Quot;'Є. ЕКСПРЕС-МЕТОДИКА ВНУТРІШНЬОШЛУНКОВОЇ РН-МЕТРІЇ

Для роботи в умовах поліклініки, амбулаторії, при диспансеризації, масо-профілактичних оглядах, коли виявити порушення секреції та здійснювати агностику необхідно швидко і вірно, запропонована експрес-методика внутр-Вньошлункової рН-метрії. Внутрішньошлункова базальна топографічна рН-трія — це вимірювання рН через кожний 1 см по всьому протягу шлунка від рдії до пілоруса. Найважливішою складовою частиною рН-метричної техніки ' рН-мікрозонд діаметром 2мм з оригінальним активним рН-електродом. Кон-трукція зонда дозволяє керувати його жорсткістю, уникаючи тим самим його чення у порожнині шлунка, а використання зондом фіксатора - слиновід-попереджує механічне ушкодження зонда, фіксує його на потрібній гли-введення у шлунок та сприяє дефлюксу слини, яка накопичується під час підження у ротовій порожнині і без перешкод стікає через трубку назовні. І Цих умовах процес зондування проходить для пацієнта у максимально фізіо-гічних умовах, блювотний рефлекс мінімальний, діаметр рН-мікрозонду доз-яє вводити його через ніс, що для багатьох пацієнтів забезпечує найбільш ртні умови дослідження. Конструкція рН-мікрозонда дає можливість вво-

БЛОК "ЗОНДОВІ МАНІЛУ ЛЯЩ "

БЛОК "ЗОНДОВІ МАН1ПУЛЯЦІ "

дити його через інструментальний канал ендофіброскопів і, таким чином вим­ірювати рН під візуальним контролем під час ендоскопії у порожнині стравохо­ду, шлунка та дванадцятипалої кишки.

/. Місце проведення: кабінет зондування.

//. Оснащення робочого місця:

Стілець для пацієнта.

Робочий стіл.

Стерильний ниркоподібний лоток.

Стерильний рН-мікрозонд (діаметром 2 мм) з мандреном.

Допоміжний рН-електрод.

Іонометр універсальний.

Буферні розчини.

70° етиловий спирт у флаконі.

Стерильні ватні кульки.

10. Стерильні гумові рукавички.

///. Попередня підготовка до виконання навику:

· ретельно помити руки з милом під проточною водою, витерти їх індивіду­
альним рушником, одягнути стерильні гумові рукавички;

· провести дезінфекцію рН-мікрозонду у 70° розчині етилового спирту;

· провести психологічну підготовку пацієнта, заспокоїти його;

· запропонувати пацієнту сісти на стілець, щоб він упирався спиною в його

спинку. IV. Основні етапи виконання навику:

Ввести фіксатор-слиновідвод у ротову порожнину пацієнта, який він
буде утримувати губами.

По каналу слиновідводу ввести мікрозонд на глибину 40 см від нижніх
різців. При введенні зонда на перші 10-15 см підтягнути мандрен назовні
на 10 см. Це забезпечує більшу еластичність зонда, полегшує його вве­
дення.

Потім мандрен ввести до упору, цим самим збільшується жорсткість
зонда, що важливо на рівні шлунково-стравоходного переходу, карді-
ального та субкардіального відділів шлунка (глибина введення 40-45 см).

Після цього знову вийняти мандрен назовні на 10 см, що збільшує ела­
стичність зонда і полегшує його просування до виходу із шлунка.

Приєднати зонд до вимірювального приладу (іонометру ЕВ-74 та ін.).

Реєструвати рН по шкалі іонометру на глибині 40 см, далі зонд слід
вводити ще на глибину 20 см (загальна глибина 60 см).

Вимірювати рН через кожний 1 см на всьому протязі шлунка від входу
до виходу.

Зондування закінчується повільним витягуванням зонда з реєстраціє¹⁰
рН через кожний 1 см до початкової глибини введення зонда — 40 сМ-

Після цього зонд вийняти і продезінфікувати.

Ж. ДУОДЕНАЛЬНЕ ЗОНДУВАННЯ (тоьох&азне).

Дуоденальне зондування проводиться із діагностичною метою: отримуіоть
три порції жовчі із різних ділянок жовчних шляхів, в яких визначають в ^ла

раторних умовах наявність лейкоцитів, одноклітинних паразитів, клітин відша­рованого епітелію, кристалів солей.

Крім цього, дуоденальне зондування має лікувальне значення. Звільнення жовчного міхура і жовчних протоків від жовчі сприяє зменшенню застійних явищ у жовчному міхурі, а це, в свою чергу, попереджує утворення каменів у жовчному міхурі та подальший розвиток запального процесу.

Протипоказаннями для проведення дуоденального зондування е: гострий холецистит, загострення виразкової хвороби шлунка, дванадцятипалої кишки, звуження стравоходу, викликане пухлиною або рубцями, варикозне розширен­ня вен стравоходу, гіпертонічна хвороба (ІІ-ІІІ стадія), серцева декомпенсація, вагітність. А Місце проведення:

кабінет зондування. //. Оснащення робочого місця:

Робочий маніпуляційний стіл.

Стерильний чотирикутний лоток.

Стерильний дуоденальний зонд.

Стерильна скляна трубка-перехідник.

Стерильна гумова трубка довжиною 40-50 см для подовження зонда.

Стерильні шприци ємністю 2, 10 мл з голками, шприц 20 мл - без голки.

Стерильна пробірка з пробкою.

Три флакони ємністю 100 мл.

Підставка для флаконів.

Грілка з теплою водою.

Валик із ковдри або подушки.

Ентеральні подразники: 33% розчин магнію сульфату - 40-60 мл, 40%
розчин глюкози — 50 мл, 40% розчин ксиліту або сорбіту — 50 мл,
кукурудзяна олія — 50 мл.

Парентеральний подразник: пітуітрин — 5 ОД.

Спазмолітики: но-шпа, платифілін в ампулах.

70° етиловий спирт у флаконі.

Рушники (індивідуальний для пацієнта та індивідуальний для медичної
сестри.

Стерильні гумові рукавички.

///. Попередня підготовка до виконання навику: напередодні:

· порекомендувати пацієнту за 2-3 дні до проведення дуоденального зон­
дування виключити з харчового раціону продукти, що сприяють виник­
ненню метеоризму: бобові, капуста, картопля, молоко, чорний хліб,
солодощі та інше;

· о 18-19 годині дати пацієнту випити атропін у краплях (10 крапель 0,1%

розчину атропіну сульфату) в невеликій кількості води;

· для покращення відходження жовчі пацієнту перед сном запропонувати
з'їсти ложку меду; поставити теплу грілку на праве підребер'я;

· попередити пацієнта, що дослідження проводиться натще;

· запропонувати пацієнту взяти з собою рушник;

БЛОК "ЗОНДОВІ МАНІПУЛЯЦІ '

БЛОК "ЗОНДОВІ МАНІПУЛЯЦІ '

в день дослідження:

· провести психологічну підготовку пацієнта, заспокоїти його. У доступній
формі пояснити йому необхідність та послідовність проведення процедур_и.

· пояснити пацієнту, що дихати треба під час введення зонду носом;

· вимити руки з милом під проточною водою, витерти їх індивідуальним
рушником, одягнути стерильні гумові рукавички;

· у стоячому положенні пацієнта, враховуючи його зріст та конституцію
виміряти відстань на зонді, на яку його треба ввести, не торкаючись
одягу пацієнта (щоб не розстерилізувати зонд). Вимірюють відстань від
нижніх різців до пупка (ця величина відповідає першій мітці на зонді) і
додають відстань від різців до мочки вуха (ця величина відповідає другій
мітці на зонді). Загалом на дуоденальному зонді є вже мітки:

1-а - на відстані 45 см (відповідає відстані до кардіальної частини

шлунка);

2-а — на відстані 70 см (відповідає відстані до воротаря); 3-а — на відстані 80 см (відстань до фатерова соска дванадцятипалої

кишки).

- запропонувати пацієнту сісти на стілець або кушетку, шию та груди на­
крити рушником.

IV. Основні етапи виконання навику:

Зволожений перекип'яченою водою стерильний дуоденальний зонд взя­
ти правою рукою на відстані 10-15 см від оливи, вільний кінець притри­
мувати лівою рукою.

Запропонувати пацієнту широко відкрити рот, висунути язик та протяж-
но вимовити звук "А-а-а".

3. Покласти оливу на корінь язика, попросити закрити рот і проковтнути
оливу. Порадити пацієнту глибоко дихати носом, після вдиху робити
ковток; в цей момент медична сестра буде просувати зонд далі.

5. При появі позивів на блювання, пацієнту радять зробити глибокий вдих
і затримати дихання, затискуючи зонд губами.

Після введення зонда до першої мітки він потрапляє у шлунок.

Далі пацієнту пропонують ходити по кімнаті 15-20 хвилин і повільно
проковтувати зонд до другої мітки.

Після цього пацієнт лягає на кушетку без подушки на правий бік, під
праве підребер'я поставити йому теплу грілку, під таз — валик.

9. З'єднати зонд із скляною трубкою-перехідником і гумовою трубкою для
подовження зонда; опустити вільний кінець зонда у флакон, який стоїть
на підставці нижче рівня кушетки. Почне виділятися шлунковий вміст
світлого кольору, іноді жовтуватого за рахунок домішків жовчі. Ця ріД^и"
на має кислу реакцію, яку перевіряють синім лакмусовим папірцем (папі­
рець набуває червоного кольору).

У разі відсутності витікання рідини з зонда, надіти на зонд шприч
ємністю 20 мл і за допомогою нього відтягнути вміст шлунка.

Перехід оливи із воротаря в дванадцятипалу кишку відбувається

ки перистальтиці шлунка. Якщо тривалий час не виділяється порція світло-жовтого кольору, слід перевірити місце розташування оливи зо да. Для цього треба набрати у шприц ємністю 20 мл повітря і

через зонд у положенні пацієнта на спині. При наявності оливи у шлунку пацієнт відчуває поштовх в епігастрії. Якщо поштовх відчувається у пра­вому підребер'ї — олива розміщена у дванадцятипалій кишці. Якщо зонд у шлунку, слід подумати, що він там згорнувся. Пацієнта необхідно підняти, відтягнути зонд на 20 см, запропонувати йому знову походити протягом 15-20 хвилин, повільно ковтаючи зонд. Запам'ятайте! Олива зонда далі дванадцятипалої кишки не просувається, зондування зветься дуоденальним (duodenum — дванадцятипала кишка).

Знову порекомендувати пацієнту лягти на правий бік, під праве підре­
бер'я поставити йому теплу грілку, під таз - валик, опустити вільний
кінець зонда у флакон.

При визначенні методом поштовху наявності оливи у дванадцятипалій
кишці і відсутності виділення першої порції жовчі (порції А), необхідно
ввести пацієнту підшкірне один із спазмолітиків (но-шпа, платифілін та
інші), щоб зняти спазм жовчних шляхів і сприяти відтоку жовчі.

Поява рідини світло-жовтого кольору свідчить про виділення порції А
із дванадцятипалої кишки, яка має лужну реакцію (червоний лакмусовий
папірець набуває синього кольору). Порція А — це дуоденальна жовч
(суміш жовчі, панкреатичного і кишечного соку); виділяється вона протя­
гом 20-30 хв., в середньому об'єм її 15-40 мл.

Після одержання порції А пацієнта покласти на спину, приєднати до
зонда циліндр шприца ємністю 20 мл і, використовуючи його як лійку,
залити в нього 40-50 мл 33% розчину сульфату магнію, підігрітого до
температури +38°-40°С. Замість магнію сульфату можна ввести 40 мл
40% розчину глюкози або 50 мл розчину сорбіту чи ксиліту. В якості
парентерального подразника можна ввести 5 ОД пітуітрину. Розчин суль­
фату магнію у деяких пацієнтів викликає біль у правому підребер'ї, у
других — пронос. Не рекомендується вводити даний препарат при колі­
тах із схильністю до проносів, його слід замінити іншим подразником.

Після введення одного із цих подразників, зав'язати вільний кінець
зонда на 5-7 хвилин, протягом яких пацієнт лежатиме на спині.

Через 5-7 хвилин розв'язати зонд, пацієнта покласти на правий бік, під
бік підкласти теплу грілку, вільний кінець зонда і опустити у флакон,
який стоїть на підставці нижче рівня кушетки.

Появу нової порції жовчі можна зареєструвати по зміні кольору рідини
на темно-коричневий, що видно по скляній трубці-перехіднику між зон­
дом і гумовою трубкою, що подовжує його. В цьому випадку вільний
кінець зонда необхідно переставити у другий флакон для отримання
другої порції, порції В із жовчного міхура. За 20-30 хв. міхурної жовчі
виділяється 30-60 мл. При застійних явищах в жовчному міхурі, кількість
жовчі порції В збільшується, при хронічному холециститі (запаленні жов­
чного міхура) — зменшується.

Порцію В крім флакона, ще слід зібрати у стерильну пробірку з проб­
кою і відправити на бактеріологічне дослідження та дослідження на чут­
ливість до антибіотиків, якщо пацієнт зондується вперше.

За порцією В (другою порцією) з'являється печінкова жовч із печінко-

12.

БЛОК "ЗОНДОВІ МАНІПУЛЯЦІ "

вих жовчних проток світло-жовтого кольору — це порція С (третя п ція). При появі жовчі цього кольору, слід переставити вільний кіне зонда у третій флакон. За 20-30 хв. її виділяється 15-20 мл.

Після отримання третьої порції необхідно витягнути зонд,
його дезінфекцію і стерилізацію.

Промаркірувати флакони відповідно порціям жовчі (А, В, С), вказд
прізвище, ім'я, по батькові пацієнта, і доставити флакони в лаборатоп
у спеціальному ящику. Жовч одразу досліджують, бо під дією ферменті
клітинні елементи швидко руйнуються. Якщо є підозра на лямбліоз
медична сестра одразу ж після отримання порції В повинна флакон ₃
жовчю помістити в посуд з теплою водою і відправити матеріал до лабо
раторії у теплому вигляді. Холод згубно впливає на лямблії і під мікро_с
копом не буде видно їх рухів. Лаборант лямблій не виявить.