Довільні і вольові дії, їх структура. етапи вольової дії.
Вольова регуляція як різновид довільного управління, реалізується через різновид довільних дій– вольові дії, для яких більш істотним стає прояв вольових зусиль і які співвідносяться з вольовою поведінкою. Вольова регуляція виявляється в: самодетермінації (мотивації); самоініціації та самогальмуванні; самоконтролі; самомобілізації (увазі) й самостимуляції.
Воля виявляється тільки в довільних діях, тому їх слід відрізняти від дій мимовільних. Останні мають імпульсивний характер, не усвідомлюються або недостатньо усвідомлюються, здійснюються без раніше поставленої мети і усвідомлення вольового напруження. До таких дій відносяться також звичні дії, які здійснюються без довільних зусиль, на основі раніше закріплених стереотипів. Це дії по шаблону, за інерцією.
Власне вольовими діями людини називаються дії, скеровані на досягнення свідомо поставлених цілей і такі, що пов’язані з подоланням труднощів. Суттєво, що це дії розумові, тобто базуються на мові та мислені і завжди більш-менш сплановані.
Особливостями волі (вольових дій) є:
1. Свідома цілеспрямованість. Щоб щось виконати людина повинна свідомо поставити перед собою мету и мобілізувати себе на її досягнення.
2. Зв'язок із мисленням. Досягнення чогось та мобілізація можливі лише за умови, якщо людина все добре спланувала та обдумала.
3. Зв'язок із рухами. Для реалізації своїх цілей людина змінювати форми активності.
Вольові дії можуть бути двох типів:
1. Прості– такі дії, коли людина без вагань йде до накресленої мети, ясно усвідомлює, чого і як їй потрібно досягати;
2. Складні,здійснення яких проходить такі етапи:
| Психологічна структура вольової дії |
 потяг до здійснення вольової дії |
 усвідомлення мети і прагнення до її досягнення |
| Оцінка своїх можливостей та визначення способу дій |
 боротьба мотивів |
| Прийняття рішення Здійснити дії |
| Вольові зусилля |
|
|
| виконання прийнятого рішення |
| Оцінка досягнення |
Отже, в структуру вольового акту входять:
Мотивація вольового вчинку.Під мотивацією в психології розуміють три відносно самостійних види психологічних явищ. Це джерело активності: мотитивація пояснює, чому виникає стан активності, які потреби спонукають суб’єкта до діяльності. Це спрямованість особистості: вибір того, на що направити поведінку людину. Це засоби саморегуляції: до них відносяться емоції, бажання, потяги тощо.
Ланки вольового акта:потяг або бажання, боротьба мотивів, прийнятя рішення, виконання. Потяг або бажання: перше – це мотив діяльності, який являє собою ще недиференційовану, недостатньо чітко усвідомлену потребу; друге як мотив діяльності характеризуються достатньою усвідомленістю потреби. Боротьба мотивів – одне бажання протиставляється іншому бажанню. Прийняття рішення, тобто вибирається певна мета і спосіб її досягнення. Виконання – рішення переходить у дію.
Вольове зусилля.Це форма емоційного стресу, яка мобілізує внутрішні ресурси людини (пам’ять, мислення, уяву тощо), створює додаткові мотиви до дії, які відсутні або недостатні. Загальмовує дію одних і підсилює дію інших мотивів. Мобілізує людину на подолання зовнішніх перешкод. Перемога над лінощами, страхом, втомою в результаті вольового зусилля дає значне емоційне задоволення, переживається як перемога над собою. Звичка здійснювати вольове зусилля стає обов’язковою умовою формування стійкого характеру.
3. Вольові стани.У кожному конкретному випадку вольова регуляція виявляється через вольові стани, до яких можна віднести:
1. Стан мобілізаційної готовності.Цей стан характеризується як досить стійкий, триває від декількох годин до декількох днів і відбиває виникнення цільової домінанти, що направляє свідомість людини на досягнення високого результату, та готовність боротися з будь-якими труднощами під час майбутньої діяльності. Це готовність виявити максимум вольових зусиль, не допустити розвитку несприятливого емоційного стану, направити свідомість не на переживання значимості майбутньої діяльності й очікування успіху чи невдачі, а на контроль своїх дій. Даний стан відбиває самонастроювання на повну мобілізацію своїх можливостей, причому саме тих, які забезпечують досягнення результату в даному виді діяльності.
2. Стан зосередженості –навмисна концентрація уваги на предметі діяльності.
3. Стан рішучості –готовність до дії, крім емоційної й інтелектуальної сторін, у стані рішучості має місце специфічне переживання, завдяки якому сама людина відносить цей стан не до почуттів, а до вольової сфери.
4. Стан стриманості –психічний стан, при якому поведінка підкоряється розумному контролю. Стриманість може бути вираженням самодисципліни, вихованості людини, а може відображати її боягузтво. Але в будь-якому випадку це вольовий стан, тому що він пов'язаний з придушенням виниклої потреби за допомогою вольового зусилля.
Ознаки вольового зусилля:
- відчуття внутрішнього напруження;
- спрямованість уваги на виконувану дію;
- напруга м'язів, що не беруть участь у виконанні дії (у т.ч. і мімічних);
- вегетативні прояви, у тому числі і видимі (здуття кровоносних судин, потовиділення на чолі і на долонях, почервоніння обличчя або, навпаки, виражена блідість).
4. Вольові якості особистості. Вольові якості –це особливості вольової регуляції, які виявляються в конкретних специфічних умовах, обумовлених характером труднощів, що подолаються.Усі вольові якості маютьвертикальну та горизонтальнуструктуру.Вертикальну структуру утворюють:
- природні задатки – нейродинамічні особливості;
- вольове зусилля;
- соціальні, особистісні фактори – мотиваційна сфера, насамперед моральні принципи людини.
Горизонтальну структуру вольових якостей утворюють задатки,у ролі яких виступають типологічні особливості властивостей нервової системи. Кожна вольова якість має свою психофізіологічну структуру, що в одних компонентах може збігатися в різних вольових якостях, а в інших – розходитися.
Вольові якості особистості характеризуються:
– широтою:кількість діяльностей, у яких ця якість чітко виявляється;
– силою:рівень прояву вольового зусилля, спрямованого на подолання труднощів;
– стійкістю:ступінь сталості прояву вольового зусилля в однотипних ситуаціях.
До основних вольових якостейособистості належать: цілеспрямованість, самовладання, складні морально-вольові якості,а також якості, що з ними пов’язані.
Вольові якості, пов’язані з цілеспрямованістю. Цілеспрямованість –свідома спрямованість особистості на досягнення більш-менш віддаленої за часом мети,такожполягає в умінні людини керуватися в своїх діях і вчинках загальними і стійкими цілями, обумовленими її твердими переконаннями.
Цілеспрямованість пов'язана з проявом двох видів вольових зусиль: а) які стимулюють зусилля, спрямовані на досягнення мети; б) які спрямовані на придушення спонукань, що перешкоджають досягненню мети. Недостатня ж цілеспрямованість, яка свідчить про слабовілля людини, характеризується відсутністю у неї стійких загальних цілей і схильністю у зв’язку з цим легко піддаватися випадковим спонуканням, бажанням.
Терплячість– однократна тривала протидія несприятливим факторам (в основному – фізіологічним станам), що викликають стомлення, гіпоксію (недолік кисню) чи почуття голоду, спраги, біль.
Завзятість і упертість: завзятість –прагнення досягти “тут і зараз”, тобто в один момент, бажаного чи необхідного, у тому числі й успіху в діяльності, всупереч наявним труднощам і невдачам. Вона має характер одноразового прикладання вольового зусилля для досягнення конкретної і близької (оперативної) мети;упертість –теж вольовий прояв, але має негативну спрямованість, принаймні здається таким (правда, не з погляду самого суб'єкта).
Наполегливість –систематичний прояв сили волі, пов’язаний з прагненням людини досягти віддаленої в часі мети, незважаючи на виникаючі перешкоди і труднощі. Полягає в умінні активно викликати дії, потрібні для переборення труднощів, енергійно діяти і досягати мети до кінця.
Прояв наполегливості значною мірою залежить від:ступеня впевненості людини в досяжності мети;мотивації досягнення (прагнення до успіху);наявності вольових установок на подолання утруднень.