Справедлива вартість (Fair Value): необхідність та способи визначення

Згідно з GAAP, справедлива вартість активу – це сума, за якою він може бути реалізований у поточній трансакції між сторонами, що діють на добровільній основі, крім випадків ліквідації. Міжнародні стандарти фінансової звітності, зокрема IAS 32 визначає справедливу вартість як суму, на яку може бути обміняний актив або пасив між незалежними, добре обізнаними та зацікавленими контрагентами. Подібне визначення містиься такожє і в українському П(с) БО 19 “Об’єднання підприємств”: справедлива вартість – це сума, за якою може бути здійснений обмін активу, або оплата зобов’язання в результаті операції між обізнаними, зацікавленими та незалежними сторонами.

Основою визначення справедливої вартості є припущення, що суб'єкт господарювання діє безперервно і не має ні наміру, ні потреби ліквідувати чи суттєво скоротити обсяг своєї діяльності або здійснювати операцію за несприятливих умов.

Стандарт 39 (для фінансових інструментів) встановлює такі підходи до визначення справедливої вартості:

1) Справ. вартість - як ціна, узгоджена між зацікавл. покупцем та зацікавленим продавцем в операції незалежних сторін. Мета визначення справедливої вартості для фінансового інструмента, який відкрито купується та продається на активному ринку - отримати ціну, за якою відбулась би операція на дату балансу з цим інструментом (тобто без модифікації або перепакування інструмента) на найсприятливішому активному ринку, до якого суб'єкт госп. має безпосередній доступ. Проте суб'єкт госп. коригує ціну на сприятливішому ринку для відображення будь-яких розходжень кредитного ризику контрагента між різними інструментами, які відкрито купуються та продаються на цьому ринку, та інструментом, що його оцінюють. Існування опублікованих цін котирування на актив. ринку є, як правило, найкращим доказом справ. вартості і якщо вони існують, їх застосовують для оцінки фін. активу або фін. зобов'язання;

2) Якщо ринок для фінансового інструмента не є активним, суб'єкт господарювання встановлює справедливу вартість, застосовуючи метод оцінювання. Цей метод базується на застосуванні останніх ринкових операцій між обізнаними, зацікавленими та незалежними сторонами (якщо вони доступні), посиланні на поточну справедливу вартість іншого ідентичного інструмента, аналізі дисконтованих грошових потоків та моделі опційного ціноутворення. Якщо є метод оцінювання, який звичайно використовують учасники ринку для визначення ціни інструмента, і доведено, що він надає достовірні попередні оцінки цін, отриманих у фактичних ринкових операціях, то суб'єкт господ. застосовує цей метод.

3) якщо з моменту проведення останньої трансакції ринкові умови змінилися, то справедлива вартість визначається із розрахунку ринкової ціни подібних фінансових інструментів;

4) у разі відсутність активного ринку, справедливу вартість інвестицій в інструменти власного капіталу можна достовірно оцінити, якщо а) змінюваність у межах діапазону обґрунтованих попередніх оцінок справедливої вартості є несуттєвою для цього інструмента або б) імовірність різних оцінок у межах цього діапазону можна обгрунтовано оцінити та застосувати до оцінки справедливої вартості. При цьому використовуються методи доходного та ринкового підходів;

5) якщо не існує активного ринку для фондового інструменту, якщо неможливо достовірно визначити його справедливу вартість, то інструмент повинен бути оцінений за його історичною вартістю, за мінусом амортизації.

Таким чином, справедливою вартістю цінних паперів є їх поточна ринкова вартість на фондовому ринку, а за її відсутності – експертна оцінка. Підтвердженням справедливої вартості цінних паперів може бути виписка про їх ціну за результатами торгів на біржі. Для визначення справедливої вартості може бути також використана інформація щодо котирування активів, які є предметом інвестування.

У разі, якщо справедлива вартість активу на дату складання звітності перевищує його балансову вартість, то сума збільшення відображається у складі інших фінансових доходів із відповідною переоцінкою балансової вартості інвестицій. Якщо ж справ. вартість є меншою балансової, то відбувається уцінка фінансових інвестицій з відображенням відповідних втрат за статтею “інші витрати” звіту про фінансові результати.

За умови доск. ринку капіталів, справ. вартість активів чи пасивів є єдино прав. їх оцінкою. Водночас, ринкові ціни досить часто колив. за незалежних від менеджменту підпр. причин. Окрім цього, не за всіма видами активів можна достовірно визначити їх справ. (ринкову) ціну. Ця обставина ускладнює викор. справ. вартості як показника оцінки ефективності.