Сутність слідчої діяльності, її характерні риси

Завдання прокурорського нагляду за додержанням законів при виконанні інших заходів примусового характеру, пов’язаних з обмеженням особистої свободи громадян.

Предметом нагляду є додержання законності під час перебування осіб у місцях тримання затриманих, попереднього ув'язнення, в установах виконання покарань, інших установах, що виконують покарання або заходи примусового характеру, які призначаються судом, додержання встановленого кримінально-виконавчим законодавством порядку та умов тримання або відбування покарання особами у цих установах, їх прав і виконання ними своїх обов'язків.

Прокурор, який здійснює нагляд, має право:

1) у будь який час відвідувати місця тримання затриманих, попереднього ув'язнення, установи, в яких засуджені відбувають покарання, установи для примусового лікування і перевиховання, опитувати осіб, що там перебувають, знайомитись з документами, на підставі яких ці особи затримані, заарештовані, засуджені або до них застосовано заходи примусового характеру;

2) перевіряти законність наказів, розпоряджень і постанов адміністрації цих установ та в разі їх невідповідності законодавству зупиняти виконання таких актів або скасовувати їх, вимагати від посадових чи службових осіб усунення порушень або надання пояснень з приводу допущених порушень;

3) прокурор зобов'язаний негайно звільнити особу, яка незаконно перебуває в місцях тримання затриманих, попереднього ув'язнення, обмеження чи позбавлення волі або в установі для виконання заходів примусового характеру.

Співвідношення досудового слідства з дізнанням та судовими стадіями кримінального процесу.

Єдність завдань, які вирішуються дізнанням та досудовим слідством, схожий характер кримінально-процесуальних відносин, які виникають у процесі дізнання і досудового слідства, однакова форма провадження дізнання та досудового слідства дозволяють визначити їх як дві форми процесуальної діяльності, які складають єдину стадію кримінального процесу.

Незважаючи на подібність дізнання та досудового слідства, вони все-таки відрізняються одне від одного за рядом ознак.

До відмінностей відноситься насамперед те, що дізнання є факультативною формою розслідування. Досудове слідство, навпаки, є обов’язковою формою розслідування. З цього погляду дізнання не може замінити досудового слідства; останнє, навпаки, може обійтися у конкретних випадках і без дізнання

“Головна відмінність між дізнанням і попереднім слідством полягає в тому, що попереднє слідство є вищою та більш складною формою розслідування… Дізнання ж – це форма розслідування, яка є допоміжною стосовно попереднього слідства, полягає в закріпленні слідів злочину і здійсненні першочергових і невідкладних дій, для того щоб повне і всебічне розслідування справи було проведено на попередньому слідстві”

Відмінність дізнання від досудового слідства полягає також у тому, що вони провадяться різними органами та посадовими особами. Дізнання здійснюють міліція, податкова міліція, органи безпеки, командири військових частин, з’єднань, начальники військових установ; митні органи; начальники виправно-трудових установ, слідчих ізоляторів, лікувально-трудових і виховно-трудових профілакторіїв, органи державного пожежного нагляду, органи охорони державного кордону, капітани морських суден, що перебувають у далекому плаванні . Органами ж досудового слідства відповідно до ст. 102 КПК є слідчі прокуратури, органів внутрішніх справ, податкової міліції та органів безпеки.

Сутність слідчої діяльності, її характерні риси.

Це окремий вид практичної юридичної діяльності, який І заслуговує особливої уваги з точки зору його ролі та 1 ^функціонального призначення у процесі здійснення правосуддя. Поряд з діяльністю судді, прокурора, діяльність слідчого є невід'ємною частиною судочинства, завдяки якій в загальному плані здійснюється процес втілення права, а з ним і втілення соціальної справедливості.

Основним завданням слідства є розкриття злочину. Зрозуміло, що в ході вирішення цієї глобальної задачі вирішується ще цілий ряд завдань, передбачених кримінальним законом. Але вже на цій підставі можна зробити висновок Про те, що слідчий це спеціаліст-юрист, працівник спеціального відомства, який у встановленому законом порядку здійснює досудове розслідування кримінальних справ для їх подальшого розгляду в органах правосуддя — судах. В цьому визначенні знайшли своє відображення ті риси слідства, які вказують на його функціональне призначення у кримінальному процесі та на взаємодію з органами правосуддя.

Так, в сучасній юридичній літературі вказується на характерні риси слідчої діяльності, серед яких слід назвати такі:

1. Основним призначенням слідчої діяльності є розслідування злочинів.

2. Слідча діяльність дуже чітко регламентована кримінально-процесуальним законодавством, хоча з іншого боку, у прийнятті рішень слідчий залишається постаттю процесуально незалежною.

3. Здійснення слідства передбачає наявність у відповідного суб'єкта владних повноважень, які гарантовані державою, здійснюються від імені держави.

4. Діяльність слідчого характеризується високим рівнем відповідальності, а також надмірним рівнем емоційної напруженості.

5. Слідчій діяльності характерні також елементи примусу, на ідо вказує автор Кузьмічов B.C. у своїй монографії. Це пояснюється не тільки власним характером слідчої діяльності, а ще й тим, що в ході встановлення об'єктивної істини зацікавлені в тому учасники процесу чинять протидію, для подолання якої і виявляється необхідним застосування примусу.

6. Слідча діяльність, виходячи із специфіки об'єкту свого впливу, передбачає виявлення елементів творчості у ході пошуку об'єктивної істини.