Загальна характеристика психологічних мо­делей психотерапії

Тема12. ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА ПСИХОТЕРАПІЇ ЯК СКЛАДОВОЇ ПРАКТИЧНОЇ ПСИХОЛОГІЇ

План:

1. Поняття психотерапії. Її специфіка, мета та завдання.

2. Групова психотерапія. Поняття психотера­певтичної групи.

3. Загальна характеристика психологічних мо­делей психотерапії

Ключові слова: психотерапія, методи психотерапії: раціональна психотерапія; психоаналітична психотерапія; когнітивно-аналітична психотерапія; психотерапія на основі транзактного аналізу; особистісно-орієнтована психотерапія; геттальттерапія;аутогенне тренування; емоційно-стресова терапія; групова психотерапія;позитивна психотерапія

Навчальна мета: ознайомити студентів з основними напрямками психотерапевтичної роботи практичного психолога

Вступ

У Радянському Союзі психо­терапія відносилась до медичних спеціалізацій. На Заході психотерапія традиційно була напрямом практичної психології. Таке подвійне розуміння діяльності психотерапевта зберігається і дотепер.

Мета психотерапії — сприяння у становленні повноцінної осо­бистості, здатної займати активну і творчу позицію відносно себе та своєї життєдіяльності, справлятися із травмуючими ситуаціями і переживаннями, приймати рішення і продуктивно, нешаблонно та гідно діяти у відповідних соціально-культурних умовах. Психотерапія посідає особливе місце серед різновидів профе­сійної допомоги особистості. Непростим є питання про профе­сійну приналежність психотерапії.

1.Поняття психотерапії. Її специфіка та завдання.

Діяльність психотерапевта розглядають відповідно до двох його професійних ролей:

- фахівця-медика, який здійснює лікування пацієнта за допо­могою як психологічного впливу, так і за допомогою специфіч­них медичних засобів (медикаменти, гіпноз тощо) [46, 10];

- фахівця-психолога, покликаного допомагати особистості вижити у різноманітних життєвих і соціальних ситуаціях та оріє­нтованого на роботу з глибинними смисложиттєвими проблема­ми клієнта [34, 287].

У цьому випадку він користується лише психологічними засобами діяльності. Звичайно, фахівець з практичної психології може здійснюва­ти психотерапію лите у другому сенсі цього поняття і не має права використовувати медичні засоби. Тому приймемо за вихі­дне наступне твердження.

Психотерапіяспрямована на гли­бинне проникнення в особистість і здійснення прогресивних зрушень у її взаємодії зі світом через зміну само- і світосприй­мання та передбачає створення умов для повноцінного станов­лення особистості [34].

Прийнято виділяти групову та індивідуальну психотерапію.

Індивідуальна психотерапія — це діалог між психотерапевтом і клієнтом з метою психологічної допомоги останньому.

У сучасній психологічній літературі склалося кілька підходів, які характеризують співвідношення між психологічним консуль­туванням і психотерапією:

1) психотерапія і психологічне консультування — це різні за змістом і завданнями види діяльності;

2) психотерапія і психологічне консультування тотожні, ма­ють ідентичні теоретичні і практичні основи, але відрізняються у деталях;

3) психологічне консультування має справу з міжособистісними проблемами, а психотерапевт — із внутрішньо-особистісними.

О.Ф.Бондаренко стверджує, що основні відмінності психоло­гічного консультування від психотерапії виявляються щодо трак­тування людини як об’єкту впливу.

В процесі психотерапії люди змінюються разом із їхніми мо­делями світу.

Сьогодні відомо близько 100 різноманітних психотехнік пси­хотерапії. Всі вони не лите знаходять прихильників, але й дозво­ляють ефективно надавати психологічну допомогу.

Кожна з різновидів психотерапії спрямована на те, щоб допо­могти клієнтам успішніше діяти у світі.

Аналіз психотерапевтичної літератури дозволяє стверджувати, що на сьогоднішній день в цій галузі практичної психології не склалося єдиного підходу до вирізнення основних напрямків психотерапії. Це зумовлено ї"ї розглядом то як методу лікування (частіше цей підхід зустрічається в зарубіжній психологічній лі­тературі), то як різновиду психологічної допомоги клієнту.

Так, наприклад, Ю.Г. Дем’янов виділяє такі методи психоте­рапії, що використовуються в практиці:

1. раціональна психотерапія;

2. психоаналітична психотерапія;

3. когнітивно-аналітична психотерапія;

4. психотерапія на основі транзактного аналізу;

5. особистісно-орієнтована психотерапія;

6. гештальттерапія;

7. аутогенне тренування;

8. емоційно-стресова терапія;

9. групова психотерапія;

10. позитивна психотерапія [14].

Загальна характеристика психологічних мо­делей психотерапії

Класифікацію моделей психотерапії, як різновиду лікувальних дій, описує Х.Ремшмідт. Він пропонує класифікацію моделей психотерапії здійснювати за такими принципами:

— теоретичної концепції, яка лежить в основі психотера­пії (психоаналіз, поведінкова психотерапія, когнітивна терапія тощо);

— організаційних форм лікування (індивідуальна, групова та сімейна терапія);

— специфікою коригованого розладу (психози, синдром аути­зму, невротичні порушення, депресивні стани, синдром страхів, синдром нав’язливості тощо) [46].

У психологічній літературі теж немає одностайності у виді­ленні основних моделей психотерапії. Так, зокрема, Г. Они­щенко, В. Панок виділяють три основні моделі психотерапії [34]:

1. психодинамічну психотерапію, яка зорієнтована на психо­аналіз;

2. гуманістичну психотерапію та її основні течії — роджеріанська, екзистенційна, гештальттерапія;

3. біхевіоральна (поведінкова) психотерапія.

Дещо відмінний підхід представлений О. Ф. Бондаренком. Він виділяє чотири основні теоретичні підходи до психотерапії:

1) психодинамічний;

2) гуманістичний;

3) когнітивний;

4) поведінковий або біхевіористичний [9].