Визначення молоді й молодіжного віку.
1. Взагалі, поняття "молодь" досить різнопланово трактується в багатьох галузях науки філософії, соціології, політології, педагогіці, психології тощо. Зокрема, Перепелиця М.П. зазначає, що: "Молодь - це окрема соціально-демографічна група, яка вирізняється за сукупністю вікових характеристик, особливостей соціального становища та обумовлених тим і іншим соціально-психологічних якостей, що визначаються суспільним ладом, культурою, закономірностями соціалізації, вихованням в умовах певного суспільства" [4].
Велика Радянська Енциклопедія визначає молодь як "соціально-демографічну групу, що вирізняється на основі сукупності вікових характеристик, особливостей соціального стану і зумовлених тими чи іншими соціально-психологічними якостями".
Короткий енциклопедичний словник із соціальної філософії визначає молодь як "соціально-демографічну верству, групу суспільств, що виділяється в основній сукупності віковими характеристиками, особливостями соціального становища і зумовленими цим соціально-психологічними властивостями".
За Словником соціологічних і політологічних термінів молодь — це "велика соціальна група, що має специфічні соціальні й психологічні риси, наявність яких визначається як віковими особливостями молодих людей, так і тим, що їхнє соціально-економічне і суспільно-політичне становище, духовний світ перебувають у становленні, формуванні".
Мо́лодь — соціально-демографічна група, відокремлена на основі сукупності вікових характеристик і особливостей соціального стану. Молодість як певна визначена фаза, етап життєвого циклу біологічно універсальна, але її конкретні вікові рамки, пов'язаний з нею соціальний статус і соціально-психологічні особливості мають соціально-історичну природу і залежать від суспільного ладу, культури та властивих даному суспільству закономірностей соціалізації.
Отже, визначення поняття "молодь" є майже ідентичними, проте мають місце і певні, вельми істотні розбіжності. Найперше, йдеться про особливості вікової періодизації молоді.
Такі особливості відмічали і пояснювали багато видатних діячів минулого. Наприклад, свою вікову періодизацію молоді пропонував видатний французький філософ, соціальний мислитель Ж.-Ж. Руссо. На його думку, на шляху досягнення дорослості людина проходить п'ять етапів становлення: від народження до кінця першого року; від 2 до 12 років; від 12 до 15 років; від 15 до 20 років; від 20 до 25 років.
При цьому періодом юності Ж.-Ж. Руссо вважав вік з 15 років і характеризував його як момент певної кризи, коли молода людина не визнає над собою керівництва і не хоче бути керованою.
У багатьох розвинених країнах, насамперед європейських, молодою вважають людину віком до 25 років, тоді як у колишньому СРСР — до 28 років, а нині практично до 30 років. Слід зауважити, що зменшення молодіжного віку суспільству, державі досить вигідні, оскільки правовий статус, соціальна відповідальність молоді наступає в такому випадку раніше, а це означає, що держава раніше позбавляє себе від піклування про молодь та її соціальну підтримку.
Соціологи деяких країн, зокрема США, період молодості визначають з 12 до 24 років, розділяючи при цьому молодь на "юнацтво" (12-18 років) і "молодих дорослих" (18-24 роки) [2, 15].
У термінології та практиці ООН послуговуються такими основними визначеннями стосовно дітей і молоді:
• діти — особи, які не досягли 18-річного віку;
• підлітки — особи віком від 10 до 19 років (включаючи молодший, середній і старший підлітковий вік);
• молодь — особи віком від 15 до 24 років;
• молоді люди — всі особи віком від 10 до 24 років.
Хоча в окремих країнах відповідно до практики та статусу соціальних служб використовуються власні класифікації молоді, вікові межі окремих її категорій, груп практично мало різняться.
Останнім часом з метою більш виразної характеристики виокремлених груп молоді, як і молоді загалом, використовуються і недостатньо науково обґрунтовані терміни і поняття, наприклад: "тінейджери" ("підлітки"), "молоді дорослі", "дорослі молоді люди" та ін.
У 70-80-х роках унаслідок акселерації, продовження та ускладнення процесу соціалізації молоді її вікові межі були істотно розширені. Наприклад, нижня межа — від 14 до 16 років; верхня — 25 до 30 років, а в окремих країнах навіть 25-35 років.
У колишньому СРСР (у тому числі й в Україні) вікові межі молоді були визначені у межах 14—28 років. Такими вони залишаються фактично й нині, будучи закріпленими, зокрема, Законом України "Про сприяння соціальному становленню та розвитку молоді в Україні" [1, с. 16-17].
Український вчений М. Перепелиця виокремлює три основні періоди в житті молоді:
• перший — період пошуку (коли молода людина обирає ким і якою їй бути);
• другий — період інтеграції у суспільство (початок трудової біографії у будь-якій сфері суспільно корисної праці);
• третій — період початку інтенсивної творчої праці (завершення процесу соціалізації) [14, 13-14].
Поняття "молодь" можна також схарактеризувати, беручи до уваги кілька взаємопов'язаних характеристик — соціальну, юридичну, економічну, демографічну, психологічну, фізіологічну. Так, учені визначають три основні молодіжні підгрупи, що мають конкретні устремління, ідеали, життєві пріоритети і позиції:
• перша (молодіжна) — 14-18 років;
• друга (середня) — 19-23 роки;
• третя (старша) — 24-28 (до 30) років
Закон "Про сприяння соціальному становленню та розвитку молоді в Україні" (1993 р.) визначав молодь як групу населення віком від 15 до 28 років, з 1999 р. молодими людьми вважалися особи від 14 до 28 років, а з березня 2004 р. - від 14 до 35 років.
Отже, межі молодіжного віку зумовлені насамперед особливостями підготовки і вступу молоді у продуктивне життя. На цій основі вони фіксуються у відповідних нормативно-правових документах, в яких визначаються право і можливість молодих людей займатися самостійною професійною діяльністю найрізноманітнішого характеру, нести відповідальність за свої вчинки тощо.