Роль системи управління персоналом у діяльності підприємства

Управління персоналом це діяльність підприємства, яка спрямована на ефективне використання персоналу для досягнення цілей, як підприємства, так і особистих.

З цього випливає, що поняття "управління персоналом" має два основних аспекти:

 функціональний;

 організаційний.

У функціональному відношенні під управлінням персоналом розуміється виконання таких найважливіших елементів:

 визначення загальної стратегії;

 планування потреби підприємства у персоналі з урахуванням діючого кадрового складу;

 залучення, відбір та оцінка персоналу; підвищення кваліфікації персоналу та його перепідготовка;

 система просування по службі (управління кар'єрою);

 звільнення персоналу;

 побудова та організація робіт, у тому числі визначення робочих місць, функціональних і технологічних зв'язків між ними, змісту та послідовності виконання робіт, умов праці;

 політика заробітної плати та соціальних послуг;

 управління витратами на персонал.

В організаційному відношенні управління персоналом охоплює всіх працівників і всі структурні підрозділи підприємства, які несуть відповідальність за роботу з персоналом.

Підприємство або його персонал є ключовим фактором розвитку, тому що коли підприємство проявляє турботу про своїх людей, ці результати обов'язково позначаються на його діяльності. Ось чому персоналом треба управляти на основі найважливіших аспектів теорії і практики менеджменту.

У сучасній ринковій економіці розвинутих країн світу широко розповсюджені такі визначення персоналу: людські ресурси, трудові ресурси, персонал і поняття управління людськими ресурсами, управління трудовими ресурсами, управління персоналом.

Досвідчені менеджери добре розуміють, що для того, щоб розвиватися, мати успіх у конкуруючому середовищі і забезпечити успішний розвиток підприємства, вони повинні оптимізувати віддачу від вкладень капіталу не тільки у матеріальні та фінансові ресурси, а й у людські. Вони знають, що тільки люди дозволяють підприємству жити і виживати. Навіть найбільш капіталомісткі, добре сконструйовані підприємства вимагають людей, які б приводили їх у рух. Люди обмежують або збільшують силу і слабкість підприємства. Поточні зміни в оточуючому середовищі часто пов'язані зі змінами у сфері персоналу, таких як освіта, ставлення до роботи тощо.

Всі ресурси оцінюються у грошовому виразі, а людська праця потребує додаткових критеріїв оцінювання. Необхідна така оцінка людських ресурсів, яка б поєднала цінність грошей і людські активи підприємства.

Без людей немає підприємства. Без необхідних спеціалістів жодне підприємство не зможе досягти своїх цілей і вижити. Тому люди на підприємстві мають визначену вартість.

У ринковій економіці завдання будь-якого підприємства є вижити у конкурентній боротьбі. Управління персоналом діяльність, яка служить гарантією того, що підприємство буде життєдіяльним і буде розвиватися.

Головною метою системи управління персоналом є забезпечення ефективності роботи з організації людських ресурсів та усунення недоліків за такими критеріями: виконавчість, задоволеність працівників, довгострокова відсутність, прогули, плинність, кількість конфліктів, кількість скарг, кількість нещасних випадків, стабільність.

Цілі управління персоналом будуть досягнуті тільки тоді, коли вище керівництво підприємства буде розглядати персонал як ключ до його ефективності. А досягнення найбільшої ефективності підприємства передбачає такі завдання:

 розробку програми, досягнення цілей підприємства;

 ефективне використання знань, навичок та вмінь працівників;

 забезпечення організації висококваліфікованими і зацікавленими працівниками;

 розвиток і підтримка на високому рівні якості життя, бажання працювати на даному підприємстві;

 допомога у формуванні та збереженні високого морально-психологічного клімату в колективі;

Ці завдання мають найбільше значення для управління персоналом.

Функції по управлінню персоналом здійснюють:

 керівники підприємства;

 менеджери структурних підрозділів;

 спеціалісти-менеджери по управлінню персоналом.

В умовах ринкових відносин однією з найбільш складних є проблема раціонального використання виробничих ресурсів (в першу чергу трудових). Рішення цієї проблеми бачиться у створенні на підприємстві науково обґрунтованого механізму управління персоналом різних категорій у процесі виробництва та споживання матеріальних благ при забезпеченні економного витрачання наявних ресурсів підприємства.

Трудові ресурси характеризують сукупність фізичних і розумових здібностей людей, необхідних для виробництва підприємством товарів і послуг. У конкретних умовах виробництва трудовий процес визначається величиною витрат і результатів, трудомісткістю продукції, зайнятістю персоналу, витратами на його утримання, заробітною платою працівників підприємства і т. п. В основі сучасного механізму ринкових трудових відносин використовуються моделі комплексного управління персоналом підприємства, включаючи такі стадії, як мотивація, підбір і розстановка персоналу, розвиток і підготовка працівників, аналіз і оцінка результатів трудової діяльності, винагорода персоналу та ін., викладені у відповідній літературі[9, 11, 24, 25, 35, 41, 51, 61]. Раціональне використання трудових ресурсів передбачає забезпечення ефективної зайнятості всіх працівників підприємства на робочих місцях.

Менеджер по персоналу організує необхідну роботу з ним у відповідності з цілями і завданнями підприємства, а також конкретними напрямками кадрової політики для ефективного використання наявних трудових ресурсів; забезпечує укомплектування підприємства працівниками необхідних професій, спеціальностей і кваліфікації; визначає потребу в персоналі, вивчає ринок праці; здійснює підбір і навчання персоналу; організовує проведення оцінки результатів трудової діяльності працівників, атестацій, конкурсів на заміщення вакантних посад, підготовку кадрового резерву підприємства; організує роботу по найму, переведення, просування по "службових сходах" та інші зміни на посадах працівників; розробляє систему оцінки ділових і особистісних якостей працівників підприємства, їх мотивації; бере участь у плануванні соціального розвитку трудового колективу, вирішенні трудових спорів та конфліктів; складає та оформляє трудові договори і контракти, веде особисті справи працівників та іншої кадрової документації на підприємстві.

Цей далеко не повний перелік посадових обов'язків сучасного менеджера по персоналу показує їх якісна відмінність від обсягу виконуваних робіт фахівців відділу кадрів підприємств, які працювали в дорыночный період в нашій країні. Якісні відмінності викликані необхідністю широкого використання нових підходів у кадровій політиці сучасних вітчизняних підприємств, працюючих в різних галузях ринкової економіки.

В даний час людський капітал та трудовий потенціал кожного працівника підприємства необхідно максимально використовувати у творчих цілях, а для цього у вітчизняних керівників (менеджерів) належить сформувати необхідні професійні здібності та трудові навички.

В американському менеджменті всі керівники повинні володіти наступними складовими трудового потенціалу:

• здатність керувати собою;

• розумними особистісними цінностями;

• чіткими особистими цілями;

• усвідомленою необхідністю постійного особистого зростання;

• навичками вирішувати майбутні проблеми;

• винахідливість і здатність до інновацій;

• висока здатність впливати на оточуючих;

• знання сучасних управлінських підходів;

• схильністю до керівництва персоналом;

• вміння навчати і розвивати підлеглих;

• здатність створювати і розвивати робочі групи.

Дані складові можна рекомендувати в якості основних компонентів трудового потенціалу і вітчизняним менеджерам (керівникам) підприємств. Розвиток професійних здібностей менеджерів по персоналу на підприємствах сприяє зростанню ефективності виробництва, результативності трудового процесу, підвищенню якості трудового життя кожного працівника.

Таким чином, менеджери по персоналу - це керівники, які організовують ефективну трудову діяльність на підприємстві, що здійснюють безліч важливих управлінських функцій. Про якість їх роботи найкраще можна судити з того, як вони спонукають до роботи інших виконавців на підприємстві.

Менеджери з управління персоналом відносяться до функціональних підрозділів підприємства, що безпосередньо не беруть участі в основній виробничій діяльності підприємства, але, як було показано раніше, активно впливає на його ефективність, кінцеві результати діяльності трудового колективу. Їм необхідно і знання сфери виробництва; вони повинні мати здатність до навчання і розвитку, лідерства, а також професійними знаннями в управлінні персоналом.

Дуже важливо для цих фахівців знання і правильне оформлення документів по трудовому законодавству. В даний час на вітчизняних підприємствах чимала кількість трудових суперечок і конфліктів, які нерідко пов'язані з правовою неграмотністю керівників, працівників та менеджерів з персоналу.

Кадрова політика на сучасному підприємстві будуються на основі тісної взаємодії загальних засад управління персоналом з конкретними завданнями ринкового господарювання. Подолання існуючого відставання у розвитку вітчизняного виробництва, досягнення гідного становища у світовій ринковій економіці вимагає радикальних змін у роботі з кадрами на підприємствах, і в першу чергу поліпшення роботи самих управлінських кадрів (включаючи менеджерів з персоналу).

Все більшу роль сьогодні відіграють соціально-психологічна взаємодія персоналу, підготовка управлінських кадрів та соціальна політика підприємства, розвиток соціального партнерства як механізму взаємозв'язку цієї політики та ринкової економіки.

Дуже корисні при підготовці управлінських кадрів довідники, посібники та рекомендації молодим початківцям менеджерам.

Як було показано раніше, професійна діяльність менеджера по персоналу на підприємстві пов'язаний з такими основними функціональними обов'язками, як формування мотивації поведінки персоналу, набір і відбір кадрів, професійна підготовка і підвищення кваліфікації, професійна орієнтація і адаптація, оцінка трудової діяльності персоналу, управління просуванням працівників по службі.

Управління персоналом на підприємстві належить до сфери діяльності менеджерів усіх категорій і рівнів управління: президента корпорації, генерального (або) директора підприємства, начальників цехів, відділів, виробничих ділянок і відділень. Всі менеджери несуть відповідну відповідальність за стан і результати трудової діяльності закріпленого за ними персоналу.