Вплив темпераменту на вироблення управлінських рішень

Тип темпераменту	Особливості підходу до управлінського рішення
Холеричний	Віддають перевагу швидкості, оперативності, індивідуалізмові при розробці управлінського рішення. Часто саме ці якості виявляються важливішими за довготривале опрацювання рішення. Однак холерики не завжди встигають ретельно оцінити ситуацію і правильно сформулювати проблему. Їх рішення часом мають спонтанний характер. Рішення, прийняті холериком, характеризуються високим рівнем ризику, рішучістю й безкомпромісністью.
Сангвінічний	Мають більш спокійний тип розумової діяльності. Вони так само, як і холерики, швидкі й оперативні при розробці управлінського рішення, однак віддають перевагу не індивідуалізму, а колективному обговоренню ключових проблем або ключових елементів вже прийнятих ними рішень. Сангвініки добре працюють як із фахівцями, так і з інформаційними системами підтримки рішень.
Флегматичний	Воліють витрачати більше часу на розробку управлінського рішення, аніж на його реалізацію. Для них важливий надлишок інформації, думок і порад щодо вирішуваних завдань. Їх рішення характеризуються високим рівнем безпеки і обдуманості. При реалізації своїх рішень флегматики рішучі й наполегливі. Вони більше довіряють фахівцям, аніж інформаційним системам.
Меланхолійний	Дуже відповідально підходять до розробки управлінського рішення. Вони намагаються врахувати всі можливі негативні наслідки реалізації рішень. Часто другорядні проблеми (дрібниці) зводяться ними в ранг першорядних. Меланхолікам потрібно багато часу, великий обсяг інформації, радників і різних точок зору. Рішення, прийняте меланхоліком, відрізняється детальною відпрацьованістю і ретельністю виконання. Меланхоліки приймають ефективні рішення в галузі стратегічного планування, конструювання і т. д. Робота в напружених ситуаціях їм протипоказана. При реалізації своїх рішень вони постійно стежать за ходом їх виконання, допомагають виконавцям, входять у всі тонкощі проблем, які виникають.

Питання 6. ПРОФЕСІОГРАМА МЕНЕДЖЕРА

Менеджер — людина, яка професійно здійснює функцію управ­ління у ринковій системі відносин.

Менеджер відповідає за отримання результатів від роботи ін­ших людей, які працюють індивідуально або об'єднані у групи.

Організація не може існувати без менеджерів, адже саме вони забезпечують виконання її місії, основного призначення, визна­чають необхідність і встановлюють взаємодію між окремими ор­ганізаціями і діями всередині організації.

Менеджери розробляють стратегії поведінки організації в се­редовищі, що змінюється, та забезпечують урахування інтересів тих осіб і організацій, які контактують і контролюють діяльність організації.

Менеджер є основною інформаційною ланкою зв'язку органі­зації з оточенням, формально та неформально відповідає за ре­зультати її діяльності. Він офіційно представляє організацію у зовнішньому оточенні під час проведення офіційних заходів.

Менеджери в організації, які є суб'єктами здійснення управ­лінської діяльності, грають низку різноманітних ролей.

1. Ролі, пов'язані з прийняттям рішень.

Вони полягають у тому, що менеджер визначає напрям руху організації, вирішує питання розподілу ресурсів, коригує, коор­динує діяльність. Право прийняття управлінських рішень має тільки менеджер; він же несе відповідальність за наслідки прийн­ятого рішення. Менеджер повинен не лише визначити оптималь­не вирішення певної проблеми, а взяти на себе ризик, наважитись прийняти рішення.

2. інформаційні ролі.

Вони полягають у тому, що менеджер отримує, збирає інфор­мацію про зовнішнє і внутрішнє середовище, розповсюджує ін­формацію у вигляді фактів та нормативних настанов, а також роз'яснює політику, основні цілі організації, тобто виступає її представником. Результати роботи залежать від того, наскільки менеджер володіє інформацією, наскільки ясно і чітко доводить інформацію до членів організації. 3. Міжособові ролі.

Менеджер виступає у ролі керівника, що формує стосунки у середині організації та поза її межами, мотивує членів організації на досягнення цілей, координує їх зусилля, виступає у якості з'єднуючої ланки перед вищим керівництвом, споживачами, по­стачальниками і навпаки, представляє всіх перед членами колек­тиву, яким керує. Менеджер повинен йти попереду та вести за собою своїх підлеглих, користуватись їх довірою і повагою, тоб­то бути лідером.

Залежно від позиції менеджера в організації, завдань, які він вирішує, та функцій, які реалізує, наведені ролі можуть бути при­таманні їм більшою або меншою мірою, хоча кожен менеджер обов'язково приймає рішення, працює з інформацією і виступає керівником відносно певної організації.

Менеджер повинен розуміти природу управлінських процесів, вміти розподіляти відповідальність за рівнями управління, знати економіку і маркетинг, інформаційні технології, вміти планувати, прогнозувати розвиток діяльності своєї фірми. Не менш важливо бути спеціалістом у роботі з людьми:

— уміти будувати взаємовідносини з підлеглими, між підпри­ємством та клієнтами, з іншими підприємствами;

— приймати рішення в складних ситуаціях, що швидко змі­нюються, чітко, дохідливо формулювати свої думки.

Менеджер обирає лише правильний варіант рішення. Його діяльність — найвищий творчий акт.

Менеджер повинен володіти високою психологічною культу­рою, яка є невід'ємною частиною загальної культури людини.

Психологічна культура включає три необхідні елементи:

1. Пізнання себе й іншої людини.

2. Уміння спілкуватися з людьми.

3. Регулювати свою поведінку.

Досліджуючи політичні, соціальні, економічні та психологі­чні сили, які діють у розвинутих країнах, вивчаючи вплив цих сил на тих, хто займає управлінські посади, можна зробити ко­рисні узагальнення про мінливість змісту роботи керівника. Ці узагальнення дають змогу передбачити ті здібності та вміння, які вимагаються від умілого менеджера у теперішній час і в майбутньому.

Успішність менеджера залежить від рівня управлінської майс­терності, досвіду.

Управлінську майстерність визначають:

1. здатність менеджера розуміти загальну перспективу органі­зації;

2. уміння обирати найкращий варіант управлінського рішення;

3. уміння правильно розподіляти роботу та завдання, вибирати оптимальну техніку та засоби, передбачувати розвиток ситуації;

4. спроможність виконувати організаційні обов'язки, ефекти­вно діяти в межах виділеного бюджету, компетентно виконувати завдання;

5. здатність безконфліктно взаємодіяти з людьми;

6. логічно і доступно видавати розпорядження, координувати інформаційні потоки.

З узагальнень практики можна виокремити одинадцять най­важливіших якостей менеджера, які впливають на управлінсь­ку діяльність:

1. Здатність ефективно управляти собою та своїм часом.

2. Здатність усвідомлювати свої особисті цінності.

3. Визначення цілей роботи, що виконується, і своїх власних цілей.

4. Постійне особисте зростання і розвиток.

5. Здатність швидко та ефективно вирішувати проблеми.

6. Винахідливість та здатність гнучко реагувати на зміни си­туації.

7. Впливовість на оточення, без застосовування прямих на­казів.

8. Використання нових сучасних управлінських методів.

9. Уміле використання людських ресурсів.

10.Уміння допомогти іншим у швидкому вивченні нових ме­тодів та оволодінні практичними навичками роботи.

11.Уміння створювати та удосконалювати групи, які здатні ставати винахідливими і результативними у роботі.

Це узагальнені здібності та якості, якими повинен володіти менеджер. Але якщо детально розглядати це питання, то якості та риси керівника, який досягає успіху, можна поділити на психоло­гічні, інтелектуальні, професійні, соціальні.

Психологічні риси керівника:

1. Прагнення до лідерства, здатність до керівництва.

2. Сильні вольові якості.

3. Готовність до розумного ризику.

4. Прагнення успіху, честолюбство.

5. Здатність брати на себе відповідальність в екстремальних ситуаціях.

6. Самодостатність особистості.

7. Комбінаторно-прогностичний тип мислення (варіативність, темп, гнучкість, інтуїтивність, логічність, прогнозування).

8. Уміння протистояти стресу.

9. Адаптивність, тобто швидка пристосовуваність до нових умов.

Інтелектуальні риси керівника:

1. Прагнення до постійного самовдосконалення.

2. Схильність до сприйняття нових ідей та досягнень, здат­ність відрізнити їх від ілюзорних.

3. Панорамність мислення (системність, широта, комплекс­ність), а також професійна предметність (знання деталей та тон­кощів управління).

4. Мистецтво швидко опрацьовувати, ранжувати інформацію і на цій основі приймати рішення.

5. Здатність до самоаналізу.

6. Уміння розуміти, приймати та використовувати з користю для справи думки, протилежні власним.

7. Психологічна освіта.
Професійні риси керівника:

1. Уміння ефективно використовувати кращі досягнення нау­ково-технічного прогресу, інформаційних технологій.

2. Глибокі знання особливостей функціонування ринкової економіки.

3. Схильність та здатність віднаходити резерви людського чинника в підприємництві.

4. Уміння заохочувати персонал за добру роботу і справедли­во критикувати (але не публічно!).

5. Мистецтво приймати нестандартні управлінські рішення за тих умов, коли альтернативні варіанти дій, інформація та цілі не чіткі або сумнівні.

6. Уміння ефективно та раціонально розподіляти завдання і відводити на них оптимальний час.

7. Діловитість, постійний вияв ініціативи, підприємливість.
Соціальні риси керівника:

1. Уміння враховувати політичні наслідки рішень.

2. Схильність керуватися принципами соціальної справедли­вості.

3. Уміння встановлювати та підтримувати систему стосунків із рівними собі людьми.

4. Тактовність та ввічливість, переважання демократичності в стосунках із людьми.

5. Уміння залишатися цілим між «молотом» і «ковадлом» (ти­ском згори та опором знизу).

6. Уміння брати на себе відповідальність.

7. Беззастережне виконання правил, які схвалені організацією.

8. Уміння заохочувати персонал до відвертості і групових дискусій.

Щоб неуспішно чи неефективно керувати, інколи достатньо однієї або декількох рис чи вад керівника. І тому цей період кері­вництва стане значно коротшим, через такі вади:

1. Манія величі, ілюзорна віра у свою непогрішність, у те, що ти маєш виключне право розпоряджатися долями інших людей.

2. Надмірна підозрілість, хибна переконаність у тому, що ко­ли ти шахрай, то всі навкруги схожі на тебе.

3. Амбітність і, виходячи з цього, зверхність, непривабливість у стосунках з оточенням.

4. Незнання потреб та інтересів своїх підлеглих.

5. Невміння стимулювати за добру працю і карати за недобро­совісну.

6. Невміння або небажання бути відвертим та привітним із своїми підлеглими.

7. Невіра в здібності своїх підлеглих.

8. Безпосереднє керування роботою, замість того, щоб прави­льно розподілити її між підлеглими.

9. Тримання всіх гілок управління в одних руках, прийняття рішень за підлеглих і тим самим відсутність стимулювання їхньої ініціативи.

10.Невіра у професійні якості своїх підлеглих, виконання за них відповідальної роботи.

11.Виконання передусім знайомої і приємної роботи.

12.Невміння розподіляти стратегію та тактику діяльності, планувати роботу і передбачати наслідки.

Дуже важливим для керівника в управлінській діяльності є те, щоб він у своїй фірмі був лідером.

Лідери — це люди, які роблять правильні речі. Керівники ж роблять речі правильно.

Різниця між цими поняттями велика. Коли ви думаєте про правильні речі, ви думаєте про майбутнє, про стратегічність ме­ти, можете навіть помріяти. Але коли ви обмірковуєте, як зроби­ти те чи інше правильно, ви думаєте про контроль. Ви думаєте, як це зробити. Лідери не обтяжуються такими питаннями, як: ЩО? і НАВІЩО?

За Бенісом, характер лідера складається з:

Лідер = компетентність + амбіційність + цілісність

Лідера визначають п'ять характеристик:

1. Бізнес-освіченість.

2. Концептуальні здібності (творчий, винахідливий інтелект).

3. Попередній досвід.

4. Якість судження (прийняття швидких та правильних рі­шень за недостатньої інформації).

5. Уміння працювати з людьми (зацікавити їх, повести за со­бою і дати нагоду їм розкритися; мужність підібрати людей, які не «піддакують», а висловлюють за потреби власну, нехай навіть протилежну, думку).

Яким повинен бути лідер? (рис. 2.1).

Головним покликанням лідерів у третьому тисячолітті буде вивільнення інтелектуальної енергії своїх співробітників. .Лі­дери повинні створити у своїх організаціях таку атмосферу, щоб люди фонтанували в ній ідеями, інноваціями, цікавими теоріями. Якщо раніше чітко налагоджену організаційну стру­ктуру часто порівнювали із симфонічним оркестром, який ско­ряється кожному помаху руки талановитого диригента, то сьо­годні доцільніше співставлення з джаз-бендом. Чим більше імпровізацій, тим краще.

Професор Беніс дає короткий курс порад, як стати справжнім лідером:

— будьте самим собою;

— визначте, що вам краще за все вдається;

— оточіть себе професіоналами і поводьтеся з ними так, як би воліли, щоб поводились з вами;

— будьте не диктатором, а диригентом;

— визначтеся з однією — двома головними цілями;

— порадьтеся із співробітниками, як краще досягти наміче­ного;

— похваліть їх за це.

Щоб виховати у собі риси та якості, які впливають на ефекти­вність управлінської роботи, менеджеру постійно і систематично потрібно працювати над собою. Цьому сприятиме розробка осо­бистого плану розвитку.

Особистий план розвитку повинен бути:

— конкретним;

— реальним.
Він має мобілізувати всі ваші здібності і вимагати від вас повної віддачі.

Декілька основних правил, перевірених на практиці, допоможуть вам у розробленні такого плану:

1.Поставте перед собою чітке завдання. Люди іноді зазнають невдачі, тому що слабо уявляють собі свою мету.

2.Завдання стають кориснішими, якщо їх можна виміряти. Людині, яка прагне схуднути, часто допомагає графік, що висить на стіні і показує зміни ваги. Той самий принцип застосовують і для удосконалення ділових якостей людини.

3.Будьте задоволені скромним прогресом.

Часто говорять, що великий дуб зростає з малого жолудя. Ім­пульсивна людина, яка хоче змінити себе за мить, рідко досягає цього.

4. Ризикуйте у незнайомих ситуаціях.

Частом, потрібно вибирати між ризиком та поверненням у безпеку. В той же час, невизначеність нової ситуації є негатив­ним чинником і гальмує прогрес.

5. Пам'ятайте, що своїм розвитком керуєте, головним чином, ви самі.

У кінцевому рахунку, кожен самостійно відповідає за свій розвиток. Особиста ефективність вимагає, щоб ви навчилися від­повідати за своє власне життя.

6. Ваша зміна може викликати занепокоєння оточення. Підвищення особистої ефективності приводить до успіхів і

зростання вашої компетенції, це може викликати заздрість або ворожість оточення.

7. Не втрачайте можливостей.

В той час, коли ви працюєте над особистим планом розвитку, можуть виникнути нові можливості. Можна поліпшити стосунки з оточенням, створити колективи, просунути вперед справи, встановити нові контакти. Уміння розпізнавати та використову­вати можливості вирізняє людей, які працюють над собою.

8. Будьте готові вчитися в інших.

В оточення можна багато чому навчитися. їхній підхід, став­лення до роботи, навички заслуговують уваги, щоб довідатися про причини їхніх успіхів або невдач.

9. Учіться на своїх невдачах та помилках.

Якщо ви помиляєтесь в чомусь, будьте готові визнати це. Роз­глядайте свої невдачі та помилки як зворотній зв'язок із практи­кою, вчіться на них.

10.Розберіться у політиці вашого підприємства.

У діяльності кожної організації є політичні аспекти, тому по­трібно вміти передбачити наслідки цього.

11.Беріть участь у відвертих дискусіях про свої погляди та принципи.

Сталі погляди, переконання та забобони можна змінити, якщо винести їх на відкрите обговорення та відверто проаналізувати.

Виділіть людей, із якими вам важко спілкуватися — їх думки, що розходяться з вашими, можуть виявитися особливо стимулюю­чими.

12.Приносьте користь організації, де працюєте.

З багатьох точок зору, відносини між людиною та організаці­єю — це угода, з якої кожна сторона намагається здобути якомо­га більше прибутку. Якщо ви не приносите помітної користі, то нерозумно розраховувати, що вам нададуть великі можливості.

13.Визначте реальні терміни.

Удосконалення ділових якостей відбувається безперервно. Зміни вимагають постійної уваги та реалістичних термінів вико­нання.

14.Слова не повинні розходитися із справами.

Про вашу компетентність люди будуть судити не за словами, а за справами.

15.Отримуйте задоволення від свого розвитку.

Навчання відбувається успішніше, коли можна отримати за­доволення, адже через незадоволення цілей ви легко можете втратити дух ентузіазму й зацікавленості. Найпродуктивніший для навчання такий клімат, який примушує долати справжні перешкоди і дає шанси на успіх.

Резюме

У структурі діяльності менеджера слід дотримуватись його «професіограми». її використання дозволить підвищити якість реалізації функції управління та, відповідно, професіоналізм ме­неджера.

При цьому слід зважати на найважливіші якості та риси, яки­ми повинен володіти менеджер, щоб досягти успіху, а саме: пси­хологічні, інтелектуальні, професійні, соціальні.

В управлінській діяльності бажано, щоб менеджер був ліде­ром. Адже лідерство — природна, вроджена риса, менеджерст­во — набута, вихована. Можна бути гарним менеджером, але не вміти вести за собою людей, «запалювати» їх. А лідер може ви­ховати у себе якості та здібності, що мають бути притаманні ме­неджеру. Ідеальним варіантом для цілей управлінської діяльності є поєднання менеджерських рис та лідерських здібностей.

Тема 2.