Догляд за хворими, оперованими на грудній клітині

Проявами порушення функції органів диханняє: задишка, кашель, виділення харкотиння, біль в грудній клітині.

Задишка– порушення частоти, ритму та глибини дихання, яка характеризується відчуттям нестачі повітря і є проявом недостатності дихальної або серцево-судинної системи.

Задишка може супроводжуватися як збільшенням частоти (тахіпное) так і зменшенням (брадіпное) або зупинкою дихання (апное). В залежності від того, яка фаза дихання утруднена, розрізняють – інспіраторну (утруднений вдих), експіраторну (утруднений видих) або змішану. Причиною задишки є зміна газового складу крові – нестача кисню (гіпоксія) або надлишок вуглекислого газу (гіперкапнія) і може супроводжуватись як центральними (депресія дихального центру) так і периферичними (міопатії, міастенії тощо) розладами регуляції дихання.

Задишка може виникати гостро (при закритті дихальних шляхів чи здавлюванні легеневої тканини) або хронічно (в результаті захворювань легеневої системи). Приступ раптової задишки носить назву задухи (ядухи).

Раптова задишка у оперованих хворих може свідчити про закупорку дихальних шляхів слизом, попаданні в них блювотних мас, сторонніх тіл, або здавлюванні легеневої тканини накопиченими повітрям або рідиною в плевральній порожнині.

Долікарська допомога – надання хворому підвищеного положення (сидячи, напівсидячи). Необхідно звільнити його від стискуючого одягу, забезпечити доступ кисню – відкрити вікно. При вираженій задишці призначають оксигенотерапію – дихання зволоженим киснем за допомогою кисневої подушки або інгаляції кисню, викликати лікаря.

Кашель – захисний рефлекторний акт, який характеризується раптовим, поштовхоподібним видихом при закритій голосовій щілині. Він виникає внаслідок подразнення епітелію дихальних шляхів або листків плеври, іноді він спостерігається при психоемоційному збудженні.

Кашель може бути сухим (без виділення мокроти) або вологим (з виділенням мокроти).

Мокротаможе матихарактер серозного виділення, слизу, гною, бути склоподібною. В мокроті можуть бути прожилки крові (кровохаркання) або вона повністю забарвлена кров’ю (легенева кровотеча). Іноді при набряку легень або серцевій астмі харкотиння може мати кров’янисто-пінистий характер.

Долікарська допомога – хворому надають положення напівсидячи. При нестерпному кашлі пацієнта треба заспокоїти, дати йому теплий напій (наприклад, молоко з невеликою кількістю харчової соди, або розбавити його карбонатною мінеральною водою – «Поляна Квасова», «Боржомі», «Лужанська»), відвари трав – термопсису, чабрецю, квіток з липи, алтею. До ніг можна прикласти грілку, гірчичники, перцевий пластир або банки на грудну клітку.

При кровохарканні і легеневій кровотечі використання гірчичників, банок заборонено, а кладуть міхур з льодом на грудну клітину, забезпечують доступ свіжого повітря.

Необхідно пам’ятати, що при легеневій кровотечі хворі не помирають від крововтрати, а від асфіксії чи пневмонії в подальшому. Тому таких хворих укладають в підвищеному положенні на бік ураженої легені, щоб запобігти попаданню крові в дихальні шляхи здорової легені, викликати лікаря.

В післяопераційному періоді для профілактики пневмонії заставляють відкашлювати мокроту, притримуючи руками операційну рану. Для покращення виділення мокроти проводять перкусійний масаж грудної клітини, заставляють дихати через ніс, призначають відхаркувальні засоби.

Біль в грудній клітині– при захворюваннях дихальної системи пов’язаний з кашлем або диханням. Він виникає при залученні до патологічного процесу парієтальної чи вісцеральної плеври, а також при запаленні міжреберних м’язів.

Долікарська допомога – хворих укладають на болючий бік, притискуючи його до ліжка. Інтенсивність болю зменшують гірчичники, перцевий пластир, зігріваючі компреси, банки, що прикладені на грудну клітину.

У хворих, оперованих на грудній клітці, операцію закінчують дренуванням плевральної порожнини, дренажі приєднують до активного чи пасивного дренажу. За хворим і дренажами необхідно вести спостереження. Треба слідкувати за кількістю і характером виділень із дренажів, станом пов’язок, а у випадку пасивного дренування стежити, щоб трубка не виходила за рівень рідини в банці. При тривалому дренуванні емпієми легень виділення можуть просочуватись між трубкою і грудною стінкою і мацерувати шкіру. Для профілактики мацерації шкіру обробляють пастою Ласара, судокремом.