Злочин і розслідування як обєкти вивчення юридичних наук кримінально правового циклу

Завдання криміналістики як науки кримінально правового циклу

Спеціальні завдання криміналістики:

- подальше вивчення об'єктивних закономірностей, що складають основу предмета криміналістики, розвиток її загальних і окремих теорій як основи розробки засобів, прийомів і рекомендацій з розкриття, розслідування і запобігання злочинів;

- розробка та удосконалювання техніко-криміналістичного забезпечення розслідування злочинів з використанням досягнень природничих, технічних і гуманітарних наук;

- розробка та удосконалювання організаційних, тактичних і методичних основ досудового і судового слідства, вивчення та узагальнення з цією метою слідчої і судової практики;

- розробка криміналістичних засобів і методів запобігання злочинів;

- вивчення досягнень закордонних криміналістів та їх використання у розслідуванні злочинів і подальших наукових дослідженнях.

Спеціальні завдання криміналістики - динамічні, вони змінюються залежно від соціальних змін у суспільстві і повинні служити потребам практики боротьби зі злочинністю, зміцненню законності і правопорядку. Конкретні завдання, у свою чергу, визначаються відносно тих напрямів практики, які спрямовані на боротьбу зі злочинністю.

Загальне і спеціальні завдання криміналістики вирішуються за допомогою конкретних завдань.

У постановці конкретних завдань проявляються тенденції розвитку криміналістики. Вона розвивається на основі зв'язку і спадкоємності між існуючими і новими криміналістичними концепціями; активного творчого пристосування для цілей боротьби зі злочинністю останніх досягнень тих наук, положення яких не можуть бути безпосередньо використані у кримінальному судочинстві; обумовленості криміналістичних рекомендацій потребами практики боротьби зі злочинністю і вдосконалювання цієї практики на основі досягнень криміналістичної науки; прискорення темпів розвитку криміналістики під впливом науково-технічного прогресу у сфері як самої криміналістики, так і суміжних галузей наукового знання.

Конкретним називається завдання тимчасового характеру, яке наука вирішує на даному етапі.

Для вирішення такого конкретного завдання може виникнути необхідність як усієї сукупності криміналістичних знань, так і будь-який розділ криміналістики або навіть частина цього розділу. Іншими словами, конкретні завдання можуть бути досить різними за обсягом.

Злочин і розслідування як обєкти вивчення юридичних наук кримінально правового циклу

Методика розслідування злочинів може розглядатися у двох аспектах. По-перше, це сам процес розслідування злочинів як специфічна діяльність уповноважених законом органів та осіб, що здійснюється на підставі застосування засобів криміналістичної техніки, прийомів слідчої тактики, методів розслідування певних видів злочинів. По-друге, це розділ науки криміналістики, який містить систему комплексних криміналістичних рекомендацій щодо виявлення, розслідування та профілактики окремих видів злочинів. Саме у взаємозв’язку цих двох напрямів — практичного і теоретичного — методика розслідування злочинів виявляє своє призначення, сприяючи розробці наукових рекомендацій і запровадженню їх у практику розслідування злочинів.

Процес розслідування в цілому і окремих видів злочинів зокрема може бути охарактеризований як:

1) правова діяльність, що здійснюється на підставі процесуальної форми уповноваженими законом органами (дізнання, досудове слідство) та особами (дізнавачем, слідчим);

2) пізнавальна діяльність, спрямована на встановлення обставин події минулого на підставі теорії судових доказів, законів логіки і положень психології;

3) організаційна діяльність, спрямована на забезпечення планомірного розслідування окремих видів злочинів на підставі нормативних приписів, рекомендацій з наукової організації праці (НОП);

4) оперативно-розшукова діяльність, що проводиться уповноваженими законом органами з виявлення та розкриття злочинів;

5) профілактична діяльність, спрямована на встановлення причин та умов, що сприяли вчиненню злочинів, яка здійснюється на підставі рекомендацій кримінології та криміналістики.

Поняття методики розслідування. Розглянута сутність методи­ки розслідування дає підстави для визначення її поняття як зак­лючного розділу науки криміналістики, її особливої частини, що містить рекомендації, синтезовані на основі узагальнення практи­ки виявлення, розкриття, розслідування та попередження злочинів, наукових досягнень всіх розділів криміналістики, суміжних наук.

Виходячи з сутності визначення предмету криміналістики як науки про закономірності виникнення слідів злочину (у широкому розумінні) та закономірності ефективної діяльності правоохорон­них органів, про методику розслідування як структурну частину криміналістики можна говорити також у плані завдань вивчення нею вказаних закономірностей стосовно специфічних завдань роз­слідування окремих видів злочинів.

Об'єкт дослідження методики розслідування. Звичайно об'єктом дослідження криміналістики є процес розслідування злочинів. В окремих випадках, намагаючись спеціалізувати і конкретизувати цей об'єкт, надати йому суто криміналістичної спрямованості, го­ворять про процес розкриття злочинів. При такому підході поза об'єктом дослідження залишається найважливіша діяльність з бо­ротьби зі злочинністю, з її найбільш небезпечною формою — орга­нізованою злочинністю — сфера виявлення злочинів. Як показала практика боротьби зі злочинністю останніх років та нові напрям­ки законодавчого регулювання, об'єктом дослідження методики розслідування мають стати всі етапи, а разом з ними напрямки та форми боротьби зі злочинами: виявлення, відшукання, розкриття, розслідування та попередження їх.

Завдання методики розслідування (як і в цілому науки криміна­лістики) полягають у сприянні найбільш успішному здійсненню конституційних положень про захист інтересів держави, законних інтересів та прав громадян, у вирішенні завдань кримінального су­дочинства (ст. 2 КПК), оперативно-розшукової діяльності (ст. 1 Закону “Про оперативно-розшукову діяльність”), у сприянні досяг­ненню мети боротьби з організованою злочинністю (ст.ст. 2, 3 За­кону “Про організаційно-правові основи боротьби з організова­ною злочинністю”).

До таких завдань, сформульованих в КПК, належать: охорона прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб у криміналь­ному судочинстві, швидке і повне розкриття злочинів, викриття винних (ст. 2 КПК). Ці завдання конкретизуються іншими закона­ми, що регулюють діяльність відповідних правоохоронних органів у сфері боротьби зі злочинністю, що випливає з їх компетенції, повноважень та функціональних обов'язків.

Завдання методики розслідування безпосередньо пов'язані із завданнями кримінального законодавства, що полягають в охо­роні суспільного ладу, його політичної і економічної систем, влас­ності особи, прав і свобод громадян і всього правопорядку від зло­чинних посягань (ст. 1 КК).

На підставі цих завдань та виходячи з предмету дослідження і логіки наукового розвитку в методиці розслідування виділяють власні завдання з удосконалення наукових рекомендацій щодо підвищення ефективності розкриття злочинів: систематичне уза­гальнення слідчої, судової та експертної практики, вивчення кри­мінальної обстановки в цілому та в окремих регіонах, стану, струк­тури та динаміки злочинності; аналіз кримінального, кримінально-процесуального, кримінально-виконавчого, адміністративного, цивільно-правового, а також галузевого законодавства, пов'язано­го з встановленням юридичної відповідальності за правопорушен­ня в різних сферах діяльності (господарської, фінансової, банківсь­кої, податкової, екологічної) та ін.

Одним з важливих завдань методики розслідування є розробка найбільш ефективних методів і засобів розкриття і розслідування зло­чинів, побудова їх криміналістичної характеристики, оптимізація процесу розслідування окремих видів злочинів на основі використан­ня даних про типові слідчі ситуації, системи типових версій, комплек­си слідчих дій, організаційних і оперативно-розшукових заходів.

У переліку таких завдань останнім часом виділяється вдоско­налення методики прогнозування змін у структурі злочинності і розробка відповідно до цього нових методик розслідування та вдосконалення тих, що застосовуються. Так, в числі актуальних стала розробка методик розкриття та розслідування злочинів проти особи, зокрема вбивств, вчинених на замовлення, різних видів економічних злочинів та ін. Вирішення таких завдань відби­ває одну з найважливіших функцій криміналістики — прогнос­тичну, що особливо важливо в умовах структурних змін і дина­міки злочинності.

До важливих завдань методики розслідування слід віднести роз­робку криміналістичних аспектів проблеми латентності і розкриття злочинів. Латентність пов'язана з рівнем виявлення злочинів. Де­які з таких діянь виявляються через певний, іноді тривалий час, деякі взагалі не виявляються. Латентна злочинність становить значну небезпеку для суспільства не тільки самим фактом непока-раності винних осіб за вчинені злочини, а й тим, що є джерелом рецидивної злочинності.

Проблема розкриття злочинів завжди була в центрі уваги кри­міналістики, оскільки початковий етап розслідування відіграє важ­ливу роль у процесі доказування. На даному етапі застосовуються методики розслідування по “гарячих слідах”, комплекси невідклад­них слідчих дій та оперативно-розшукових заходів, тактичні опе­рації, що розробляються в окремих методиках розслідування.

Останнім часом активно розробляються методики розслідуван­ня осередків злочинів — певних сукупностей злочинів, що вчиня­ються однією особою або злочинною групою.

Особливого значення набуває розробка методик розслідуван­ня злочинів, що вчиняються організованими групами, до яких на­лежать діяння загальнокримінальні (насильницькі, насильницько-корисливі) та економічні, що вчиняються в сфері виробництва, тор­гівлі, обслуговування, банківської та іншої економічної діяльності.

Принципи методики розслідування. Методика розслідування будується на загальних принципах кримінального судочинства, і в той же час її розробка і застосування підпорядковані характерним методиці принциповим положенням. Одним з таких почожень є побудова методики розслідування на основі змісту і диспозицій відповідних норм кримінального закону, інших законодавчих актів, що встановлюють юридичну відповідальність (цивільно-правову, адміністративну), а також регламентують діяльність пра­воохоронних органів.

Кожна окрема методика розслідування розробляється у відпо­відності з нормами Особливої частини КК, що містять опис ознак злочинів певних видів. Відповідні норми КПК складають основу для розробки типових обставин, що підлягають встановленню в процесі доказування по справах про злочини певного виду, і побу­дови структури окремої методики розслідування.

Одним з принципових положень методики розслідування є забезпечення наукової обґрунтованості початкових положень і одержаних результатів, що надаються правоохоронним, контро­люючим, судово-експертним органам, суду у вигляді криміналі­стичних рекомендацій.

Дане положення тісно пов'язано з вимогою використання в процесі розробки окремих методик розслідування узагальнення слідчої, експертної та судової практики, криміналістичної теорії, даних суміжних юридичних наук та інших галузей знань.

Найважливішим чинником розробки ефективних методик роз­слідування є вивчення та аналіз кримінального оточення особи злочинця, механізму та способів вчинення та приховування різних видів злочинів. Дотримання даного принципового положення за­безпечує умови для наукового розроблення криміналістичної ха­рактеристики окремих видів (різновидів) злочинів, їх класифікації.

Криміналістичні аспекти процесу виявлення і розкриття зло­чинів. Розробка та ефективне застосування окремих методик роз­слідування значною мірою залежить від узагальнення практики виявлення ознак злочину, розгляду їх відповідними органами для прийняття рішення про проведення розслідування.

Тут треба враховувати два аспекти: 1) практичну діяльність по боротьбі зі злочинністю як цілісну систему, пов'язану з виявленням ознак злочину, його початковим, наступним та завершальним ета­пами розслідування, та 2) розмежування наукових галузей, що вив­чають дану систему, — кримінального процесу, криміналістики, теорії оперативно-розшукової діяльності. Єдність даної системи в практичній діяльності потребує відповідно системного розгляду її в криміналістиці як науці, що здійснює найбільш широкі міжна-укові зв'язки.

Поняття “виявлення злочинів” (ознак злочину) звичайно має оперативно-розшуковий характер.

У статті 2 і п. 2 ст. 10 Закону України “Про міліцію” при визна­ченні основних завдань та обов'язків міліції йдеться саме про ви­явлення злочинів. У статтях 1, 2 Закону України “Про оператив-но-розшукову діяльність” у переліку завдань такої діяльності і визначенні самого поняття оперативно-розшукової діяльності гово­риться про пошук і фіксацію фактичних даних відносно протиправ­них дій, про гласні і негласні пошукові, розвідувальні і контр-розвідувальні заходи.

У статті 6 Закону України “Про організаційно-правові основи боротьби з організованою злочинністю” серед основних напрямків діяльності спеціальних підрозділів органів внутрішніх справ Украї­ни названо виявлення учасників організованих злочинних угрупо­вань. Разом з тим ці органи наділені повноваженнями дізнання, до яких входить вжиття необхідних оперативно-розшукових заходів з метою виявлення ознак злочину і осіб, які його вчинили (ст. 103 КПК). Поряд з цим у п. 5 ст. 94 КПК як підстава для порушення кримінальної справи передбачено безпосереднє виявлення органом дізнання, слідчим, прокурором або судом ознак злочину.

Таким чином, зазначені закони наділяють відповідні правоохо­ронні органи повноваженнями щодо виявлення ознак злочину, про­ведення розшукових дій і прийняття рішення про наявність підстав для порушення кримінальної справи. Процесуальна діяльність при розгляді заяв і повідомлень про злочини регулюється ч. 4 ст. 97 КПК, що надає право відповідним органам здійснювати перевіроч­ні дії шляхом відібрання пояснень від окремих громадян чи служ­бових осіб або витребування необхідних документів.

Місце методики розслідування в системі криміналістики та її зв'язки з іншими галузями знань. Як завершальний розділ у науці криміналістиці методика розслідування акумулює наукові дані попередніх розділів: загальної теорії, криміналістичної техніки та криміналістичної тактики. Логіка внутрішньонаукових зв'язків кри­міналістики є такою, що планування наукових досліджень і реалі­зація їх результатів спрямовані, в кінцевому підсумку, на створен­ня системи ефективних методик розслідування.

В умовах швидкого та інтенсивного розвитку науки і техніки питання про міжнаукові зв'язки криміналістики набуває особливо­го значення. Кожний розділ криміналістики в залежності від об'єктів та завдань дослідження поряд з внутрішньонауковою взаємодією здійснює цільові зв'язки з відповідними галузями знань. З цього погляду методика розслідування, маючи своїм предметом широке коло об'єктів, що відносяться до різних сфер життя та діяльності, відповідно використовує багатосторонні наукові зв'язки криміна­лістики. До таких галузей знань перш за все належать наукові дані, необхідні для розкриття злочинів проти життя та здоров'я людей, інших тяжких насильницьких та корисливо-насильницьких пося­гань. Тут мають значення такі досягнення в галузі біології, судової медицини, які дозволяють на підставі генної “дактилоскопії” іден­тифікувати підозрюваного у вбивстві, встановити особу невпізна­ного трупа тощо.

Особливого значення для розвитку методики розслідування набувають найновіші дані в галузі економічних знань, математико-кібернетичних методів, що застосовуються в розкритті економіч­них злочинів та пов'язаних з ними службових діянь.