VI. охорона праці як соціально-економічний чинник і галузь науки
1.основні етапи розвитку охорони праці Питання щодо забезпечення безпечних умов праці завжди супроводжували розвиток цивілізації людства.Умови праці розглядалися в працях Арістотеля , Гіпократа . Ще за 379 років до н. е. Гіпократ звернув увагу на шкідливий вплив пилу на організм рудокопів, який утворюється при видобуванні руди.Лікарі епохи Відродження (Агрікола, Парацельс) докладно описали важкі умови праці, якими вирізнялися гірничорудні та металургійні підприємства того часу.У 1700 p. вийшла книга Бернардино Рамацині „Роздуми про хвороби ремісників", в котрій були детально розглянуті питання гігієни праці і патологічних змін, що виникають в осіб різних професій.М. В. Ломоносов написав основоположні праці про безпеку в гірництві.Питання гігієни праці були висвітлені Ф. Ф. Ерисманом в його книзі „Професійна гігієна фізичної та розумової праці" (1877 p.).Науково-технічний прогрес вносить принципові нововведення у всі сфери сучасного матеріального виробництва, при цьому докорінним чином змінюються знаряддя та предмети праці, методи обробки інформації, що в свою чергу змінює умови праці.
Нагляд за охороною праці в Україні За дотримуванням правил та норм безпеки на виробництвi встановлені: державний; суспiльний і відомчий нагляд та контроль.Державний нагляд установлюється за дотримуванням державних законодав-чих та iнших нормативних документiв з охорони праці. Здiйснює: комітет України по нагляду за охороною праці Міністерства охорони праці України тощо. Суспiльний контроль виконують трудовi колективи, через обраних їми уповноважених з питань охорони праці та профспiлки у особi своїх обраних органiв та представникiв. Цi органи мають право: перевiряти на пiдприємствах, установах та органiзацiях дотримування законодавства про працю, перевiряти знання з охорони праці, розслiдувати нещаснi випадки, контролювати виконання Правил, Норм, Iнструкцiй. Відомчий контроль здiйснює Мiнiстерство на пiдзвiтних йому пiдприємствах.
Стан охорони праці в Україні та інших країнах світу За статистичними даними МОП кількість нещасних випадків на виробництві останнім часом зросла і становить 125 млн. чол. щорічно, з них близько 220 тис. гине.Рівень травматизму і профзахворюваності значно вищий у країнах, що розвиваються, ніж у промислове розвинених державах. Статистичні дані свідчать, що:кожні 3 хвилини внаслідок виробничої травми чи професійного захворювання в світі помирає одна людина; в Україні внаслідок травм кожні 5 годин помирає одна людина;кожної секунди в світі на виробництві травмується 4 особи; в Україні кожні 8 хвилин травмується одна людина; кожного місяця в світі на роботі травмується така кількість людей, яка дорівнює населенню Парижа. На думку іноземних фахівців, які за програмою МОП працювали в Україні, велика кількість нещасних випадків зі смертельними наслідками пояснюється п'ятьма основними причинами: незадовільною підготовкою робітників і роботодавців з питань охорони праці; відсутністю належного контролю за станом безпеки на робочих місцях та виконанням встановлених норм; недостатнім забезпеченням працюючих засобами індивідуального захисту; повільним впровадженням засобів та приладів колективної безпеки на підприємствах; спрацьованістю (у деяких галузях до 80%) засобів виробництва.
Основні законодавчі акти з охорони праці, їх характеристика Охорона праці працівників регламентована законодавством України. Основоположним документом є Конституція України, а саме ст.43, яка гарантує право на належні умови праці, і ст.46 - право на соціальний захист. Основним документом, який забезпечує реалізацію цих прав, є Закон України «Про охорону праці» (скорочено Закон). Законодавство України з охорони праці має на меті забезпечити працівникам безпечні та здорові умови праці, захистити життя і здоров'я працівників від впливу шкідливих виробництва і нещасних випадків. У 1 розділі ст.3 Закону зазначено: Законодавство про охорону праці складається з цього Закону, Кодексу законів про працю України, Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності" та прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів.
VII. Пожежна безпека
Основні нормативні документи в галузі пожежної безпеки Правовою основою діяльності в галузі пожежної безпеки є Конституція, Закон України „Про пожежну безпеку", та інші закони України, постанови Верховної Ради України, укази та розпорядження Президента України, дикрети, постанови та розпорядження Кабінету Міністрів України, рішення органів державної виконавчої влади, місцевого та регіонального самоврядування, прийняті в межах їх компетенції. Забезпечуючи пожежну безпеку слід також керуватись Правилами пожежної безпеки в Україні, стандартами, будівельними нормами, Правилами улаштування електроустановок (ПУЕ), нормами технологічного проектування та іншими нормативними актами, виходячи із сфери їх дії, які регламентують вимоги пожежної безпеки.Основним нормативним документом, що регламентує вимоги щодо пожежної безпеки є Закон України „Про пожежну безпеку". Цей Закон визначає загальні правові, економічні та соціальні основи забезпечення пожежної безпеки на території України, регулює відносини державних органів, юридичних і фізичних осіб у цій галузі незалежно від виду їх діяльності та форм власності.
Небезпечні та шкідливі фактори, пов'язані з пожежами Пожежна небезпека — можливість виникнення та (або) розвитку пожежі в будь-якій речовині, процесі, стані. Слід зазначити, що пожеж безпечних не буває. Якщо вони і не створюють прямої загрози життю та здоров'ю людини (наприклад, лісові пожежі), то завдають збитків довкіллю, призводять до значних матеріальних втрат. Коли людина перебуває в зоні впливу пожежі, то вона може потрапити під дію наступних небезпечних та шкідливих факторів: токсичні продукти згорання; вогонь; підвищена температура середовища; дим; недостатність кисню; руйнування будівельних конструкцій; вибухи, витікання небезпечних речовин, що відбуваються внаслідок пожежі; паніка.Токсичні продукти згорання становлять найбільшу загрозу для життя людини, особливо при пожежах в будівлях. Так при горінні пінополіуретану та капрону утворюється ціанистий водень (синильна кислота), при горінні вініпласту — хлористий водень та оксид вуглецю, при горінні лінолеуму — сірководень та сірчистий газ і т. д.
Загальнi відомості про процес горіння Пожежа - неконтрольований пpоцес горіння, що супроводжується знищенням матеpиальних цiнностей та створючий небезпеку для життя людей. Небезпечними фактоpами пpи пожежі є:- відкритий вогонь та іскpи;- пiдвищена темпеpатуpа повiтря, предметів i т.п.;- дим;- обвал та ушкодження будинкiв, споруд;- вибухи.В основi явищ, що відбуваються пpи пожежі лежить горіння - швидко протікаюча хiмiчна pеакція окислення, що супроводжується iнтенсивним виділенням теплоти та світла.Для виникнення горіння необхiдно наявнiсть трьох фактоpів: 1 - гоpюча речовина (бензин, кеpосин ..),2 - окислювач (кисень, азот i т.п.),3 - джерела загорання (відкритий вогонь, іскpа).Пожежа на підприємстві може виникнути у наслідку пpичин неелектричного та електричного хаpактеpа.До пpичин неелектричного хаpактеpа вiдноситься: необережне та халатне відношення з вoгнем;несправність обладнання та порушення технологiчних процесів;експлуатацiя несправних опалювальних та вентиляцiйних систем;самозагоряння (самоспалах) речовин.До пpичин електричного хаpактеpа вiдносяться:коpотке замикання і несправність електpообладнання;перевантаження, великi перехідні опори;іскріння та електpичні дуги 4.забезпечення пожежної безпеки об’єкта Під пожежною безпекою об'єкта розуміють такий його стан, за якого з регламентованою імовірністю виключається можливість виникнення і розвитку пожежі та впливу на людей небезпечних чинників пожежі, а також забезпечується захист матеріальних цінностей. Забезпечення пожежної безпеки об'єкта досить складне і багатоаспектне завдання, тому до його вирішення необхідно підходити комплексно. Основними системами комплексу заходів та засобів щодо забезпечення пожежної безпеки об'єкта є: система запобігання пожежі, система протипожежного захисту та система організаційно-технічних заходів. Всі заходи організаційно-технічного характеру на об'єкті можна підрозділити на організаційні, технічні, режимні та експлуатаційні. Організаційні заходи пожежної безпеки передбачають: організацію пожежної охорони на об'єкті, проведення навчань з питань пожежної безпеки (включаючи інструктажі та пожежно-технічні мінімуми), застосування наочних засобів та ін. До технічних заходів належать: суворе дотримання правил і норм, визначених чинними нормативними документами при реконструкції приміщень, будівель та об'єктів і т. п. Заходи режимного характеру передбачають заборону куріння та застосування відкритого вогню в недозволених місцях, недопущення появи сторонніх осіб у вибухонебезпечних приміщеннях чи об'єктах, регламентацію пожежної безпеки при проведенні вогневих робіт тощо. Експлуатаційні заходи охоплюють своєчасне проведення профілактичних оглядів, випробувань, ремонтів технологічного та допоміжного устаткування, а також інженерного господарства (електромереж, електроустановок, опалення, вентиляції).
Способи та засоби пожежогасіння Горіння припиняється:при охолодженні горючої речовини до температури нижчої, ніж температура її займання; при зниженні концентрації кисню в повітрі в зоні горіння;при припиненні надходження пари, газів горючої речовини в зону горіння. Припинення горіння досягається за'допомогою вогнегасник засобів: води (у вигляді струменя або розпиленому вигляді);інертних газів (вуглекислота та ін.);хімічних засобів (у вигляді піни або рідини); порошкоподібних сухих сумішей (суміші піску з флюсом); пожежних покривал з брезенту та азбесту.