Методи наукової психології
Характер предмета і принципів психологічної науки визначає її методи. За своїми методами психологія суттєво відрізняється від інших наук. У формуванні вимог та підходів до створення методів психологічної науки значну роль відіграли такі дослідники, як П.П. Блонський, Л.С. Виготський, С.Л. Рубінштейн, Б.Г. Ананьєв", Б.М. Теплов, Г.С. Костюк, К.К. Платонов, Б.Ф. Ломов, П. Фресс, Ж. П'яже, Р.Готтсданкср, О.М. Ткаченко, Л.Ф. Бурлачук та багато інших. Методи психології доцільно розділити на дві групи: пізнавальні (дослідницькі) методи; методи активного впливу на особистість. Розглянемо першу групу методів. Процес психологічного дослідження складається з ряду етапів: підготовки, збирання, обробки, інтерпретації фактичних даних та формулювання висновків.
На підготовчому етапі вивчається стан досліджуваної проблеми, проводяться попередні спостереження, бесіди, анкетування, визначаються мета й завдання дослідження. Важливим елементом цього етапу стає гіпотеза - уявлення про очікуваний результат дослідження.
На етапі збирання фактичних даних використовуються емпіричні методи (експеримент, спостереження, тестування, бесіди тощо). Експериментальні дані фіксуються в протоколі, що має бути достатньо повним і цілеспрямованим, включаючи реєстрацію усіх необхідних параметрів експериментальної ситуації та психічних властивостей.
Етап обробки даних передбачає кількісний та якісний аналіз і синтез зафіксованих даних.
На останньому етапі дослідження здійснюються інтерпретація даних та формулювання висновків, встановлюється їхня відповідність чи невідповідність вихідній гіпотезі, виявляються нові питання та проблеми, на основі яких формується програма дослідження.
Відповідно до етапів психологічного дослідження доцільно розрізняти чотири групи методів: організаційні, емпіричні, методи обробки даних та інтерпретаційні методи.
Організаційні методи включають: порівняльний метод, який реалізується зіставленням груп піддослідних, що відрізняються за віком, видом діяльності тощо; лонгітюдний метод, який виявляється у багаторазових обстеженнях тих самих осіб протягом тривалого часу; комплексний метод, коли той самий об'єкт вивчається різними засобами й представниками різних наук, що дає змогу з різних боків характеризувати особистість.
До групи емпіричних методів входять: спостереження і самоспостереження; експериментальні методи; психодіагностичні методи (тести, анкети, опитувальники, соціометрія, референтометрія, інтерв'ю, бесіда); аналіз продуктів діяльності; біографічний метод, трудовий метод.
Методи обробки даних - це кількісні та якісні методи. До кількісних методів належать, наприклад, визначення середніх величин та міри розсіювання, коефіцієнтів кореляції, факторний аналіз, побудова графіків, гістограм, схем, таблиць, матриць тощо.
До інтерпретаційних методів належать генетичний метод аналізу психологічних даних у процесі розвитку -, системний метод, який передбачає встановлення зв'язків між усіма психічними з виділенням стадій, критичних моментів, суперечностей тощо, а також структурний якостями індивіда.
Розглянемо емпіричні методи отримання фактичних даних про психіку.
Метод спостереження полягає в тому, що експериментатор збирає інформацію, не втручаючись у ситуацію. Існує принципова відмінність наукового спостереження від життєвого, яке обмежується реєстрацією фактів і має випадковий, неорганізований характер. На противагу йому наукове спостереження базується на певному плані, програмі, фіксації фактів та особливостей ситуації, на аналізі та інтерпретації. Для наукового спостереження характерні перехід від опису фактів до пояснення їхньої суті, формування психологічної характеристики особистості.
У науковій психології використовується також метод самоспостереження, який виступає як засіб вивчення, аналізу та синтезу власних вчинків і дій, порівняння своїх думок з думками інших людей.
Головним методом психологічного пізнання вважається експеримент. Дослідник активно втручається у діяльність та поведінку піддослідного для створення необхідних умов, за яких виявляються ті чи інші психологічні факти, явища, якості.
Залежно від рівня втручання дослідника у перебіг психічних явищ експеримент може бути констатуючим, коли вивчаються наявні психічні особливості без зовнішнього втручання, та формуючим, коли психічні властивості особистості вивчаються в процесі "штучного" цілеспрямованого розвитку з використанням засобів навчання й виховання людини.
За схемою констатуючого експерименту можна також вивчати природу психічних властивостей у процесі їхньою розвитку, для чого застосовуються так звані поперечні та поздовжні зрізи.
При поперечному зрізі одночасно порівнюються психічні властивості кількох груп піддослідних, які відрізняються за віком, щоб розкрити динаміку вікового розвитку досліджуваної психічної властивості.
При поздовжньому зрізі простежуються зміни у психічних властивостях певних людей протягом тривалого часу (місяці й роки). Це допомагає вивчати розвиток особистості в її цілісності.
За наявністю оснащення психологічний експеримент може бути лабораторним і природним. При лабораторному експерименті використовується спеціальна апаратура. Природному експерименту властиві звичайні умови, коли піддослідний не здогадується про власну участь у дослідах, а експериментальні умови обмежуються замаскованим включенням дій дослідника або його асистента у спільну з піддослідним поведінку (скажімо, у гру дітей у дитсадку).
Значного поширення набули тести, які використовуються для визначення властивостей особистості, вимірювання рівня розвитку порівняно зі стандартом. За допомогою тестів - а їх уже налічується кілька тисяч - психологи мають змогу перевіряти здібності, навички, уміння, риси характеру й інші якості особистості з метою відбору, контролю, прогнозу, навчання тощо.
Застосування анкет (опитувальників) допомагає збирати фактичний матеріал, що стосується характеру, змісту та спрямованості думок, оцінок, настроїв людей. Недоліком цього методу є певний суб'єктивізм, неможливість контролювати щирість респондентів (тих, хто відповідає на запитання анкет).
Соціометричний та референтометричний методи забезпечить вивчення стосунків між членами груп, виявляють їхню структуру (лідерів, аутсайдерів тощо) на основі відносно простої процедуру вибору одними членами групи інших за параметрами симпатії - антипатії, референтності (стосовно певних цінностей).
Інтерв'ю та бесіда як методи здобуття інформації про особистість, її погляди, самооцінку, ціннісні установки, психічні властивості спираються на попередньо розроблену програму, гнучку стратегію формування запитань залежно від очікуваних та отриманих відповідей.
Аналіз продуктів діяльності як метод дослідження можливий за наявності об'єктивних (матеріальних або матеріалізованих) наслідків діяльності людини, таких, як архівні матеріали, чернеткові записи, щоденники, креслення, варіанти ескізів та малюнків. Для біографічного методу характерні використання матеріалів, що стосуються особливостей життя людини, її розвитку як особистості, аналіз важливих подій у її дитинстві, внаслідок чого реконструюють риси особистості. Трудовий метод передбачає включення дослідника у конкретну діяльність (професійну, громадську тощо).
Методи активного впливу на особистість. Назвемо деякі з цих методів.
Психологічна консультація проводиться з метою надання людині психологічної допомоги. Під час спеціально організованого спілкування можуть бути актуалізовані додаткові психологічні можливості виходу людини з важкої життєвої ситуації.
Психологічна корекція передбачає подолання певних відхилень у поведінці та діяльності людини засобами вивчення індивідуальних особливостей особистості.
Психологічний тренінг (вправи, ділові ігри) застосовується для розвитку здібностей, наприклад, уваги, пам'яті, мислення, уяви тощо.
Психологічна терапія та реабілітація - це система спеціальних психологічних методів оздоровчого впливу на людину для нормалізації її психічного стану - під час перебування у важкому стресі, при психогеніях (непатологічних станах психіки).
Отже, сучасна наукова психологія має у своєму розпорядженні великий арсенал методів активного дослідження, пізнання та впливу на психіку людини, щоб допомогти їй у складних умовах нинішнього напруженого, динамічного життя.
Психологія в системі наук
Психологія як наука становить систему пов'язаних між собою та з іншими науками галузей. Передусім це соціальна, історична, економічна, етнічна, юридична, політична психологія, психолінгвістика та психологія мистецтва.
Нерозривний зв'язок існує між психологією та природничими науками і насамперед між психологією та фізіологією, внаслідок чого сформувалися спеціальні дисципліни-психофізіологія і психофізика.
Потреба у психологічних знаннях виникає при розробці проблем здоров'я, що привело до формування патопсихології, психопатології, медичної психології, психології здоров'я, нейропсихології, психофармакології, психотерапії тощо. Що і як відбирати з величезної маси інформації та наукових знань? Які можливості й резерви психічного розвитку людини на різних вікових етапах? Ці та інші питання розв'язуються педагогічною, віковою й дитячою психологією та іншими спеціальними галузями психології - тіфлопсихологією, сурдопсихологією тощо.
На перетині технічних і психологічних наук сформувалися спеціальні дисципліни й напрями - психологія праці й інженерна психологія, котрі використовують психологічні знання для оптимізації діяльності спеціалістів.
Галузі психології
Сучасна наукова психологія являє собою досить розмаїту систему дисциплін та галузей. За спрямованістю діяльності психологів на пізнання, дослідження або перетворення психіки доцільно виділити три великі групи галузей - теоретичну, науково-прикладну та практичну психологію.
1. До теоретичної психології належать: загальна психологія, історія психології, експериментальна, генетична, соціальна, порівняльна, диференціальна психологія, психофізіологія, психологія особистості, моделювання психіки.
Загальна психологія систематизує експериментальні дані, здобуті у різних галузях психологічної науки, розробляє фундаментальні теоретичні проблеми психології, формулює основні принципи, категорії, поняття, закономірності; становить фундамент розвитку всіх галузей та розділів психологічної науки.
Історія психології розглядає формування психологічних категорій і понять упродовж усього часу існування наукової психології.
Експериментальна психологія займається розробкою нових методів психологічного дослідження для більш глибокого вивчення психічної реальності.
Генетична психологія вивчає закономірності розвитку психіки тварин і людини у філогенезі (протягом біологічної еволюції усього живого та історичного розвитку психіки) і онтогенезі (упродовж життя окремої особи).
Соціальна психологія досліджує психічні явища у процесі взаємодії людей у великих та малих суспільних групах, а саме: вплив засобів масової комунікації на різні верстви населення, особливості формування та поширення чуток, смаків, суспільних настроїв, моди, питання психологічної сумісності, міжособистісних взаємин, групової атмосфери, роль лідера у групі, сприйняття людини людиною, становище особистості у групі, стосунки між членами сім'ї тощо.
Порівняльна психологія має предметом свого дослідження особливості психіки тварин (зоопсихологія) у порівнянні з психікою людини.
Диференціальна психологія досліджує індивідуально-психологічні особливості психіки з урахуванням вікового рівня розвитку та механізмів функціонування психіки, ролі задатків і здібностей індивіда тощо.
Психофізіологіявивчає фізіологічні механізми діяльності мозку, вищої нервової системи, які лежать в основі функціонування психіки.
Психологія особистості займається вивченням психічних властивостей людини і цілісного утворення.
До науково-прикладної психології слід віднести ряд галузей, для яких характерні дослідження і практичне використання з метою оптимізації поведінки та діяльності людей. Напрями науково-прикладної психології доцільно розрізняти за певними ознаками.
а) За видом діяльності та поведінки людини:
• психологія праці досліджує психологічні закономірності трудової діяльності людини, психологічні основи наукової організації праці;
• інженерна психологія вивчає особливості діяльності оператора автоматизованих систем управління, розподілу та узгодження функцій між людиною і машиною, використовуючи здобуті знання в інженерно-психологічному проектуванні, експлуатації;
• психологія творчості досліджує закономірності творчої (евристичної) діяльності, фактори стимуляції творчого пошуку винахідників, раціоналізаторів, умови розвитку творчої особистості та розробляє методи активізації творчості працівників науки, техніки, мистецтва, культури;
• військова психологія має предметом фактори ефективної поведінки людини в екстремальних умовах бойових дій, питання підвищення боєздатності військовослужбовців, підготовки військових кадрів, управління військами і бойовою технікою, стосунки між командирами та підлеглими, методи психологічної пропаганди і контрпропаганди тощо;
• психологія управління та менеджменту здійснює дослідження процесів управління, організації спільної діяльності людей на політичному, соціальному, економічному, виробничому тощо рівнях у державному, регіональному та місцевому масштабах з метою досягнення позитивних результатів у суспільному житті;
• екологічна психологія досліджує психологічні фактори виникнення й розв'язання проблем взаємозв'язку між людиною і природою, оптимізації цього взаємозв'язку, подолання соціально-психологічних наслідків природних та техногенних катастроф;
• психологія спорту вивчає закономірності поведінки людей в умовах спортивних змагань, методи відбору, підготовки, організації діяльності спортсменів та їхньої психологічної реабілітації після участі в змаганнях.
б) За психологічними питаннями розвитку людини у науково-прикладній психології можна виділити такі напрями:
• вікова психологія досліджує онтогенез психічних властивостей особистості на різних вікових етапах;
• педагогічна психологія має своїм предметом закономірності навчання й виховання особистості;
• психологія аномального розвитку, або спеціальна психологія, розподіляється на такі дисципліни, як патопсихологія (розглядає відхилення у процесі розвитку психіки, розлади психіки при різних формах мозкової патології); олігофренопсихологія (займається патологічними відхиленнями психологічного розвитку, які визначаються природженими дефектами мозку); сурдопсихологія (вивчає особливості розвитку дітей з вадами слуху); тіфлопсихологія (допомагає розвиватись особистостям дітей із слабким зором або незрячим).
в) За відношенням до нормальної або хворої психіки виділяються такі дисципліни:
• психологія здоров'я - наука про психологічні основи здорового способу життя, збереження та поліпшення здоров'я людини;
• медична психологія, що вивчає психологічні аспекти діяльності лікаря та особистості хворого і розподіляється на такі напрями: нейропсихологія (досліджує співвідношення між психічними І явищами та фізіологічними структурами мозку); психофармакологія (наука про вплив лікарських речовин на психічну діяльність людини); психотерапія (вивчає та використовує засоби психологічної дії для лікування хворих); психопрофілактика (має справу із заходами попередження психічних захворювань); психогігієна (наука про систему засобів підтримання та забезпечення психічного здоров'я особистості на належному рівні).
г) За відношенням до права виділяється:
• юридична психологія, що пов'язана з дослідженням проблем реалізації системи правової поведінки психологічними засобами і розподіляється на такі підрозділи: судова психологія як наука про психологічні особливості поведінки суб'єктів карного процесу; кримінальна психологія, предметом якої є психологічні особливості особистості правопорушника, мотиви правопорушення тощо; виправно-трудова (пенітенціарна) психологія, що займається науковими та прикладними питаннями вивчення психіки ув'язненого, методами виправлення та перевиховання його особистості.
3.Практична психологія функціонує і розвивається як система спеціальних психологічних служб, спрямованих на надання безпосередньої допомоги людям у вирішенні їхніх психологічних проблем. Головна мета практичної психології - створити сприятливі соціальні та психологічні умови для діяльності людини в усіх сферах життя - від сімейних стосунків до управління державою, надати дієву допомогу у розвитку та захисті її психічного здоров'я.
Основними функціями практичної психології є аналіз і прогнозування поведінки й діяльності людини, активний соціальний та психологічний вплив, консультативно-методична, просвітницька, профілактична, реабілітаційна та психогігієнічна функції тощо.
У структурі практичної психології виділяються такі напрями:
• психологічна служба сім "і та соціального захисту населенняпрацює в річищі забезпечення, збереження та розвитку національних традицій і культури сімейного життя, корекції та профілактики сімейних конфліктів, гармонізації сексуальних відносин;
• психологічна служба системи освіти психологічно забезпечує навчально-виховний процес, роботу з обдарованими та несумлінними учнями;
• психологічна служба системи охорони здоров'я займається психологічним забезпеченням лікувального процесу і реабілітації хворих, інвалідів, психотерапією та психопрофілактикою;
• практична юридична психологія і педагогіка займається психологічним і соціологічним забезпеченням діяльності органів Міністерства внутрішніх справ. Служби безпеки, суду, прокуратури, пенітенціарної системи, працюючи із співробітниками органів міліції, судами, ув'язненими, правопорушниками, потерпілими;
• практична психологія і соціологія економіки та бізнесумає справу з вивченням психологічних умов економічної діяльності, впливу на неї різних форм власності, методами оптимізації ведення ділових переговорів та укладання угод, маркетингу, реклами, надаючи консультативну допомогу підприємцям, економістам, органам державного управління, громадянам, представникам профспілок;
• практична психологія праці та профорієнтації здійснює заходи щодо профінформації, профконсультації, професійного підбору, профадаптації, соціально-психологічного забезпечення виробництва, створення оптимальних умов для трудової діяльності;
• соціально-психологічна служба армії веде роботу з військової профорієнтації та профвідбору, психологічної підготовки військовослужбовців;
• практична психологія і педагогіка спорту здійснює заходи щодо відбору, психологічної підготовки, підтримки спортсменів, спортивних команд, тренерів в екстремальних умовах спортивних змагань. Між галузями психологічної науки існують тісні зв'язки.
Запитання для перевірки
Максимальна оцінка за усну відповідь на одне запитання- 4 з.о., за письмову - 3 з.о.
1.Чим методи психології відрізняються від методів інших наук, наприклад, тієї, яку опановуєте Ви?
2.Які галузі психологічної науки найбільше пов'язані з Вашою майбутньою професією?
3.Що зумовлює розвиток і ті перспективи психологічної науки?
Теми рефератів
Максимальна оцінка - ~ 15 з.о.
1.Взаємозв'язок принципів і методів психологічної науки.
2.Побудова і використання тестів.
3.Роль психології в оптимізації професійної діяльності.
4.Психологія майбутнього
ДИСКУСІЯ:
"Чи гарантує наукова психологія ефективне пізнання психіки людини?»
Максимальна оцінка -45 з.о.
Запитання до дискусії
1. Чи можна вивчати психіку лише шляхом життєвого спостереження?
2. Чи дає гарантію достовірності отримання даних методом психологічного дослідження?
3. Чи згодні Ви з прислів'ями: "щоб впізнати людину, треба з нею пуд солі з'їсти"?
4. Це прислів'я не відкидає необхідності наукового пізнання
психіки?
5.Чому релігійні люди рідше звертаються до психотерапевта?
Рекомендована література
1. Кликс Ф. Пробуждающееся мьішление: У истоков человеческого интеллекта.- Москва, 1983.
2. Костюк Г.С. Избранньїе психологические труди.- Москва, 1988.
3. Леонтьев А.Н. Проблеми развития психики.- Москва, 1972.
4. Ломов Б.Ф. Методологические й теоритические проблеми психологии.-Москва, 1984.
5. Лурия А.Р. Основи нейропсихологии.- Москва, 1973.
6. Максименко С.Д. Теорія і практика психолого-педагогічного дослідження.-Київ, 1990.
7. Милнер П. Физиологическая психология.-Москва, 1973.
8. Моляко В.А. Психология конструкторской деятельности.- Москва, 1982.
9. Общая психодиагностика / Под ред. А.А. Бодалева, В.В. Столина.-Москва, 1987.
Психологічна задача №1
Максимальна оцінка - 10 з.о.
У психології праці відомий так званий хоторнський ефект, виявлений під час вивчення впливу освітлення в цехах електромеханічного заводу м. Хоторна (США) на продуктивність складальних робіт. Після того, як попередні спроби встановити якусь закономірність завершилися невдачею, було обладнано спеціальну кімнату, допрацювали п'ять робітниць. Крім освітлення, там варіювалися періодичність праці і відпочинку, тривалість робочого дня і тижня. Оплата праці здійснювалась відповідно до загальної кількості перемикачів, зібраних усіма робітницями. На подив учених, продуктивність праці весь час зростала, причому незалежно від змін, що вносилися. Подальше вивчення цього явища зумовило появу нової науки - соціальної психології.
Запитання: Який метод застосувався у цьому випадку? Як можна пояснити отримані результати?
Література
1. Ананьев Б. Г. О проблемах современного человекознания.- М.: Наука, 1977.- С. 305-308.
2. Готтсданкер Р. Основи психологического зксперимента: Пер. с англ.- М.: Изд-во Моск. ун-та, 1982.- С. 61-69.
3. Методологические й теоретические проблеми психологии // Отв. ред. Е.В. Шорохова- М.: Наука, 1969.- С. 222-229.
4. Рубинштейн С. Л. Общая психология: В 2 т.- М.: Педагоги-ка,1989.-Т. 1.-С.57-62.
5. Фресс П., Пиаже Ж. Зкспериментальная психология: Пер. с фр.-М.: Прогресе, 1966.-Вип. 1-2-С.116-148.1
Психологічна задача №2
Максимальна оцінка - 10 з.о.
Шкільний психолог розробив анкету, спрямовану на з'ясування ставлення учнів до заходів, які проводились у школі. Вона складалася із 40 запитань і починалася словами: "Чи подобається тобі?..", "Чи хотів би ти?..", "Чи задоволений ти?..", "Чи любиш ти?..". Передбачались відповіді "так" або "ні", що їх повинні були вибрати опитувані.
Запитання: Чи правильно складено цю анкету? Яких вимог потрібно було дотримуватись?
Література
1. Ананьев Б.Г. О проблемах современного человекознания.- М.: Наука, 1977- С.308.
2. Пономарев Я. А. Методологическое введение в психологию.-М.: Наука, 1983-С. 19-20.
3. Психологічний словник / За ред. В. І. Войтка.- К.: Вища шк. Головне вид-во, 1982.-С. 13-14.
4. Психология: Словарь / Под ред. А.В. Петровского, М.Г. Ярошевского.- 2-е изд., испр. й доп.- М.:Политиздат,1990.- С.21-22.
5. Цимбалюк І.М. Психологія. Рівне. ПринтХаус, 2003.-17-56 с.