Психологічні ігри та вправи

Особливістю тренінгу є застосування психологічних ігор. Ці ігри потрібні для відпочинку, переключення уваги, набуття певних знань та навичок, створення комфортної атмосфери. Крім цього, психологічні ігри та вправи – це інструмент для керування груповим процесом. Вони завжди мають чітку визначену мету, яка відповідає потребам групи та тематиці тренінгу.

Види психологічних ігор:

ігри на знайомство; ігри на згуртованість групи; вправи-розминки; ігри-розбивки; комунікативні ігри;

ритуали завершення групової роботи;

Ігри на знайомство–це нетривалі вправи,які надають можливість учасникам групи татренерам за короткий проміжок часу познайомитися. Під час таких вправ ми отримуємо ще й невеличку інформацію про учасника, наприклад, його професію, чим полюбляє займатися у вільний час, який він за темпераментом, та інше. Така інформація може стати у пригоді ведучому під час проведення тренінгу. Також, подібні вправи мають на меті створити атмосферу довіри в групі, забезпечити емоційно-вербальний контакт між учасниками та з ведучими.

Ігри на згуртованість групипроводяться тоді,коли тренер спостерігає утворення декількохнеформальних груп, які можуть заважати процесові, або в групі існує два лідери, які намагаються продемонструвати свої пріоритети, або, коли є необхідність подолання бар’єру у спілкуванні між учасниками, або, коли необхідно згуртувати всіх учасників групи. Якщо гра вимагає розподілу на пари або мікрогрупи, уважний тренер обов’язково врахує специфіку аудиторії, особливості поведінки деяких учасників та зробить відповідний розподіл.

Вправи-розминки–це нетривалі вправи,які"розігрівають",активізують членів групиперед наступним завданням, стимулюють їх мислення, спілкування, дозволяють сконцентрувати увагу, поліпшують настрій. Як правило, такі вправи та ігри мають активну форму і містять у собі багато активних рухів: стрибки, рухи головою, руками, ногами й т.д. Тому розминка обов’язково потрібна після інформаційних модулів чи довгої групової дискусії. Ігри-розминки необхідні ведучому, щоб підтримувати учасників у робочому стані. Можна поєднувати розминку із розбивкою на мікрогрупи чи пари, якщо цього вимагає зміст тренінгу.

Вправи на об’єднання–це невеличкі вправи,які потребують від учасників виконанняпевних інструкцій та відповідей на певне запитання. Наприклад, тренер запитує трьох учасників: «Яка Ваша улюблена квітка?», потім дає інструкцію: «Розрахуйтесь по колу за названими квітками». При цьому, першу трійку учасників тренер називає сам, потім учасники роблять це по аналогії. Якщо тренер має на меті ще й «розігріти» групу, можна сумістити розминку та об’єднання у групи. Наприклад, гра «домашні тваринки» або

«броунівський рух» (див. розділ «Практичний блок тренінгу»).

Комунікативні ігриможуть бути тривалі або невеличкі за часом.Вони спрямовані наформування рефлексивних навичок, на пошук виходу із складних ситуацій у спілкуванні з іншими учасниками, на розвиток та формування певних комунікативних навичок.

Ритуали завершення групової роботи–важливий етап профілактичного тренінгу.Ефективний тренер обов’язково проведе вправу чи гру наприкінці тренінгу замість банального: «На цьому наш тренінг закінчився, всім дякую, до побачення». Технологія профілактичного тренінгу потребує його не менш ефективного завершення, тобто коли крапку ставлять самі учасники, а не тренери, коли залишається приємне відчуття, «що це не кінець, а ще тільки початок…». Прикладами таких вправ можуть бути: «Комплімент або ти молодець, тому що…», «Зворотний зв’язок», «Побажання» тощо. (див. розділ «Практичний блок тренінгу»). До ритуалів закінчення тренінгу відносяться аналіз очікувань учасників,щобули зроблені ними на початку, та заповнення анкети оцінки тренінгу (див. розділ

«Додатки»).

Ситуаційні завдання

Цей вид навчання представляє собою груповий пошук рішення в тій чи іншій запропонованій ситуації. Вони формуються таким чином, щоб група отримала інформацію про ситуацію і спробувала проаналізувати її. Можна дати дуже просту ситуацію і запропонувати оцінити дії того чи іншого персонажу, продумати варіанти подальшого розвитку ситуації з точки зору характеристики його персонажів. Ситуації можуть запропоновувати самі учасники один одному, або команда команді.

Форма проведення:

робота в малих групах індивідуальна робота з подальшим обговоренням

робота групи за методом «мозкової атаки»

Опитування

Під час дискусій запитання, які ставить тренер, мають бути "відкритими". Тренер повинен спонукати учасників брати активну участь в обговоренні і вчитись аналізувати.

Види відкритих запитань та приклади:

1. Гіпотетичні запитання: "Що б ви зробили чи подумали,коли б...?".Такі запитаннядопомагають уявити ситуацію і стимулюють думку.

2. Роздуми: "Як ми могли б допомогти розв'язати цю проблему?"

3. Заохочення-підтримка: "Цікаво,а що потім…?".Такі запитання дають нагодуподілитися своїми поглядами і власним життєвим досвідом.

4. З'ясування позиції: "Що ти думаєш або відчуваєш з приводу...?".Це доводить,що думка учасника є важливою і цікавою.

5. Розслідування: "Чому ти так думаєш?».Якщо це запитання не містить агресії,вономоже допомогти учаснику збагнути проблему і пояснити (проаналізувати) свої погляди.

6. Уточнення/підсумок: "Чи маю я рацію,коли кажу,що на твою думку...?".Підсумовуючи сказане учасником тренінгу і перевіряючи, чи правильно його зрозуміли, ведучий допомагає іншим замислитись, чи згодні вони з тим, що було сказано.

7. Пошук згоди: "Чи більшість із нас погоджується з тим що... ?"Таким запитаннямможна започаткувати дискусію або завершити її. В останньому випадку, ставлячи запитання на зразок: "Чи ми вже вичерпали цю тему?", можна отримати загальну згоду перейти до наступної теми.

Примітка:

^§ закриті запитання доцільні під час перевірки отриманих знань, наприклад, у формі анкети, чи кольорових карток (червоний колір – ні, зелений – так)

^§ не слід ставити групі та окремому учасникові багато запитань

^§ не слід ставити запитання особистого характеру

«Мозковий штурм»

«Мозковий штурм» – це чудовий засіб швидкого залучення всіх членів групи до роботи на підставі вільного висловлення своїх думок з питання, що розглядається..

Завдання «мозкового штурму»:

Підвищити активність групи Обдумати багато різноманітних аспектів даного питання Сконцентрувати увагу групи на темі Стати початком дискусії в групі

Застосування методу:

Тренер обирає тему, яку хотів би піддати «мозковій атаці», формулює її у вигляді запитань, відповіді на які були б багатоваріантними, і записує їх на видному місці окремими словами або короткими фразами.

Тренер пропонує вносити свої пропозиції. Записує їх на видному місці окремими словами або короткими фразами.

Тренер пояснює членам групи, що в процесі «мозкового штурму» не слід коментувати ідеї один одного або повторювати ті, які вже були сказані.

Важливо заохочувати членів групи висловлювати свої ідеї, але не слід опитувати їх по колу і змушувати висловлюватися, бо це тільки знизить творчу активність.

Не слід давати оцінку ідеям! Свої власні ідеї тренер висловлює лише тоді, коли треба заохотити учасників до дії.

Якщо пропозиція є незрозумілою, тренер просить учасника роз'яснити її або ж пропонує своє роз'яснення і перевіряє, чи погоджується автор з ним.

Важливо записувати кожну нову пропозицію. Часто найбільш вигадливі чи суперечливі ідеї виявляються найбільш цінними та цікавими. Тренер повинен бути уважним під час фіксації пропозицій, що надходять від групи, важливо не пропустити жодної з них. Адже іноді учасник, подолавши свою сором'язливість, висловлює свою думку (навіть якщо вона здається присутнім безглуздою) і сподівається, що вона буде прийнята до уваги під час обговорення всього списку ідей. Якщо виявиться, що її "не помітили", то цього може бути достатньо, щоб учасник замкнувся у собі, вважаючи, що з ним не хочуть рахуватись, що його думку ігнорують. Варто цінувати думку кожного учасника, тому що це дає загальну характеристику знань групи щодо поставленого питання і буде сприяти створенню атмосфери довіри і взаємодопомоги.

Коли ідеї вичерпуються, слід припинити «мозковий штурм». Тільки тепер можна проглянути всі пропозиції і запропонувати членам групи прокоментувати їх.

Рольова гра

Рольова гра – це невеличка п'єса, яка відображає моделі життєвих ситуацій. Рольові ігри сприяють кращому розумінню цих ситуацій.

Оскільки рольові ігри імітують реальне життя, вони повинні торкатись питань, на які немає однозначної відповіді. Рольові ігри треба проводити з обачністю. Тренер повинен рахуватися з почуттями членів групи.

Найбільш ефективна та рольова гра, в якій бере участь вся група! На аналіз гривідводиться в 2 рази більше часу, ніж на гру. Наприклад: гра – 10-20 хв., аналіз – 20-40 хв.

В рольових іграх учасникам надається можливість:

Показати існуючі стереотипи реагування в тих чи інших ситуаціях Розробити та використати нові стратегії поведінки Вирішити свої проблеми

Правила проведення:

Чіткий інструктаж учасників (опис сценарію ситуації, персонажів, побудова мізансцени).

Розподіл ролей таким чином, щоб кожен учасник міг змінити своє амплуа та зіграти

різні типи поведінки.

Встановлення часу для гри.

Спостереження за тим, щоб ігрова ситуація не травмувала учасників (якщо це

відбувається, треба втрутитися в процес та обговорити з учасниками стратегію поведінки).

Після завершення гри всі члени групи роблять «зворотний зв’язок» з приводу гри.

Спільне обговорення та встановлення найбільш ефективних стратегій поведінки в подібних ситуаціях.

Переваги рольової гри:

Допомагає учасникам виразити свої почуття.

Допомагає обговорити особистісні питання та проблеми. Надає можливість потренуватися в різних типах поведінки. Висвітлює загальні соціальні проблеми.

Дозволяє живо та безпосередньо надавати академічний описовий матеріал. Є мотивуючою та ефективною, тому що пропонує дію.

Забезпечує швидкий «зворотний зв’язок» як учаснику, так і тренеру.

Обговорення після гри:

Як себе відчували під час гри?

Що допомагало, а що заважало вирішувати поставлені в грі завдання?

Яке враження справила на вас рольова гра?

Якщо гра проводиться на етапі актуалізації проблеми, то обговорення необхідно підвести до того, які питання і проблеми підняла дана гра, і з чим було б важливо і цікаво працювати далі. Якщо гра проводиться на етапі набуття нових навичок, то обговорення будується навколо питань: Які дії учасників вели до успіху, а що можна було зробити по-іншому? Хто може запропонувати і показати ефективніші варіанти? Як можна перенести досвід цієї гри в життя? Група працює над виробленням найбільш ефективних стратегій вобговорюваних ситуаціях.

Після гри, «акторів» повертають до реальності, нагадують їм, що це була лише гра, тренування. Тренер повинен бути уважним до всіх реплік учасників і спостерігачів, навіть жартівливих, щоб не пропустити важливих сигналів: покажчиків на зміну емоційного стану (учаснику рольової гри може бути потрібна емоційна підтримка). Під час профілактичної роботи з учнівською аудиторією тренер не повинен дозволяти одному і тому ж учаснику кілька разів грати однотипні ролі, щоб він не залишився цим персонажем в очах товаришів. Тренер повинен встановлювати ліміт часу на гру, втручатися або припиняти її, якщо це може нашкодити учасникам тренінгу.

«Зворотний зв’язок»

«Зворотний зв’язок» – це висловлювання людини про те, що вона:

почула

побачила відчула

«Зворотний зв’язок» не передбачає:

надання порад

звинувачення або критику

велику кількість запитань

конфронтацію

Мета:

Навчити учасників давати корисні коментарі, а також адекватно сприймати коментарі інших учасників.

Коментування:

■	Це опис	– а не осуд.
■	Висловлювання ідеї	– а не порада.
■	Пошук альтернативи	– а не готова відповідь.

Потрібно коментувати:

■	Поведінку	– а не людину
■	Те, що бачили	– а не те, про що здогадуєтесь

Основні правила коментування:

o Сфокусуйтеся на тих моментах поведінки, які можна змінити.

o Коментарі повинні мати цінність для слухача, а не для людини, яка їх висловлює.

Як отримати «зворотний зв’язок»:

o Завершуючи кожен окремий тренінг, запропонуйте учасникам продовжити фразу: «На цьому тренінгу я...» (усвідомила, що,.. дізнався про те,..).

o Попросіть учасників проаналізувати власні очікування і по черзі висловитися, чи виправдилися вони (повною мірою, частково), не виправдилися чи виявилися недоречними.

o Зробіть «Карту вражень». Це може бути аркуш паперу, прикріплений у кутку кімнати, а під ним – клейкі папірці, на яких учасники можуть писати про те, що вони відчувають з приводу тренінгу.

Робота в малих групах

Для чого використовується робота в малих групах?

^§ Втягує людей в роботу.

^§ Створює взаємну підтримку.

^§ Допомагає виникненню єдності групи.

^§ Надає можливість:

^- брати участь всім;

^- вчитися одне в одного;

^- використовувати свій досвід та знання;

^- навчатися шляхом спільної діяльності.

^§ Може допомогти:

^- зрозуміти своє власне ставлення та систему цінностей;

^- підвищити усвідомлення проблеми;

^- безболісно змінити ставлення до проблематики семінару;

^- глибоко дослідити питання;

^- висловити нові ідеї.

Які завдання можуть виконуватися?

^§ Обговорення за методом «мозковий штурм».

^§ Обговорення, виконання завдань та прийняття рішень в запропонованих ситуаціях.

^§ Дискусія в малій групі.

Розподіл людей на групи Завжди контролюйте цей процес і прискорюйте його. Попередньо вирішіть, як будете

це робити і впевніться, що обрали потрібну кількість груп певного розміру.

Інструктаж:

^§ Корисно дати як письмові, так і усні інструкції.

^§ Розділіть людей на групи до того, як дасте інструкції і завдання. Інакше учасники можуть забути завдання в процесі поділу на групи.

^§ Якщо групи мають записувати відповіді на великих аркушах паперу, то варто попередньо написати заголовки на листках. Це допоможе впевнитись, що учасники розуміють завдання.

^§ Скажіть групам, скільки часу відведено на завдання і поясніть, як вони повинні розповісти про результати, наприклад, написати тези чи призначити представника для презентації відповіді.