Місце психології в системі наукового знання
Для того, щоб визначити місце психології в системі наук, необхідно відмітити, що існує декілька підходів до класифікації існуючих наук.
Один із підходів умовно поділяє всі науки на 2 великі групи. В одну групу віднесені всі точні науки, такі, як математика, хімія, фізика. До іншої групи віднесені гуманітарні науки: історія, література, мовознавство – це науки про людину, назва яких походить від латинської назви, яка позначає людину сучасного типу: Homo sapiens.
Такий поділ наук, досить умовний, оскільки і ті і інші науки взаємно доповнюють одна іншу. Але різниця все ж таки полягає в тому, що загальне завдання гуманітарних наук було проголошено ще греками дві тисячі років тому: «Пізнай самого себе!» І людина пізнає – свою особисту історію, походження, мову, традиції, звички, біологічну та соціальну природу. Тобто кожна з гуманітарних наук досліджує якийсь певний аспект людської природи.
Існує інший погляд на класифікацію наук, яку запропонував вітчизняний філософ і теоретик науки Б.М. Кедров (1903-1985 рр. життя). Він вважає, що всі науки розрізняються за своїм об’єктом. Об’єктнауки - це та чи інша сторона існуючої реальності, на дослідження якої спрямована та чи інша наука, то б то це те, що вивчається наукою, на дослідження чого спрямовані її сили. Кожний об’єкт в собі має різні аспекти – предмет, який представлений в системі основних категорій науки.
Згідно класифікації Б.М. Кедрова існує два основних об’єкта дослідження:
- природа – органічна і неорганічна;
- людина – сама людина з власними індивід. характеристиками і людське суспільство.
Грань між ними також відносна.
Відповідно всі науки поділяються на: природничі та гуманітарні(гуманітарні поділяються на соціальні та філософські). Отже виділені 3 розділи наукового знання, кожний з яких представляє певний комплекс наук. Класифікація наук згідно даному підходу виглядає як «трикутник наук»:
Отже, місце психології визначається на перетині дослідницьких інтересів всіх груп наук і займає центральне місце в «трикутнику наук», що сприяє збагаченню наукового потенціалу самої психології та можливостей поєднання в своєму дослідницькому арсеналі можливостей всіх зазначених наук.
Однак, психологія не є тільки «реціпієнтом» (отримувачем, користувачем) інформації, понять, концептуальних моделей да дослідницьких стратегій інших «сусідніх» наук. Вона вносить всій особистий внесок у сучасну систему знань про людину. На думку швейцарського психолога Ж. Піаже (1896-1980 рр. життя), «психология занимает центральное место не только как продукт всех других наук, но и как возможный источник объяснения их формирования и развития». З точки зору вітчизняного психолога Б.Г. Ананьєва (1907-1972 рр. життя), «психология призвана привести к синтезу, интегрировать данные и достижения смежных с нею наук, на уровне конкретно-научного знания». Б.Ф. Ломов (1972 р.н.) назвав психологію «интегратором всех научных дисциплин, предметом которых является человек».
Крім класифікації наук за об’єктом, можливі ще й інші способи їх розподілу, наприклад, на фундаментальні(такі, що вивчають оточуючий світ з точки зору основних законів, закономірностей та формулюють основні теоретичні положення даної науки) та прикладні(орієнтовані на застосування отриманих знань на практиці, вирішують практичні проблеми соціуму).
Зв'язок психології з іншими науками
На сучасному етапі розвиток психологічних знань відбувається завдяки розширенню зв’язків психології з іншими науками, при збереженні психологією своєї наукової специфіки та самостійності. Крім того, значна кількість наук так чи інакше мають потребу враховувати знання та досягнення психологічної науки.
Галузі психології
Сучасна психологія представляє собою розгалужену систему наукових психологічних дисциплін та галузей. За спрямованістю діяльності психологів на пізнання, дослідження або перетворення психіки доцільно виділяти три великі групи галузей –теоретичну, науково-прикладну та практичну психологію.
До теоретичної психології належать:
загальна психологія –розробляє фундаментальні теоретичні проблеми психології, формулює основні принципи, категорії, поняття, закономірності, становить фундамент розвитку психологічної науки;
історія психології –розглядає формування психологічних знань впродовж існування психологічної науки, історію психологічних досліджень у різні часи в різних школах;
експериментальна –розробляє методи дослідження та вивчення психічної реальності;
генетична– вивчає закономірності розвитку психіки і філогенезі (біологічної та історичної еволюції) та онтогенезі (упродовж життя окремої особи);
соціальна –досліджує психічні явища в процесі взаємодії людей в великих та малих групах та також механізми соціального впливу на психіку окремої людини;
порівняльна –досліджує філогенетичні форми психічного життя, зіставляє психіку тварин і людини, специфіку подібності та відмінності їх поведінки (її розділом є зоопсихологія);
диференційна психологія –досліджує індивідуально-психологічні особливості психіки, відмінні особливості психіки людей;
психофізіологія –вивчає фізіологічні механізми діяльності мозку, вищої нервової системи, які пов’язані з функціонуванням психіки;
психологія особистості –вивчає психічні властивості психіки людини як цілісного утворення, як певної системи психічних властивостей. яка має відповідну структуру, внутрішні взаємозв’язки, якій притаманна індивідуальність;
моделювання психіки –як розділ теоретичної психологіївикористовує наукові відомості про психіку для формування математичних і кібернетичних моделей психічних функцій (сприймання, мислення, пам’яті, спілкування тощо) та всієї психіки загалом з метою розроблення і вдосконалення технічних систем, перевірки психологічних теорій за допомогою комп’ютерного моделювання.
До науково-прикладної психології належать:
За видом діяльності та поведінки людини – психологія праці, інженерна психологія, психологія управління та менеджменту, військова психологія, психологія спорту, психологія творчості, авіаційна психологія, космічна психологія, економічна психологія, психологія торгівлі, та т. ін.;
За критерієм розвитку людини – вікова психологія, екологічна психологія, педагогічна психологія, психологія аномального розвитку або спеціальна психологія: патопсихологія, олігофренопсихологія, сурдопсихологія, тифлопсихологія і т.ін.
За критерієм збереження здоров’я – патопсихологія, нейропсихологія, психофармакологія, психотерапія, психопрофілактика, психогігієна.
За критерієм правових відносин – юридична психологія:психологія юридичної діяльності (розслідування злочину), психологія скоєння злочину (психологія злочинця), психологія покарання (пенітенціарна психологія), реституційне правосуддя (відновлювальна психологія).
Практична психологіяфункціонує як система спеціальних психологічних служб, спрямованих на надання безпосередньої допомоги людям у вирішенні їхніх психологічних проблем.
До практичної психології належать: психологічна служба сім’ї та соціального захисту населення, психологічна служба системи освіти, психологічна служба системи охорони здоров’я, практична юридична та пенітенціарна психологія, практична педагогічна психологія, практична психологія праці та профорієнтації, соціально-психологічна служба в армії, практична психологія економіки та бізнесу, практична психологія та педагогіка спорту і т. ін.
Галузі сучасної психології також виникають як міждисциплінарні, на стику психології та інших наук і науково-практичних комплексів:
- на стику психології та суспільних наук виникли такі галузі психології: соціальна психологія, економічна психологія, політична психологія, етнічна психологія, юридична психологія, психолінгвістика, психологія мистецтва;
- на стику психології і природничих наук виникли: психофізіологія, психофізика, зоопсихологія, порівняльна психологія, психобіохімія;
- на стику психології і медицини виникли: патопсихологія, медична психологія, нейропсихологія, психотерапія, психофармакологія;
- на стику психології і педагогіки виникли: вікова психологія, педагогічна психологія;
- на стику психології і технічнихнаук виникли: інженерна психологія, ергономіка.
Отже, психологія, ґрунтуючись на сучасних досягненнях філософії, біології, анатомії, фізіології, соціології та ін. наук, є наукою, що вивчає факти, закономірності й механізми становлення, розвитку та функціонування психіки людини та інших живих істот.
Завдання психології:
| - якісне дослідження психічних явищ; |
| - визначення інформативних методів діагностики та психокорекції; |
| - вивчення впливу соціальної дійсності на психіку людини, міжособистісні та міжгрупові взаємини; |
| - виявлення індивідуальних особливостей, закономірностей та шляхів формування особистості в сучасних умовах; |
| - дослідження психологічних умов професійної діяльності, встановлення закономірностей динаміки працездатності; |
| - визначення заходів та засобів психологічного забезпечення професійної діяльності; |
| - визначення психологічних засобів впливу на особистість, колектив; |
| - підвищення ефективності управління в різних сферах суспільства, розкриття впливу особистості керівника та його стилю керівництва на підлеглих та колектив; |
| - розробка та впровадження психологічних методів саморегулювання людиною психічних станів, які виникають у небезпечних та інших (стресових) ситуаціях, запобігання психічним станам, які знижують ефективність діяльності людини та їхнє подолання; |
| - підвищення ролі психології в підтриманні правопорядку, організованості, психічного здоров’я та добробуту громадян; |
| - сприяння планомірному впровадженню психологічних знань в практику життєдіяльності людей. |