Поєднання методів формування свідомості та організації діяльності і формування досвіду поведінки під час економічного виховання

Головна мета цих методів - вплив на свідомість, почуття, волю вихованців для пояснення і доведення правильності чи необхідності певної поведінки, норм і правил спілкування, ставлення до оточуючого світу та ін. До цієї групи належать методи: освічення, навіювання, переконання, прикладу.

Освічення передбачає інформацію, повідомлення про економічні факти, події, шляхів досягнення поставленої мети, способів самовиховання, самоосвіти, щоб сформувати на основі набутих знань певні економічні поняття.

Навіювання - метод психологічного впливу на людину, розрахований на некритичне сприйняття нею слів, думок інших, що приводить до вияву у людини, навіть опріч його волі і свідомості, певного стану, почуттів, відношення, що можуть безпосередньо не відповідати її принципам діяльності. У педагогів, психологів різні підходи до навіювання. Одні перебільшували його значення у вихованні, інші заперечували можливість його використання. [10, С.101-107]

Ступінь навіювання залежить як від вікових, так і індивідуальних особливостей суб'єкта, його культурного та інтелектуального розвитку, освіченості, особливостей характеру (слабовілля, недооцінка своїх можливостей), почуття особистої неповноцінності, а також від тимчасового стану психіки, авторитету вихователя.

Таким чином, навіювання, його результативність залежить від об'єктивних та суб'єктивних, постійних та тимчасових умов.

Переконання - метод впливу на свідомість, волю індивіда, що сприяє формуванню його нових поглядів на економічні явища,закони та категорії, відношень або зміненню тих, що не співпадають з його або національним нормами і принципами.

Основу цього методу складають знання, які використовуються для пояснення і доведення правильності чи необхідності економічного виховання, але в поєднанні з почуттями. «Переконання і знання лише тоді і можна вважати істинними, коли вони проникли у середину людини, злилися з ЇЇ почуттями і волею, присутні в ній постійно, навіть несвідомо, коли вона зовсім про це і не думає

Основними засобами реалізації методів формування свідомості індивіда є: лекції, розповіді, бесіди, диспути, конференції, збори, в основі яких є слово. Бесіда передбачає цілеспрямовану організацію обміну думками. Тематика, зміст бесід визначається виховними завданнями, які стосуються певної групи учнів. За змістом бесіди охоплюють різні питання економічної культури та економічного середовища.

За формою проведення визначають бесіди фронтальні і індивідуальні. Індивідуальна бесіда може бути відстроченою, щоб стимулювати учня до осмислення набутих знань. Розрізнюють також заплановані та епізодичні бесіди.

Методика проведення бесіди залежить від поставленої мети, завдань, змісту, форм бесід. Це може бути обмін думками з приводу певного вислову, прочитаної економічної статті чи розділу підручника, події у житті держави, останні новини ринку та ін.

Розповідь проводиться, щоб викликати почуття співпереживання з героями розповіді, радості від усвідомлення хороших вчинків, обурення від поганих.

Лекції проводять із учнями з метою розкриття різних питань, пов'язаних з економічним середовищем, підприємницькою діяльністю, бізнесу.

Ефективності використання методів формування свідомості сприяє:

Позитивна взаємодія вихователя і вихованця або вихованців, встановлення контакту з ними. Для цього необхідно враховувати вікові особливості учнів, їх індивідуальні особливості, інтереси, потреби, сумніви, життєві ідеали та філософію життя, стимулювати вихованців до самовиховання. Учні повинні відчувати, що вихователь щиро прагне до спілкування з ними, що він зичить їм добра, бажає довести, роз'яснити ті чи інші визначення і явища економічної культури, а не моралізувати, бо моралізування сприймається «як вияв формального, посадового обов'язку вчителя, вихователя» (О.Г. Ковальов), тому ставляться до цього з іронією і навіть з презирством.

Формування інтересу, уваги до змісту інформації, яку повідомляють вихователь або ровесники. Психологи визначають інтерес як мотив, що стимулює людину спрямовувати свою діяльність на той чи інший об'єкт, а увагу - як його вибіркову здатність сприймати певні об'єкти. Інтерес учнів до знань, думок, висловлених у лекціях, бесідах, повідомленнях, на конференціях, викликається або глибиною змісту, емоційністю викладу, або відношенням до них як до засобу досягнення мети; наприклад, одержання відповіді на ті питання, які цікавлять індивіда.

Допомогти цьому можуть деякі способи активізації сприйняття та осмислення інформації учнями.

Це стосується перш за все вступу, який робить вихователь.

а) прийом співпереживання, що передбачає залучення яскравих незвичайних фактів, подій, які викликають інтерес, зосереджують увагу учнів і примушують їх переживати те, що трапилось, разом із вчителем;

б) прийом парадоксальної ситуації;

в) апеляція до інтересів учнів або до відомих засобів інформації, до авторитетів у тій чи іншій галузі, до особистості вчителя;

г) постановка проблемного, диспутивного питання;

Увагу учнів можуть привернути також паузи, перехід від абстрактних міркувань до конкретних прикладів, фактів, ілюстрацій, У деяких випадках ефективним прийомом може бути влучний гумор, який допомагає встановленню контакту з вихованцями, але гумор вимагає особливого складу розуму, таланту і, безперечно, педагогічного такту.

3. Доказовість у процесі переконання, уміння пояснити свою думку за допомогою інших, уже відомих істин, що є основою переконливості міркувань. Доказовість включає три елементи: тезу, аргументи і способи доведення істини.

Для цього використовуються дані науки , фактичний матеріал. Фактичний матеріал, приклади, цифри виконують різні функції:

а) вони є основою для тих чи інших міркувань;

б) можуть використовуватися з метою привернення уваги учнів;

в) підтверджувати висловлені думки, положення;

г) можуть бути приводом для самостійних висновків вихованців.

Але слід пам'ятати, що: відбирати їх необхідно системно, у відповідності до теми розмови; факти повинні бути достовірні, правдиві; відповідати інтересам, віковим особливостям учнів. Доречно наводити приклади аналогічні тим, які відомі учням, що сприяє опосередкованому впливу на індивідів.

4. Звернення до почуттєво-вольової сфери учнів.

Вплив на свідомість особистості передбачає опору на її почуття і волю. К.Д. Ушинський підкреслював, що суспільство,, яке виключно турбується про освіту розуму, робить великий промах, бо людина «більше людина в тому, як вона відчуває, ніж у тому, як мислить»

5. Особистість вихователя - головний фактор успішності використання методів освічення, навіювання, переконання; його ерудиція, педагогічна майстерність, мовна культура, стиль життя, манери, жести, міміка, педагогічний такт. Вихователь повинен сам щиро вірити в те, в чому переконує учня, бути емоційним, але в той же час слід уникати фальшивого пафосу, відірваності від конкретних потреб, інтересів учнів.

Метод прикладу - це метод впливу на свідомість особистості через наслідування, бо учні навчаються раніше наслідувати, ніж пізнавати. Виховний вплив прикладу - це своєрідна наочність у виховній роботі. Шляхом наслідування у учнів набувається досвід роботи,формуються економічно обґрунтовані висновки,досвід планування свого подальшого життя:освіти, праці,кар’єри, наукової діяльності тощо.

Прикладом для учнів можуть бути батьки, родичі, вчителі, знайомі, літературні герої, видатні сучасники, що яскраво проявили себе у економічній праці. Таким чином, приклад у вихованні може виконувати різноманітні функції: конкретизувати прагнення, ідеали учнів; бути доказом для обґрунтування їх; переконувати в доцільності своїх поглядів; стимулювати самовиховання. Ще давньоримський філософ Сенека твердив, що важко довести до добра повчанням, легко - прикладом. [4, С.11-17]

Приклад повинен бути переконливим і діяти сам по собі, мати внутрішню силу.