Особливостi проведення комплексних психологiчних експертиз.

Викладенi вище завдання судово-психологiчної експертизи можна вирiшувати в основному завдяки зусиллям експертiв-психологiв. Однак на практицi часто виникає потреба у вирiшеннi експертним шляхом завдань, якi є на зiткненнi психологiї та iншої науки чи практичної сфери. У таких випадках має призначатися комплексна судова експертиза. Теоретичною основою комплексних психологiчних експертиз є об’єктивний процес взаємодiї наук, предмета i методу дослiдження. Залежно вiд того, яка сфера наукового чи практичного знання постала на зiткненнi з психологiєю, можуть призначатися такi комплекснi психологiчнi експертизи: психолого-психiатрична; медико-психологiчна; психолого-технiчна; психолiнгвiстична; психолого-педагогiчна; медико-психолого-психiатрична та ін.

За нашими даними, на стадiї попереднього розслiдування «простi» експертизи у середньому становлять близько 60%, а комплекснi — 40%, iз яких 26,3% — психолого-психiатричнi, 7,1% — медико-психологiчнi, 3% — медико-психолого-психiатричнi, 3,6% — психолого-технiчнi.

Дамо коротку характеристику кожнiй iз названих експертиз.

Психолого-психiатрична експертиза об’єктом пiзнання має психiку осiб, якi перенесли (мають) психiчне захворювання або тимчасовий розлад психiчної дiяльностi, або для яких характерна сумiжна нервово-психiчна патологiя (невроз, iнфантилiзм, олiгофренiя, психопатiя, схильнiсть до суїциду).

При цьому слiд ураховувати дві обставини. По-перше, до компетенцiї судово-психологiчної експертизи належить вивчення психiчної дiяльностi здорової людини. Судово-психiатрична експертиза дослiджує порушення у нервово-психiчнiй сферi, виникнення i розвиток яких пов’язанi з уродженими чи набутими вiдхиленнями психiки. Тобто експерт-психiатр не може вирiшувати питання психологiї, а психолог — психiатрiї. Тому при пiдозрiннi щодо наявності сумiжних станiв призначається комплексна психолого-психiатрична експертиза.

По-друге, у лiтературi є два рiзнi пiдходи до послiдовностi проведення експертиз: а) психiатрична - психологiчна - психолого-психiатрична; б) психологiчна - психiатрична - психолого-психiатрична. Нам уявляється, що встановлювати тут якусь черговiсть недоречно, найголовнiше — дiстати об’єктивну iнформацiю, не порушуючи конституцiйних прав людини.

Комплексна психолого-психiатрична експертиза розв’язує такi питання.

1. Квалiфiкацiя психiчного стану обвинуваченого, потерпiлого, свiдка, природи, виду i типу психiчної патологiї, її тяжкостi, глибини прояву у конкретної особи, що пiдлягає експертизi, спiввiдношення патологiчного i нормального у психiцi, взаємодiя явищ «поломки» психiки із проявами компенсацiї у процесi нормальної або патологiчної адаптацiї до умов ситуацiї.

2. Визначення деяких стiйких психологiчних властивостей, рис особистостi i динамiчних станiв психiки особи iз «пограничною» патологiєю; виду i глибини емоцiйних реакцiй у момент чи перiод, який цiкавить учасникiв процесу, iндивiдуально-психологiчних особливостей аномальних або акцентуйованих осiб, природи i ступеня розумової вiдсталостi.

3. Визначення впливу виявлених особливостей i характеристик особи із «сумiжними» проявами норми i патологiї, що пiдлягає експертизi, на її здатнiсть сприймати оточення, регулювати свою поведiнку у конкретнiй кримiногеннiй або вiктимнiй ситуацiї.

4. Здатнiсть зазначених осіб усвiдомлювати значення своїх дiй, передбачати їх наслiдки i керувати ними (осуднiсть).

Медико-психологiчна експертиза об’єктом пiзнання має психiку особи, котра хворiла чи хворiє на важку, хронiчну або невилiковну хворобу. Цi захворювання можуть викликати постiйнi чи тимчасовi змiни у психiцi особи: змiни у сприйняттi, пам’ятi, вiдтвореннi сприйнятого, неадекватнiсть реагування тощо.

Для осiб, якi хворiють на хронiчнi соматичнi хвороби, характернi специфiчнi ознаки протiкання психiчних процесiв. Наприклад, хворi на туберкульоз вiдрiзняються нестiйкiстю, лабiльнiстю настрою, легкою навiюванiстю, рiзкими переходами вiд песимiзму до непояснимого оптимiзму. У них спостерiгається посилений статевий потяг. При онкологiчних захворюваннях характерними є гiперестезiя (пiдвищена чутливiсть) усiх органiв чуттiв, виявлення психогенних реакцiй (iстеричної сентиментальностi, самовпевненостi, озлобленостi, бравади хворобою, наростаючої афективностi). Особи з уродженими або набутими дефектами кiстково-мускульного апарату (калiки) вiдзначаються пiдозрiлiстю, схильнiстю до манiакальних iдей. Однi з них настiйливо, активно дiють iз метою досягнення компенсацiї свого дефекту, iншi — уникають оточення, замикаються в собi.

Наведенi i багато iнших особливостей соматично хворих осiб можуть мати надзвичайно важливе значення для суду i слiдства, якщо такi особи стають учасниками процесу, оскiльки оцiнка ними ситуацiї може значно вiдрiзнятися вiд об’єктивних даних. Бiльше того, пiд дiєю соматичного захворювання, особливо хронiчного чи невилiковного, можуть настати необоротнi змiни в мотивацiї хворого, його цiннiсних орiєнтацiях. У такої людини може рiзко знизитися суб’єктивна межа дозволеного i недозволеного, навiть протиправна i злочинна поведiнка - стати нормою.

До комiсiї з проведення медико-психологiчної експертизи, окрiм психолога, необхiдно залучати лiкаря-фахiвця у галузi хвороби, яку перенесла або на яку хворiє особа, що пiдлягає експертизi. При її проведеннi ставляться такi питання:

1) Наявне чи вiдсутнє соматичне захворювання?

2) Яка його форма (гостра, хронічна) i як воно може впливати на психiку досліджуваної особи?

3) Чи перенесла особа, що пiдлягає експертизi, у минулому соматичні захворювання, що могли б вплинути на психiку (у тому числі внутрiчеревнi, родовi, черепно-мозковi травми, захворювання головного i спинного мозку та ін. ), i якi їх можливi наслiдки для психiчного стану?

4) Чи є у підекспертної особи дефекти сенсорної сфери (зору, слуху, нюху, дотику, смаку) i їх вплив на здатність адекватно сприймати, розумiти i вiдтворювати iнформацiю, яка цiкавить суд, слiдчого, прокурора, адвоката, орган дiзнання?

5) Чи наявна розумова вiдсталiсть або iншi психiчнi особливостi, викликанi перенесеним соматичним захворюванням?

Психолого-технiчна експертиза об’єктом вивчення має психологiю людини у системах «людина — машина», тобто при виконаннi професiйних обов’язкiв, пов’язаних iз викорстанням складних машин i механiзмiв. Така експертиза може проводитися у справах щодо дорожньо-транспортних пригод, аварiй i катастроф на залiзничному, авiацiйному, водному транспортi, диспетчерських, операторських пунктах i центрах.

Теоретичною базою для такої експертизи є iнженерна психологiя i психологiя працi — з одного боку, i конкретна сфера технiчної науки i практики — з iншого. Тому до складу експертної комiсiї, окрiм фахiвцiв у галузi загальної та iнженерної психологiї, мають включати iнженерiв, автомобiлiстiв, залiзничникiв, авiаторiв, судноводiїв, операторiв, дiспетчерiв, iнших iнженерно-технiчних працiвникiв.

При проведеннi психолого-технiчної експертизи з’ясовуються такi питання:

1. Наявнiсть чи вiдсутнiсть психологiчних особливостей i рис, якi свiдчили б про професiйну придатнiсть особи до виконання конкретних обов’язкiв.

2. Психологiчнi аспекти дорожньо-транспортних пригоди, аварiї, катастрофи на залiзницi, в авiацiї, на рiчковому, морському транспортi, АЕС, АСУ, потокових лiнiях тощо, а саме: своєчаснiсть реакцiї обвинувачених на небезпеку чи сигнал тривоги, час i особливостi прийняття рiшення в екстремальнiй ситуацiї, здатнiсть дiяти у стресовiй, аварiйнiй ситуацiї.

3. Мобiлiзуюча або пригнiчуюча дiя на психiку особи, що пiдлягає експертизi, ситуацiї при виконаннi звичних або неординарних трудових функцiй; специфiчнiсть реагування на подразники у рiзнi перiоди робочого дня; вплив перенесених хвороб, перевтоми, зловживання спиртними напоями, вживання наркотикiв на виконання професiйних обов’язкiв.

Психолого-лiнгвiстична експертиза об’єктом вивчення має мову як прояв психiчної дiяльностi людини. Для встановлення авторства письмових документiв слiдчий i суд можуть звернутися за допомогою до психологiв i лiнгвiстiв (фiлологiв). Якщо кримiналiстична (графологiчна чи почеркознавча) експертиза встановлює виконавця письмового тексту, психолого-лiнгвiстична — справжнього автора. Ознаки мови, якi встановлюються, групуються таким чином: звуковi особливостi (для усної мови); семантико-граматичнi (характер вимовлення фраз, вибiр слiв i конструкцiй, мiра виразностi, правильностi, органiзованостi тексту); категориальнi (вiковi, соцiальнi, професiйнi, територiальнi, етнiчнi, нацiональнi).

На мовi можуть позначитися соматичні хвороби, психiчнi захворювання, стани психiки. Наприклад, безперервна мова (неможливо спинити того, хто говорить) свiдчить про логорею; персеверацiя (неможливiсть вiдiйти вiд того, про що розповiдається, повторювання одного i того ж) — про ураження якихось дiлянок головного мозку i розлад асоцiативного апарату; розiрванiсть, незв’язнiсть мови (порушення, вiдсутнiсть змiсту, граматичних зв’язкiв, наявнiсть неологiзмiв, деформованих слiв), резонерство, мудрування — про розлади мислення, шизоїдну акцентуацiю чи психопатiю, шизофренiю.

Психолого-лiнгвiстична експертиза має встановити:

1. Семантичнi (смисловi), етимологiчнi (походження слiв), граматичнi, морфологiчнi, синтаксичнi особливостi письмового тексту чи усної мови.

2. Психологiчнi особливостi автора, його вiк, стать, iнтелектуальний рiвень, особливостi мислення, сприйняття, емоцiйно-вольової сфери, наявнiсть патологiчних вiдхилень у пiзнавальному та iнших психiчних процесах.

3. Збiг або вiдмiннiсть у психологiчних характеристиках кiлькох писемних джерел, виконаних одною особою; авторство однiєї особи щодо одного чи кiлькох писемних або зафiксованих (на магнiтофоннiй плiвцi) усних джерел тощо.

Психолого-педагогiчна експертизаоб’єктом пiзнання має формування психологiчних особливостей людини у процесi виховання i навчання і найчастіше призначається щодо неповнолітніх. При розглядi кримiнальних справ зазначеної категорії виникнути потреба у з’ясуваннi особливостей формування конкретної особи, специфiки виховної дiї на неї школи, сiм’ї, найближчого соцiального оточення, референтної групи тощо.

До складу експертної комiсiї з проведення комплексної психолого-педагогiчної експертизи, окрiм психологiв (як правило, фахiвцiв з педагогiчної, вiкової, дитячої психологiї), мають входити педагоги. Оскільки поняття «педагог» стосується доволi широкого кола вчителiв та викладачiв окремих дисциплiн у школi, інших навчальних закладах, залучаючи їх експертизи, необхiдно враховувати їхнiй досвiд виховної роботи.

При проведеннi психолого-педагогiчної експертизи можуть бути поставленi такi питання:

1) як вплинула на формування психологiчних особливостей особи, яка пiдлягає експертизi, ситуацiя у сiм’ї, школi, учнiвському колективi, неформальному угрупованнi, до якого вона входила; якi психологiчнi риси властивi особi, що пiдлягає експертизi?

2) чи могла атмосфера у сiм’ї, школi призвести до педагогiчної та соцiальної занедбаностi обвинуваченого; як виявилася соцiальна занедбанiсть у вчиненнi злочину?

3) якi способи виправлення i перевиховання можуть бути вжитi до неповнолiтнього, що вчинив правопорушення; чи можна його виправити i перевиховати у сiм’ї; чи можливе вжитя заходiв виховного характеру замiсть кримінальної вiдповiдальностi?

Окрiм комплексних психологiчних експертиз, здiйснюваних спецiалiстами двох галузей науки та практичних знань (психологiї та психiатрiї, психології та фiлологiї тощо), може виникнути необхiднiсть призначення комплексної комiсiї зi спецiалiстiв трьох чи бiльшої кiлькостi галузей наукових i практичних знань. Наприклад, вiдомi випадки призначення комплексної медико-психолого-психiатричної експертизи. Її об’єктом є психiка людей, що перенесли психiчнi та соматичнi хвороби, а також психiка розумово вiдсталих людей iз важкими або невилiковними соматичними хворобами. До складу експертної комiсiї включали психологiв, психiатрiв i лiкарiв-спецiалiстiв iз тих захворювань, на якi страждали підекспертні особи. Перед такою експертизою ставляться запитання:

1) яка дiя наявних чи перенесених соматичних i психiчних хвороб на психiку особи, на можливiсть правильно сприймати обставини i давати за ними показання;

2) чи здатна особа, котра хворiла чи хворiє на соматичну або психiчну хворобу, звiтувати про свої дiї i керувати ними;

3) як вплинули перенесенi соматичнi й психiчнi хвороби на виконання професiйних функцiй i вчинення правопорушення.

Узагальнення матеріалів судово-психологiчних експертиз показало, що як слiдчi i суди, так i спецiалiсти-експерти доволi часто припускаються помилок i хиб, що негативно впливає на практику. Серед них, у першу чергу, необхiдно вiдзначити такi.

1. Недолiки, що мали мiсце при прийняттi рiшення про необхiднiсть проведення у справi експертизи i визначеннi кола питань до експерта.

У рядi випадкiв, особливо у справах щодо статевих злочинiв, експертизу призначали без достатньої пiдстави, в результатi чого питання, поставленi перед експертом, не мали суттєвого значення для справи. Водночас, у бiльшостi розслiдуваних справ щодо злочинiв, квалiфiкованих як убивство або заподiяння тiлесних ушкоджень у станi сильного душевного хвилювання, психологiчну експертизу (для того, щоб визначити, чи перебував обвинувачений у станi фiзiологiчного афекту) не призначали.

2. Помилки, допущенi при доборi експерта. Слiдчi i суди доручали проведення експертиз за формальними пiдставами (кандидат наук, доцент, доктор наук тощо) без попереднього з’ясування сфери їхнiх наукових iнтересiв i компетентностi у вирiшеннi питань, із яких призначалася конкретна експертиза, зокрема, без урахування того, чи володiють вони необхiдними методиками експериментально-психологiчного дослiдження.

3. Бiднiсть методичної бази дослiджень, сумбурнiсть у викладеннi результатiв обстеження осiб, що пiдлягають експертизi, поверховий характер i недостатня обгрунтованiсть окремих висновкiв.

4. Помилки, допущенi при застосуваннi експертних висновкiв. Досить часто слiдчi i суди використовували експертнi висновки без належної оцiнки їх обгрунтування i достовiрностi. А коли в окремих випадках висновки експерта явно суперечили iншим зiбраним у справi доказам, замiсть того, аби мотивувати свою незгоду з актом експертизи, просто не згадувати про нього в обвинувачувальному висновку i вироку. Тому не було жодного факту призначення повторної i додаткової експертизи, хоча iнодi для цього були серйознi пiдстави.

Усе це свiдчить про необхiднiсть внесення у практику проведення судово-психологiчних експертиз певних корективiв органiзацiйно-методичного характеру.

Заключення

Узагальнення зазначеного дає змогу зробити наступні висновки:

І) діяльність по розкриттю злочинів потребує від фахівця (оперативного працівника) не тільки наявності знань наук юридичного циклу та спеціальних дисциплін, вмінь і навичок, що формуються при їх вивченні, але й знання та застосування законів психології. Це зумовлене, тим, що вона, як правило, відбувається у несприятливих для суб’єкта умовах конфліктного спілкування з людьми – об’єктами оперативної уваги. Тільки за допомогою психологічної науки можна розробити заходи по нейтралізації дії негативних чинників, зменшенню ризику помилки при пошуку, сприйманні і оцінці фактів працівниками;

2) специфічним для даного виду діяльності є також те, що розкриття злочинів та визначення ступеня причетності до його вчинення конкретних осіб здійснюється не лише за рахунок безпосередньої психічної активності працівників оперативних підрозділів. Значна кількість фактів стає відомою через свідчення інших осіб (громадян з найближчого оточення об’єкта, очевидців протиправних дій, потерпілих, а також самих правопорушників). Встановлення ступеня їх вірогідності потребує від оперативних працівників знань психологічних закономірностей, що мають місце при сприйманні і відтворенні інформації, при участі особи (суб’єкта та об’єкта) у різних процесуальних та позапроцесуальних діях тощо. Слід також уміти правильно застосовувати методи психологічного впливу та адекватно оцінювати отримані результати.

3. Психологічна структура слідчої діяльності може розглядатись як сукупність основних (пізнавальної, конструктивної, комунікативної, організаційної) та допоміжних (профілактичної та засвідчувальної) різновидів діяльності.

4. Організацйно-психологічна структура слідчої діяльності представлена: інформаційно-пошуковими, комунікативними та інформаційно-комунікативними слідчими діями.

5. Об’єктом дослiдження судово-психологiчної експертизи є психологiчнi виявлення людини, що не виходять за межi норми, тобто такi, якi не викликають сумнiву у її психiчнiй осудностi (повноцiнностi). Судово-психологiчна експертиза спрямована на вивчення змiсту i структури iндивiдуальної свiдомостi та адекватної поведiнки людей у процесi вчинення тих чи iнших дiянь або вiдображення явищ навколишнього середовища.

6. Види судово-психологічних експертиз.

На сьогоднi традицiйним є дiлення судово-психологiчної експертизи на три основних види. До них належать:

1) експертиза неповнолiтнiх (свiдкiв, потерпiлих, обвинувачених);

2) експертиза особистих властивостей, основних мотивiв поведiнки, закрiплених у життєдiяльностi суб’єкта;

3) експертиза особливих емоційних станiв, у тому числi фiзiологiчного афекту.

Питання для самоконтролю:

1. Психологічні особливості діяльності по розкриттю злочинів.

2. Застосування різних форм психологічних знань у діяльності по розкриттю злочинів.

3. Організаційно-психологічна структура слідчої діяльності.

4. Загальна характеристика судово-психологічної експертизи.

5. Особливості проведення комплексних судово-психологічних експертиз.

Питання для самостійного опрацювання: