Фізіологічні вияви активації глюкортикоїдів

1.посилення глікогенезу

2. збільшення сечоутворення

3. вивільнення жирних кислот

4. пригнічення імунної системи

5. збільшення синтезу кетонових тіл

Соматотропін-стимулює вивільнення мінералокортикоїдів, підвищує резистентність до інсульту

Тироїдні гормони – посилення основного обміну, ЧСС, Ат, підвищення потреби кисню, активуючий вплив на ЦНС, підвищення чутливості до катехоламінів

18.Фізіологічні індикатори функціональних станів (ФС). Способи корекції та прийоми саморегуляції функціональних станів (ФС)

ФС - фонова активність нервової системи, в умовах якої реалізуються ті чи інші поведінкові акти тварин і людини. ФС залежить від: особливостей характеру виконуваної діяльності; значущості мотивів, що спонукають до виконання конкретної діяльності; величини сенсорного навантаження, яка може досягати високих значень або різко падати в умовах сенсорної депривації; індивідуальних особливостей нервової системи; впливів, що виходять за рамки природного місця існування організму (фармакологічних, хімічних, електричних роздратувань і т. д.).

ФІЗІОЛОГІЧНИМИ ІНДИКАТОРАМИ ФС є три групи фізіологічних реакцій, по яких судять про зміну ФС людини: 1) рухові (Серед рухових показників часто використовують рівень рухової активності, фоновий тонус мязів). 2. Вегетативні (АТ, дихання, кровотік, перистальтика, мязи, зіниці, серцево-судинна діяльність, обмін речовин, видільна система, система травлення, дихання). 3. Електроенцефалографічні (??ФС знижується – поява поява повільних хвиль дельта тета)

Способи корекції та прийоми саморегуляції функціональних станів (ФС)

Вплив на ФС людини може здійснюватися двома шляхами. З одного боку, є цілий ряд зовнішніх по відношенню до індивіда факторів, які впливають на ефективність його функціонування. З другого боку, сама людина за допомогою тих чи інших прийомів може активізувати свої внутрішні можливості, регулюючи власний ФС.

Корекція - це зміни ФС людини у вигляді допомоги для здійснення відповідних реакцій при певних зовнішніх робочих, фізичних чи психофізіологічних навантаженнях.

Способи корекції функціонального стану:

Застосування функціональної музики.При прослуховуванні різних музичних творів змінюються показники серцево-судинної та дихальної систем, електрична активність мозку, м’язова працездатність. Музика стимулює розумову активність і виникнення зорових образів, особливо рухових, що сприяє формуванню ритму діяльності. Електроміостимуляція.Здійснюється за допомогою серійних приладів призначеного для багатоканальної електричної стимуляції нервово-м’язової системи людини. Корегуюча стимуляція в рефлексогенні зони людини.На тілі людини є певні місця, зони, точки, впливи на які викликають закономірні реакції відповіді. Так, подразнення слизової носа породжує рефлекс чхання. Впливи через біологічно активні точки (БАТ) Подразнення в БАТ викликає зміни діяльності багатьох внутрішніх органів. Використовують впливи на БАТ масажем, голкою чи припаленням. Психогенна корекція.В деяких випадках можна застосовувати для зняття емоційної напруженості та стану втоми комп’ютерні ігри. Щоправда, треба зазначити, що позитивний ефект «психогенної корекції» залежить від індивідуально-типологічних особливостей суб’єкта та характеру виконуваної діяльності. Застосування гіпнотичного впливу для корекції ФС. Сон та гіпноз. Масаж є потужним профілактичним та лікувальним засобом впливу на організм. Фармакологічна корекція ФС.Застосування різноманітних лікарських препаратів з метою позбавлення від неприємних станів (тривоги, страху, депресії, млявості, втоми.

Прийоми саморегуляції функціонального стану: Спеціалізована гімнастика.Серед гімнастичних вправ особливе місце займає спеціалізована дихальна гімнастика. Основний сенс застосування дихальних вправ полягає у свідомому контролі за частотою, глибиною та ритмом дихання. М’язова релаксація.Техніка «прогресивної релаксації», Е.Джекобсона являє собою курс систематичного тренування з метою довільного розслаблення різних груп скелетних м’язів. Аутогенне тренування.Це один із способів «психічної саморегуляції», де основним елементом є самонавіювання. Біологічний зворотній зв'язок (БЗЗ).Прийоми БЗЗ базуються на реєстрації фізіологічних параметрів: артеріального тиску, температури тіла, - зміни яких можна спостерігати на спеціальних приладах. Ця об’єктивна інформація є зовнішнім орієнтиром для співставлення з власними підсвідомими відчуттями.

19.Відображення індивід.-типологічних властивостей особистості в ЕЕГ (електроенцефалографії)

Істотне значення має питання про функціональне значення окремих складових ЕЕГ. Найбільшу увагу дослідників тут завжди привертав альфа-ритм - домінуючий ритм ЕЕГ спокою у людини.

Існує чимало припущень, що стосуються функціональної ролі альфа-ритму. Основоположник кібернетики Н. Вінер і слідом за ним ряд інших дослідників вважали, що цей ритм виконує функцію тимчасового сканування ("зчитування") інформації і тісно пов'язаний з механізмами сприйняття і пам'яті. Передбачається, що альфа-ритм відбиває реверберацію збуджень, що кодують внутрішньомозкову інформацію і створюють оптимальний фон для процесу прийому та переробки аферентних сигналів. Його роль полягає у своєрідній функціональної стабілізації станів мозку і забезпеченні готовності реагування.

У спокої в ЕЕГ можуть бути присутні й інші ритмічні складові, але їх значення найкраще з'ясовується при зміні функціонального стану організму. Так, дельта-ритм у здорової дорослої людини в спокої практично відсутній, але він домінує в ЕЕГ на четвертій стадії сну, яка отримала свою назву з цього ритму (повільнохвильовий сон або дельта-сон). Навпаки, тета-ритм тісно пов'язаний з емоційною і розумовою напругою. Його іноді так і називають стрес-ритм або ритм напруги. У людини одним з ЕЕГ симптомів емоційного збудження служить посилення тета-ритму з частотою коливань 4-7 Гц, що супроводжує переживання як позитивних, так і негативних емоцій. При виконанні розумових завдань може посилюватися і дельта-, і тета-активність. Причому посилення останньої складової позитивно співвідноситься з успішністю вирішення завдань. Передбачається, що посилення тета-ритму при емоціях відображає активацію кори великих півкуль з боку лімбічної системи.

Перехід від стану спокою до напруги завжди супроводжується реакцією десинхронізації, головним компонентом якої служить високочастотна бета-активність. Розумова діяльність у дорослих супроводжується підвищенням потужності бета-ритму, причому значуще посилення високочастотної активності спостерігається при розумової діяльності, що включає елементи новизни, в той час як стереотипні, повторювані розумові операції супроводжуються її зниженням. Встановлено також, що успішність виконання вербальних завдань і тестів на зорово-просторові відносини виявляється позитивно пов'язаною з високою активністю бета-діапазону ЕЕГ лівої півкулі.