені прокурором в судовому
засіданні: 1) кримінальне правопорущення (його суть і правова кваліфікація
із зазначенням статті (частини статті) закону України про кримінальну відпо­
відальність), у якому підозрюється, обвинувачується особа; 2) обставини, які
свідчать про існування ризиків, передбачених ст. 177 КПК; 3) обставини, які
свідчать про недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для
запобігання ризикам, передбаченим ст. 177 КПК.

4. Мотивувальна частина ухвали зводиться до посилання на докази, які об­
ґрунтовують ці обставини, і до наведення мотивів неврахування інших доказів.

5. У резолютивній частині ухвали в усіх випадках зазначається: 1) запо­
біжний захід, який застосовується; 2) в ухвалі про застосування запобіжного
заходу, не пов'язаного з триманням під вартою, додатково зазначаються кон­
кретні обов'язки, передбачені ч. 5 ст. 194 КПК, що покладаються на підозрю­
ваного, обвинуваченого, та у випадках, встановлених КПК, строк, на який
їх покладено; 3) в ухвалі про застосування запобіжного заходу у вигляді до­
машнього арешту додатково зазначається точна адреса житла, яке підозрю­
ваному, обвинуваченому забороняється залишати, а також орган внутрішніх
справ, якому ухвала про обрання запобіжного заходу у вигляді домашнього
арешту передається для виконання (ч. З ст. 181 КПК); 4) в ухвалі про об­
рання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою або домашнього
арешту додатково зазначається дата закінчення її дії у межах передбачених
КПК строків.

Ухвала підписується слідчим суддею, суддею (суддями), який її постано­вив.

6. Копія ухвали про застосування запобіжного заходу вручається підозрю­
ваному, обвинуваченому негайно після її оголошення в тому числі для того,
щоб він мав змогу предметно підготувати клопотання про зміну запобіжного
заходу (ст. 201 КПК).

Стаття 197. Строк дії ухвали про тримання під вартою, продовжен­ня строку тримання під вартою

1. Строк дії ухвали слідчого судді, суду про тримання під вартою або
продовження строку тримання під вартою не може перевищувати шістде­
сяти днів.

2. Строк тримання під вартою обчислюється з моменту взяття під
варту, а якщо взяттю під варту передувало затримання підозрюваного,
обвинуваченого, - з моменту затримання. У строк тримання під вартою
включається час перебування особи в медичному закладі під час прове­
дення стаціонарної психіатричної експертизи. У разі повторного взяття під
варту особи в тому ж самому кримінальному провадженні строк тримання
під вартою обчислюється з урахуванням часу тримання під вартою раніше.

3. Строк тримання під вартою може бути продовжений слідчим суд­
дею в межах строку досудового розслідування в порядку, передбаченому
цим Кодексом. Сукупний строк тримання під вартою підозрюваного, об­
винуваченого під час досудового розслідування не повинен перевищувати:

1) шести місяців - у кримінальному провадженні щодо злочинів не­
великої або середньої тяжкості;

2) дванадцяти місяців - у кримінальному провадженні щодо тяжких
або особливо тяжких злочинів.

1.Тримання під вартою як запобіжний захід застосовується до особи,
яка відповідно до принципу презумпції невинуватості ще не визнана винною
у вчиненні злочину. Тому таке тримання її під вартою повинно бути якомога
коротшим.

При обранні запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою слідчий суддя, суд в ухвалі зобов'язаний вказати дату закінчення її дії в межах строку, передбаченого законом. Коментована стаття КПК встановлює, що за загаль­ним правилом строк дії ухвали слідчого судді, суду про тримання під вартою або продовження тримання під вартою не може перевищувати шістдесяти днів (ч. 1).

2. На досудовому провадженні за наявності передбачених законом для цьо­
го підстав і в установленому законом порядку визначений в ухвалі строк три­
мання під вартою може бути продовжений слідчим суддею лише в межах строку
досудового розслідування, тобто з моменту внесення відомостей про криміналь­
не правопорушення до Єдиного реєстру до направлення до суду обвинувального
акта (п. 5 ч. 1 ст. З, ст. 219 КПК). При цьому сукупний строк тримання під­
озрюваного, обвинуваченого під вартою під час досудового розслідування не
повинен перевищувати: 1) шести місяців-у кримінальному провадженні щодо
злочинів невеликої або середньої тяжкості; 2) дванадцяти місяців - у криміналь­
ному провадженні щодо тяжких і особливо тяжких злочинів (ч. 3).

3. Строк тримання під вартою згідно із законом обчислюється з мо­
менту взяття під варту, а якщо взяттю під варту передувало затримання

__________________________________________ 441

підозрюваного, обвинуваченого, - з моменту затримання, тобто з моменту, коли він силою або через підкорення наказу змушений був залишатися по­ряд із уповноваженою службовою особою чи в приміщенні, визначеному уповноваженою службовою особою (ст. 209 КПК). Очевидно, що в строк тримання під вартою слід зараховувати також час з моменту фактичного затримання особи «кожним» до моменту доставления її до уповноваженої службової особи (ч. З ст. 207 КПК).

У строк тримання під вартою в усіх випадках включається час перебуван­ня особи в медичному закладі під час проведення стаціонарної психіатричної експертизи (ч. З ст. 242 КПК), а у разі повторного взяття під варту особи в тому ж самому кримінальному провадженні строк тримання під вартою обчислюєть­ся з урахуванням часу тримання під вартою раніше (ч. 2).

Стаття 198. Значення висновків, що містяться в ухвалі про застосу­вання запобіжних заходів

1. Висловлені в ухвалі слідчого судді, суду за результатами розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу висновки щодо будь-яких обставин, які стосуються суті підозри, обвинувачення, не мають пре­юдиціального значення длясуду під час судового розгляду або для слідчого чи прокурора під час цього або іншого кримінального проваджень.

Коментована стаття встановлює важливу гарантію незалежності і неупе­редженості суду (ч. 1 ст. 21 КПК), самостійності у своїй процесуальній діяль­ності прокурора (ч. 1 ст. 36 КПК) та слідчого (ч. 5 ст. 40 КПК), яка полягає у тому, що висловлені в ухвалі слідчого судді, суду за результатами розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу висновки щодо будь-яких об­ставин, які стосуються суті підозри, обвинувачення, не мають преюдиціального значення (не мають прийматися без доведення) ані для суду під час судового розгляду, ані для слідчого чи прокурора як під час цього, так і під час іншо­го кримінального провадження, з одного боку, а також побічно встановлює гарантію забезпечення підозрюваному, обвинуваченому права на захист (ч. 1 ст. 20 КПК), яка полягає у тому, що будь-які надані ним пояснення, зроблені твердження чи заяви, враховані слідчим суддею, судом щодо будь-яких обста­вин, які стосуються суті підозри, обвинувачення, не можуть бути використані на доведення його винуватості яку кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він підозрюється, обвинувачується, так і у будь-якому іншому криміналь­ному правопорушенні, з іншого.

Стаття 199. Порядок продовження строку тримання під вартою 1. Клопотання про продовження строку тримання під вартою мас право подати прокурор, слідчий за погодженням з прокурором не пізніше ніж за п'ять днів до закінчення дії попередньої ухвали про тримання під вартою.

2. Клопотання про продовження строку тримання під вартою пода­
сться до місцевого суду, в межах територіальної юрисдикції якого здійсню­
ється досудове розслідування.

3. Клопотання про продовження строку тримання під вартою, крім
відомостей, зазначениху статті 184 цього Кодексу, повинно містити:

1) виклад обставин, які свідчать про те, що заявлений ризик не зменшив­
ся або з'явилися нові ризики, які виправдовують тримання особи під вартою;

2) виклад обставин, які перешкоджають завершенню досудового роз­
слідування до закінчення дії попередньої ухвали про тримання під вартою.

4. Слідчий суддя зобов'язаний розглянути клопотання про
продовження строку тримання під вартою до закінчення строку дії попере­
дньої ухвали згідно з правилами, передбаченими для розгляду клопотання
про застосування запобіжного заходу.

5. Слідчий суддя зобов'язаний відмовити у продовженні строку три­
мання під вартою, якщо прокурор, слідчий не доведе, що обставини, за­
значені у частині третій цієї статті, виправдовують подальше тримання
підозрюваного, обвинуваченого під вартою.

1.Положення п. 1 коментованої статті про те, що клопотання про про­
довження строку тримання під вартою має право подати прокурор, слідчий за
погодженням з прокурором не пізніше ніж за п'ять днів до закінчення дії по­
передньої ухвали про тримання під вартою стосується як досудового розсліду­
вання, під час якого воно подається до місцевого суду, в межах територіальної
юрисдикції якого воно здійснюється, так і судового провадження. Під час су­
дового розгляду з'ясування питання доцільності продовження тримання обви­
нуваченого під вартою також входить в обов'язки суду, незалежно від наявності
клопотання прокурора (ст. 331 КПК).

2. Клопотання про продовження строку тримання під вартою повинно
містити ті ж відомості, що й клопотання про застосування запобіжних заходів
(ст. 184 КПК), та додатково виклад власне обставин-підстав продовження стро­
ку тримання під вартою: 1) обставин, які свідчать про те, що заявлений у попе­
редньому клопотанні ризик не зменшився або з'явилися нові ризики, передба­
чені у ст. 177 КПК, які виправдовують тримання особи під вартою; 2) обставин,
які перешкоджають завершенню досудового розслідування до закінчення дії
попередньої ухвали про тримання під вартою.

До обставин, які перешкоджають завершенню досудового розслідування до закінчення дії попередньої ухвали про тримання під вартою, можуть на­лежати лише ті, які стосуються підстав підозрювати, обвинувачувати особу у вчиненні злочину, особи підозрюваного, обвинуваченого або які впливають на складність провадження і тим самим роблять неможливим його завершення в оптимальні строки.

3. Тягар доведення перед слідчим суддею, судом наведених обставин-під­став, що виправдовують подальше тримання підозрюваного, обвинуваченого

____________________ 443

під вартою, закон покладає на прокурора та слідчого. У разі, коли прокурор, слідчий не впорається з цим тягарем, слідчий суддя, суд зобов'язаний відмови­ти у продовженні строку тримання під вартою.

Стаття 200. Клопотання слідчого, прокурора про зміну запобіжного заходу

1. Прокурор, слідчий за погодженням з прокурором має право звер­
нутися в порядку, передбаченому статтею 184 цього Кодексу, до слідчого
судді, суду із клопотанням про зміну запобіжного заходу, в тому числі про
скасування, зміну або покладення додаткових обов'язків, передбачених
частиною п'ятою статті 194 цього Кодексу, чи про зміну способу їх вико­
нання.

2. У клопотанні про зміну запобіжного заходу обов'язково зазначають­
ся обставини, які:

1) виникли після прийняття попереднього рішення про застосування
запобіжного заходу;

2) існували під час прийняття попереднього рішення про застосуван­
ня запобіжного заходу, але про які слідчий, прокурор на той час не знав і
не міг знати.

3. Копія клопотання та матеріалів, якими обґрунтовується необхід­
ність зміни запобіжного заходу, надається підозрюваному, обвинуваченому
не пізніше ніж за три години до початку розгляду клопотання.

4. До клопотання додаються:

1) копії матеріалів, якими слідчий, прокурор обґрунтовує доводи кло­
потання;

2) перелік свідків, яких слідчий, прокурор вважає за необхідне допитати
під час розгляду клопотання, із зазначенням відомостей, які вони можуть на­
дати, та обгрунтуванням значення цих відомостей для вирішення питання;

3) підтвердження того, що підозрюваному, обвинуваченому надіслана
копія клопотання та копії матеріалів, що обґрунтовують клопотання.

5. Прокурор, слідчий за погодженням з прокурором також має пра­
во подати клопотання про дозвіл на затримання особи, яке розглядається
слідчим суддею, судом згідно з правилами, передбаченими статтею 189 цьо­
го Кодексу.

1.Порядок звернення прокурора, слідчого за погодженням з прокурором до слідчого судді, суду із клопотанням про зміну запобіжного заходу, зокрема, про скасування, зміну або покладення додаткових обов'язків, передбачених ч. 5 ст. 194 КПК, чи про зміну способу їх виконання аналогічний порядку звернення з клопотанням про застосування запобіжних заходів (див. п.п. 1-5 коментаря до ст. 184 КПК), але з урахуванням того, що клопотання подається про зміну вже застосованого запобіжного заходу, а це вимагає відповідного коригування його змісту.

2. Підставами для звернення з клопотанням про зміну запобіжного заходу закон називає: 1) нові обставини - обставини, які виникли після прийняття по­переднього рішення про застосування запобіжного заходу; 2) нововиявлені об­ставини - обставини, які існували під час прийняття попереднього рішення про застосування запобіжного заходу, але про які слідчий, прокурор на той час не знали. Тому в описово-мотивувальній частині обов'язково зазначаються вказа­ні нові та/або нововиявлені обставини та наводяться матеріали кримінального провадження, що підтверджують ці обставини, потребу зміни на їх підставі за­побіжного заходу, в тому числі потребу скасування, зміни або покладення на підозрюваного, обвинуваченого додаткових обов'язків чи зміни способу їх ви­конання.

3. Рішення приймається залежно від характеру нових та/чи нововияв-
лених обставин, якими можуть бути: 1) обставини, пов'язані з наявністю об­
грунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення (ч. 2
ст.177 КПК); 2) обставини, які дають підстави вважати, що підозрюваний, об­
винувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені ч. 1 ст. 177 КПК, або
навпаки, обставини, які свідчать про те, що відпали підстави вважати можливим
ризик вчинення ним дій, які були підставами для обрання запобіжного заходу;
3) обставини, що враховуються при обранні запобіжного заходу (ст. 178 КПК)
та конкретного його виду (ст.ст. 179, 180, 181, 182, 183 КПК); 4) обставини, які
свідчать про невиконання чи неналежне виконання підозрюваним, обвинува­
ченим умов застосованого до нього попереднім рішенням запобіжного заходу.

4. Клопотання може стосуватися зміни запобіжного заходу з більш м'якого
на більш суворий і навпаки, про що має бути чітко зазначено в його резолю­
тивній частині, в тому числі й стосовно скасування, зміни або покладення на
підозрюваного, обвинуваченого додаткових обов'язків чи зміни способу їх ви­
конання.

5. Про надання підозрюваному, обвинуваченому копії клопотання та ма­
теріалів, якими обґрунтовується необхідність зміни запобіжного заходу як за­
ходу із забезпечення його права на захист, про характер і значення додатків до
клопотання див. п.п. 6, 7 коментаря до ст. 184 КПК.