Виробнича підприємницька діяльність, посередницька діяльність.

Комерційне підприємництво

Торгівельна діяльність та комерційне посередництво

Основою комерційної діяльності є торгівельна діяльність, зміст якої визначається Постановою КМУ №108 від 08.02 1995 р., як "ініціативна, самостійна діяльність юридичних осіб або громадян із здійсненням купівлі-продажу товарів народного спожи­вання з метою отримання прибутку". Заміна або покращання товару при цьому не відбувається.

Торгівельне підприємство укладає договір купівлі-продажу, умови якого регулюються ст.ст. 655-711 Цивільного кодексу Ук­раїни. Згідно з договором продавець зобов'язується передати майно у власність покупцеві, а покупець - прийняти товар і сплатити за нього грошову суму згідно з угодою. Умовами кон­тракту є майно - товар і ціна, сторонами - продавець і покупець, якими можуть бути будь-які фізичні або юридичні особи.

У комерційному підприємництві мають місце і посеред­ницькі угоди: договір комісії, договір доручення і консигнацій­ний договір.

За договором комісії, 1011 ЦКУ одна сторона (комісіонер) зобов'язується за дорученням другої сторони (комітента) за плату вчинити одну або кілька операцій від свого імені, але за рахунок комітента.

За договором доручення, згідно зі ст. 1000 ЦКУ, одна сто­рона (повірений) здійснює від імені і за рахунок другої сторо­ни (довірителя) певні юридичні дії.

Консигнаційний договір ґрунтується на консигнаційних операціях. Це господарські операції суб'єктів підприємницької діяльності (консигнантів), що передбачають експорт матеріаль­них цінностей до складу іншого підприємця (консигнатора) з дорученням реалізувати їх на комісійних засадах.

Консигнаційні операції є різновидом комісійних і найчаст­іше використовуються у зовнішньоекономічній діяльності, при освоєнні нового ринку збуту або при поставках нових товарів, щодо яких клієнти не мають достатньої інформації і тому екс­портер не впевнений у їх швидкому збуті.

При укладанні угоди консигнації сторони узгоджують тер­міни продажу товару, умови повернення консигнанту непроданих залишків товару і відшкодування витрат, пов'язаних з по­верненням товару.

Сторони узгоджують також обов'язки щодо маркетингових досліджень ринку збуту, зміст у реклами і рекламних заходів. Товари поставляються на склад консигнатора, який несе відпо­відальність за їх зберігання, тому у договорі консигнації не вста­новлюється право консигнатора на відшкодування йому витрат на зберігання товарів консигнатором, їх несе консигнатор. Як і у договорі комісії, право власності на товар до моменту його продажу за договором консигнації належить консигнанту.

Консигнатор за свої послуги отримує комісійні, розмір яких визначається контрактом. Це може бути відсоток від вартості контракту або різниця між ціною призначеною консигнатором і ціною продажу товару.

У комерційному підприємництві є один із його підвидів посередництво. Головними посередниками на ринку є броке­ри, дилери і дистриб'ютори.

Брокер - це комерційний посередник, який укладає угоду від імені і за рахунок клієнта, не вступає у фізичне володіння товаром і не несе відповідальності за укладену угоду.

Дилери працюють за доручення клієнтів від свого імені, за власні кошти і відповідають за результати угоди.

Дистриб'ютори - окрім брокерських і дилерських функцій забезпечують зберігання, транспортування і, якщо потрібно, переробку товару.

Співвідношення витрат праці між цими категоріями посе­редників складає 1:5:10, і відповідно за свої послуги вони отри­мують 2%, 5% і 10% комісійних від вартості контракту.

Документи, які регламентують дальність у сфері комерційного підприємництва

Для отримання дозволу на здійснення діяльності у сфері комерційного підприємництва юридичним особам потрібно підготувати такі документи:

- дозвіл на розміщення об'єкта торгівлі (рішення сесії місце­вої ради) або договір оренди;

- електронний контрольно-касовий апарат (ЕККА №6) при торгівлі у стаціонарному приміщенні або товарно-касову книгу. До ЕККА №6 потрібно вести журнал, мати реєст­раційне свідоцтво, акт опломбування, ключі "X" - звіт;

- ліцензії (копії), затверджені відповідним органом, який їх;

- торгівельний патент на кожну торгову точку, звичайний або пільговий залежно від асортименту товару (Закон України "Про патентування деяких видів підприємниць­кої діяльності");

- квитанцію про сплату ринкового збору при торгівлі на території ринку.

Підприємці, фізичні особи повинні мати такі документи:

- самоврядування за місцем реєстрації громадянина;

- дозвіл на розміщення торгової точки або договір оренди приміщення;

- квитанція про сплату ринкового збору;

- електронний контрольно-касовий апарат або товарно-ка­сову книгу;

- книгу обліку доходів і витрат;

- торгівельний патент на кожну торгівельну точку. При лотковій торгівлі громадяни можуть сплачувати фіксова­ний податок.

Головним завданням комерційного підприємництва є ство­рення повноцінного споживчого ринку.

Інфраструктура комерційного підприємництва

Полем діяльності комерційного підприємництва є мережа торгівельних закладів, яка розподіляється на стаціонарну і пересувну.

До стаціонарних належать торгівельні підприємства, розта­шовані у спеціально побудованих приміщеннях, або додатково обладнаних.

До пересувної мережі відносять різні пристрої для торгівлі на винос та на виїзд (автомагазини, цистерни, лотки, прилавки та ін.).

Основною формою організації роздрібної торгівлі є торгів­ля через стаціонарну мережу, яка поділяється на дві групи - магазини і кіоски.

До магазинів належать торгівельні заклади, що займають окреме приміщення і мають торгівельну залу для покупців. Магазин, який має кілька приміщень в одній будівлі і підпоряд­ковується одній адміністрації, вважається одним магазином. Якщо магазин має кілька відокремлених приміщень, то кожне приміщення вважається окремим магазином, навіть у випадку підпорядкування одній адміністрації.

До кіосків належать роздрібні торгівельні підприємства, які мають окреме приміщення, але не мають зали для покупців. Кіоск, який належить одній торгівельній організації, але розта­шований у приміщенні магазину іншої, є самостійним підприє­мством. До самостійних належать також кіоски, що перебува­ють на балансі магазину.

Павільйони не належать до окремого виду торгівельних організацій, ті із них, які мають залу для покупців, відносять до магазинів, а без зали - до кіосків.

Стаціонарними приміщеннями вважаються також будівлі і внутрішні приміщення метрополітену.

Лоткова торгівля у вуличних переходах перед станціями метро не належить до торгівля у стаціонарних приміщеннях.

Створення конкурентного середовища у сфері комерційного підприємництва потребує розвитку відповідних його форм, за­лучення до цієї діяльності господарюючих суб'єктів, розвитку нових форм діяльності, таких як спільні незалежні підприємства, які здійснюють закупівлю і зберігання товарів, "ланцюгових" фірм, які є об'єднанням незалежних магазинів, багато профільних фірм із незалежною стратегією, суперроздрібних фірм, що здійснюють торгівлю під власною торгівельною маркою, та ін.

У комерційному підприємництві функціонують фірми, які набувають права власності на товар, фірми, що спеціалізують­ся на торгівельній діяльності з повним комплексом закупівель­но-збутової діяльності, підприємства, які набувають право влас­ності на товар і здійснюють посередницьку діяльність

(фірми-брокери, фірми-дилери, фірми-комісіонери). Завданням фірм-посередників є інформаційне забезпечення торгівельних операцій і налагодження комерційних зв'язків між ними.

У сфері комерційної діяльності функціонують також торгівельно-закупівельні бази, склади, кооперативи, які здійснюють спільну закупівлю товарів. У комерційній інфраструктурі є орган­ізатори оптового обороту, які не є суб'єктами торгівельної діяль­ності (товарні біржі, ярмарки, аукціони, склади гарантійного збе­рігання товарів, склади-готелі). Завданням цих інфраструктурних підрозділів є створення сприятливих умов для організації комер­ційної діяльності, стабілізації цін і створення ліквідного ринку.

Розвиток комерційного підприємництва вимагає постійно­го розвитку ринкової інфраструктури, особливо сервісних центрів (холодильне, тарне, складське, транспортне господар­ства), інформаційних систем з базою даних для оперативного управління переміщенням товарів, посередницьких служб (мар­кетинг, консалтинг, аудит, експертні служби контролю якості товару, фінансового-кредитні установи, страхові компанії), які спрощують процес укладання контрактів, пошук продавців і покупців та здійснюють інші консультативні послуги.

Ефективна організація комерційної діяльності ґрунтується на системі інформаційного забезпечення, яка надає інформацію щодо мікро- і макросередовищ.

Інформація щодо мікросередовища забезпечує підприємців даними про постачальників, посередників, конкурентів, клієнтів і контактні аудиторії. Щодо клієнтів підприємця цікавить така інформація: виробники, продавці, ринкові споживачі, державні установи і міжнародні ринки.

Важливою для підприємця є інформація щодо конкурентів і контактних аудиторій. У структурі цієї інформації повинні бути також дані про фінансові і державні установи, засоби ма­сової інформації, громадські організації.

Інформація на макрорівні дозволяє отримати дані щодо де­мографічного, економічного, природного середовищ, науково-технічної, політичної та соціально-культурної сфер, у яких здійснює свою діяльність підприємець.

Підприємництво у сфері послуг

Туристично-готельний бізнес

Динамічний розвиток туристично-готельного бізнесу є при­вабливим для підприємців і вони охоче інвестують розвиток його інфраструктури. Але здійснення діяльності у цій ко­мерційній сфері потребує обізнаності з законодавчим полем, яке регламентує цю діяльність.

Законодавчо туристична діяльність регулюється Конститу­цією України, Законом України "Про туризм" № 324/95 - ВР, від 15.09.95 р., "Положенням про державний комітет України з туризму" (постанова Кабміну № 625 від 12.08.93 р.), "Інструк­цією про умови і правила провадження підприємницької діяль­ності, пов'язаної з організацією іноземного і зарубіжного туриз­му" (наказ Ліцензійної палати України і Державного комітету України з туризму № 5/1 від 12.01.99 р.) та іншими норматив­ними документами.

Законодавчі вимоги до діяльності туристичних фірм:

1. При організації обслуговування іноземних туристів та здійснення їх прийому, організації туристичних поїздок вітчизняних туристів за межі України туристична фірма повинна мати у банківській установі окрім розрахунково­го валютний рахунок з наявними коштами на ньому не менше 1000 дол. США (з підтвердженням банком), які складають фонд ризику;

2. Туристична фірма повинна укласти страхову угоду зі стра­ховою компанією на страхування туристів і осіб, які їх супроводжують, за усіма видами ризиків;

3. При організації міжнародного туризму фірма повинна укласти угоди з іноземними партнерами;

4. Фірма повинна надавати клієнтам достовірну інформацію про особливості турів, умови обслуговування, вартість до­даткових послуг, гарантійні обов'язки, надавати клієнтам допомогу в оформленні паспортних, візових, митних, медико-санітарних, валютних та інших обов'язкових формальностей.

Особливості діяльності туристичних фірм

Відповідно до ст. 4 Закону України "Про підприємництво" туристична діяльність є дозвільною, тобто для її здійснення потрібно мати ліцензію. Ліцензія надається Державним коміте­том України з туризму у порядку, встановленому Інструкцією. Дія Інструкції поширюється на усіх суб'єктів підприємницької діяльності, пов'язаної з наданням туристичних послуг: турис­тичні агентства, бюро подорожей та екскурсій, готелі, мотелі, кемпінги, туристичні комплекси і бази.

Більшість туристичних фірм в Україні, які імпортують туристичні послуги, працюють як турагенти, але ряд фірм будують свої відносини із замовниками як туроператори. У залежності від обраної форми діяльності складаються і договірні відносини.

Турагент (комісіонер) за договором комісії, укладеним з клієнтом, зобов'язується від свого імені і за рахунок коштів туриста (комітента) здійснити певні юридичні дії, а саме: знайти обсяг послуг, яких потребує клієнт і на найвигідніших умовах здійснити їх бронювання та опла­тити надані послуги. При цьому отримані фірмою кошти і придбані не є послуги, а є власністю клієнта, тому що турагент не продає послуги, які надаються нерезидента­ми за межами України, не здійснює їх і не купує у свою власність у сторонніх організацій. Турпродукт фірми має таку структуру, наведену у табл. 2.

Таблиця 2

Складові послуг турпродукту	Власник послуг
1. Проживання, харчування, екскурсійне обслуговування за кордоном	Нерезидент
2. Проїзд (авіа, авто, залізниця)	Перевізник
3. Страхування і страховий поліс	Страхова фірма
4. Бронювання місця у готелі та інші документальні формальності (паспорт, віза, реклама).	Турагент

Туроператор - суб'єкт підприємництва, який формує, пересуває та реалізує турпродукт.

Консалтингова діяльність

Консалтингова діяльність є привабливою і перспективною сферою підприємницької діяльності, професійний консалтинг - це діяльність спеціалізованих компаній, яка охоплює широке коло питань з економіки, фінансів, зовнішньоекономічних зв'язків, створення, реєстрації і реструктуризації підприємств, дослідження, аналізу і прогнозування тенденцій ринку товарів, послуг і інновацій. Загальна діяльність консалтингової фірми розподіляється на безпосередньо консалтингові послуги і суміжні. До суміжних послуг відносяться аудит, бухоблік, юри­дичні послуги та інвестиційне планування. Вони не належать до консалтингових, тому що не мають характеру рекомендацій і безпосередньо виконуються фахівцями фірми. Чисто консуль­таційні послуги відносяться до менеджмент-консалтингу. Най­поширенішими в Україні є такі види менеджмент-консалтингу:

- оцінка майна підприємства;

- доприватизаційна підтримка;

- бізнес-планування;

- інвестиційна практика;

- постприватизаційна підтримка;

- реструктуризація;

- мінімізація податків.

Головним полем діяльності консалтингових фірм є прива­тизаційні процеси, завдяки яким створені перші оцінювальні фірми. Оцінювальна робота і сьогодні є їх найпоширенішою діяльністю. Види оцінювальних робіт класифікують за такими напрямами: оцінка вартості пакетів акцій приватизованих підприємств, оцінка вартості застав під кредит, оцінка внесків у створення статутних фондів спільних підприємств, оцінка вартості майна при страхуванні, оцінка вартості інвестиційних проектів, оцінка ризиків і майна фірм-банкрутів, нематеріаль­них активів, початкової вартості інвестиційних зобов'язань при конкурсному продажу об'єктів приватизації.

Серед переліку консалтингових послуг особливо потрібними є постприватизаційні. Їх метою є створення передумов для розвитку виробництва на підприємствах, які змінили форму власності і здійснюють реструктуризацію. У межах постприватизаційної підтримки надаються послуги «під ключ» при формуванні нових виробничих і організаційних структур, формуванні стратегії розвитку, підготовки кадрів і створення управлінської «команди» за принципами рейтингового відбору.

Питання для самоконтролю

1. Виробниче підприємництво та його характеристика

2. Комерційне підприємництво та його характеристика.

3. На яких принципах ґрунтується комерційна діяльність.

4. Фінансове підприємництво та його характеристика.

5. Назвіть основних посередників на ринку та дайте їх характеристику.

6. Перелічіть основні документи, які регулюють діяльність у сферікомерційного підприємництва.

7. Підприємництво у сфері послуг.

8. Характеристика консалтингової діяльності.