Практичні завдання. Практичне заняття 12. Оформлювання результатів наукової діяльності: реферат, стаття

Практичне заняття 12. Оформлювання результатів наукової діяльності: реферат, стаття.

1. Реферат як жанр академічного письма.

2. Складові реферату.

3. Стаття як самостійний науковий твір.

4. Вимоги до наукової статті.

Література:

Основна:

1. Власенко Л.А., Дубічинський В.В., Кримець О.М. Фахова українська мова: Навчальний посібник. – К.: Центр навчальної літератури, 2008. – 272 с.

2. Загнітко А.П., Данилюк І.Г. Українське ділове мовлення: фахове і нефахове спілкування. – Донецьк: ТОВ «ВКФ «БАО», 2010. – 480 с.

3. Зубков М. Сучасна українська ділова мова. – 7-ме вид., виправлене. – Донецьк: СПД ФО Сердюк В.І., 2005. – 448 с.

4. Мацько Л.І., Кравець Л.В. Культура української фахової мови: Навч. посіб. – К.: ВЦ «Академія», 2007. – 360 с.

5. Онуфрієнко Г.С. Науковий стиль української мови: Навч. посіб. – К.: «Центр навчальної літератури», 2006. – 312 с.

6. Пентилюк М.І., Гайдаєнко І.В., Окуневич Т.Г. та ін.. Навчально- й науково-дослідна робота студентів-філологів (реферат, курсова, випускна робота з української мови та методики її навчання): Навчально-методичний посібник для студентів. – К.: Ленвіт, 2010. – 120 с.

7. Семеног О.М. Культура наукової української мови : навч. посіб. / О.М. Семеног. – К. : ВЦ «Академія», 2010. – С. 106-113.

8. Шевчук С. В. Українське ділове мовлення: Підручник. – К.: Атіка, 2004. – 592 с.

Додаткова:

1. Глущик С.В., Дияк О.В., Шевчук С.В. Сучасні ділові папери: Навч. посібник для вищ. та серед. спец. навч. закладів – 3-тє вид., переробл. і допов. – К.: А.С.К., 2002 – 400 с.

2. Культура фахового мовлення: Навчальний посібник / За ред. Н.Д. Бабич. – Чернівці: Книги – ХХІ, 2006. – 496 с.

3. Пятницька-Позднякова І.С. Основи наукових досліджень у вищій школі: Навчальний посібник. – К.: Центр навчальної літератури, 2003. – 116 с.

4. Українська ділова мова: практичний посібник на щодень / Уклад.: М.Д. Гінзбург, І.О. Требульова, І.М. Корніловська, С.Д. Левіна; За ред. д-ра техн. наук, проф., акад. УНГА М.Д. Гінзбурга. – Харків: Торсінг, 2003. – 592 с.

Практичні завдання

1. Укладіть пам’ятку «Як писати реферат?», визначивши певні особливості такого типу наукової роботи.

2. Запропонуйте 5 тем для написання реферату з філології та мовознавства.

3. Укладіть план до поданих тем (одну на вибір) «Слов’янські азбуки: глаголиця і кирилиця. Історія їх розвитку»; «Лексичні засоби вираження емоцій в англійській та українській мовах»; «Мовний дискурс»; «Стан української мови в сучасній Україні»; «Види усного спілкування», «Розвиток письма у східних слов’ян»; «Використання творчості В.Сухомлинського на уроках мови та літератури».

Вправа 3. Прочитайте текст та запропонуйте вступ і висновок для реферату на тему «Мова тіла вчителя на уроці».

Чи відомо вам, як сприймають вас усні, коли ви стоїте на уроці перед класом? Ваша постава, погляд, міміка, жести - ось далеко не повний перелік усіх тих компонентів, що складають систему сигналів вашого тіла. Це і є мова тіла.
Наше тіло говорить постійно. Кожної секунди сигналізує, воно про щось, будь то зосередженість, сонливість, недовіра, відстороненість чи закоханість. Більше того, на думку психологів, спілкування між людьми не дві третини є невербальним і лише третя частина інформації доходить до нас шляхом вербальної (словесної) комунікації.
Ось декілька порад невербального спілкування вчителя з учнями на уроці. Перш, ніж розпочати урок, дайте можливість вашому поглядові повільно "побродити" по класові. Ви прямо-таки збирайте погляди учнів. Не починайте говорити, тільки-но переступивши поріг класу. Краще зачекайте, поки учнів заспокояться. Інакше викажете ваше хвилювання, що негативно вплине на дисципліну в класі. Вітаючись з учнями на початку уроку: "Доброго ранку. Я хотів би розпочати наш урок", не спрямовуйте очі у вікно. Цей погляд по-зрадницькому викаже, чого насправді хотів би вчитель: втекти туди, куди показує його погляд.
Під час уроку підшукайте собі позитивно настроєного учня. Адже ви нервуватимете ще більше, якщо ви дивитеся собі учня, який, скажімо, позіхає постійно у вас на уроці, а то й взагалі вас не сприймає. То ж знайдіть собі учня із знаком "+", який зацікавлено слухає ваш матеріал. Цей позитивний контакт з одним учнем автоматично переноситься і на всіх інших. Адже, з точки зору кожного учня, ви дивитеся саме на нього, то ж кожен приписуватиме собі цей "доброзичливий"погляд.

По можливості уникайте неспокійного ходіння туди-сюди перед класом. Ви тим самим відвертаєте увагу дітей від змісту уроку. Але й стояти, як вкопаному, не слід. Поки ви хвилин 20 пояснюєте новий матеріал, не завадило б двічі ти тричі спокійно перейти на інше місце. Та не кваптеся і не гарячкуйте. Під час зміни місця постарайтеся посилити візуальний контакт з окремими учнями. найвигідніше місце для вчителя - поблизу вчительського столу. Але не слід весь час стояти за столом. Тим самим ви поставите бар'єр, що дуже заважатиме вашим взаєминам із класом. Найліпше, якщо ви відкрито стоятимете перед класом, неподалік вашого столу. Тоді учні зможуть вас бачити на повний зріст. Та, з іншого боку, навряд чи хтось зможе півдня встояти на ногах. Присядьте тоді краще збоку на краєчок вашого столу, ваші ноги мають торкатися підлоги. Але ні в якому разі не сідайте на учнівський стіл, поставивши обидві ноги на стілець.

А тепер щодо пози вчителя біля дошки. В критичній фазі вчителі-початківці, як правило, починають відступати все далі назад від класу до дошки. Цього не слід робити,потрібно знайти в собі мужність зробити крок уперед назустріч. Мабуть, ще складнішою виявляється ситуація, коли вчитель змушений повернутися до дошки, щоб записати матеріал. Дисципліна в класі відразу погіршується і вчитель поспіхом записує, щоб знову повернутися до класу. Часто вчитель, записуючи щось на дошці, хоче одночасно звернутися до класу, скажімо, поставити якесь запитання. Недосвідчені вчителі повертають тоді голову переважно через праве плече, в той час як весь корпус залишається повернутим до дошки. Така поза заважатиме відкритому спілкуванню вчителя з класом. Краще було б відірватись на якусь мить від дошки і відкрито повернутися до класу. Між дошкою та учнями виникає таким чином символічне комунікативне коло, що довершується постаттю вчителя. Слідкуйте за своєю поставою. Вона не повинна посилати негативних сигналів. Уникайте використання сигналу зверхності, а саме - не закидайте голову назад під час вербальної атаки учнів. Бо ця ваша удавана "перевага" над ними чітко вказує на тимчасову втрату самоконтролю. Відмовтеся від сигналів, що передають такі емоції, як: глузливість (висміювання), ворожість (корпус відведений назад, обидві руки відсторонююче простягнуті до учнів), нудьгу (нерухомий погляд у далечінь, глибокі зітхання, позіхання, позирання час від часу на годинника), нетерпіння (вчитель тарабанить пальцями по столу чи постукує ногою об підлогу). Всі ці пусті жести годяться для того, щоб відштовхнути від вас учнів. Уникайте і тих сигналів, які переносять на учнів вашу власну невпевненість у собі (вчитель сіпається, нахиляє вперед корпус, схрещує ноги чи обхвачує ними ніжку стільця). Звертаючись до класу, використовуйте широкі, відкриті, але спокійні жести. Руки при цьому мають рухатися на рівні грудей, долонями догори. Ваші жести мають йти перед словами і ні в якому разі - навпаки. Найліпше, якщо руки вільно поєднуються на рівні грудей і живота. Цей жест виражає невимушену зосередженість чи зосереджений спокій. Ніколи не крутіть крейду в руках. Дуже обережно використовуйте такі жести, як постукування вказівним пальцем по столу, погрозливі жести (стиснуті в кулаки руки), жести відведення (долонями як бар'єр вперед). Завжди уникайте пустих жестів, приміром, безцільного розмахуваннями руками.

Що ж стосується міміки, то намагайтеся відкрито дивитися учням у вічі. Коли не хочете виглядати нервовим чи емоційно хитким, уникайте часто прикривати рота, потирати носа чи щоки, стискувати губи, морщити лоба та здіймати брови.

Вправа 4. Прочитайте уривок наукової статті, запропонуйте назву, визначте ключові слова, сформулюйте актуальність, мету, предмет та об’єкт дослідження. Доберіть слова-синоніми до виділених слів та словосполучень або перефразуйте відповідно до норм наукового стилю.

У філософії, логіці, лінгвістиці явище антонімії неодноразово привертало і привертає увагу дослідників. Незважаючи на різне розуміння антонімії, дослідники завжди сходились на одному: антонімія та антоніми є вираженням протилежності в мові [5]. Звичайно, проблема антонімії у мовознавстві не є новою, бо антонімічні слова аналізували ще з античності. Різні аспекти аналізу явища антонімії в лінгвістиці відбиті у наукових роботах як вітчизняних так і сучасних мовознавців, а саме: Л.Лисиченко, А.Гриценко, Л.Булаховського, В.Коміссарова, Е.Бенвеніста, Ш.Баллі, Н.Векуа, Ф.деСоссюра, А.Ісаєва, О.Ісаченко, М.Шанського, О.Реформатського, Д.Шмельова, Л.Новикова, Л.Полюги, О. Тараненко тощо. Проте і на сьогодні наявні спірні питання у визначенні лінгвістичної суті антонімії як засобу вираження логічної протилежності, різні підходи до класифікації антонімічної лексики.

Семантична класифікація антонімів ґрунтується на відмінності між двома різновидами протилежності — контрарної і комплементарної. Суть контрарної протилежності полягає в тому, що вона виражається видовими максимально проти­лежними поняттями, «значеннєвий» простір між якими може заповню­ватись одним або кількома проміжними членами. Ці проміжні члени виражають різні ступені переходу між симетрично розташованими абсолютно протилежними значеннями. Так, між антонімами молодий — старий можна помістити такі назви вікової градації, як немолодий, ні молодий ні старий, середнього віку, літній, нестарий, старуватий. Комплементарна протилежність ґрунтується на відношенні між по­няттями, що взаємодоповнюють одне одного, але не характеризуються будь-якими проміжними членами зі значенням ступенів або градацій вияву відповідних ознак, наприклад: живий — мертвий, холостий —жонатий, чоловік — жінка.

Слід зазначити, що з урахуванням характеру згаданих протилежностей можна виді­лити три семантичні класи антонімів [6, 158].

У межах першого класу об'єднуються антоніми на позначення якіс­них протилежностей, здатних мати різні щодо міри або інтенсивності проміжні ступені вияву, наприклад: гарячий (теплий, теплуватий — тепленький, теплесенький — прохолодний — холоднуватий) — холод­ний; багатий (забезпечений, нужденний, небагатий) — бідний; гар­ний (прекрасний, чудовий, середній) — поганий; темрява (напівтемрява) – світло; верх (середина) — низ; завжди (іноді) — ніколи.

До другого класу належать антоніми, відношення між якими ґрунтується на комплементарній протилежності між значеннями слів. Відсутність ступенювання відповідних ознак призводить до того, що антонімічні відношення охоплюють строго визначені пари слів,наприклад: життя — смерть, війна — мир, всередині — зовні, однаковий — різний, присутній — відсутній.

Третій клас утворюють антоніми, що позначають взаємне проти­лежне спрямування дій, ознак і властивостей, наприклад: входити — виходити, зволожувати — висушувати, наближатися — віддалятися, народний — антинародний. У зв'яз­ку з загальним значенням напряму антоніми цього класу називають векторними.

Ми впевнені, що наведена класифікація антонімів не може вважатися єдино мож­ливою з погляду семантичних критеріїв, за якими оцінюється харак­тер протилежностей між словами. Три основні різновиди антоніміч­них лексико-семантичних відношень виділяються також і за іншими критеріями, а саме:

1) наявність ознаки — відсутність ознаки: рух — спокій, логічний — алогічний, штатний — позаштатний, мовний — позамовний, народний — антинародний;

2) початок дії або стану — припинення дії або стану: влетіти — вилетіти, увімкнути — вимкнути, заснути — прокинутись.

3) більший ступінь вияву ознаки — менша кількість або ступінь ознаки: великий — малий, високий — низький, широкий — вузький.

Відомі також і інші семантичні принципи виділення антонімів. При визначенні змісту ознаки, за якою протиставляються значення слів, до уваги беруться такі показники:

1) орієнтація в просторі: схід —захід, лівий — правий, горизонталь — вертикаль, широта – довгота;

2) колір: білий — чорний; світлий – темний;

3) смакові відчуття; солодкий — гіркий;

4) стать: чоловік - жінка, хлопець — дівчина, батько — мати;

5) емоційні, морально-етичні та інтелектуальні властивості: щедрий— скупий, любити — ненавидіти, смі­ливий — лякливий [4].

Так, Дж.Лайонз розрізняєтри типи протилежностей за значенням: додатковість, антонімію і конверсію [2,485]. Характерна ознака відношень додатковості полягає в тому, що заперечення одного з членів протиставлення імплікує ствердження другого, і, навпаки, ствердження другого імплікує заперечення першого: Джон (не) одружений – Джон холостий і Джон холостий – Джон (не) одружений. Як антонімію вчений кваліфікує тільки протиставні відношення, основу яких становлять градуальні значення (великий – малий). Конверсію репрезентують протилежно-спрямовані дії або відношення в межах однієї спільної ситуації (купувати – продавати).

М.Нікітін слова з протилежними значеннями характеризує як опозитиви, розмежовуючи при цьому два їхні види: антоніми і конверсиви. Втім таке позначення не загальновизнане, здебільшого всі лексичні протиставлення вважають антонімами. Дослідник кваліфікує ан­тоніми як будь-які семантичні контрастні пари слів однієї частини мови [5, 456].З урахуванням характеру комплементарної і контрарної протилежностей Л.Новиков вирізняє три класи антонімів (градуальні, комплементарні і векторні [6,195]. О.Тараненко – чотири (градуальні, комплементарні, векторні і координатні). Градуальні (або контрарні) антоніми позначають два діаметрально протилежні (за мірою або ступенем вияву) видові поняття певного родово­го поняття, якому властива можливість ступеневого зростання або спаду (холодний - прохолодний - те­плий - гарячий; гігантський - величезний – дебелий - великий - маленький - дрібний - мініатюрний).

Отже, на нашу думку, антонімія є складним явищем лексичної системи.Антоніми залежно від типів протиставлення поділяються на кілька класів. Ан­тонімія перебуває в тісній взаємодії з іншими елементами і типами відношень у лексичній системі, насамперед із полісемією і синоні­мікою [3].

Вправа 5. Перекласти українською мовою наведені конструкції. Підкреслені слова ввести в речення.

Характерно для нас. Смеяться над собой. Разделять чьи-то мысли. Отдавать предпочтение. Ввиду изложенного. Пренебрегать чем-то. Ни под каким видом. Очутиться в таком положении. Нанести ущерб. Доказать что-либо. Привести примеры. Противоречить чему-либо. Принимать участие. Разработать мероприятия. Повестка дня. Заключить договор. Согласно приказу. Упрекать его. Прибегнуть к хитростям. Прилагать усилия. Следующий день. Следующий раз. На следующий год. Следующие выводы. Следующий номер газеты. Запомните следующие. Следующая остановка. Повестка дня следующая. Пусть войдет следующий. Следующий за мной человек. Преследовавший его. Следовать по маршруту. Текущий момент. Текущая политика. Текущий ремонт. Текущий счет в банке. Текущий ручей. Вытекающая струя. Протекающая бочка.

Вправа 6. Визначите стиль поданого уривку, вказавши які мовні засоби характеризують його?

Проведене дослідження дає підстави зробити висновок, що англіцизми, які потрапили в українську мову в 70-80-ті роки, не є однорідною масою, їх можна диференціювати за змістом на декілька семантичних груп. У процесі семантичного освоєння англіцизмів українською мовою спостерігаються різні зміни їх семантики та синтагматичних зв’язків із словами мови-рецептора. Простежується тенденція до звуження значення в сприймаючій мові в порівнянні із значенням англійського етимона. Потрапляючи в українську мову, нові для неї англіцизми вступають у певні відношення з питомими словами, внаслідок чого виявляються диференційні якості англіцизмів, що виправдовують їх присутність в українській мові. Англіцизми доповнюють існуючі синонімічні ряди, що сприяє розвиткові синонімії української мови.

Вправа 7. Відредагуйте текст відповідно до вимог наукового стилю.

За корисність й необхідність фізичних вправ відомо всім. Самий доступний вид фізичних вправ – ходьба. Особливо корисна вона людям, ведучим малоактивний спосіб життя. Ходячи, тренуються м’язи, серцево-судинна і дихальна системи. Ходити можна в любу погоду, в любу пору, але краще через 1-1,5 годин після їжі. Людям, котрі хотять зменшувати вагу, дозволяється виходити на прогулянку зразу по прийманні їжі.Ось кілька порад починаючим тренуватися в ходьбі. Завжди намагайтесь підніматися на свій поверх по сходинкам. Припинивши користуватись ліфтом, добре розвивається гнучкість колінних й тазостегнових суглобів. Ноги на землю ставте усією своєю стопою. Руки слід легко зігнути в лікті. Ходьба корисна тільки тоді, якщо ходять швидким кроком. Повільна ходьба майже не дає навантаження на організм, тому краще пройти менше, але швидко. Починаючи тренування тривалістю 10 хвилин, поступово на кінець третього місяця занять воно доводиться до 40-50 хвилин. Якщо в час прогулянки ви втомились, то пройдіть невелику відстань повільним кроком. Не забувайте за самоконтроль. На початку ходьби пульс повинен становити не більше 72-84 ударів в хвилину, на середині дистанції – 120-140, в кінці – 90-110. Якщо показники виявляться вище наведених, треба знизити її темп, якщо нижче – збільшити.