Хохліна о.п. формування діяльності

Хохліна О.П. Розумовий розвиток учнів молодших класів школи інтенсивної педагогічної корекції в процесі трудового навчання. – К.: Вежа, 2005. – С.18-24

Аналіз завдання

Навчити аналізувати - це сформувати вміння подумки розкласти предмет на частини, виділити властивості предмета в цілому та його частин. Такими властивостями є форма, величина, колір, матеріал, взаєморозташування деталей, способи їх з’єднання тощо. Правильний і повний аналіз завдання забезпечує ефективність подальшого його виконання.

Предмет аналізується за допомогою його обстеження та порівняння із сенсорними еталонами у вигляді натуральних предметів, образів, понять. Підґрунтям для створення сенсорних еталонів є ознайомлення учнів з довкіллям, реальними предметами, формування образів і знань про них, обізнаність з їх властивостями (міри величини, маси, часу, геометричні форми, кольори спектру та ін.), опанування відповідною лексикою. Правильний і повний аналіз завдання - це орієнтовна основа діяльності. Він розвивається від розгорнутих перцептивних дій, що мають зовнішнє вираження, до згорнутих, які відбуваються подумки. Від результатів аналізу залежить, наскільки адекватним і повним буде образ майбутнього виробу, наскільки в ньому відображатимуться найістотніші ознаки виробу та вимога до нього; ефективність аналізу впливатиме на успішність здійснення всіх інших етанів діяльності.

Діти із ЗПР за умови спеціально організованого педагогічного впливу стають здатними до аналізу. Спеціальна організація трудового навчання з метою формування вміння аналізувати завдання передбачає:

1. Доцільний добір об'єктів праці лля аналізу. Формувати вміння слід починати з аналізу найпростіших об'єктів (предметів) з невеликою кількістю ознак, що їх без труднощів можуть і виділяти учні. Поступово об'єкти потрібно ускладнювати за рахунок збільшення ознак і складових частин. Учням з вадами інтелекту легше виділяти в предметі частини, що помітно вирізняються на його фоні, а також розмір, колір, важче - фор­му, матеріал, розміщення деталей. Логічною буде така: послідовність аналізу: з'ясування назви предмета та його при­значення, матеріал, розмір, колір, форма, маса, великі та дрібні деталі, їх ознаки (в тій самій послідовності), розміщення дета­лей, способи їх виготовлення та з'єднання, знаряддя праці (інструменти, пристосування тощо). Ця схема аналізу доцільна й під час первинного ознайомлення з новими знаряддями праці.

Отже, навчання аналізу має розпочинатися з дослідження ре­альних (натуральних) предметів. Лише після цього вивчаються схематичні зображення. До аналізу зображень на площині пере­ходять після засвоєння вміння аналізувати об'ємні зображення. У трудовому навчанні спочатку розглядають зразок виробу, потім - заготовку (розгортку), яку порівнюють зі зразком.

2. Добір та відпрацювання практичних і сенсорних дій, які да­ють змогу обстежити предмет. Учитель продумує, які дії слід за­пропонувати учням, щоб вони змогли дійти висновку щодо пев­ної властивості предмета; як використати сенсорну сферу дітей: що в предметі можна пізнати через дотик, зір, слух, смак, нюх та інші відчуття. Так, сприйманню форми і розміру сприяє дія на­кладання, кольору - прикладання, твердості - надавлювання, те­кучості - переливання, сипучості - пересипання, висоти звучан­ня - прислуховування, соковитості - відкушування тощо. Пропонуються і дії стискування, общупування, обхоплювання, порівняння за висотою, шириною, глибиною, довжиною і т. д. Використання практичних і сенсорних дій значного мірою допо­магає сприймати предмет, створювати образ, пізнавати його. Діти повинні усвідомлювати виконувані дії та їх призначення.

3. Вербалізація дій, спрямованих на аналіз предмета та його оз­нак. Важливо, щоб вербальне найменування ознак предмета, його характеристика не випереджали наочно-чуттєве сприймання. Оскільки у дітей спостерігається значна розбіжність між їх чуттєвого та вербальною сферами, протилежне може стати причи­ною формалізму знань, коли відсутні чуттєвий досвід та образ предмета. Словесна характеристика предмета сприяє створенню більш адекватного та стійкого його образу з усіма його властивостями.

4. Навчання самостійного аналізу. Спочатку вчитель сам аналізує завдання. Потім учні колективно аналізують завдання за поставленими вчителем запитаннями, що визначають послідовність вивчення предмета, всіх його властивостей. Після цього вони проводять аналіз за складеним учителем планом, пізніше - самостійно.

5. Використання завдань копіювання, тобто виготовлення ви­робу, що відповідав би зразку. Вчитель вимагає від дитини досяг­ти повної ідентичності між зразком і виробом. Дозволяти дітям варіювати виконання основного завдання слід лише тоді, коли вміння аналізувати зразок і діяти за ним уже сформовано. Інак­ше увага дітей буде незосередженою, діяльність нецілеспрямованою, а у виготовленому виробі будуть відсутні істотні ознаки.

6. Навчання дії порівняння, опанування операцій зіставлення (предметне, зорове тощо), виміру (міркою, шаблоном, лінійкою, циркулем, «на око») та їх застосування, що привчає учнів до стараннішого й точнішого аналізу. Щоб навчити дітей порівнювати предмети, важливо спочатку навчити їх визначати, які властивості мас кожний предмет, які властивості є для них спільними, схожими, і лише після цього - якими властивостями вони відрізняються. До того ж, важливо, щоб учень словесно відтворив результати проведеного порівняння предметів.

Планування та організація діяльності

На основі аналізу умов завдання планується його виконання. Планування передбачає розгортання мети діяльності в систему часткових завдань, кожне з яких реалізується виконанням окремих дій. У плані визначається послідовність цих дій, у якій кожна наступна підготовлена попередньою. Отже, під час плануван­ня трудової діяльності визначаються необхідні трудові операції, послідовність їх виконання та використання відповідних засобів праці з урахуванням як об'єктивних, так і суб'єктивних (зов­нішніх і внутрішніх) умов. Цей процес ґрунтується на узагаль­ненні майбутніх дій та умов їх протікання у внутрішньому плані з наступною екстеріоризацією (зовнішнім проявом) цих узагальнень у вербальному і практичному планах.

Важливою умовою становлення в учнів планування є формуваання вміння аналізувати об'єкт, виділяти в ньому істотні озна­ки, називати ці ознаки. Дитина також має знати необхідні для виготовлення виробу трудові операції та володіти ними, знати можливу послідовність їх виконання, володіти тими знаряддями праці, які при цьому використовуються, знати назви цих опе­рацій та знарядь.

У школі на уроках праці при плануванні діяльності використовуються зразки виробів, предметно-технологічні, предметно-інструкційні та інструкційні карти, картки із зображеннями етапів роботи та назвами трудових операцій, записи етапів роботи на дошці та в зошиті. Предметно-інструкційні карти мо­жуть бути різного ступеня деталізованості. Вони являють со­бою аркуші паперу (таблиці), на яких прикріплено предметні зразки виробу різних стадій готовності, що відповідають послідовності виконання трудових операцій, необхідних для його виготовлення. До кожного зразка виробу дається назва операції, можуть пропонуватися елементи рухової програми, засоби її реалізації (інструменти тощо), матеріали. Предметно-інструкційні карти ускладнюються в напрямі позначення на таблицях більш складних виробів. Наступними наочними опорами для складання плану можуть бути образотворче та графічне зображення послідовності роботи з відповідними письмовими інструкціями, ескіз виробу.

Щоб сформувати в дітей вміння планувати, потрібно спочат­ку навчити їх усно описувати послідовність уже виконаного зав­дання. Далі рекомендується планувати виготовлення виробу, що передбачає виконання кількох, притому опанованих дитиною операцій. Після цього планується виконувати нове завдання, але за відомою вже дитині технологією (операціями та їх послідовністю). Якщо виріб новий і складний, доцільно спочат­ку планувати не всю роботу, а лише її частину. В найскладніших випадках перед визначенням наступної операції необхідно вико­нати попередню.

Навчання планування здійснюється у такій послідовності: 1) учитель планує і по операціях показує, як виконувати завдан­ня; 2) учням пропонується самостійно спланувати свою діяль­ність, якщо об'єкт праці їм знайомий - аналогічний до попередньо виготовленого тощо; 3) якщо ставиться завдання виготовити новий виріб, учитель сам планує роботу і показує весь тех­нологічний процес; 4) учні здебільшого самостійно планують виготовлення не лише знайомого об'єкта праці, а й нового.

Отже, вчитель має спочатку показувати сам, як планувати діяльність. Потім потрібно ставити школярам запитання, за яки­ми вони визначають пункти плану. Після цього один з учнів вер­бально відтворює повністю всю послідовність виконання зав­дання. Поступово вчитель підводить школярів до самостійного планування діяльності.

Чим складніший предмет праці, тим більшим обсягом інфор­мації має оперувати учень. Тому, навчаючи дітей планувати, на уроках трудового навчання можна використовувати картки (бланки), на яких написано назви деталей складного виробу і зо­бражено найзагальніші етапи роботи, що є орієнтирами-опорами для складання технологічного процесу.

Для сформування в учнів вміння планувати виконання прак­тичних завдань пропонується використовувати систему вправ та дидактичних ігор:

- розкласти в логічній послідовності зразки, малюнки, що містять у собі технологічні операції;

- розкласти в логічній послідовності картки з назвами операцій;

- до операцій, поданих у рисунках і зразках, добрати словесні визначення;

- добрати до назв операцій (визначень операцій) предметні зразки і рисунки;

- визначити пропущені операції в технологічній послідов­ності на предметній чи інструкційній карті, інструкції тощо.

Організація діяльності передбачає добір, підготовку та роз­ташування необхідного для виготовлення виробу за скла­деним планом матеріалу, інструментів тощо, створення від­повідних умов.