Догляд за хворими з опіками та відмороженнями

Особливості догляду за опіковими хворими. Хворих з великими і глибокими опіками відносять до тяжкохворих. Після звільнення потерпіло­го від дії термічного чинника опечені ділянки необхідно протягом 10-15 хв охолодити (холодна вода, міхур з льодом). Одяг, що обгорів і пристав до шкіри, не знімають, а обрізають довкола. З метою профілактики шоку, змен-

шення інтоксикації дають гарячого чаю або кави, лужної мінеральної води (500-2000 мл), якщо її немає, готують розчин 1 / чайної ложки соди, 1 чайну ложку кухонної солі на 1 л води або 1 чайну ложку кухонної солі, 2/3 чайної ложки гідрокарбонату натрію на 1 л чаю. Для знеболювання можна дати анальгін (темпалгін, седалгін). При обширних опіках необхідно дати 2-3 таб­летки ацетилсаліцилової кислоти (аспірин) і 1 таблетку димедролу. Опікову поверхню слід обробити 70 ° етиловим спиртом або горілкою і накласти асептичну пов'язку. У разі великих опіків потерпілого слід загорнути в чисте або краще стерильне простирадло і госпіталізувати в опікове чи хірур­гічне відділення.

Перед госпіталізацією йому необхідно ввести наркотичні знеболювальні (промедол або омнопон, трамадол, триган і ін.), налагодити внутрішньовенне вливання протишокових засобів (реополіглюкіну або реоглюману, перфто-рану), дати кисневу маску. Транспортувати опікового хворого слід дуже обережно.

Основною задачею при догляді за цими хворими - не допустити роз­витку інфекції в опікових ранах. Хворих поміщають в окремі палати (бок­си), краще з ламінарним потоком повітря. Ліжко повинно бути функціо­нальним, м'яким, простирадла слід замінювати щодня. При відкритому методі лікування простирадла повинні бути стерильними. Оптимальна температура в аеротерапевтичній установці (АТУ) або під каркасом (24-25 °С) регулюється включенням або виключенням окремих лампочок. Медична сестра повинна слідкувати за загальним станом хворого, загоєнням ран. Якщо у хворого посилюється біль у рані під струпом, підвищилась температура тіла, а навко­ло рани з'явилася гіперемія - це свідчить про її нагноєння. У цих випадках необхідно інформувати лікаря, який повинен зняти струп, випустити гнійний вміст і обробити рану.

При закритому методі лікування пов'язки міняють рідко (один раз на 7-10 днів). Перев'язки слід проводити обережно. Попередньо необхідно ввес­ти знеболювальні (промедол або омнопон, морфій й ін.). Присохлі пов'язки відмочують у ванні зі слабким розчином перманганату калію. Для лікування опікових ран краще застосовувати багатокомпонентні аерозолі (лезовіноль, олазоль, лівіан, пантеноль), настій трави звіробою, обліпихове масло та ін.

Враховуючи велику втрату рідин і плазми через опікові рани, хворим слід проводити адекватну трансфузійну терапію. Оптимальний об'єм рідин повинен становити 3,5-5 л на добу. При проведенні інфузійної терапії необх­ідно стежити за кількістю введеної і виділеної з організму рідини. Об'єм інфузійних засобів на першу добу після опіків не повинен перевищувати 10 % маси тіла хворого. При цьому в перші 8 год після отримання опіку необхідно вводити 1/ або 2/3 добового об'єму рідини. На 2-3 добу об'єм рідини повинен становити не більше 5 % маси тіла хворого. Для корекції дефіциту рідин застосовують кристалоїди (сольові розчини: 0,9 % розчин

натрію хлориду, розчин Рінгера, лактосіль, хлосіль, ацесіль, дисіль) та безсо­льові рідини (глюкозу, фруктозу). Для покращення мікроциркуляції і реоло­гічних властивостей крові вводять реополіглюкін, реоглюман, перфторан. Втрата білків і електролітів компенсується переливанням альбуміну, плазми (краще імунної - від донорів, які перехворіли опіковою хворобою). З дез-інтоксикаційною метою проводять вливання гемодезу, неогемодезу, ентеро-дезу, у тяжкохворих застосовують плазмофорез або гемосорбцію.

Велику увагу приділяють харчуванню. їжа хворих повинна бути різно­манітною, смачною, добре приготованою, висококалорійною. Пропонують молочні (кефір, сметана, молоко, сир), м'ясні продукти (телятина, курятина), різні овочі, фрукти.

У тяжкохворих часто застосовують цілодобове ентеральне зондове хар­чування. З цією метою вводять високоенергетичні суміші "Малиш", "Спасо-кукоцького" та окремі продукти: молоко, мед, сирі яйця й ін. Розрахунок енергетичної цінності роблять за формулою Сигегі (25 Ккал на 1 кг маси тіла + 40 Ккал х на площу опіку (у відсотках площі тіла). Для профілакти­ки контрактур з хворими проводять гімнастику, ЛФК, міняють положення тіла. У разі великих опіків кінцівки їй слід надати фізіологічного положен­ня і зафіксувати шиною або гіпсовою лангетою. Медична сестра повинна терпляче пояснити необхідність виконання всіх призначень лікаря.

Догляд за хворими з хімічними і радіаційними опіками такий самий, як і при термічних опіках, однак при наявності специфічних інтоксикаційних синдромів (фосфор, бойові отруйні речовини) або променевої хвороби за­гальне лікування доповнюється специфічною терапією. Однак слід пам'ята­ти, що період одужання у цих хворих може бути тривалим, що пов'язано з анергією, порушенням кровотворення, схильністю до виникнення різних інфек­ційних ускладнень і ін.

Хворих з електроопіками, залежно від тяжкості стану, поміщають у палати інтенсивної терапії або реанімаційне відділення, де за ними повинен проводитися ретельний догляд. У зв'язку із загальною дією струму, у цих потерпілих можуть раптово розвиватись порушення серцевої діяльності (ми­готлива аритмія, інфаркт міокарда), дихання, виникнути розлади ЦНС (психо­зи, церебральні коми). Подібні стани можуть розвиватись у потерпілих з легкими ураженнями струмом (головний біль, запаморочення). А тому такі хворі повинні дотримуватись ліжкового режиму, їм необхідно здійснювати контроль серцевої діяльності за допомогою електрокардіографії. У разі не­обхідності призначають серцеві препарати (дигоксин, строфантин, корглікон), протишокові засоби (реополіглюкін, реоглюман та ін.). При зупинці дихання або серцевої діяльності показана штучна вентиляція легень "рот до рота" або "рот до носа", закритий масаж серця. Догляд за електроопіковою раною здійснюється, як у хворих з термічними опіками.

Особливості догляду за хворими з відмороженнями. Основним завданням догляду та лікування хворого з відмороженнями є попередження

інфікування відмороженої ділянки тіла. З цією метою медичний персо­нал повинен суворо дотримуватись правил асептики при обробці відмороже­ної ділянки, перев'язках. При появі демаркаційної лінії слід своєчасно інфор­мувати лікаря для проведення некректомії чи ампутації кінцівки. Хворі по­винні знаходитись у теплому приміщенні, медична сестра слідкує за чистотою білизни, дотриманням особистої гігієни хворого. Палату необхідно регуляр­но провітрювати і утримувати в ідеальній чистоті (вологе прибирання, опро­мінення УФП). Важливе значення в одужанні хворих має повноцінне харчу­вання з достатнім вмістом білків, жирів, вуглеводів, вітамінів. При проведенні трансфузійної терапії медична сестра зобов'язана чітко і добросовісно вико­нувати призначення лікаря. Успіх лікування хворих з відмороженнями ве­ликою мірою залежить від ретельного і високопрофесійного догляду та виконання всіх призначень лікаря.

Наши рекомендации