Розглядаючи «Основи охорони праці» як наукову дисципліну, слід зазначити, що вона виникла й сформувалася на стику наук про працю і людину.
Наука про охорону праці тісно пов’язана з іншими науками. Вона широко використовує найновіші досягнення науки і техніки, базується на теоретичних розробках з фізики, хімії, математики, електроніки, медицини, економіки тощо. Важливе місце в розробці питань охорони праці займають такі наукові дисципліни, як ергономіка, інженерна психологія і фізіологія праці, технічна естетика.
Для визначення на науковій основі методів і шляхів поліпшення та оздоровлення умов праці на виробництві, забезпечення правильного ритму праці, режиму праці і відпочинку, необхідно враховувати вимоги психології й фізіології праці людини (вивчення працездатності людини, пов’язаної з втомою, нервовою напругою, монотонністю праці). Технічна естетика вивчає закономірності художнього проектування виробничих приміщень і обладнання.
Охорона праці працюючих в умовах інтенсивного переозброєння виробництва на базі комплексної автоматизації і механізації може бути забезпечена лише при всебічному врахуванні можливостей людини в трудовому процесі. В правильному розв’язанні цих завдань істотну роль відіграє ергономіка. Ергономіка вивчає проблеми оптимального розподілу й узгодження функцій між людиною і машиною, формує оптимальні вимоги до засобів та умов діяльності, розробляє методи їх урахування при створенні й експлуатації техніки, що управляється та обслуговується людиною. Раціональне поєднання можливостей людини і характеристик машини та відповідний розподіл функцій усередині системи істотно підвищують її ефективність і зумовлюють оптимальне використання людиною технічних засобів згідно з їх призначенням.
Взаємодія людини і техніки в системі виробництва (система «людина — машина — виробниче середовище») має розглядатися під час проектування і створення безпечних умов праці, вирішення завдань оптимізації. Це і є предметом ергономіки. В період широкого застосування нової техніки в усіх галузях народного господарства проблема оптимізації взаємовідносин людини з машиною і виробничим середовищем стала однією з головних.
Умови праці як система елементів та факторів вивчаються, аналізуються, оцінюються в різних галузях науки. Це, передусім, такі наукові дисципліни, як техніка безпеки, технологія виробництва, виробнича санітарія, фізіологія праці, ергономіка, охорона праці, технічна естетика, культура виробництва, організація виробництва та праці, гігієна праці, економіка праці, соціоекологія, управління виробництвом, безпека життєдіяльності та ін.
Комплексний підхід до охорони праці передбачає врахування організаційних, економічних, соціальних, психологічних, технічних, правових та інших аспектів управління в їх сукупності і взаємозв’язку.
Системний підхід відбиває взаємозв’язки між окремими аспектами охорони праці і виражається в розробці кінцевої мети, визначенні шляхів її досягнення, в створенні відповідного механізму управління, який забезпечує комплексне планування, організацію та стимулювання роботи з охорони праці. Системний підхід до вивчення основ охорони праці передбачає застосування різних методів дослідження, зокрема фізіологічних, психологічних, статистичних, математичних, соціальних тощо.
Методологічною основою дисципліни є аналіз умов праці, технологічних процесів, виробничого обладнання, робочих місць, трудових операцій, організації виробництва з метою виявлення шкідливих і небезпечних факторів, виникнення можливих аварійних ситуацій та визначення заходів щодо поліпшення умов праці.
Головна мета дисципліни — надати майбутнім фахівцям знання основ охорони праці, реалізація яких на практиці сприятиме поліпшенню умов праці, підвищенню її продуктивності, запобіганню професійним захворюванням, виробничому травматизму тощо.
Основним завданням охорони праці є гуманізація праці, під якою розуміють профілактику перевтоми, професійних захворювань, запобігання виробничому травматизму, підвищення змістовності праці, створювання умов для всебічного розвитку особистості. Завданнями охорони праці є також:
знаходження оптимальних співвідношень між різними факторами виробничого середовища;
впровадження норм гранично допустимих рівнів виробничих факторів, визначення ступеня шкідливості і небезпеки праці;
розробка та планування заходів щодо поліпшення умов праці;
забезпечення безпеки виконання робіт працівниками;
впровадження технічних засобів і заходів щодо боротьби з травматизмом і профзахворюваннями;
розробка методів оцінки соціальної та економічної ефективності заходів з удосконалення умов і охорони праці.
| 2. Основні поняття в галузі охорони праці. |
| Охорона праці - це система правових, соціально-економічних, організаційно-технічних, санітарно-гігієнічних і лікувально-профілактичних заходів та засобів,спрямованих на збереження життя, здоров'я і працездатності людини у процесітрудової діяльності. Виробнича санітарія- система організаційних і технічних заходів і засобів, яківиключають або зменшують вплив на працюючих шкідливих виробничихфакторів. Техніка безпеки - система організаційних і технічних заходів і засобів, яківиключають вплив на працюючих небезпечних виробничих факторів. Безпека праці- це стан умов праці, при якому виключається вплив на працюючихшкідливих і небезпечних виробничих факторів. служба доставки Киев Умови праці – сукупність факторів виробничого середовища і трудового процесу,які впливають на здоров’я і працездатність людини в процесі її трудовоїдіяльності. Пожежна безпека - стан об’єкта, при якому виключається можливість пожежі абопри її виникненні забезпечуються умови для її локалізації, ліквідації, захистулюдей і матеріальних цінностей. Роботодавець - власник підприємства, установи, організації або уповноваженийним орган, незалежно від форм власності, виду діяльності, господарювання, іфізична особа, яка використовує найману працю. Працівник - особа, яка працює на підприємстві, в організації, установі та виконуєобов'язки або функції згідно з трудовим договором (контрактом). Шкідливий виробничий фактор – виробничий фактор, вплив якого можепризвести до погіршення стану здоров’я, зниження працездатності працівника. Небезпечний виробничий фактор – виробничий фактор, дія якого за певнихумов може призвести до травм або іншого раптового погіршення здоров’япрацівника. |
