Типи управлінських рішень та вимоги до їх прийняття

У кожній організації приймається велика кількість найрізноманітніших рішень, які в менеджменті класифікують за різними ознаками (табл. 3.1).

За функціональним призначенням:

- планові: стосуються планування діяльності організації та її підрозділів;

- організаційні: структурують відносини в організації; визначають повноваження і відповідальність пра­цівників та коло їх обов'язків; використовують для розподілу виробничих завдань;

- регулюючі: регулюють перебіг процесів в органі­зації, усувають відхилення від запланованого;

- активізуючі: спрямовані на активацію певних дій персоналу, заохочують до кращого виконання роботи;

- контрольні: стосуються вибору засобів і методів контролю за перебігом процесів.

Таблиця 3.1

Типи управлінських рішень

Класифікаційна ознака	Типи рішень
Функціональне призначення	Планові, організаційні, регулюючі, активізуючі, контрольні
Зміст	Економічні, соціальні, технічні, наукові тощо
Характер дій	Директивні, нормативні, методичні, рекомендаційні, дозвільні
Час дії	Стратегічні, тактичні, оперативні
Напрям впливу	Внутрішнього спрямування, зовнішнього спрямування
Спосіб прийняття	Індивідуальні, колегіальні, колективні
Рівень прийняття рішень	Організація в цілому, її структурні підрозділи, функціональні служби, окремі працівники
Ступінь ефективності	Оптимальні, раціональні
Методи підготовки	Креативні, евристичні, репродуктивні
Ступінь структурованості	Структуровані, слабоструктуровані, неструктуровані

За змістом:

- економічні: спрямовані на вибір ефективних методів управління економічними процесами в організації (встановлення ціни, визначення форм і систем оплати праці, використання прибутку тощо);

- соціальні: зорієнтовані на вибір ефективних мето­дів управління соціальними процесами (управління конфліктами, розвиток персоналу, поліпшення умов праці тощо);

- технічні: пов'язані з функціонуванням технічної складової (вибір технологій, налагодження, регулювання, вдосконалення техпроцесів тощо);

- наукові: стосуються вибору напряму науково-дослідних робіт, впровадження інновацій тощо.

За характером дій:

- директивні: потребують обов'язкового виконання;

- нормативні: служать орієнтиром, стандартом при прийнятті інших рішень у даній сфері;

- методичні: у них дається детальний опис дій, які необхідно виконати у певній ситуації;

- рекомендаційні: рекомендують, як краще вчинити в певній ситуації, але залишають право вибору іншого рішення;

- дозвільні: дозволяють певні дії.

За часом дії:

- стратегічні: спрямовані на визначення стратегічних цілей та завдань, розрахованих на тривалу перспективу (5—15 років чи більше);

- тактичні: стосуються вибору способів і методів реалізації стратегії, розраховані на 1—2 роки;

- оперативні: визначають конкретні заходи (розраховані на реалізацію протягом 1 року), за якими здійсню­ється організація і регулювання виробничих процесів.

За напрямом впливу:

- внутрішнього спрямування: спрямовані всередину організації для впливу на стан чи функціонування її внутрішніх складових;

- зовнішнього спрямування: визначають способи й методи взаємодії організації із зовнішнім середовищем.

За способом прийняття:

- індивідуальні: приймаються одноосібно людиною, яка має на це повноваження;

- колегіальні: приймаються після досягнення консенсусу групою фахівців;

- колективні: приймаються всім колективом, якого стосується проблема.

За рівнем прийняття рішень:

- організація в цілому: приймаються вищим рівнем менеджменту;

- структурні підрозділи: приймаються лінійними керівниками середніх та низових рівнів;

- функціональні служби: приймаються функціональними менеджерами;

- окремі працівники: приймаються індивідами (наприклад, вибір способу виконання дорученого завдання).

За ступенем ефективності:

- оптимальні: ставлять за мету вибір найкращого рішення;

- раціональні: передбачають вибір рішення, яке дає змогу ліквідувати проблему, але не є найкращим (приймаються за умов обмеженості ресурсів).

За методами підготовки:

- креативні: використовують творчий підхід для генерування ідей щодо розв'язання проблеми;

- евристичні: прийняття рішення через «осяяння» (засновані на логіці, досвіді, здоровому глузді);

- репродуктивні: використовують відомі й раніше вживані способи розв'язання проблеми (відтворюються раніше прийняті рішення).

За ступенем структурованості:

- структуровані;

- слабоструктуровані;

- неструктуровані.

Управлінські рішення мають відповідати певним вимогам:

- здатність до реалізації;

- своєчасність;

- оптимальність (економічність, ефективність);

- наукова обґрунтованість;

- однозначність;

- об’єктивність;

- правомочність і законність;

- простота, чіткість, стислість викладання.