Характеристика конюктури ринку
Конюктура ринку – це спiввiдношення попиту i пропозицii працi на даний перiод, яке визначаe ставки заробiтноi плати на конкретнi види працi та рiвень зайнятостi населення. Видiляють три типи кон-ри: трудодифiцитна, коли на ринку працi спостерiгаeться нестача пропозицii працi; трудонадлишкова, коли iснуe велика кiлькiсть безробiтних i вiдповiдно надлишок пропозицii працi; рiвноважна, коли попит на працю вiдповiдаe ii пропозицii. Кожен тип ринк. кон-ри, який властивий тому чи iншому регiону чи мiсцю, де застосовуeться праця в сукупностi утворюють загальний ринок працi в краiнi. Спiввiдношення попиту та пропозицii на робочу силу складаeться пiд впливом конкретноi соцiально-економiчноi ситуацii, при змiнi з\п , реальних доходiв. Видно, що у мiру зниження рiвня реальноi з\п попит на робочу силу з боку роботодавцiв i зайнятiсть зростають. Зростання реальноi з\п супроводжуeться зб. пропозицii робочоi сили.У точцi перетину – попит i пропозицiя збiгаються, виникаe рiвновага на ринку працi. Якщо цiна робочоi сили вища вiд рiвноважноi – маe мiсце безробiття, якщо нижча – дефiцит працiвникiв. На практицi рiвноважний стан практично недосяжний. Кон-ра ринку працi безпосередньо впливаe на цiну робочоi сили. Цiна робочоi сили маe забезпечувати придбання на ринку такоi кiлькостi споживчих товарiв i послуг, щоб працiвник мiг пiдтримати свою працездатнiсть та утримувати сiмю, виховувати дiтей, без чого не буде вiдбуватися поповнення ринку працi. Цiна виступаe у виглядi з\п.
Типи та види ринкiв працi.
На зовнiшньому ринку дiють галузевi профспiлки, якi об'eднують працiвникiв окремих галузей, а також профспiлки, якi об'eднують працiвникiв за професiями. Зовнiшнiй ринок характеризуeться значною плиннiстю кадрiв, тобто вiн припускаe можливiсть вiльного переходу з одного мiсця роботи на iнше. Внутрiшнiй ринок являe собою систему соцiально-трудових вiдносин у межах одного пiдприeмства, всерединi якого розмiщення робочоi сили i визначення ii цiни, тобто заробiтноi плати, вiдбуваються згiдно з адмiнiстративними правилами i процедурами. Внутрiшнiй ринок передбачаe рух кадрiв усерединi пiдприeмства, перемiщення з однiei посади (роботи) на iншу.Профспiлки об'eднують працiвникiв пiдприeмства незалежно вiд iхнiх професiй. Зайнятiсть тут гарантуeться бiльшою мiрою, нiж на зовнiшньому ринку працi, що, у свою чергу, сприяe пiдвищенню ефективностi використання трудового потенцiалу. Вiдкритий ринок охоплюe все працездатне населення. Це насамперед органiзована, офiцiйна частина ринку — населення, яке перебуваe на облiку в державних службах зайнятостi, тобто безробiтнi, а також випускники державноi служби професiйного навчання. Друга, неофiцiйна, частина охоплюe тих громадян, якi намагаються влаштуватися на роботу через прямi контакти з пiдприeмствами або з недержавними структурами працевлаштування i професiйного навчання. До прихованого ринку належать працiвники, якi зайнятi на пiдприeмствах i в органiзацiях, проте мають велику ймовiрнiсть опинитися без роботи з причини зниження темпiв розвитку виробництва, його конверсii, лiквiдацii колишнiх економiчних i виробничих взаeмозв'язкiв.
Регулювання ринку працi.
Суб'eктами ринку працi e також посередники мiж роботодавцями i найманими працiвниками — держава, профспiлки i спiлки роботодавцiв. Держава як суб'eкт ринку працi виконуe такi функцii: соцiально-економiчну, пов'язану iз забезпеченням повноi зайнятостi, насамперед через стимулювання робочих мiсць у всiх секторах е,ко-номiки; законодавчу, пов'язану з розробленням основних юридичних норм i правил; регулювання ринку працi непрямими методами; захист прав суб'eктiв ринку працi. Багатогранна роль роботодавця на пiдприeмствах. Державне регулювання ринку працi маe ґрунтуватися: 1)забезпеченнi соцiального партнерства суб'eктiв ринку працi,-тобто створеннi рiвних можливостей усiм громадянам незалежно вiд iхнього походження, соцiального i майнового стану, , статi, вiку, полiтичних переконань; 2)сприяннi забезпеченню ефективноi зайнятостi, запобiганнi безробiттю, створеннi нових робочих мiсць та умов для розвитку Пiдприeмництва; 3)добровiльностi й вiдсутностi примушення громадян щодо вибору сфери дiяльностi й робочого мiсця; 4) гласностi на основi всебiчного iнформування населення про наявнiсть вакантних робочих мiсць; 5) дотриманнi комплексностi заходiв щодо регулювання зайнятостi населення; 6) пiдтримцi працездатних громадян у працездатному вiцi, якi потребують соцiального захисту; 7) забезпеченнi заходiв запобiжного характеру щодо регулювання зайнятостi населення та вiдтворення робочих мiсць; 8) певноi гарантii зайнятостi, тобто гарантii збереження робочих мiсць i професii, гарантii одержання доходу.
54. Державна служба зайнятостi.
Ринкова iнфраструктура являe собою сукупнiсть iнститутiв сприяння зайнятостi, профорieнтацii, профпiдготовки i перепiдготовки кадрiв. Вона являe собою мережу центрiв зайнятостi (бiрж працi), центрiв пiдготовки i перепiдготовки робочоi сили тощо. Основним елементом iнфраструктури ринку працi e державна служба зайнятостi. Служби зайнятостi в Украiнi вiдразу формувалася як Централiзована державна система на правовiй основi Закону «Про зайнятiсть населення» i на базi широко розгалуженоi Державноi служби працевлаштування з використанням ii матерiально-технiчноi бази, системи облiку й кадрового складу працiвникiв. Колишня служба працевлаштування перебудовувалася з урахуванням становлення ринку працi. Пiд час створення служби зайнятостi враховувався свiтовий досвiд i мiжнароднi норми, ii обов'язки й права були визначенi статтею 19 закону Украiни «Про зайнятiсть населення».Головними функцiями служби зайнятостi e: 1)аналiз ринку працi та iнформування про його стан;2) трудове посередництво i сприяння роботодавцям у забезпеченнi пiдприeмств робочою силою, а громадянам — в одержаннi роботи;3)регулювання ринку працi, яке здiйснюeться як через трудове посередництво, так i через реалiзацiю програм профорieнтацii, а також сприяння зайнятостi;4)допомога безробiтним, яка мiстить як попереднi функцii, так i матерiальну пiдтримку на перiод безробiття; 5)безпосередня участь у реалiзацii державноi полiтики зайнятостi тощо. В Украiнi функцiонують такi центри зайнятостi: державний, римський республiканський, обласнi, районнi та районнi у мiстах .