Дуже чітку графічну інтерпретацію видів спілкування навів Ю.Ханін. Її нами наведено на рис.20:
За засобами,
що використовуються
За інтегрованістю
в основну діяльність
За ступенем пов’язаності
із завданням діяльності
суб’єкта
За статусом
За спрямованістю
За ефектом
|
| Міжособистісне спілкування в цілому | |
Соціально-психологічні зміни | |
Результативність діяльності | |
Рис. 20. Класифікація видів спілкування (за Б. Дж. Кретті
та Ю. Л. Ханіним)
Функції та структура спілкування
Функції спілкування.Мова йде про підхід, що виділяє три основні класи таких функцій: інформаційно-комунікативну, регулятивно-комунікативну та афективно-комунікативну.
Інформаційно-комунікативна функціяспілкування охоплює все, що має відношення до передачі та прийому інформації людиною. Йдеться не лише про готову інформацію, а також й про інформацію яка створюється.
Регулятивно-комунікативна функціяспілкування забезпечує не лише пізнання, а й регуляцію поведінки суб’єктів спілкування. З цією функцією пов’язані і способи впливу людей одне на одного: переконання, навіювання, наслідування, зараження, тощо.
Афективно-комунікативна функціяспілкування відноситься до емоційної сфери особистості, визначає її ставлення до явищ навколишнього світу.
Структура спілкування.Структура спілкування має взаємопов’язані сторони: комунікативну, інтерактивну, перцептивну.
Комунікативнасторона спілкування пов’язана із виявленням специфіки обміну інформацією між людьми як активними суб’єктами спілкування, т.т. із врахуванням тих знань якими обмінюються люди. Засобами комунікативного процесу є різні знакові системи: мова (або вербальне спілкування) та жести, міміка, інтонації (або невербальне спілкування).
Інтерактивна сторона спілкування: організація суб’єктами спілкування спільної стратегії взаємодії. Розрізняють різні програми взаємодії між людьми (від співробітництва аж до конкуренції). Цей же бік спілкування містить в собі таку значущу змінну як визначення між партнерами статусу у спілкуванні тобто хто із них домінує, а хто повинен підлаштовуватись.
Перцептивнасторона спілкування містить в собі процес взаємного сприймання і розуміння співрозмовниками одне одного. Перцепція, це перш за все, процес формування образу іншої людини в свідомості співрозмовника. Це досягається за рахунок “прочитання” по зовнішності партнера, його психологічних рис та можливих особливостей його поведінки. Основними механізмами пізнання іншої людини є ідентифікація (ототожнення) та рефлексія (усвідомлення того, як сприймають суб’єкта спілкування інші люди).
Виходячи із опису структури спілкування, розглянемо модель міжособистісного спілкування, що була розроблена О. Цукановою.
Схема структурної моделі комунікативного акту представлена у вигляді спіралі, в якій кожний наступний виток (комунікативний акт) синхронізується із попереднім через проміжні результати спілкування. В динаміці комунікативного процесу виділяються три періоди: орієнтування, реалізація, контроль.
Рис. 21. Схема структурної моделі міжособистісної комунікації, де:
1 – К-задача; 2 – комунікативний цикл (одиниця процесу спілкування); 3 – проміжний результат спілкування; 4 – стратегічна програма; 5 – К-результат; 6 – прямий зв’язок; 7 – тактичний план; 8 – зворотній зв’язок; К – комунікатор; Р – реципієнт.