Види вправ з синтаксису і методика їх проведення. Місце синтаксичного розбору реченя в системі аналітико-синтетичних вправ.

У методиці викладання мови в поч. класах вправи з реченням діляться на аналітичні, якщо переважає аналіз готових речень, і на синтетичні,які передбачають самостійне складання речень.І ті, і ті вправи використовуються на різних етапах навчання. Найчастіше синтатичні вправи виконуються на основі аналітичних. Спочатку діти аналізують готове речення, вказуючи,із скількох слів воно складається, визначають основу речення , а потім самостійно конструюють речення такої ж самої будови. У процесі аналітичних вправ здійснюється контроль за правильністю побудови речення, поєднання слів. Залежно від ступення самостійності і пізнавальної активності учнів вправи з реченням діляться на три групи: на основі зразка, конструктивні, творчі. Вправи за зразком використовуються на різних етапах навчання. Суть їх у тому, що учні спостерігають, аналізують речення, відтворюють їх інтонаційну будову і складають свої власні такої самої будови на основі зразків. Учні читають і записують речення, відтворюють за вчителем, запам’ятовують їх. До конструктивних відносяться вправи на побудову і перебудову речень. Ці вправи використовуються у 2-4 класах після вивчення певних відомостей з синтаксису. Мета їх – закріпити набуті знання на практиці. До них належать:1-відновлення або побудова речень із розрізнених слів,2-Поділ деформованого тексту, 3- поступове розгортання речень за допомогою питань., 4-поступове скорочення слів, 5- обєднання кількох речень в одне з однорідними членами, 6-складання речень з конкретними завданнями,7- складання речень за схеми. Творчі вправи передбачають повну самостійність виконання. Види вправ: складання речень на задану тему, за сюжетними малюнками, за опорними слова, словосполученнями, на основі власних спостережень. До вправ з реченням належить і синтаксичний розбір, який у початкових класах буває неповним, частковим, відповідно до тих знань з синтаксису, які учні засвоюють на різних етапах навчання.

8.Методика вивчення морфемної будови слова. Значення і завдання роботи по вивченню морфемної будови слова. Етапи вивчення морфемної будови слова.Тема «Будова слова як самостійна починає вивчатися в 2 класі і закінчується в 3 класі.Вона складається із таких основних етапів: 1 Підготовча робота до ознайомлення із смисловими частинами слова, яка полягає у спостереженні за спорідними словами, доборі споріднених слів і побудови речень (2 клас); 2 Ознайм зі специфікою і роллю морфем (корінь, префікс, суфікс) у слові та з однокореневими словами. 3 Закріплення і поглиб. знань про морфемну будову слова і які повязуються із формуванням правописних і мовленнєвих навичок (3-4 клас) Вивчення теми викликає в учнів певні труднощі, які пов’язані з тим, що діти:- аналізуючи слова, враховують лише зовнішнє їх оформ. і не замислюються над значенням слів)вода, водити), - враховуючи семантику слова його значеня забувають про зовнішнє оформлення однокореневих слів, а тому помилково вважають однокореневими слова наприклад парк і сад.., - не враховують того, що в коренях слів можливе чергування звуків сніг-сніжок, - не розрізняють однокореневих слів і форм того самого слова білий-білити, - « склеюють! Корінь із префіксом , корінь з суфіксом, суфікси між собою, суфікси ізакінчення. Вчитель повинен звертати увагу, щоб діти не допускали таких помилок. Вивчаючи закінченнявчитель має розкрити перед учнями його ознаки: -закінч- це змінна част слова; -служить для зв’язку слів в реченні;- стоїть у кінці слова. На 1 етапі учні одерж початкові уявленя про закінчення. На 2 етапі учні засвоюють термін закінчення і усвідомл функцію цієї част слова- зв'язок слова у реченні. На 3 етапі форм. власний висновок і усвід його вчит показ схем. познач закінчення . 4- конкретизація набутих знангь про закінчення відбув під час викон тренув вправ.. Вчитель повідомляє учням що та част слова, яка залиш після виділення в ньому закінчення наз основою.Надалі вимогає при розборі слова наз і познач закін і основу. Вивчення корення слова. Вч має сформ в учнів знання про те, що корінь-головна част слова, яка обов’язково присутня в кожному словіі містить основний елемент лексичного значення;-слова з однаковими кореннями наз спорідненні або однокореневі. Корінь вивчу певній послідовності спочатку на основі порівняння слів за значенням і будовою вводиться термін « споріднені слова»! потім повідомл що спільна част спорід слів назкоренем. Вч вводить значок для схем познач каорення . Формування понять про корінь і однокор слова охоплює і спостер за словами в яких у кореннях слів відбув чергування голосних чи пригол звуків. Вивч префікса. Формуючи поняття про префікс вч знайомить дітей із такими ознаками цієї част слова:-префікси утвнові слова або слова з новими відтінками значень;-префікс стоїть перед коренем. Після того як діти одерж початкове уявлення про значення префікса, відбув узагальнення їхніх істотних властитивих ознак у спеціальному слові-терміні формулюється вивч префіксів, виводиться його схем позн . Вивчення суфікса. Учні мають усвідомити ,що:- суфікс –це част слова за допомогою якої утв нові слова;-суфікс –це част слова, яка надає словам іншого смислового відтінку; -суфіксзавжди стоїть після кореня, між коренем і закінченням. У поч. класах вивч будови слова має на меті не тільки ознай із знач морфем,а й забезп правильне користування ними у усному і писемному мовленні, зокрема сприяє практичному засвоєнню самого процесу словотворення.

9.Система вивчення іменника в поч. класах. Еапи формування у м ш граматичного поняття про іменник(послідовність по класах. Вивч загал поняття про іменник. Методика ознай учнів з граматичними категоріями/(рід, число)). Вивчення іменника в поч. класах передбачає, поперше, формування граматичного поняття про іменник, по друге, формування навичок правопису відмінкових закінчень іменників, по-третє, збагачення словника учнів новими іменниками і розвиток навичок точного використання їх у мові. Система роботи над вивченням теми іменник має бути цілеспрямованим процесом, який передбачає певну послідовність. Діти вивч імен. потягом 4 років навчання. У 1 класі школярі вчаться відповідати на питання хто? Що? Знайомл з словам, що назвами предметів, виконують логічні вправи на розрізнення істот і неістот. У 2 класі вводиться термін іменник,що розкриває поняття слова,які означають назви предметів, термін однина-і множина не вживається. У 3 класі поглиблюються уявлення учнів про лексико-граматичні категорії іменника. У 4 класі учні знайомляться з поняттям відмінювання ім.. Формування у м ш поняття про іменник скл. з 4 етапів. 1етап-підготовчий.Підготовка учнів до усвідом поняття про імен передбачає навч розрізняти предмет і його назву, класифікувати слова за певною смисловою ознакою(овочі, фрукти) 2етап-ознайомл учнів із граматич ознакоми слів у єдності зїх смисловим значенням (відпов.на пит. Хто?що? назив предмети);3етап-поглиблення знань про смислові значення імен.засвоєння форм, роду ,числа,підготовчі уявлення відмінків розширені знання про власні і загальні назви. 4 етап-сформувати уміння відмінювати іменники. Формування загального поняття про іменник починає формуватися в дитини ше в добукварний період.саме тут вчит навчає розрізняти предмет і слово.предмети ми бачимо ,а слова що є назвою предмета тільки вимовляємо і чуємо. У 2 класі слова що означ назви людей тварин відп на пит. Хто?,а слова які озн назви інших преді на пит. Що?.Поняття про однину і множину іменників формується послідовно. У 1-2 класах діти дістають уявлення про один і багато предметів учаться добирати слова за зразком, або змінювати форму слова, керуючись настановою один-багато. Термін однина-множина вводиться в 3 класі. Під час вивчення числа іменників діти повинні зрозуміти: якщо ім. означає назву одного предмета, він уживається однині (книга, олівець), якщо іменник означає назву двох або більшої кількості предметів, він уживаєть в множині (книги, олівці), не всякий ім., що має форму множини, називає кілька предметів( окуляри, ножиці), не всякий ім…, що має форму однини, становить собою назву одного предмета (корінні).У процесі роботи над числом ім. учитель має сформувати вміння:1-розрізняти іменники в однині і множині за значенням і закінченням, 2- утв форму множини від найбільш уживаних форм однини і навпаки, 3правильно вживати числові форми ім. у мовленні. Вчитель організовує спостереження за словами , які називають один і кілька предметів, і порівняння цілих слів. Парта-парти. Вчитель знайомить учнів із тими ім., що мають тільки форму однини. Також дітям слід дати учням допоміжний орієнтир для множини- слова мої вони.Опрацьовуючи тему рід іменників вчитель має показати учням, що: іменники бувають трьох родів:чол., жін.,с.;для того, щоб визначити рід іменників, слід поставити їх у форму однини.; рід деяких ім. слід запам’ятати ( собака- ч р, путь-жін.р.). Розпізнавання роду здійснюється підстановкою особових займенників- він, вона, воно чи присвійних – мій, моя, моє. Важливо під час формування поняття роду показати учням, що визначити рід імен можна тільки тоді коли вони вжиті в однині.