Значення наукової психології для формування особистості керівника

Ще в середині 60-х років відомий фахівець із системного аналізу С.Л. Оптнер писав, що величезне завдання, яке постане перед керів­никами в кінці XX ст., полягатиме в збільшенні їх здатності виділяти критичні проблеми й осягати шляхи вирішення цих проблем⁵.

Наприклад, кризові явища 70-х років, а також загострення конку­ренції із японськими та західноєвропейськими фірмами змусили американські компанії зайнятися розробкою і реалізацією стратегій розвитку, що вимагало внести суттєві зміни в систему підготовки і підвищення кваліфікації керівників, організувати навчання стратегіч­ного планування.

Річ не в тім, що керівникам не вистачає якихось навичок, які тре­ба сформувати. Стратегічне планування вимагає особливоготину мислення.Розвивати якусь систему - означає будувати модель її май­бутнього. Таке моделювання передбачає рух від абстрактного заду­му до конкретного плану зміни системи, оперування узагальненими поняттями, прогнозування майбутнього на основі розуміння діючих тенденцій і суперечностей та обгрунтування рішень, спираючись на розуміння, а не на минулий емпіричний досвід.

Іншими словами, планування розвитку вимагає не розмірковую­чого (побутового), а розумного мислення. Головна особливість цьо­го типу мислення полягає в тому, що воно базується на теоретичних поняттях, змістом яких на відміну від житейських понять (емпірич­них уявлень) є не наявне буття, а буття опосередковане, відображе­не, суттєве.

⁴Визначення наше. - Авт.

⁵Давьідов В. В., Лазарев В. С, Неверкович С. Д. К проблеме совершенство-вания методов подготовки руководителей // Психол. журн. - 1989. - Т. 10. — № 1. -С. 32-41.

На базі цих теоретичних понять і має будуватися будь-який розу­мовий експеримент, який моделює розвиток системи. Проте не ко­жен керівник здатний оперувати такими поняттями..

На думку М. Бауера - одного з провідних фахівців у галузі управ­лінського консультування - вся історія розвитку американської еко­номіки показала, що невміле прийняття рішень, неправильні стра­тегічні рішення були завжди пов'язані не з нестачею часу або інши­ми труднощами, а передусім з відсутністю у багатьох провідних ке­рівників бізнесу вміння стратегічно мислити.

З іншого боку, дані емпіричних досліджень показують, що розви­нута здатність до абстрактного аналізу і стратегічного мислення -найхарактерніші якості керівників вищої кваліфікації.

Сьогодні на Заході приділяють велику увагу підготовці страте­гічно мислячих керівників. У США такі фірми, як ІБМ, «Дженерал електрик», «Дюпон», «Дженерал моторе», розробили і використо­вують спеціальні програми підготовки керівників стратегічного типу. На підготовку цього типу керівників були орієнтовані найбільші школи бізнесу при Гарвардському і Колумбійському уні­верситетах. У Франції - провідний у галузі підготовки керівних кадрів - Інститут контролю управління розробив програму навчан­ня, яка базується на системному аналізі та навчанні стратегічному мисленню.

Отже, визначимо місце, яке відводиться науковій, а не побу­товій психології в процесі навчання і формування особистості ке­рівника.

1. Керівники сьогоднішнього і завтрашнього дня повинні бути
наділені здатністю виявляти і вирішувати проблеми стратегіч­
ного розвитку.

2. Для цього їхнє мислення повинне базуватися не на емпірич­
них уявленнях, а на розвинутому понятійному апараті, який
забезпечує розумову діяльність за законами розумного мис­
лення.

3. Формування розвинутого понятійного апарату, виявлення і роз­
в'язання проблем - завдання, яке має вирішувати система підго­
товки і перепідготовки керівних кадрів, а також система підго­
товки фахівців відповідного напряму у вищій школі.

4. Даному завданню має послуговуватися і галузь психологічної
науки «Психологія менеджменту» як основа для формування
особистості керівника в умовах ринкової економіки.

1.4. Навчальна дисципліна «психологія менеджменту»

У дисципліні «Психологія менеджменту» розглядаються аспекти визначення придатності індивіда до менеджерської діяльності, методи добору кадрів, поділу і кооперації праці, взаємини і спілкування людей при виконанні спільних завдань, способи активізації діяльності персо­налу через формування стійких мотивів, генерацію і пошук нових ідей та психологічні тренінги; психологічний імідж організації і фірмовий стиль та варіанти створення психологічної служби організації.

Дисципліна «Психологія менеджменту» базується на таких галу­зях знань і навчальних дисциплінах, як «Загальна психологія», «Ос­нови менеджменту», «Соціальна психологія», «Психологія твор­чості», «Психологія особистості», «Іміджологія», «Конфліктологія», «Економічна психологія».

У дисципліні «Психологія менеджменту» розкривається роль людського (психологічного) фактора в процесі успішної діяльності, розглядаються аспекти вітчизняної управлінської діяльності, по­рівнюються американська і японська моделі менеджменту і можли­вості їх адаптації з урахуванням історичного досвіду і національно­го менталітету.

Засвоєння дисципліни «Психологія менеджменту» має забезпечити:

• оволодіння понятійним апаратом психології менеджменту;

• усвідомлення того, що управлінська діяльність грунтується на
знанні та вмілому використанні психологічних чинників як ос­
нови цієї діяльності;

• використання основних закономірностей загальної, соціальної
та прикладних психологій у реалізації таких функцій управлі­
нської діяльності, як прийняття рішення, поділ праці, форму­
вання стосунків, створення іміджу, успіх у діяльності тощо;

• формування умінь і навичок управлінської діяльності в процесі
засвоєння знань, оволодіння психологічними методиками.

ТЕСТ

Завдання 1

ІНСТРУКЦІЯ. Виберіть три правильні відповіді із п'яти мож­ливих.

На які три основні проблеми психотехніки були зорієнтовані праці Мюнстерберга з метою сприяння здійсненню економічно важливих завдань?

1. Боротьба між «бажаним» і «можливим».

2. Вибір підходящих людей.

3. Досягнення найвищої продуктивності праці.

4. Роль потреб у мотивації праці.

5. Досягнення бажаних психічних ефектів.

Завдання 2

ІНСТРУКЦІЯ. Виберіть дві правильні відповіді із п'яти можли­вих. Які дві основні лінії економічної психології виділилися із пси­хології праці, коли робоче місце вчені почали розглядати як техніко-економічну систему?

1. Психологія виробництва.

2. Психологія права.

3. Інженерна психологія.

4. Психологія маркетингу.

5. Неофрейдизм.

Запитання і завдання для обговорення на семінарських заняттях

1. Обгрунтуйте схему еволюції розвитку економічної психології
від психології праці до психології менеджменту.

2. Які питання розглянув Г. Тард у своїй праці «Економічна пси­
хологія» (1902р.)?

З/Охарактеризуйте поняття «психологія управління» та «психо­логія менеджменту».

4. Значення наукової психології у формуванні особистості керів­
ника.

5. Які знання, уміння і навички має забезпечити засвоєння навчаль­
ної дисципліни «Психологія менеджменту»?

Завдання для рефератів

1. Зробіть аналітичний огляд основних напрямів дослідження в
економічній психології маркетингу.

2. Проаналізуйте зарубіжні та вітчизняні праці з психології ме­
неджменту, видані в Україні та СНД.

Завдання для самостійної дослідницької роботи

1. Проведіть дослідження з питань ефективності впровадження
дисципліни «Психологія менеджменту» у вузах України.

2. На основі опитування досвідчених керівників (менеджерів)
визначте, які аспекти «Психології маркетингу», «Соціальної психо­
логії», «Психології творчості», «Психології особистості» тощо ма­
ють органічно увійти (стати предметом дослідження) в «Психоло­
гію менеджменту».

ЛІТЕРАТУРА

1. Давьідов В. В., Лазарев В. С, Неверкович С. Д. К проблеме совершен-
ствования методов подготовки руководителей // Психол. журн. - 1989 -
Т. 10-№ 1.-С. 32-41.

2. Филиппов А. В., Ковалев С. В. Психология и зкономика // Психол. журн.
-1989.-Т. 10.-№1.-С. 22-31.

Розділ 2

ПСИХОЛОГІЧНІ ВИМОГИ ДО МЕНЕДЖЕРА

Поняття «управління» і «менеджмент», «менеджер» і «керівник». Психологічні «профілі» вітчизняних керівних кадрів. Основні психологічні вимоги до менеджера. Характер діяльності керівника і зумовленість психічних якостей. Здатність до керівництва, лідерство, теорії походження лідерства. Вольові якості, готовність до ризику. Прагнення до успіху, честолюбство, домінування і самодостатність особистості. Особливий комбінаторно-прогностичний тип мислення. Вправи на релаксацію для менеджерів.

Для розкриття суті проблеми необхідно для початку уточни­ти: психологічні вимоги до якого менеджера ми спробуємо виз­начити - до менеджера американської ділової культури чи до лю­дини, яку ми називаємо менеджером у наших ділових стосун­ках? Для цього треба з'ясувати, чим американський менеджер відрізняється від нашого (не так за психологічними, як за функ­ціональними критеріями) і яку категорію вітчизняних керівників можна умовно прирівняти до категорії американських менед­жерів.

Порівняймо насамперед поняття «управління» і «менеджмент».

Управління⁶- у психології - свідомий і цілеспрямований процес впливу на свідомість і поведінку окремих індивідів або членів гру­пи, колективу, організації для підвищення організованості та ефек­тивності їхньої спільної діяльності.

Ефективність управління виявляється у створенні в соціальній групі позитивного психологічного клімату, спрямованого на зміцнен­ня згуртованості колективу, зростання задоволення його членів своєю діяльністю.

⁶Психологічний словник / За ред. В. І. Войтка. - К.: Вища шк., 1982. -С. 198.

Менеджмент7.

1. Управління виробництвом засобами спеціальних методів пла­
нування, регулювання і контролю господарської діяльності для підви­
щення її ефективності.

2. Специфічний орган функціонуючого підприємства, який пред­
ставляє його керівництво.

3. Об'єднання менеджерів, яке може мати формальний і нефор­
мальний характер.

Як бачимо, суть основного визначення поняття «менеджмент» і психологічного поняття «управління» одна й та сама: ефективне уп­равління людьми і виробництвом. А якщо до поняття «управління» додати слова «в умовах ринкової економіки», то ці обидва поняття стають практично тотожними.

Порівняймо також поняття «менеджер» і «керівник».

Менеджер⁸- людина, яка організовує конкретну роботу певного чис­ла працівників, керуючись сучасними методами. Менеджери працюють на всіх рівнях управління фірмою, де виділені структурні підрозділи.

Керівник⁹- особа, на яку офіційно покладені функції управлін­ня колективом і організації його діяльності. Керівник несе юридич­ну відповідальність за функціонування групи (колективу) перед ви­щою інстанцією і має певні строгі можливості санкціонування - по­карання і заохочування підлеглих з метою впливу на їхню виробни­чу (наукову, творчу тощо) активність. На відміну від лідера керівник наділений формально регламентованими правами й обов'язками, а також представляє групу (колектив) в інших організаціях.

Отже, менеджер,якщо адаптувати це поняття стосовно до наших теперішніх умов, - це керівник структурного підрозділу в умовах ринкової економіки.Традиційно керівників такого рангу у нас на­зивали середньою ланкою управління. До них відносили завідуючих відділів, начальників цехів, старших майстрів (начальників дільниць), керівників структурно виділених бригад, секторів, лабораторій тощо. Напевно, до менеджерів можна також віднести і керівників, які не мають безпосередньо підлеглих у юридичному розумінні цього сло-

¹ Коноплицкип В. А., ФилинаА. Й Маркетинг, рьшок, финансьі: Терминолог. словарь-справочник. - К.: ИМЗКС, 1992. - 184 с.

^%Коноплщкш В.А., Филина АЙ. Маркетинг, рьшок, финансьі: Терминолог. словарь-справочник. - К.: ИМЗКС, 1992. - 184 с.

⁹Краткий психологический словарь / Сост. Л.А. Карпенко; Под общ. ред. А. В. Петровского, М. Г. Ярошевского. - М.: Политиздат, 1985. - С. 310.

ва, але відповідають за певну ділянку роботи із виходом на зовнішнє управління (різного роду адміністратори тощо) або з частковим керів­ництвом підлеглими людьми (наприклад, керівники наукових тем).

Однак ми досліджуємо психологію менеджменту як феномен уп­равління, і тому аналіз і рекомендації стосуватимуться й осіб, які перебувають на вищому щаблі управлінської діяльності, - перших керівників та їх заступників.

Порівняльний аналіз понять «управління» і «менеджмент», а та­кож «керівник» і «менеджер» зроблений з метою обгрунтування пра­ва на використання вітчизняних данихз питань психології управ­ління для психології менеджменту.

2.1. Психологічні «профілі»