Основні поняття психології професійної мотивації та мотивації трудової діяльності

Мотив труда — это субъективный образ предмета потребности, побуждающий человека к трудовой деятельности как форме активности, реализующей потребность. Мотивация труда — это процесс побуждения себя и других к деятельности, направленной на достижение определенных резуль- татов. Побудительная(спонукальна) сила мотива определяется его субъективной зна- чимостью, или, другими словами, особым отношением субъекта к потребности и ее предмету в системе других потребностей.Трудовая деятельность реализует обычно не одну потребность (и мотив), а несколько, т.е. она может быть полимотивирована. Относительная устойчивость мотивационно-потребностной сферы личности позволяет выделять ведущие (наиболее личностно-значимые, имеющие особый лич-юстный смысл) потребности и мотивы, называемые направленностью личности. Мотивы трудовой деятельности представлены в сознании субъекта труда в такой форме, которая включает когнитивные и аффективные компоненты. Мотивы (как психические образования) могут быть в разной мере осознанными, могут существовать в вербализованной и (или) образной форме.Продуктивность (эффективность) труда — показатель успешности в труде, признаком которой являются высокое качество и скорость работы.

Стимулы труда. Виды стимулирования труда оказываются в разной мере эффективными для разных людей. К трудовым стимулам относят: заработную плату, социальные льготы (доплату в пользовании услугами медицинских учреждений, путевок в санатории и пр.), удобный временной график работы и пр.

Мотив і мотивація. У поведінці людини є дві функціонально взаємопов'язані форми: спонукальна та регулятивна. Спонукання забезпечує активізацію і спрямованість поведінки, а регуляція відповідає за те, як воно складається від початку до кінця в конкретній ситуації. Мотивація –сукупність причин ψ характеру, які пояснюють поведінку працівника і її початок, спрямованість і активність. Будь-яку форму поведінки можна пояснити як внутрішніми (властивості суб'єкта поведінки: мотиви, потреби, цілі, наміри, бажання, інтереси – це особистісні диспозиції), так і зовнішніми причинами (зовн. умови й обставини його професійної діяльності: стимули, які випливають із проф. ситуації). Говорять про диспозиційну та ситуативну мотивацію як аналог внутрішньої і зовнішньої детермінації поведінки. Диспозиційна і ситуативна мотивації незалежні. Диспозиції можуть актуалізуватися під впливом відповідної ситуації і навпаки, активізація відповідних диспозицій приводить до зміни ситуації, точніше її сприймання суб'єктом. Основні складові мотиваційної сфери працівника: диспозиції, потреби і цілі. В исследовании трудовой мотивации, профессиональных интересов можно выделить два направления: 1) профессиональная мотивация и производственная эффективность; 2) мотивация труда, карьера, развитие человека как субъекта труда. Мотиви, пов'язані з трудовою діяльністю, поділяють на три групи: мотиви трудової діяльності (спонукання суспільного характеру, потреба в матеріальних благах, задоволення самореалізації, самовираження), мотиви вибору професії (суспільний престиж, інтерес, матеріальне благополуччя) і мотиви вибору робочого місця, які інтегровані у виборі людиною конкретної діяльності: оцінка зовнішньої ситуації (сукупність виробничих факторів: рівень зар. плати, пільги, близьк. до будинку, зручність трансп. сполучення, ергоном. характеристики роб. місця, графік роб., надійність і престиж організації, відповідальності, можливість поєднувати роботу з іншою активністю, психологічний клімат, спрацьованість з колегами і взаємини з безпосереднім керівництвом); оцінка своїх можливостей (стан здоров'я, здібності і професійні якості, стрессогенність та ін.) У плані управління мотивацією персоналу велике значення мають заохочення і покарання. Сам характер праці (творчий або рутинний) і зрілість колективу зумовлюють ефективність різних засобів впливу. При творчій, суб'єктивно цікавій роботі активність людей, їх здатність робити щось понад норму переважніше заохочувати. У ситуаціях низької кваліфікації, коли працівник не має права працювати нижче норми, робити менше (наприклад, на деяких видах конвеєрів), досить ефективні покарання. Оптимальний баланс заохочень і покарань залежить від жорсткості норм праці. Мотив — це те, що належить самому S поведінки, ставши його стійкою особистісною властивістю, яка зсередини спонукає до виконання відповідних дій. Мотив в узагальненому вигляді має багато диспозицій. Із усіх можливих диспозицій найважливішим є поняття потреби (стан скрути людини у відповідних умовах, яких їй не вистачає для нормального існування та розвитку). Основна характеристика потреб — сила, періодичність виникнення і спосіб задоволення. Виділяють фізичні, органічні, духовні та соціальні потреби людини. Метою називають той безпосередній усвідомлений результат, на який у цей момент спрямована дія, що пов'язана з діяльністю і задовольняє актуалізовану потребу. На розвиток мотивів впливають: а) активне включення людини в професійну діяльність; б) ступінь складності задач, які людина ставить перед собою; в) переживання особистістю свої успіхів та невдач в процесі досягнення цілей; г) вплив соціального оточення; д) стратегії, які використовуються для формування мотивації соціальним оточенням (стратегії позитив. та негатив. мотивації).